УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                              

26 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

  Головуючого, судді Білоусової В.В.,

суддів Дралла І.Г., Пономаренко А.В.

                                                 при  секретарі Галіч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», Комунального підприємства Житлово – експлуатаційного об’єднання Центрального району м. Сімферополя про визнання недійсним пункту договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 26 жовтня   2010 року,

встановила:

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОП «Кримтеплокомуненерго», КП ЖЕО Центрального району  м. Сімферополя про визнання недійсним пункту договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.11.2007 року між КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя як покупцем та ОП «Кримтеплокомуненерго» як продавцем укладено договір купівлі –продажу теплової енергії. Пунктом 6.8 вказаного договору сторони зазначили про передачу ОП «Кримтеплокомуненерго» права вимоги оплати споживачами послуг за теплопостачання. Зазначеним договором порушені права позивача, оскільки на неї безпідставно покладено обов’язок сплачувати послуги з теплопостачання, отримані за договором іншою особою, без укладання договору з нею як споживачем. Посилається, що КП ЖЕО Центрального району  м. Сімферополя фактично перевищило свої повноваження, оскільки відповідно до Уставу та вимог закону, не мало право діяти від її імені. Зазначає, що не отримувала від КП ЖЕО Центрального району  м. Сімферополя теплову енергію, не укладала з обома відповідачами договір про теплопостачання, не уповноважувала відповідачів діяти від свого імені.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 26 жовтня   2010 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено.  

Не погодившись із рішенням  суду, ОСОБА_6   подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту права, яке не порушено, не заснований на законі та не встановлений договором.

З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.  

Судовим розглядом встановлено, що предметом спору є правомірність п 6.8 договору від 01.11.2007 року, укладеного між КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя та ОП «Кримтеплокомуненерго» про передачу останньому права вимоги оплати споживачами послуг за теплопостачання. ОСОБА_5 не є стороною вказаного договору відповідно до його умов.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений статтею 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регулює конкретні цивільні правовідносини.

Суд першої інстанції, виходячи з принципу диспозитивності судочинства, встановленого  ст. 11 ЦПК України дійшов правильного висновку, що оскарження пункту вказаного договору в якості способу захисту прав не врегульована нормами чинного законодавства.    

Таким чином, доводи апелянта про позбавлення його судом права на захист порушених прав не можуть бути прийняті до уваги.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що висновку суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_5 є обґрунтованими та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,                                                                                                

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 26 жовтня   2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді: