УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                              

26 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

  Головуючого, судді Білоусової В.В.,

суддів Дралла І.Г., Пономаренко А.В.

                                                 при  секретарі Галіч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Сімферопольської міської ради, Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації про визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Центрального районного  суду м. Сімферополя  АР Крим від 05 листопада   2010 року,

встановила:

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Сімферопольської міської ради, Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації про визнання права власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона на підставі свідоцтва про право на спадщину є власником квартири АДРЕСА_1. Попереднім власником квартири у 2007 році було здійснено перепланування, яке було зумовлено необхідністю приведення у відповідність газового проводу задля безпеки мешканців будинку, попередньо узгодивши з Сімферопольським управлінням по газифікації та експлуатації газового господарства.   При зверненні позивача до Сімферопольського МБРТІ  для введення в експлуатацію перепланованих приміщень отримала відмову, оскільки маються відхилення від затвердженого проекту будівництва на спірне домоволодіння.

Рішенням Центрального районного  суду м. Сімферополя  АР Крим від 05 листопада 2010 року зазначений позов залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням  суду, ОСОБА_5   подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам по справі, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про залишення позову без задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що у позивача не виникло право на судовий захист, оскільки суд не уповноважений підмінити своїм рішенням компетентні державні органи.

З такими висновками погоджується колегія суддів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 14 листопада 2009 року. Право власності на вказану квартиру зареєстровано Сімферопольським МБРТІ.

З повідомлення  Сімферопольського МБРТІ від 04.11.2009 року вбачається, що санвузол площею 5, 3 кв. м., коридор площею 4, 2 кв. м., кам’яний тамбур літ. «б3» площею 3, 02 * 1, 65 м є самовільно побудованими.  

Відповідно до ч. 2 ст. 331  ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту звершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття до експлуатації.

Згідно з чч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані чи будуються на земельній ділянці, котра не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила чи здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Статтею 376 ЦК України також визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

З огляду на вказане, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна  скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено  з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -                                                                                          

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Центрального районного  суду м. Сімферополя  АР Крим від 05 листопада   2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді