РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року січня місяця 17 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Бондарева Р.В.
суддів Синельщікової О.В.
Адаменко О.Г.
при секретарі Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до філії «Кримське центральне відділення Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк», Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково.
Поновлено строк позовної давності для звернення до суду.
ОСОБА_5 поновлено на роботі на посаді начальника відділу грошового обігу, касових операцій та інкасацій філії «Кримське центральне відділення ПАТ Промінвестбанк» з 30 вересня 2009 року.
З філії «Кримське центральне відділення ПАТ Промінвестбанк» на користь ОСОБА_5 стягнено заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 82613,75 грн.
В частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за один місяць допущено негайне виконання рішення.
В іншій частині позову відмовлено.
З філії «Кримське центральне відділення ПАТ Промінвестбанк» на користь держави судовий збір в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.
В апеляційній скарзі представник ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Кримське центральне відділення ПАТ Промінвестбанк» – Чернова В.П. ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, висновки суду про те, що функції відділу грошового обігу, касових операцій та інкасації та функції відділу касової роботи та готівкового обігу є тотожними, отже функції начальників цих відділів також є рівнозначними, необґрунтовані, суперечать матеріалам справи та наданим доказам, оскільки новостворений відділ входить у структуру операційного управління та виконує значно більше функцій. Вказує, що суд, стягуючи на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу, не врахував, що при звільненні позивачці була виплачена вихідна допомога у розмірі 6834,18 грн., і, крім того, за цей період вона отримувала пенсію за віком. Зазначає, що в порушення вимог статті 27 Цивільного процесуального кодексу України уточнена позовна заява співвідповідачу – ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не направлялася. Також, посилається на те, що частиною 2 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову до початку розгляду справи по суті, однак позивачка подала уточнену позовну заяву, яка була прийнята судом до розгляду, після проведення судових дебатів, що є порушенням вимог процесуального закону. Крім того, вказує, що частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у справах про звільнення працівник може звернутися до суду з заявою про вирішення трудового спору в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або видачі трудової книжки. Вважає, що поза увагою суду залишилася та обставина, що позивачка отримала копію трудової книжки 30 вересня 2009 року, а звернулася до суду з позовом лише 15 червня 2010 року, отже законні підстави для поновлення строку, встановленого частиною 1 статті 233 Цивільного процесуального кодексу України, відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_5 звільнена з роботи за скороченням штату без законних підстав з порушенням порядку розірвання трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, а тому підлягає поновленню на роботі на тій самій посаді. Також, суд вважав, що, оскільки позивачка була звільнена без законних підстав, то їй повинен бути виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку про поновлення строку позовної давності, оскільки позивачкою не отриманий наказ про звільнення.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального та процесуального права, неповно і неправильно встановив дійсні обставини справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, що тягне за собою скасування судового рішення з ухваленням нового про відмову у позові відповідно частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України.
При розгляді справи судом встановлено, що на підставі наказу № 28 від 04 вересня 1981 року ОСОБА_5 була прийнята на посаду завгоспу Кримської обласної контори Будбанку СРСР.
В наступному ОСОБА_5 декілька разів переводилася на інші посади, остання посада, яку вона займала до звільнення, – начальник відділу грошового обігу, касових операцій та інкасацій, на яку вона була переведена на підставі наказу № 28 о/с від 16 жовтня 2000 року.
Наказом керуючого філією «Кримське Центральне відділення Промінвестбанку» Барилюка М.М. № 84-о/с від 29 вересня 2009 року позивачку ОСОБА_5 звільнено з посади з 30 вересня 2009 року у зв’язку зі скороченням штату працівників за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с.10).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Пленум Верховного Суду України в пункті 19 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз’яснив, що, розглядаючи трудові спори, пов’язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов’язані з’ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що на виконання наказу Промінвестбанку за № 101/1 від 06 липня 2009 року та протоколу Правління Промінвестбанку № 480 від 07 липня 2009 року, а також з метою оптимізації структури філії керуючим філією «Кримське Центральне відділення Промінвестбанку» Барилюком М.М виданий наказ № 61-о/с від 24 липня 2009 року про введення з 01 жовтня 2009 року нового штатного розпису та скорочення чисельності та штату працівників філії.
З 30 вересня 2009 року у штатному розписі скорочено посаду начальника відділу грошового обігу, касових операцій та інкасації. Відповідно до даних наказу скороченню підлягало 26 працівників філії «Кримське Центральне відділення Промінвестбанку» (а.с.34-35).
Відповідно до вимог частини 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Про вивільнення з 30 вересня 2009 року ОСОБА_5 було попереджено 24 липня 2009 року, про що свідчить її підпис про ознайомлення з наказом № 61-о/с від 24 липня 2009 року (а.с.35).
Згідно з частиною 2 статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Частинами 2, 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
24 липня 2009 року ОСОБА_5 були надані пропозиції щодо подальшого працевлаштування у філії «Кримське Центральне відділення Промінвестбанку», але від роботи на запропонованих всіх вакантних посадах вона письмово відмовилася (а.с.41).
Відповідно до частини 1 статті 43 Кодексу законів про працю України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Пленум Верховного Суду України в пункті 15 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз’яснив, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43(1) Кодексу законів про працю України.
Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник.
23 вересня 2009 року відповідно до вимог частини 1 статті 43 Кодексу законів про працю України на засіданні первинної профспілкової організації філії «Кримське Центральне відділення Промінвестбанку» за поданням керівника було прийнято рішення про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_5 (а.с.31).
Вирішуючи трудовий спір, суд першої інстанції виходив з того, що фактично скорочення чисельності штату та змін в організації роботи відділу грошового обігу, касових операцій та інкасації у філії «Кримське Центральне відділення Промінвестбанку» не відбулося, функції відділу та функції начальника відділу залишилися, а зміни в організації праці стосувалися тільки сектору інкасації.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду, оскільки зі штатних розкладів філії «Кримське центральне відділення Промінвестбанку», які знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що на підприємстві дійсно відбулося скорочення штату, оскільки станом на 02 березня 2009 року в штаті було 165 одиниць, на 01 жовтня 2009 року – 120 одиниць та на 18 січня 2010 року – 112 одиниць (а.с.36-40, 100, 30).
Крім того, створений на теперішній час відділ касової роботи і грошового обігу входить до складу операційного управління, має інші, більш розширені функції, в ньому, на відміну від відділу грошового обігу, касових операцій та інкасації відсутній сектор інкасації та перевезень, та він має у своїй структурі сектор організації касових операцій і сектор грошового обігу, що підтверджується копіями посадової інструкції позивачки і начальника відділу касової роботи і грошового обігу операційного управління філії «Кримське центральне відділення ПАТ Промінвестбанку», яка затверджена 16 червня 2010 року, положеннями «Про відділ касової роботи і грошового обігу операційного управління філії «Кримське центральне відділення ПАТ Промінвестбанку» та «Про відділ грошового обігу, касових операцій та інкасації філії «Кримське центральне відділення Промінвестбанку».
Що стосується доводів ОСОБА_5 про те, що у відповідача не було підстав для змін в організації виробництва і праці, в тому числі для скорочення штату працівників, то колегія суддів виходить з того, що відповідно до статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Доводи позивачки про те, що на посаду начальника відділу касової роботи і грошового обігу була прийнята ОСОБА_8, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вирішення цього питання виходить за межі передбаченого статтею 49-2 Кодексу законів про працю України обов’язку роботодавця щодо працевлаштування працівника і стосується права останнього на добір кадрів.
Суд першої інстанції не врахував, що трудовий договір з позивачкою розірваний за ініціативою власника або уповноваженого ним органу за законних підстав, з дотриманням встановленого порядку, і ухвалив помилкове рішення, яке слід скасувати та ухвалити нове – про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_5 у позові відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Синельщікова О.В. Бондарев Р.В. Адаменко О.Г.