Справа №22-ц0190\1078\11 Головуючий в 1 інстанції Бортник О.П.
Доповідач Берзіньш В.С.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Берзіньш В.С.
суддів: Павловської І.Г.
Шестакової Н.В.
при секретарі Моногошевій В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Сімферопольської міської ради, третя особа - Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське МБРТІ" про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
за апеляційною скаргою Сімферопольської міської ради на рішення Київського районного суду м.Сімферополя АРК від 06 листопада 2008 року та додаткове рішення Київського районного суду м.Сімферополя АРК від 19 серпня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Сімферопольської міської ради, третя особа - КРП "Сімферопольське МБРТІ" про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом на жилий будинок, господарські споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Вимоги мотивовані тим, що рішенням виконкому Сімферопольської міської ради №1354 від 27.11.1992р. матері позивачки було надано в постійне користування для будівництва жилого будинку земельну ділянку площею 600кв.м. по АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 та зобов’язано завершити будівництво в 1994 році. Після отримання цього рішення позивачка з матір’ю одразу приступили до будівництва, проте тяжке матеріальне становище не надало можливості закінчити будівництво в установлений строк та здати будинок до експлуатації. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла та позивачка є єдиною спадкоємицею, оскільки батько помер в 1968 році, а сестра ОСОБА_4 не претендувала на спадок. Позивачка фактично прийняла спадщину, так як після смерті матері постійно проживає в спірному будинку, продовжує його будівництво, обробляє огород. На даний час процент готовності будинку складає 84% та закінчити будівництво вона не може, оскільки всі документи оформлені на матір – ОСОБА_5.
Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя АРК від 06.11.2008 року позов ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт прийняття ОСОБА_2 спадщини у вигляді житлового будинку, господарських забудов, розташованих за адресою: м.Сімферополь, АДРЕСА_1, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на зазначений житловий будинок і господарські забудови.
Додатковим рішенням Київського районного суду м.Сімферополя АРК від 19.08.2010р. в порядку роз’яснення рішення суду від 06.11.2008 року постановлено: «Процент готовності нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 складає 84%».
В апеляційній скарзі Сімферопольська міська рада ставить питання про скасування рішення суду від 06.11.2008р. і додаткового рішення суду від 19.08.2010р. з ухваленням нового рішення про відмову в позові, посилаючись на незаконність та необґрунтованість зазначених рішень суду, порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема ст.22 ЗК України 1991р. та ст.ст.125,126 чинного ЗК України, ст.ст.376,392,1218,1225 ЦК України, ст.ст.3,57,60 ЦПК України. Зазначає, що суд не взяв до уваги, що земельна
2
ділянка в натурі спадкодавцю ОСОБА_5 для будівництва не надана, у спадкодавця відсутній правовстановлюючий документ на спірну земельну ділянку та документи, які б дозволяли проводити будівельні роботи на ній; ОСОБА_5 виділялась земельна ділянка №19, а спірний будинок розташовано на земельній ділянці №26; ОСОБА_5 не мала права власності на зведені будівлі та вони не є спадковою масою; спір між позивачем і відповідачами не виникав так як ніхто із відповідачів не оспорював її право на спірне домоволодіння і позивач до відповідачів з питань оформлення права власності не зверталась.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 вважає доводи апеляційної скарги необгрунтованними, просить рішення суду залишити без змін.
В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 – ОСОБА_6. проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Обговоривши наведені у скарзі доводи, заперечення на них та перевіривши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.303,309ч.1п.3 і п.4 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та при порушенні або неправильному застосуванні судом норм матеріального або процесуального права.
Згідно зі ст.1,3,10,11,60 ЦПК України, ст.ст.15,16 ЦК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права та інтереси фізичних та юридичних осіб; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Ухвалюючи рішення, суд виходив із обгрунтованості заявлених вимог. Такі висновки суду не узгоджуються з матеріалами справи та ці висновки зроблено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Із матеріалів справи слідує, що вимоги про встановлення факту прийняття спадщини пов’язувались позивачкою із прийняттям в порядку спадкування недобудованого будинку по АДРЕСА_1 та необхідністю оформлення права власності на зазначений будинок, що підтвердив в засіданні апеляційного суду представник позивачки.
Між тим, із положень розділу VII ЦК України в редакції 1963р., яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, зокрема ст.ст.524,549 цього Кодексу, спадкування здійснюється за законом і за заповітом; спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб(спадкоємців); до складу спадщини входить майно, що належало спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Статтею 22 ЗК України 1990р., який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, передбачалось, що право користування земельною ділянкою виникає після винесення її меж в натурі та отримання державного акту.
По справі встановлено, що рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради народних депутатів Республіки Крим №1354 від 27.11.1992 року за матір’ю позивачки ОСОБА_5 була закріплена в постійне користування земельна ділянка під будівництво індивідуального житлового будинку площею 600кв.м. в АДРЕСА_2. Акт виносу меж земельної ділянки в натурі та правоустановчі документи відсутні.
На земельній ділянці площею 0,1га. по АДРЕСА_1 на час звернення в 2008 році ОСОБА_2 з позовом до суду було зведено
3
двохповерховий жилий будинок загальною площею 270,0кв.м., готовність якого складає 84% та прибудову(а.с.17,26).
Згідно ст.105 ЦК України в редакції 1963р., чинного на час виникнення спірних правовідносин, якою було встановлено наслідки самовільного будівництва жилого будинку, господарських і побутових будівель та споруд, побудова або будівництво громадянином жилого будинку без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил є самовільним будівництвом та громадянин не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).
Належним дозволом на будівництво індивідуального жилого будинку визнається: рішення відповідної місцевої ради про передачу земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд; акт про перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), державний акт на землю; належно затверджений проект та документ про погодження будівництва жилого будинку і інших будівель і споруд з радою, яка надала земельну ділянку.
Оскільки спірний будинок будується на земельній ділянці за відсутності акту про перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), належно затвердженого проекту на його будівництво та документу про погодження будівництва жилого будинку і інших будівель і споруд з радою, яка надала земельну ділянку; його будівництво не завершено та його не здано до експлуатації , то цей будинок не входить в склад спадщини після смерті ОСОБА_5 і на нього не може бути визнано право власності за спадкоємцем в порядку спадкування.
Крім того, колегія звертає увагу на те, що рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради народних депутатів Республіки Крим №1354 від 27.11.1992 року за матір’ю позивачки ОСОБА_5 була закріплена в постійне користування земельна ділянка під будівництво індивідуального житлового будинку площею 600кв.м. в АДРЕСА_2, спірний будинок будується на земельній ділянці №26 площею 0,1га. по вул. АДРЕСА_1(а.с.26,29-30).
Відповідно до ст.376 ч.ч.1,2 чинного ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Із положень ст.ст.182,331ч.2 ЦК України слідує, що право власності на новостворене нерухоме майно(житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту державної реєстрації завершеного будівництвом та прийнятого до експлуатації будинку.
Посилання позивачки в обґрунтування своїх вимог на п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» неспроможні, оскільки будівництво здійснювалось з порушенням закону. Схема меж земельної ділянки та висновок про можливість цільового використання земельної ділянки, на які посилається представник позивачки, виготовлені в 2000 та в 2010 році і не свідчать про законність будівництва спірного будинку.
Колегія також зазначає, що позов ОСОБА_2 заявлено до відповідача Сімферопольської міської ради. Між тим, ст.529 ЦК України 1963 року встановлено, що при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Із матеріалів справи слідує, що крім позивачки ОСОБА_5 мала ще одну дочку ОСОБА_4, яка не була притягнена до участі у справі(а.с.5), що підтвердив представник позивачки в засіданні апеляційного суду, зазначивши, що сестра позивачки проживає в с.Мазанка. Тобто, спір розглянуто без залучення до участі у справі належного відповідача.
4
При зазначених обставинах оспорюване рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові. Підлягає скасуванню і додаткове рішення суду від 19.08.2010р. як взаємопов’язане із рішенням від 06.11.2008р.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303,307,309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Сімферопольської міської ради задовольнити.
Рішення Київського районного суду м.Сімферополя АРК від 06 листопада 2008 року та додаткове рішення Київського районного суду м.Сімферополя АРК від 19 серпня 2010 року – скасувати.
ОСОБА_2 у задоволенні позову до Сімферопольської міської ради, третя особа - Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське МБРТІ" про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Судді: Берзіньш В.С.
Павловська І Г.
Шестакова Н.В.