АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 278/2011 Головуючий по 1-й інстанції
Калько О.С.
Суддя-доповідач: Дорош А.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 січня 2011 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Суддів Карнаух П.М., Обідіна О.І.
при секретарі Кальник А.М.
з участю
позивача ОСОБА_3
представника позивача ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Пальміра Дент» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди., -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І. , -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Пальміра Дент» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 просить вищевказане рішення місцевого суду скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряю законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_3 з 04.06.2008 р. користувалася стоматологічними послугами приватного підприємства «Пальміра Дент». Письмовий договір між сторонами не укладався, що не заперечується сторонами та підтверджується актом від 04.06.2008 р., згідно якого пацієнт ОСОБА_3. ознайомилася зі змістом договору про надання стоматологічних послуг, проте відмовилася його підписати, оскільки усна форма договору її повністю задовольняє (а.с. 31).
Згідно квитанції № 060703 від 13.06.2009 р. ОСОБА_3 сплатила ПП «Пальміра Дент» 4 130 грн. за надання стоматологічних послуг, 29.06.2009 р. згідно квитанції № 060714 – 500 грн., а всього 4 630 грн. ( а.с. 14-15,62).
02.12.2008 р. ОСОБА_3 надала письмову заяву про відмову від подальшого лікування у вказаній стоматологічній клініці з етично-моральних причин, претензій по якості раніше наданих стоматологічних послуг не має, раніше сплачені нею кошти в сумі 1350 грн. за стоматологічні послуги, які не були надані, повернуті їй (а.с. 32). Позивач у судовому засіданні підтвердила факт написання даної заяви. Факт повернення ОСОБА_3 коштів у сумі 1350 грн. підтверджується видатковим касовим ордером від 02.12.2008 р. (а.с. 86 ).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що доводи позивача про сплату за лікування коштів у сумі 9 000 грн. не підтверджено жодними доказами, у судовому засіданні не встановлено неналежне надання позивачу послуг відповідачем, а тому відсутні підстави для застосування ст. 906 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу позову, не встановлено вчинення відповідачем неправомірних дій, тому вимоги щодо стягнення моральної шкоди є безпідставними.
Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є вірним, оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та об"єктивного з"ясування фактичних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.
Як вбачається із змісту позовних вимог від 09.03.2010 р., позивач просила стягнути з відповідача вартість лікування 1650 грн., яке вона отримала в іншого лікаря після відмови відповідача у продовженні її лікування, а також просила стягнути пеню в розмірі 12028, 50 грн. за прострочення надання послуг, моральну шкоду в сумі 10 тис. грн. та судові витрати (а.с.2-5).
07.05.2010 р. позивач надала доповнення до позовної зави, просила надати правову оцінку діям керівника відповідача, прийняти докази образи її особистості за статевими та релігійними ознаками, як додаткові докази заподіяної їй моральної шкоди (а.с.59-61).
21.10.2010 р. позивач надала доповнення до позовної заяви, збільшила позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з 10 тис. грн.. до 50 тис. грн.. (а.с. 153-155).
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пред»являючи позовну вимогу про стягнення з відповідача 1650 грн., позивач як на підставу даної вимоги зазначила ст. 906 ЦК України, як збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, що підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлене договором.
Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження сплати вказаної суми позивач надала дві квитанції від 17.08.2009 р. та від 09.12.2009 р., видані ПП ОСОБА_5 за надання стоматологічних послуг (а.с. 16,17).
Проведення позивачем оплати за надані стоматологічні послуги іншим лікарем у даному випадку не можна розцінювати як збитки, завдані їй невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, оскільки, як встановлено судом першої інстанції і не заперечується сторонами, письмовий договір між сторонами не укладався, у зв»язку з цим суд позбавлений можливості дослідити умови договору, на який строк він був укладений, наслідки невиконання чи неналежного виконання його умов. Як встановлено місцевим судом і це не заперечується сторонами, з 02.12.2008 р. позивач відмовилася від продовження лікування в стоматологічній клініці ПП «Пальміра Дент», претензій по якості наданих послуг не мала, отримала раніше внесені кошти в сумі 1350 грн. Звернення позивача з власної ініціативи до іншого медичного закладу за наданням стоматологічних послуг, проведення їх оплати не є збитками, завданими невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, як це передбачено ст. 906 ЦК України. Позовні вимоги в цій частині є безпідставними.
Крім цього, вимоги про стягнення пені в розмірі 12028, 50 грн. за прострочення надання послуг, моральної шкоди в сумі 50 тис. грн. є також безпідставними, оскільки не встановлено факту прострочення надання послуг відповідачем, не встановлено вчинення відповідачем неправомірних дій, неналежне надання послуг.
Згідно ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», на яку посилається позивач, при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди проте, згідно п.5 ч.1 ст. 4 цього Закону споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої небезпечною для життя та здоров»я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.
Як вбачається із матеріалів справи, така шкода позивачеві не була завдана, а тому відсутні підстави для її відшкодування.
Як встановлено колегією суддів, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
С У Д Д І :