У Х В А Л А

        І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24 січня 2011 року                                                                    м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Луспеника Д.Д., Балюка М.І., Гуменюка В.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до прокуратури Шевченківського району м. Києва, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду                   м. Києва від 9 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2010 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  л а :

У серпні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 29 червня 2006 року вона подала до прокуратури Шевченківського району м. Києва заяву про злочин, в якій просила порушити кримінальну справу проти ОСОБА_5 за ст. 190 КК України (шахрайство) і визнати її потерпілою. Оскільки її звернення було проігноровано, вона звернулась до суду з адміністративним позовом, який постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 квітня 2007 року було задоволено: визнано протиправною бездіяльність прокуратури щодо неприйняття рішення за заявою про скоєння злочину та ненадання відповіді; зобов’язано прокуратуру розглянути її заяву, прийняти рішення відповідно до ст. 97 КПК України та надати письмову відповідь. Унаслідок бездіяльності прокуратури їй завдано моральної шкоди на відшкодування якої позивачка просила стягнути 100 тис. грн.        

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 9 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.  

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 9 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д.Д. Луспеник

М.І. Балюк

В.І. Гуменюк