Справа № 2а-135/11

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  14 січня 2011  року                                                                                    м. Сімферополь  

  Суддя Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим Гуріна О.В., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим про визнання протиправною відмови в перерахунку пенсії, зобов’язання провести перерахунок пенсії,  

  В С Т А Н О В И В:  

  25.11.2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до   Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим про визнання протиправною відмови відповідача в перерахунку призначеної державної та додаткової пенсій, виплату яких передбачено статтями 50, 54 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( далі Закон №796-ХІІ), зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсій за період з 01.07.2010 року по теперішній час.  

  Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесена до категорії першої.  Відповідно до статей 50, 54 Закону №796-ХІІ їй призначені та виплачуються державна та додаткова пенсії, проте розмір пенсій не відповідає встановленому цим Законом розміру. На її вимогу про перерахунок пенсії вона отримала відмову відповідача з посиланням на те, що пенсії їй виплачуються у відповідності із діючим законодавством, а саме Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  положеннями Закону №796-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107, а також відповідно постанов Кабінету Міністрів України №530 від 22.05.2008 року та №654 від 16.07.2008 року.  Позивачка пов’язує неправомірність дій відповідача з порушенням принципу верховенства права – пріоритету законів над підзаконними актами.  

Представник відповідача Караченцева Н.С. надала письмові заперечення, в яких просила у задоволенні позову відмовити.  

  Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами на обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.  

  Судом встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом другої групи, віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вона перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим, де їй виплачується пенсія за віком згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а також додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

  Згідно зі ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.  

Відповідно до ч.4 ст.54 Закону України №796-ХІІ, яка визначає підстави і умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.  

Згідно зі ст..50 цього Закону інвалідам ІІ групи, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст.53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.  

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі ст.28 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

З матеріалів справи вбачаться, що ОСОБА_2 одержує пенсію згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з доплатою додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, встановлену їй як особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи. Рішенням відділу по призначенню пенсій Управління ПФУ в Київському районі м.Сімферополя АР Крим №228/п від 07.06.2010 року позивачці відмовлено у переводі з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказане рішення Управління позивачкою не оскаржувалось.  

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 в частині перерахунку державної пенсії не підлягають задоволенню, оскільки остання не одержує пенсію по інвалідності відповідно до ч.4 ст.54 Закону України №796-ХІІ.  

Як вбачається з листа Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим від 16.06.2010 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала законної сили з 22.05.2008 року, позивачці, як особі, яка  постраждала   внаслідок Чорнобильської  катастрофи, є інвалідом другої групи,  щомісячна  додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю,  відповідно до Закону України  "Про  статус  і соціальний    захист    громадян,    які   постраждали   внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлена у розмірі 20 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

При цьому відповідач виходив з того, що застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV суперечить вимогам частини 3 зазначеної статті, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, визначений абзацом 1 частині 1 цієї статті, застосовується виключено для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.  

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з конституційних принципів, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, яке не може бути скасоване або звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права.  

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 року №523, яка є чинною, і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням ст.50, 54 Закону України №796.  

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої ст.50 Закону України №796-ХІІ підлягає застосуванню прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.  

Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, ніж передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.  

Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлено прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність: : з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня-706 гривень, з 1 липня -709 гривень, з 1 жовтня -  
723гривень, з 1 грудня – 734 грн.  

Таким чином, вимоги позивачки про перерахунок призначеної їй додаткової пенсії відповідно до ст.50  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  за період з 01.07.2010 року по теперішній час є обґрунтованими.  

      Що стосується вимог позивачки про визнання дій відповідача протиправними, то вони не підлягають задоволенню, оскільки відповідач здійснював свої повноваження на підставі законодавчих актів, що діяли на час прийняття відповідних рішень. Додаткова пенсія нараховувалась та виплачувалась позивачці в межах асигнувань, передбачених на ці виплати Державним бюджетом України на відповідний рік  

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.  

За таких підстав, оскільки судове рішення має бути наслідком правового регулювання, суд відмовляє позивачці у задоволенні позовних вимог про зобов’язання органу Пенсійного фонду України проводити перерахунок додаткової пенсії залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та виплачувати пенсію з урахуванням розміру мінімальної пенсії,   у майбутньому.  

З урахуванням вищенаведеного, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», постанови Кабінету Міністрів України №523 від 30.05.1997 року «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст.ст.11, 94, 99, 100, 160-163, 167 КАС України, суд  

  ПОСТАНОВИВ:  

    Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим про визнання протиправною відмови в перерахунку пенсії, зобов’язання провести перерахунок пенсії -  задовольнити частково.  

  Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недотриману додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю,  у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» залежно від мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  за період з 01.07.2010року по 14.01.2011 року з урахуванням виплачених сум  пенсії.  

  У задоволенні решти вимог відмовити.  

Рішення суду допустити до негайного виконання в межах стягнення платежу за один місяць.  

  Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку  до Севастопольского апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.  

  Суддя: