22-ц/804/3064/21

266/3169/20

Головуючий у 1 інстанції Шишилін О.Г. Єдиний унікальний номер 266/3169/20

Номер провадження 22-ц/804/3064/21

Доповідач Барков В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року м. Маріуполь

Донецький апеляційний суд в складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів Зайцевої С. А.,

Мальцевої Є. Є.,

секретар Вороніна М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу Виконавчого комітету Маріупольської міської ради на ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 жовтня 2021 року про відмову у задоволенні скарги Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про визнання дій старшого державного виконавця Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) Леуцької Оксани Вікторівни щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 66595911 від 25 серпня 2021 року протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, стягувач ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Виконавчий комітет Маріупольської міської ради (боржник) звернувся із скаргою на дії старшого державного виконавця Приморського ВДВС у м. Маріуполі Леуцької О.В. обґрунтуючи її тим, що 30 серпня 2021 року скаржником отримано постанову старшого державного виконавця Приморського ВДВС у м. Маріуполі Леуцької О. В. від 25 серпня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 66595911 щодо вселення ОСОБА_1 (стягувача) у квартиру АДРЕСА_1 . Згідно даних реєстру територіальної громади адресою стягувача є: АДРЕСА_2 . Однак боржнику не було зрозуміло чому адресою стягувача в постанові зазначено АДРЕСА_3 . Зазначена обставина, на думку виконавчого комітету, є важливою, оскільки без достовірної інформації щодо місця проживання ОСОБА_1 боржник не має можливості вчинити дії з виконання рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 березня 2021 у справі № 266/3169/20. Крім того, представник виконавчого комітету вважав, що заяву про відкриття виконавчого провадження на примусове виконання рішення суду подано адвокатом Басівським В. О., який не мав на це законних повноважень. Враховуючи наведене, скаржник вважав, що виконавець не мав правових підстав для відкриття виконавчого провадження за зазначеним виконавчим листом і тому постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 жовтня 2021 року у задоволенні скарги Виконавчого комітету Маріупольської міської ради відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Драпак Е. О. подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування усіх обставин по справі та порушення норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу суду скасувати та скаргу Виконавчого комітету Маріупольської міської ради на дії держвиконавця задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відмовляючи у задоволені скарги, суд не звернув уваги на норми Закону України «Про виконавче провадження» за якими виконання рішення про зобов`язання боржника вчинити певні дії відбувається за місцем вчинення таких дій. Крім того, оскільки виконавчий комітет як боржник не є власником спірного майна, виконавчі дії повинні проводитись за місцем знаходження боржника, а саме у центральному районі м. Маріуполя. Помилковим висновком суду вважає також твердження, що адреса фактичного місця проживання стягувача ОСОБА_1 це АДРЕСА_3 , оскільки такі дані не підтверджені жодними доказами. Зазначала, що суд не звернув уваги на те, що заява про відкриття виконавчого провадження була подана особою, яка не мала на це повноважень.

У відзиві на апеляційну скаргу старший державний виконавець Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) Леуцька О. В. зазначає, що судом було належним чином досліджено усі докази по справі та зроблено правильний висновок, оскільки в діях державним виконавцем не було вчинено жодних дій які б порушували вимоги Закону України «Про виконавче провадження».

Старший державний виконавець Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) Леуцька О. В. в судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином та просила розглянути скаргу за її відсутності, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Дравак Е. О., яка просила апеляційну скаргу задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 375 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволені скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження керувався ст. 24, 28 Закону України «Про виконавче провадження» та крім того, перевірив належним чином повноваження адвоката стягувача на подачу зави про відкриття виконавчого провадження, що вказує на правомірність дій державного виконавця.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про виконавче державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, до Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) 23 серпня 2021 року надійшла заява про відкриття виконавчого провадження стягувачем у якому є ОСОБА_1 . Її тимчасове місце фактичного проживання зазначено за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 34).

Згідно із частиною першою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 березня 2021 у справі № 266/3169/20 ОСОБА_1 вселено у житлове приміщення-квартиру АДРЕСА_1 , а також зобов`язано Виконавчий комітет Маріупольської міської ради усунути перешкоди у користуванні та проживанні ОСОБА_1 зазначеним житловим приміщенням шляхом надання ключів від вхідної двері житлового приміщення.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Таким чином, зазначеним рішенням суду боржника - виконавчий комітет Маріупольської міської ради зобов`язано вчинити дії: вселити ОСОБА_1 та надати їй ключі від вхідної двері квартири.

З інформації, розміщеної на сайті Маріупольської міської ради (https://mariupolrada.gov.ua/ru/directory/map) житлове приміщення-квартира АДРЕСА_1 , а відтак доводи апеляційної скарги про невиконання державним виконавцем вимог закону щодо місця виконання судового рішення є без підставними.

Відповідно до а. 2 ч. 4 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження», повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору.

Отже, не можна погодитися з доводами скарги щодо відсутності повноважень у адвоката Басівського В. О. на подачу заяву про відкриття виконавчого провадження від імені ОСОБА_1 , оскільки на підтвердження своїх повноважень ним був наданий державному виконавцю не тільки ордер, а ще й договір про надання правової (правничої) допомоги в якому вказані його повноваження щодо вчинення дій для виконання рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 березня 2021 року (а.с. 37-39).

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм процесуального права та норм Закону України «Про виконавче провадження», яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення апеляційним судом не встановлено, тому оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Маріупольської міської ради - залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 жовтня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 13 грудня 2021 року.

Судді В. М. Барков

С. А. Зайцева

Є. Є. Мальцева