ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/15148/15Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.

Провадження № 22-ц/817/827/21 Доповідач - Міщій О.Я.

Категорія - 305000000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2021 року м. Тернопіль

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючого - Міщій О.Я.

суддів - Хома М. В., Шевчук Г. М.,

секретар с/з - Романська К.М.

секретар с/з - Романська К.М.,

з участю представника товариства з обмеженою відповідальністю «БУДОВА-ЗАХІД» Петльованого О.А., представника ОСОБА_1 адвоката Іванців Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 607/15148/15 за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «БУДОВА-ЗАХІД», ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2021 року, ухвалене суддею Черніцькою І.М., за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «БУДОВА-ЗАХІД» про стягнення заподіяних збитків, пені та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БУДОВА-ЗАХІД» до ОСОБА_1 про стягнення завданих збитків,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «БУДОВА-ЗАХІД» (далі TOB «БУДОВА-ЗАХІД») про стягнення заподіяних збитків у розмірі 407 023 грн. та 3 028 251,12 грн. пені.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 18 лютого 2012 року між ним та TOB «БУДОВА-ЗАХІД» укладено договір про виконання робіт (будівельного підряду) за яким відповідач зобов`язався розпочати будівництво 9-ти поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (будівельна адреса) у 2 кварталі 2012 року та закінчити із здачею в експлуатацію у 2 кварталі 2014 року.

У зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов договору, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області вищезазначений договір розірвано. Крім того, в порядку вимог Закону України «Про захист прав споживачів» стягнено пеню в сумі 100 000 гривень.

Посилаючись на наведене та те, що договір фінансування дольової участі у будівництві житла розірвано у зв`язку з істотним порушенням умов договору відповідачем, позивач просив стягнути з відповідача на його користь, в порядку вимог ч. 5 ст. 653 ЦК, завдані збитки у розмірі 407 023 гривень, які були сплачені ним в рахунок вартості квартири та 3 028 251,12 грн. пені на підставі вимог ч. 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 11 грудня 2015 року по 16 серпня 2015 року.

02 травня 2018 року TOB «БУДОВА-ЗАХІД» подало зустрічний позов до ОСОБА_1 про відшкодування збитків за порушення умов договору у розмір 220 323 гривень.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, товариство зазначило, що 1 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та TOB «БУДОВА-ЗАХІД» укладено договір № 280/02/12-Ті, відповідно до пункту 2.5 якого сторони домовились про відступлення від ОСОБА_1 до TOB «БУДОВА-ЗАХІД» права вимоги до боржника - приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник» ( ПП «ТФ Будівельник»). Пунктом 5.9 договору передбачено обов`язок ОСОБА_1 передати TOB «БУДОВА-ЗАХІД» документи, які підтверджують відступлене право вимоги, а саме договір, укладений 09 червня 2009 року із ПП «ТФ «Будівельник» та квитанції, які підтверджують оплату коштів на суму 220 323 гривень. Проте доказів відступлення права вимоги від ОСОБА_1 товариство не отримало, а тому не може вимагати зазначені кошти від божника ПП «ТФ «Будівельник» та реально їх отримати. Посилаючись на наведене та те, що ОСОБА_1 порушив умови договору, укладеного із TOB «БУДОВА-ЗАХІД», просило стягнути з ОСОБА_1 220 323 грн. збитків за порушення умов договору.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 лютого 2016 року позов задоволено частково, стягнуто на користь ОСОБА_1 з TOB «БУДОВА-ЗАХІД» 407 023 грн. збитків, заподіяних істотним порушенням умов договору. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 16 травня 201 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ві 02 лютого 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року рішення Тернопільської міськрайонного суду Тернопільської області від 02 лютого 2016 року та ухвала апеляційного суду Тернопільської області від 16 травня 2016 року скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Останнім рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19 травня 2021 року позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «БУДОВА-ЗАХІД» про стягнення заподіяних збитків та пені задоволено частково. Стягнуто із товариства з обмеженою відповідальністю «БУДОВА ЗАХІД» в користь ОСОБА_1 189 475, 20 гривень збитків, заподіяних істотним порушенням умов договору та 80 000 гривень пені, нарахованої у зв`язку із невиконанням умов договору. У задоволенні решти вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову товариства з обмежено відповідальністю «БУДОВА-ЗАХІД» до ОСОБА_1 про стягнення завданих збитків відмовлено. Стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю «БУДОВА ЗАХІД» в користь держави судовий збір у розмірі 2 694, 75 гривень.

ОСОБА_1 та товариство з обмеженою відповідальністю «БУДОВА-ЗАХІД» подали апеляційні скарги на вказане рішення суду.

В апеляційній скарзі, поданій 29.06.2021 року, представник ТОВ «Будова-Захід», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Підставами апеляційного оскарження судових рішень заявник зазначає те, що суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином не дослідив зібрані у справі докази та не встановив обставини, що мають значення для вирішення спору.

Представник ТОВ «Будова-Захід» зазначив, що відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору № 280/02/12-Ті від 18.02.2012 року, укладеного між сторонами по справі, до форс - мажорних обставин відносяться дії або акти державних органів, виконавчих органів влади та місцевого самоврядування, спрямовані на припинення або призупинення виконання робіт за предметом цього договору, та перешкоджають нормальній діяльності сторін, в тому числі, зміни в нормативній та законодавчій базі, яка регулює правовідносини сторін цього договору. У разі виникнення обставин непереборної сили (форс - мажор), які не можливо було передбачити, сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання ними умов цього договору. Однак, судом не повністю з"ясовано, що будівництво об"єкту тимчасово зупинено у зв"язку з тим, що закінчився строк дії договору суборенди земельної ділянки. Частина дольовиків відмовилась від виконання договорів, тому товариство не отримало те, на що розраховувало, що вплинуло на строки виконання робіт. Крім того, відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином умови договору, укладеного між сторонами. Зокрема, пунктом 5.9 договору передбачено обов`язок ОСОБА_1 передати TOB «БУДОВА-ЗАХІД» документи, які підтверджують відступлене право вимоги, а саме: договір, укладений між ним та «Тернопільською фірмою «Будівельник» і квитанції, які підтверджують оплату. На вимогу ОСОБА_1 на підставі акту прийому - передачі від 04.03.2015 року йому повернуті оригінали документів, на підставі яких відбувалось відступлення права вимоги до боржника - ПП «ТФ «Будівельник". Тобто, ОСОБА_1 не викупив 49,51 квадратних метрів вартістю 220 323 гривень. Отже, існують обставини непереборної сили (форс - мажор), які неможливо було передбачити, однак суд, частково задовольняючи позовні вимоги, не врахував їх при вирішенні спору.

Крім того, апеляційна скарга ТОВ «Будова-Захід» мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права при вирішенні питання щодо стягнення коштів в сумі 189475, 20 грн., які суд визначив як збитки і застосував п.1 частини 2 статті 22 ЦК України. Однак, суд першої інстанції не врахував, що Верховний Суд при вирішенні подібної справи по іншому застосував п.1 ч.2 ст.22 ЦК України (постанова від 16.10.2019 р. у справі № 333/863/15-ц).

Також, в апеляційній скарзі ТОВ «Будова-Захід» посилається на постанову Верховного Суду від 25.03.2020 р. у справі № 537/4259/15-і, у якій позивач звернувся з вимогами стягнення грошових коштів, сплачених як інвестування в будівництво житла, як таких, що набуті без достатньої правової підстави, керуючись ст. 121 ЦК України. Правовідносини у цій справі є однаковими з правовідносинами, які виникли між ОСОБА_1 і TOB «БУДОВА-ЗАХІД», однак суд при вирішенні спору не врахував цю позицію Верховного Суду.

Крім того, представник ТОВ «Будова-Захід» зазначив, що у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-16Ігсі9) вказано, що «саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Також, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс1 8) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, па якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Також, представник вказав, що тлумачення частини третьої статті 651 ЦК України, частини четвертої статті 653 ЦК України, пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.

Отже, на думку представника ТОВ «Будова-Захід» при розгляді спору суд невірно застосував норми матеріального права і помилково стягнув з товариства в користь позивача 189475,20 гривень завданих збитків.

Також представник ТОВ «Будова-Захід» зазначив, що суд неправильно застосував норми матеріального права при вирішенні питання про стягнення пені з товариства на користь позивача, зокрема, невірно застосовано частину п`яту статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому не застосовано до спірних правовідносин інші норми (пункт 22 статті 1, частину першу статті 10, частину третю статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статтю 547, частину третю статті 549, частину другу статті 551, частину першу статті 614, частину першу статті 617 ЦК України). Вважає, що положення Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюються на спірні правовідносини, оскільки договір, укладений між сторонами, спрямований на інвестування коштів, а не задоволення особистих потреб споживача.

Зазначає, що суд першої інстанції здійснив розрахунок пені, використовуючи неправильні вихідні дані для розрахунку. Товариство постійно несе витрати, пов`язані з будівництвом спірного об`єкту нерухомості, а тому вартість будівництва складається із багатьох показників. При цьому положеннями укладеного між сторонами договору не передбачено право позивача на стягнення пені. Вважає несправедливим розмір обчисленої пені, який суперечить положенням пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Також посилається на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 686/6910/16, від 25 липня 2019 року у справі № 686/19326/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі 212/2534/16-ц, від 19.03.2020 року у справі № 638/16710/14ц.

Також представник зазначив, що за вимогами ОСОБА_1 сплив строк позовної давності, оскільки він дізнався про порушення свого права 1.07.2014 року. При цьому суд не врахував правову позицію щодо застосування позовної давності, викладену у Постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 року у справі №487/10132/14ц.

ОСОБА_1 не подав відзив на апеляційну скаргу TOB „Будова Захід".

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19.06.2021 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити повністю, стягнути з TOB „Будова - Захід" 407 023, 00 грн. збитків та 2 357 074.63 пені. В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19.05.2021 року залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що договір № 280/02/12 Tі, укладений між сторонами 18 лютого 2012 року, розірваний судом з підстав істотного його порушення TOB «Будова Захід (справа №607/20776/14-ц). Саме з цієї підстави ОСОБА_1 вимагав відшкодування йому завданих збитків, під якими згідно ст. 22 ЦК України є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Отже, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Представник ОСОБА_1 вказав, що на момент звернення до суду розмір збитків становив 407 023 грн., що відповідає вартості не переданої квартири, а не 189 475, 20 грн., як встановив місцевий суд.

Не погодився представник ОСОБА_1 також і з рішенням суду в частині зменшення пені із 2 357 074.64 грн. до 80 000.00 грн., нарахованої згідно ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Зменшуючи розмір нарахованої пені місцевий суд виходив з розміру збитків (лише 189 475,20 грн), незадовільного фінансового стану відповідача та знецінення національної валюти.

Втім, на думку представника ОСОБА_1 , таке зменшення судом першої інстанції розміру пені є невиправданим та передчасним. При цьому, представник посилається на ті обставини, що клопотання "ТОВ «Будова - Захід» щодо зменшення розміру нарахованої пені не заявлено. Також, про незадовільний фінансовий стан товариства щонайменше мала б свідчити його фінансова та статистична звітність, яку ТОВ «Будова-Захід» не надало. Щодо знецінення національної валюти, то місцевий суд нічим не обгрунтував вказану обставину та не вказав, яким чином вона вплинула на фінансовий стан товариства.

Щодо врахування місцевим судом при зменшенні розміру пені розміру збитків в сумі 189 475,20 грн., то фактичний розмір збитків завданих ОСОБА_1 є значно більшим.

14.07.2021 року представник TOB «БУДОВА-ЗАХІД» Калужна С.Р. подала відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , у якому просила відмовити у її задоволенні. Представник зазначила, що ОСОБА_1 сплатив 220323 грн. ПП "ТФ " Будівельник", а не TOB «БУДОВА-ЗАХІД». Якщо ОСОБА_1 хоче повернути ці кошти, то він може звернутись до ПП "ТФ " Будівельник", адже договір між ОСОБА_1 та ПП "ТФ " Будівельник" не розірвано. При цьому TOB «БУДОВА-ЗАХІД» відмовилось від кредиторських вимог до ПП "ТФ " Будівельник", щоб не порушувати прав ОСОБА_1 . Крім того, представник TOB «БУДОВА-ЗАХІД» вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про помилкове зменшення судом розміру пені та зазначає, що суд взагалі не вправі був стягувати пеню з TOB «БУДОВА-ЗАХІД», адже правовідносини, які виникли між сторонами, не передбачають стягнення пені. Крім того, іншим судовим рішенням пеня уже стягнута за договором, укладеним між ОСОБА_1 та TOB «БУДОВА-ЗАХІД».

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, колегія суддів вважає, апеляційні скарги представників TOB «БУДОВА-ЗАХІД» та ОСОБА_1 до задоволення не підлягають.

Відповідно до ч. 2 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Положеннями статтей 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом установлено, що за договором від 09 червня 2009 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПП «ТФ «Будівельник», ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання здійснити дольове інвестування будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , а організація взяла на себе зобов`язання збудувати та за закінченням будівництва передати ОСОБА_1 частину новозбудованих приміщень.

18 лютого 2012 року між TOB «БУДОВА-ЗАХІД» та ОСОБА_1 укладено договір №280/02/12-Ті, згідно умов якого ОСОБА_1 доручає, а TOB «Будова-Захід» здійснює (завершує) розпочате будівництво трикімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Згідно умов вказаного договору сторони, окрім іншого, домовились про те, що викуплена вартість 49,51 квадратних метрів квартири становить 220 323 грн. і є незмінною до кінця будівництва. Не викуплені 40,17 квадратних метрів проектної загальної площі квартири у 9-ти поверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 становлять 186 700 гривень.

На виконання умов договору ОСОБА_1 вніс на рахунок TOB «Будова-Захід» кошти у сумі 189 475,20 грн., що підтверджується копіями квитанцій долучених до позову ( т.1, а.с. 4-8).

Вказана обставина визнається представниками сторін.

Відповідно до пункту 2.5 договору від 18 лютого 2012 року позивач і відповідач домовились про відступлення ОСОБА_1 TOB «БУДОВА-ЗАХІД» права вимоги (згідно статей 512-519 ЦК України) за договором від 09 червня 2009 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПП «ТФ «Будівельник», за умовами якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання здійснити дольове інвестування будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 , а підприємство - збудувати та після закінчення будівництва передати ОСОБА_1 частину новозбудованих приміщень - трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Пунктом 2.6 договору передбачено, що вартість права вимоги до ПП «ТФ «Будівельник», що передається ОСОБА_1 за даним договором TOB «БУДОВА-ЗАХІД», становить 274 852,94 гривень.

Згідно пункту 5.9 договору, до підписання цього договору ОСОБА_1 передав, а TOB «БУДОВА-ЗАХІД» прийняло документи, що підтверджують відступлене право вимоги TOB «БУДОВА-ЗАХІД» до ПП «ТФ «Будівельник» за основним договором, а саме: договір від 09 червня 2009 року; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 17 лютого 2010 року № 37 на суму 42100 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 27 жовтня 2010 року № 1588 на суму 29800 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 15 квітня 2010 року на суму 6200 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 09 березня 2010 року № 308 на суму 22500 гривень. Зазначені підтверджуючі документи передані згідно акту прийому-передачі.

Отже, судом установлено, ОСОБА_1 сплатив ПП «ТФ «Будівельник» за договором дольової участі в інвестування будівництва 220 323 грн., право вимоги яких відступив TOB «БУДОВА-ЗАХІД», та безпосередньо відповідачу також сплатив за залишок 40,17 кв. м. проектної загальної площі квартири кошти в сумі 189 475,20 гривень.

У пункті 1.3 договору №280/02/12-Ті сторони дійшли згоди про те, що початок будівництва - II квартал 2012 року. Планове закінчення будівництва та здача 9-ти поверхового житлового будинку в експлуатацію - II квартал 2014 року.

Згідно акту-приймання передачі від 04 березня 2015 року, на вимогу ОСОБА_1 TOB «БУДОВА-ЗАХІД» передало ОСОБА_1 договір та оригінали квитанцій.

Відповідно до частини п`ятої статті 411 ЦПК України, суд першої інстанції при вирішенні справи врахував висновки суду касаційної інстанції, викладені в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.10.2017 року, та вірно з`ясував фактичні правовідносини сторін і правову природи грошової суми у розмірі 407 023 грн, яку ОСОБА_1 просив стягнути з TOB «БУДОВА-ЗАХІД», а також визначив норми права, які регламентують порядок повернення коштів, сплачених на виконання договору.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 у справі, яка переглядається, суд виходив з того, що збитки у розмірі 189 475,20 грн. підлягають стягненню з ТОВ «БУДОВА-ЗАХІД» на користь ОСОБА_1 у зв"язку з розірванням судом договору між ними внаслідок істотного порушення умов цього договору ТОВ «БУДОВА-ЗАХІД».

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у позовній заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Сплачені кошти у розмірі 407 023 грн у рахунок виконання зобов`язань за договором про інвестування житла, який розірвано у зв`язку з істотним порушенням ТОВ «Будова-Захід» умов договору, ОСОБА_1 просив повернути йому як збитки на підставі ч. 5 статті 653 ЦК України.

Згідно ч.1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змісті зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Статтею 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно зі статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

До предмета доказування згідно ч. 5 статті 653 ЦК України входить встановлення обставин завдання збитків розірванням договору, наявності причинного зв`язку між розірванням договору та збитками і вини заподіювача. Відсутність хоча б одного з елементів виключає цивільно-правову відповідальність на підставі ч. 5 статті 653 ЦК України.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2015 року у справі № 607/20776/14 розірвано укладений між ОСОБА_1 та TOB «БУДОВА-ЗАХІД» договір від 18 лютого 2012 року, стягнуто з TOB «БУДОВА-ЗАХІД» на користь ОСОБА_1 300 тис. грн. пені, нарахованої у зв`язку з невиконанням умов договору. Рішення суду мотивовано тим, що договір фактично не виконується, оскільки влаштовано лише котлован для будівництва будинку, при цьому планове закінчення будівництва та здача будинку в експлуатацію заявлена у II кварталі 2014 року. Наступний термін здачі будинку до експлуатації відповідачем не визначено. Суд, розриваючи договір, встановив істотне порушення товариством умов укладеного між сторонами договору, оскільки ОСОБА_1 , сплативши кошти відповідачу, позбавився можливості отримати житло, на яке розраховував, а товариство фактично не приступило до будівництва будинку. Рішення суду в частині розірвання договору не оскаржувалось та набрало законної сили.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 17.08.2015 року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15 травня 2015 року в частині стягнення з TOB «БУДОВА-ЗАХІД» на користь ОСОБА_1 пені, нарахованої у зв`язку із невиконанням умов договору, змінено і зменшено розмір пені до 100 тис. гривень.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судові палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2020 року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15 травня 2015 року та постанова апеляційного суду Тернопільської області від 12 квітня 2018 року у справі № 607/20776/14 в частині вирішення позову ОСОБА_1 до товариства з обмежено відповідальністю «БУДОВА-ЗАХІД» про стягнення пені скасоване, справа у цій частині передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 січня 2021 року у справі №607/20776/14, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 14 травня 2021року, стягнуто із товариства з обмеженою відповідальністю «БУДОВА-ЗАХІД» користь ОСОБА_1 200 000 грн. пені, нарахованої у зв`язку із невиконання умов договору, за період із 01.07.2014 року по 10.12.2014 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 26.08.2021 року у справі №607/20776/14 вказані судові рішення залишені без змін, касаційна скарга TOB «БУДОВА-ЗАХІД» залишена без задоволення.

Отже, у справі, яка переглядається, судом установлено, що відповідно до іншого судового рішення розірвано укладений між ОСОБА_1 та TOB «БУДОВА-ЗАХІД» договір від 18 лютого 2012 року №280/02/12-Ті у зв"язку з істотним порушенням TOB «БУДОВА-ЗАХІД» умов договору.

Судом установлено та підтверджено наявними у справі письмовими доказами, що позивач повністю виконав умови спірного договору щодо внесення коштів за об`єкт інвестування, а тому у зв`язку з розірванням спірного договору позивачу ОСОБА_1 вказаними діями TOB «БУДОВА-ЗАХІД» завдано збитків у розмірі сплачених коштів за договором №280/02/12-Ті від 18 лютого 2012 року.

Позивач сплатив ПП «ТФ «Будівельник» за договором дольової участі і інвестування будівництва 220 323 грн. та безпосередньо відповідачу сплатив за залишок 40,17 кв. м. проектної загальної площі квартири 189 475,20 гривень.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17 жовтня 2019 року внесено зміни до реєстру вимог кредиторів ПП «ТФ «Будівельник» у справі №10/Б-5022/1319/2011 щодо виключення частини кредиторських вимог TOB «БУДОВА-ЗАХІД» у розмірі 220 323 грн. Провадження у справі №10/Б-5022/1319/2011 в частині кредиторських вимог у сумі 220 323 грн., TOB «БУДОВА-ЗАХІД» щодо боржника ПП «ТФ «Будівельник» закрито.

Вказаною ухвалою господарського суду встановлено, що договір відступлення права вимоги, який укладався між ОСОБА_1 та TOB «БУДОВА-ЗАХІД» розірваний, повернення чи відступлення права вимоги від TOB «БУДОВА-ЗАХІД» до ОСОБА_1 не відбулося, а тому вимоги до боржника ПП «ТФ «Будівельник» щодо стягнення 220 323 грн., які ОСОБА_1 відступив TOB «БУДОВА-ЗАХІД» є недійсними.

Враховуючи вказані вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що з TOB «БУДОВА-ЗАХІД» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 189 475,20 грн. збитків у зв`язку із розірвання договору та істотним порушенням умов договору №280/02/12-Ті від 18 лютого 2012 року, які сплачені безпосередньо TOB «БУДОВА-ЗАХІД» за вказаним договором, в рахунок оплати вартості квартири.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги представника TOB «БУДОВА-ЗАХІД» про те, що суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин із метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Як видно із змісту постанови Верховного Суду від 16.102019 року у справі №333/863/15, на яку TOB «БУДОВА-ЗАХІД» посилається в апеляційній скарзі, суд відмовив у задоволенні позову про стягнення збитків у зв"язку з недоліками виконаної роботи за договором підряду на тій підставі, що позивач не подав належних та допустимих доказів на підтвердження складових цивільно-правової відповідальності для відшкодування шкоди.

У справі, яка переглядається, встановлено, що у зв`язку з розірванням спірного договору позивачу ОСОБА_1 діями TOB «БУДОВА-ЗАХІД», який не виконав своїх зобов"язань, завдано збитки у розмірі сплачених коштів за договором №280/02/12-Ті від 18 лютого 2012 року. При цьому, товариство не довело у суді, що шкода заподіяна не з його вини.

Отже, у цих справах різні фактичні обставини й доведення позовних вимог.

У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Також, в апеляційній скарзі ТОВ «Будова-Захід» посилається на постанову Верховного Суду від 25.03.2020 р. у справі № 537/4259/15-і, у якій позивач звернувся з вимогами стягнення грошових коштів, сплачених як інвестування в будівництво житла, як таких, що набуті без достатньої правової підстави, керуючись ст. 121 ЦК України. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, скасовуючи судові рішення суду першої та апеляційної інстанції, взяла до уваги висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс1 8) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19). Зокрема, висновок про те, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, па якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Разом з тим, у справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення збитків у розмірі сплачених коштів, заподіяних товариством «БУДОВА-ЗАХІД», яке не виконало договірних зобов"язань, та у зв`язку з розірванням договору про дольову участь в будівництві на підставі статей 651, 653 ЦК України, а не на підставі статті 1212 ЦК України.

Отже, при розгляді спору суд вірно застосував норми матеріального права і правильно стягнув з товариства в користь позивача 189475,20 гривень завданих збитків.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 до TOB «БУДОВА-ЗАХІД» про стягнення пені, суд виходив з того, що ОСОБА_1 виконав умови договору №280/02/12 Ті від 18 лютого 2012 року і повністю вніс визначену в договорі суму, а TOB «Будова-Захід» допустило істотне порушення умов договору і не забезпечило отримання позивачем завершеної будівництвом квартири, на час розірвання договору готовність незавершеного будівництва становить 3%, при тому, що планове завершення будівництва встановлено у II кварталі 2014 року, тому ОСОБА_1 вправі вимагати стягнення з TOB «Будова-Захід» пені у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у межах річного строку позовної давності (частина друга статті 258 ЦК України) та до дня розірвання договору.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2021 року у справі № 607/20776/14, яке залишене без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 14 травня 2021 року, встановлено, що позивач має право на пеню, виходячи із вартості невиконаного зобов`язання в розмірі 388 956,21 грн. (407 023 - 5856,10 - 12 210, 69 = 388 956,21). При цьому, судом установлено, що відповідачем виконано будівельні роботи з будівництва багатоквартирного будинку в обсязі 3%, що становив 1671821,52 грн., відповідно вартість будівельних робіт, які TOB «БУДОВА-ЗАХІД» зобов`язане виконати на виконання договорів щодо будівництва багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , становить 55 721 384 гривень (1671821,52х100%:3%). Враховуючи вартість оплаченої роботи розробнику проектно-кошторисної документації у співвідношенні до загально площі будинку, потенційний власник 1 кв. метра площі у вказаному будинку оплатив його вартість в розмірі 65,3 гривні. Оскільки позивач претендував на 89,68 кв.м., відповідно його частка в оплаті витрат відповідача становить 5856,10 гривень (89,68 кв.м. х 65,3 грн.).

Станом на день звернення до суду, відповідач поніс витрати з оплати виготовлення проектно-кошторисної документації в сумі 881 842,72 грн. та виконав будівельні роботи на 1671821,52 грн., що становить 3% від загальної вартості всього будівництва. Пеня нараховується на невчасно виконану роботу, тому із ціни договору слід виключити 5856,10 грн., які понесені відповідачем при оплаті вартості послуг з виготовлення проектно-кошторисної документації (407023 - 5856,10 = 401166,9 грн.) та 3% від ціни договору, що становить 12210,69 грн. (407023 х 3%).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач має право на пеню, виходячи із вартості невиконаного зобов`язання в розмірі 388 956,21 грн. (407 023 - 5856,10 - 12 210, 69 = 388956,21).

Вказані судові рішення залишені без змін відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.08.2021 року.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача пеню за період з 11 грудня 2014 року по 30 червня 2015 року, що становить 202 дні, який не охоплений судовим рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2021 року у справі №607/20776/14ц.

За таких обставин розмір пені за період з 11.12.2014 року по 30.06.2015 року складає 2 357 074,63 грн. (Розрахунок: 388 956, 21 грн. х 0,03 х 202 дн.= 357 074,63 грн.).

Згідно з вимогами ч. З ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки, розмір нарахованої пені значно перевищує розмір завданих ОСОБА_1 збитків, а також беручи до уваги те, що ОСОБА_1 на користь TOB «Будова-Захід» сплатив 189 475,20 грн., ураховуючи важкий фінансовий стан відповідача, а також знецінення національної валюти, суд першої інстанції правильно зменшив розмір пені до 80 000 гривень.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги представника ТОВ «Будова-Захід», який зазначив, що суд неправильно застосував норми матеріального права при вирішенні питання про стягнення пені.

Преамбулою ЗУ "Про захист прав споживачів" (далі Закон №1023) та в постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року №5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", передбачено, що цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ч.5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Так, у постановах від 04 лютого 2021 року у справі № 607/1579/19 (провадження № 61-13761св20) та від 20 травня 2021 року у справі № 607/1569/19 (провадження № 61-5516св20), в яких аналогічні предмет і підстави позовів, Верховний Суд указав, що за характером такі правовідносини подібні до положень статті 875 ЦК України (договір будівельного підряду), а отже, правовідносини між будівельною компанією (виробником) ТОВ «Будова-Захід», вид діяльності якого є будівництво житлових і нежитлових будівель, і позивачем, як споживачем (замовником), слід кваліфікувати у цій справі, як угоду про послугу, - будівництво житла.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що спірні правовідносини регулюються ЗУ "Про інвестиційну діяльність" і на них не поширюються положення ЗУ "Про захист прав споживачів" колегія суддів вважає безпідставними

Крім того, взаємосуперечливими є доводи апеляційної скарги у цій частині, оскільки товариство вказує одночасно і про неправильне застосування судами норм Закону України «Про захист прав споживачів», і про необхідність застосування інших норм указаного закону, і про те, що його положення взагалі не поширюються на спірні правовідносини.

При цьому у вказаному спорі судом вірно встановлено наявність підстав для стягнення пені відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів», що відповідає судовій практиці Верховного Суду. Зокрема, вказаний висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції, висвітленій у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 року у справі № 607/20776/14. Доводи апеляційної скарги товариства цих висновків не спростовують.

Крім того, при розрахунку суми пені судом вірно застосовано положення частини третьої статті 551 ЦК України. Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові 20 травня 2021 року у справі № 607/1569/19, провадження № 61-5516св20.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, надавши належну оцінку доказам, поданими сторонами, під час нового розгляду справи правильно встановив вартість невиконаної роботи, виходячи з якої вірно обчислив розмір пені. Доводи апеляційної скарги щодо неправильних розрахунків пені спростовуються матеріалами справи, є бездоказовими та припущеннями заявника.

Суд першої інстанції обгрунтовано відхилив доводи про те, що вартість будівництва складається не лише з вартості будівельних і проєктних робіт, але й з інших показників, оскільки належних та допустимих доказів на обґрунтування розміру таких робіт товариством не надано, як і власного розрахунку вартості невиконаної роботи.

Крім того, позивачем не пропущено річний строк звернення до суду із позовом про стягнення пені, так як пеня нарахована за період з 11.12.2014 року по 30.06.2015 року, а з позовом ОСОБА_1 звернувся 31.08.2015 року, тобто в межах річного строку позовної давності. Вказане відповідає правовій позиції щодо застосування позовної давності, викладеній у Постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 року у справі №487/10132/14ц.

Оскільки TOB «Будова-Захід» не надано доказів про те, що належному виконанню зобов`язань за договором перешкоджали обставини непереборної сили, колегія суддів вважає правильним висновок суду про відсутність підстав для звільнення ТОВ "Будова-Захід" від відповідальності за невиконання зобов`язання.

Доводи представника TOB «Будова-Захід» про те, що при здійсненні будівництва мали місце перешкоди з боку фізичних осіб, які уклали договори з товариством, звернення з вимогами про розірвання цих договорів, а також подання позову про розірвання договору оренди земельної ділянки, на якій велося будівництво, втрата чинності договору суборенди земельної ділянки, укладеного із Байковецькою сільською радою, прийняття 03 липня 2015 року рішення про поділ вказаної земельної ділянки, яке в подальшому в судовому порядку визнано недійсним, не є обставинами непереборної сили.

При цьому слід зауважити, що підприємницька діяльність - це самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність із метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку. ТОВ "Будова-Захід", взявши на себе обов`язок ПП ТФ "Будівельник" по завершенню будівництва на підставі раніше укладених договорів, в тому числі з ОСОБА_1 , діяло на власний ризик.

Пунктом 3.1 договору №280/02/12 Ті від 18 лютого 2012 року передбачено, що сторони несуть відповідальність згідно законодавства України. Отже, доводи апеляційної скарги про те, що положеннями укладеного між сторонами договору не передбачено право позивача на стягнення пені не відповідає обставинам справи.

Оскільки розмір стягнутої пені не перевищує 50 відсотків від сплаченої суми товариству "Будова-Захід", доводи про несправедливий розмір пені та невідповідність її вимогам частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не відповідає обставинам справи.

Колегія суддів також перевірила доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , однак вважає їх безпідставними.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 сплатив ПП «ТФ «Будівельник» за договором дольової участі і інвестування будівництва 220 323 грн. та безпосередньо відповідачу сплатив за залишок 40,17 кв. м. проектної загальної площі квартири 189 475,20 гривень.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17 жовтня 2019 року внесено зміни до реєстру вимог кредиторів ПП «ТФ «Будівельник» щодо виключення частини кредиторських вимог TOB «БУДОВА-ЗАХІД» у розмірі 220 323 гривень, провадження у справі в частині кредиторських вимог на цю суму щодо боржника ПП «ТФ «Будівельник» закрито. Вказаним судовим рішенням установлено, що договір відступлення права вимоги, який укладався між ОСОБА_1 та TOB «БУДОВА-ЗАХІД» розірваний, повернення чи відступлення права вимоги від TOB «БУДОВА-ЗАХІД» до ОСОБА_1 не відбулося, тому вимоги до боржника ПП «ТФ «Будівельник» щодо стягнення 220 323 грн., які ОСОБА_1 відступив TOB «БУДОВА-ЗАХІД» є недійсними.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що з TOB «БУДОВА-ЗАХІД» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 189 475,20 грн. збитків у зв`язку із розірвання договору та істотним порушенням умов договору №280/02/12-Ті від 18 лютого 2012 року, які сплачені безпосередньо TOB «БУДОВА-ЗАХІД» за вказаним договором відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Судом першої інстанції також враховано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

При розрахунку суми пені судом першої інстанції вірно застосовано частину третю статті 551 ЦК України та зменшено її розмір. Та обставина, що "ТОВ «Будова - Захід» не заявляло клопотання про зменшення нарахованої пені не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки законом не передбачено, що обов"язковою умовою зменшення неустойки є наявність відповідного клопотання.

Указане узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 727/9352/17 (провадження № 14-319цс19) та Верховним Судом у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 559/1605/18 (провадження № 61-913св20).

Колегія суддів погоджується також з рішенням суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову TOB «БУДОВА ЗАХІД» до ОСОБА_1 про стягнення збитків.

Судом установлено, що 18 лютого 2012 року між TOB «БУДОВА ЗАХІД» та ОСОБА_1 укладено договір №280/02/12-Ті, згідно умов якого ОСОБА_1 доручає, а TOB «БУДОВА-ЗАХІД» здійснює (завершує розпочате будівництво) трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2 (будівельна адреса).

Згідно з пунктом 5.9 договору, до підписання цього договору ОСОБА_1 передав, а TOB «Будова-Захід» прийняло документи, що підтверджують відступлене право вимоги TOB «БУДОВА-ЗАХІД» до ПП ТФ "Будівельник" за основним договором, а саме: договір від 09 червня 2009 року; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 17 лютого 2010 року № 37 на суму 42101 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 27 жовтня 2010 року Лі 1588 на суму 29800 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 15 квітня 2010 року на суму 6200 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 09 березня 2010 року № 308 на суму 22500 грн.; зазначені підтверджуючі документи передані згідно з актом прийому-передачі.

Таким чином, ОСОБА_1 виконав умови договору та передав вказані документи на підтвердження відступлення права вимоги до боржника.

Встановлено, що саме товариство з обмеженою відповідальністю «БУДОВА-ЗАХІД» свої зобов`язання не виконало, будинок не побудований, в той час коли договором встановлено завершення будівництва у другому кварталі 2014 року.

Твердження представника TOB «БУДОВА-ЗАХІД» про те, що дії ОСОБА_1 щодо повернення документів, які підтверджують право вимоги, порушують не лише умови договорів, але і норми ЦК України є безпідставними. Дії ОСОБА_1 щодо повернення договору та квитанцій у березні 2015 року, у той час коли планова здача будинку визначена в II кварталі 2014 року, не впливали на обов`язок виконати покладені на товариство зобов`язання згідно умов договору. При цьому, на час укладення договору ОСОБА_1 передав TOB «БУДОВА-ЗАХІД» вказані документи.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно зі вимогами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні апеляційних скарг відмовлено, колегія суддів вважає, що судові витрати, які сторони понесли при зверненні до апеляційного суду слід покласти на сторони в тих розмірах, які ними фактично понесені.

На підставі наведеного, керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційні скарги TOB «БУДОВА-ЗАХІД» та ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 13.12.2021 року.

Головуючий

Судді