ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 року м. Херсон

справа № 654/3751/18

провадження № 22-ц/819/1689/21

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Кузнєцової О.А.,

суддів:Семиженка Г.В.,

Майданіка В.В.,

секретарЮськів І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області у складі судді Ширінської О.Х. від 05 липня 2021 року в справі за об`єднаними цивільними справами за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршалова Марина Володимирівна, про визнання договору купівлі-продажу та договору дарування недійсними, -,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що з 04 листопада 2005 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 вересня 2018 року шлюб між ними було розірвано. Під час перебування у шлюбі ними було придбано майно, яке підлягає поділу, а саме: житловий будинок з надвірними та побутовими будівлями та спорудами, загальною площею 42.7 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль HYUNDAY і30, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску, що зареєстрований на ОСОБА_2 ; грошові кошти, які знаходяться на депозитному банківському рахунку № № НОМЕР_2 у відділенні «Правекс банк» та інших рахунках банку. Відповідно до висновку про оцінку станом на 04.10.18 року ринкова вартість вищезазначеного будинку з надвірними будівлями та спорудами склала 342 796,00 грн., а земельної ділянки - 203 400,00 грн. Вона є приватним підприємцем та її діяльність пов`язана з постійною закупівлею товару, тож у своїй професіональній діяльності потребує постійного використання автомобілю. Оскільки автомобіль є річчю неподільною, просила суд передати автомобіль їй у власність, а житловий будинок - її чоловіку зі стягненням на її користь компенсації вартості вказаного майна. Ринкова ціна будинку разом із землею - 546 196,00 грн., а середньоринкова ціна автомобіля - 251 179,50 грн., різниця складає 295 017,00 грн., тобто це і є сума компенсаціїї, яку винен при такому поділі їй відповідач. Щодо грошових коштів, які перебувають на депозитних та поточних рахунках в банках, ОСОБА_3 зазначала, що за час шлюбу відповідачем було відкрито рахунок № НОМЕР_2 у відділенні «Херсонська обласна дирекція» ПАТ КБ «Правекс-банк», на якому знаходились кошти і були у її розпорядженні, що підтверджується довіреністю № 1, підписаною колишнім чоловіком. Оскільки відповідач відізвав зазначену довіреність, вона немає доступу до рахунку на якому знаходяться спільні кошти.

На підставі наведеного, з урахуванням уточнень в частині стягнення грошових коштів, які перебували на депозитних та поточних рахунках в банках, ОСОБА_3 просила суд поділити майно подружжя, яке є об`єктом спільної сумісної власності, а саме:

- визнати за нею право особистої власності на автомобіль HYUNDAY і30, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску, який зареєстрований на ОСОБА_2 , вартістю 251 179,50 грн.;

- залишити у власності відповідача житловий будинок з надвірними та побутовими будівлями та спорудами, загальною площею 42.7 кв.м., земельну ділянку за кадастровим номером 6522384500:03:001:0070, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 546 196,00 грн. (згідно оцінки);

- стягнути з відповідача 295 017, 00 грн. на її користь в якості грошової компенсації, вартості належної їй частки за житловий будинок з надвірними та побутовими будівлями та земельну ділянку до нього, кадастровий номер 6522384500:03:001:0070, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати право власності на Ѕ частину грошових коштів, які перебувають на розрахунковому рахунку № НОМЕР_2 у відділенні «Херсонська обласна дирекція» ПАТКБ «Правекс-банк», а саме: у загальному розмірі 41 310 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 1 121 566 грн. (один мільйон сто двадцять одна тисяча п`ятсот шістдесят шість гривень).

У травні 2019 року ОСОБА_2 також звернувся до суду з зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_2 зазначав, що крім зазначеного ОСОБА_3 майна, яке підлягає поділу між подружжям, існує і інше майно, придбане за час шлюбу, а також його особисті витрати, які підлягають врахуванню під час поділу майна. Так, ОСОБА_2 зазначав, що з 2001 року він та відповідачка проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, їх постійним місцем проживання з 2001 року по червень 2017 року був будинок АДРЕСА_2 . З червня 2017 року шлюбні відносини між ними були фактично припинені та сторони не вели спільного господарства. Під час офіційного перебування у шлюбі подружжям також придбано у спільну власність речі загального вжитку на загальну суму 630 300,00. Серед зазначених речей він бажає залишити за собою право володіння спільним майном подружжя лише на суму 120 200,00 грн., а саме: стільці офісні 7шт. - 2 800,00 грн., стільці офісні 3 шт. складні дерев`яні - 1 000,00 грн., музичний центр Соні - 6 000,00 грн., масажер ручний - 2 000,00 грн, в`язальна машинка - 5 000,00 грн., коректор функціонального стану - 8 000,00 грн., вафельниця - 1 000,00 грн., комп`ютер стаціонарний - 5 000,00 грн., тренажер силовий - 1 300,00 грн., тренажер «Орбітрек» - 1 500,00 грн., насос водяний - 2 000,00 грн., набір столовий 12 персон - 2 000,00 грн., пневматична гвинтівка Gamo - 3 000,00 грн., пневматичний пістолет скіф - 1 500,00 грн., автомобільний причеп «Лідер» - 8 000,00 грн., причеп для човна - 500,00 грн., човен «Крим» - 8 000,00 грн., човен «Казанка» - 8 000,00 грн., мотор човновий "Ямаха» - 15 000,00 грн., мотор човновий «Джонсон» - 10 000,00 грн., мотор човновий «Нептун» - 500,00 грн., електрозварка «Тесла» - 4 000,00 грн., компресор - 1 500,00 грн., установка для утеплення - 2 000,00 грн., наждак - 1 000,00 грн., турбінка середня - 700,00 грн., дриль - 300,00 грн., тепловий пістолет - 300,00 грн., шуруповерт - 300,00 грн., набір пневмоінструменів - 1 000,00 грн., колонки музичні S-90 2шт. - 500,00 грн., ворота гаражні - 5 000,00 грн., дробина алюмінієва 6м. - 4 000,00 грн., набір ключів 50шт., - 500,00 грн., ключі торцеві 30шт.- 500,00 грн., набір інструментів - 500,00 грн., балки 150x50x6.5 м 20шт. - 3 000,00 грн., батареї чавунні 11шт. - 3000,00 грн.

Щодо заявленого ОСОБА_3 поділу автомобіля HYUNDAY і3О, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, ОСОБА_2 вважає, що автомобіль є його особистою власністю, оскільки його було подаровано йому на день народження ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) його дружиною, ОСОБА_3 ..

Крім того, ОСОБА_2 зазначав, що у червні 2016 року, на відкриття магазину по продажу тканин та закупівлю товару відповідачкою було витрачено кошти подружжя на загальну суму 1 268 270,66. Також, кошти, які знімала за довіреністю (в період з серпня 2016 р. по березень 2017 р.) з його особистого рахунку у ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» відповідачкою витрачались виключно на закупівлю товару для зазначеного магазину, на суму 1 057 692, 35. Таким чином, ФОП ОСОБА_3 придбано товару на загальну суму 2 325 963,01 грн. Вважає, що йому належить Ѕ частки придбаного товару (майна) у бізнесі колишньої дружини на суму 1 162 981, 51 грн.

Щодо поділу житлового будинку з надвірними та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , разом із земельною ділянкою, на якій розташований даний будинок, він не заперечує проти залишення даного майна у його власності в рахунок частки при розділі майна подружжя, проте не погоджується з визначеною ОСОБА_3 оцінкою будинку та земельної ділянки в сумі 342 796,00 грн. та 203 400,00 грн. відповідно. Позивач вважає дійсною вартість вказаного будинку та земельної ділянки, відповідно до експертного висновку, проведеного експертом ОСОБА_6 в сумі 153 720,00 грн.

Також ОСОБА_2 зазначав, що грошові кошти на рахунках в банку, в період з 17.06.2017 року по теперішній час, не підлягають розділу між колишнім подружжям, оскільки з червня 2017 року подружжя фактично припинило спільно проживати, а відтак і вести спільне господарство. Вважає, що необхідно прийняти до розподілу подружжя лише грошові кошти на рахунках ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» станом на 17.06.2017 року, що згідно виписки ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» від 27.05.2019 року становлять 13 220, 13 доларів США, що відповідає 253 612, 02 грн.

Окрім того, ОСОБА_2 зазначав, що його дружина, під час перебування його за межами України (в морі), та вже не перебуваючи з ним у фактичних подружніх стосунках, у останній день дії довіреності на право розпорядження майном від його імені, проти його волі, уклала зі своєю матір`ю договір купівлі-продажу від 11.09.2017 року належних йому 2/5 частин житлового будинку АДРЕСА_2 , який зареєстровано приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М.В. та внесено в реєстр за №1708. Кошти по зазначеному договору він не отримав. Згодом, матір відповідачки незаконно подарувала зазначене майно дочці відповідачки, ОСОБА_5 (договір дарування від 08.11.2017 року, який зареєстровано приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М.В. та внесено в реєстр за №2275). Таким чином, було незаконно відчужено майно, що перебувало у спільній власності подружжя та яке підлягає поділу в ідеальних частках.

Крім того, він здійснив за власні кошти ремонт придбаного матір`ю ОСОБА_3 будинку АДРЕСА_2 , на загальну суму 202 000,00 грн., а саме: придбав та оплатив роботу по встановленню батарей 77 ребер по 174,00 грн. на загальну суму 20 000,00 грн., придбано та встановлено газовий котел «Термобар» - 8 000,00 грн., унітаз - 3 000,00 грн., ванна чавунна Італія - 10 000,00 грн., будівельні роботи по переплануванню у будинку стін 5 000, 00 грн., встановлення нових пластикових вікон 7 шт. на загальну суму 21 000,00 грн., оздоблювальні роботи, в тому числі укладка паркетної дошки, кахельної плитки в санвузлі та на кухні.

Таким чином, позивач вважав, що ОСОБА_3 перейде у власність побутове майно на загальну суму 510 100,00 грн., а також залишиться у її власності придбаний за спільні кошти подружжя товар на загальну суму 2 325 963,01 грн. Загальна вартість майна, придбана подружжям за час перебування в шлюбі складає 3 704 459,01 грн. З 704 459,01грн. (загальна сума майна): 2(чоловік та дружина) = 1 852 229,51 грн. (частка кожного). 1 852 229,51грн. (частка позивача) - 666 396,00 грн.(отримане майно) = 1 185 833,50 грн. (грошова компенсація на користь позивача).

На підставі наведеного, з урахуванням збільшених позовних вимог, ОСОБА_2 просив суд:

- визнати за ним право власності на побутове майно подружжя на суму 120 200,00 грн., а саме: стільці офісні 7шт. - 2 800,00 грн., стільці офісні Зшт. складні дерев`яні - 1 000,00 грн., Музичний центр Соні - 6 000,00 грн., масажор ручний - 2 000,00 грн, в`язальна машинка - 5 000,00 грн., коректор функціонального стану - 8 000,00 грн., вафельниця - 1 000,00 грн., комп`ютер стаціонарний - 5 000,00 грн., тренажер силовий - 1 300,00 грн., тренажер «Орбітрек» - 1500,00грн., насос водяний - 2000,00грн., набір столовий 12 персон - 2000,00грн., пневматична гвинтівка Gamo - 3000,00грн., пневматичний пістолет скіф - 1500,00грн., автомобільний причеп «Лідер» - 8000,00грн., причеп для човна - 500,00грн., човен «Крим» - 8000,00грн., човен «Казанка» - 8000,00грн., мотор човновий « Ямаха » - 15000,00грн., мотор човновий «Джонсон» - 10000,00грн., мотор човновий «Нептун» - 500,00грн., електрозварка «Тесла» - 4000,00грн., компресор - 1500,00грн., установка для утеплення - 2000,00грн., наждак - 1000,00грн., турбінка середня - 700,00грн., дриль - 300,00грн., тепловий пістолет - 300,00 грн., шуруповерт - 300,00грн., набір пневмоінструментів - 1000,00грн., колонки музичні S-90 2шт. - 500,00грн., ворота гаражні - 5000,00грн., дробина алюмінієва 6м. - 4000,00грн., набір ключів 50 шт., - 500,00грн., ключі торцеві 30шт - 500,00грн., набір інструментів - 500,00 грн., балки 150x50x6.5 м 20шт. - 3000,00 грн., батареї чавунні 11шт. - 3000,00грн.;

- визнати за ним право власності на автомобіль HYUNDAI і30, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску;

- визнати за ним житловий будинком з надвірними та побутовими будівлями та спорудами загальною площею 42,7кв.м. та земельну ділянку до нього кадастровий номер 6522384500:03:001:0070, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю житловий будинок 342 796,00 грн. та земельна ділянка вартістю 203 400,00 грн.;

- визнати за ним право власності на Ѕ права власності на кошти, які перебували на його, ОСОБА_2 , розрахункових рахунках у «Херсонській обласній дирекції ПАТ КБ «Правекс Банк», станом на 01.07.2017 року на загальну сума 126 806,01 грн.;

- визнати за ним право власності на Ѕ частки придбаного товару (майна) у бізнесі колишньої дружини ФОП ОСОБА_3 на суму 1 162 981,51 грн.;

- визнати за ним право власності на 1/5 частини житлового будинку АДРЕСА_2 ;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на майно подружжя на загальну суму 510 100,00, а саме: диван кутовий - 10000,00грн., крісло розкладне - 4000,00грн., стінка кутова чорна - 50000,00грн., стіл журнальний скляний - 1000,00грн., ліжко двоспальне - 3000,00 грн., тумбочка 2шт. - 2000,00 грн., шафи - 20000,00 грн., вішалка напільна - 300,00 грн., матрац Венетто - 12000,00 грн., ліжко односпальне - 2000,00 грн., полиці пенал - 4000,00 грн., шифон ер - 6000,00 грн., стіл комп`ютерний кутовий - 3000,00 грн., стілець офісний - 1000,00 грн., матрац 1 спал. - 5000,00 грн., стінка кутова МДФ 5м. - 10000,00 грн., стілець - 1500,00 грн., м`який куток - 5000,00 грн., стільці м`які 3 шт. - 4500,00грн., пенал - 2000,00 грн., вмивальник - 3000,00 грн., тумбочка 2шт. - 4000,00 грн., стіл комп`ютерний - 1500,00 грн., полиці - 5000,00 грн., ванна - 10000,00 грн., сантехніка - 4000,00грн., телевізор Самсунг 42 - 15000,00грн., музичний кінотеатр 5+1 SVEN - 4000,00 грн., масажер - 4000,00 грн., швейна машинка «Жаноме» - 6000,00 грн., оверлок «Жаноме» - 5000,00 грн., разпошивачна машинка «Жаноме» - 7000,00 грн., в`язальна машинка японська - 5000,00 грн., газонокосарка - 2500,00 грн., ворота ролетні - 20000,00 грн., дробина алюмінієва 1,5м. - 1000,00 грн., плитка тротуарна 120 кв.м. - 15000,00 грн., котел газовий РОСС - 3000,00 грн., штори - 4000,00 грн., карнизи - 2000,00 грн., люстри 4шт. - 13000,00 грн., світильники 8 шт. - 2000,00грн., настільні лампи 2шт. - 1000,00 грн., напільне покриття 3 шт. - 2000,00 грн., постільна білизна 4ком. - 3000,00 грн., ковдри - 1000,00 грн., набір сковорідок «Амвей» - 8000,00 грн., сковорода вок «Амвей» - 1000,00 грн., набір кухонного посуду «Амвей» розширений - 17000,00 грн., набір ножів «Амвей» - 9000,00 грн., кришталь - 10000,00 грн., чайний сервіз - 500,00 грн., ялинка - 2000,00 грн., утюг - 1000,00 грн., ноутбук соні - 10000,00 грн., ноутбук - 7000,00 грн., відео камера соні - 2500,00 грн., Лампа УВЧ «Цептор» - 12000,00 грн., комп`ютер стаціонарний - 6000,00 грн., принтер - 4000,00 грн., телевізор 32 - 7000,00 грн., холодильник «Індезіт» - 7000,00 грн., газова плита «Занусі» - 5000,00 грн., водонагрівач - 4000,00 грн., кондиціонер «Самсунг» - 5000,00 грн., посудомиюча машина - 10000,00 грн., СВЧ піч «Самсунг» - 5000,00 грн., кухонний комбайн «Філіпс» - 5000,00 грн., кавомолка - 2500,00 грн., турка - 300,00 грн., чайник - 700,00 грн., міксер - 800,00 грн., фільтр для води «Амвей» - 12000,00 грн., пилососи 2шт. - 3000,00 грн., газовий котел - 8000,00 грн., пральна машина 2шт. - 13000,00 грн., кондиціонер «Самсунг» - 8000,00 грн., відео спостереження - 20000,00 грн., музичний центр соні - 3500,00 грн., насос для поливу - 2000,00 грн., обігрівачі 3 шт. - 1000,00 грн., жалюзі на вікна - 3000,00 грн.;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частки придбаного товару (майна) у бізнесі ФОП ОСОБА_3 на суму 1 162 981,51 грн.;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ права власності на кошти, які перебували на належних йому розрахункових рахунках у «Херсонській обласній дирекції ПАТ КБ «Правекс Банк» станом на 01.07.2017 року на загальну сума 126 806,01 грн.;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/5 частини житлового будинку АДРЕСА_2 ;

- стягнути з ОСОБА_3 на його користь 1 185 833,50 грн. в якості грошової компенсації з метою приведення часток сторін, виходячи з презумпції рівності часток.

- судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 червня 2019 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та об`єднане в одне провадження з первісним позовом (т.1, а.с.179).

Під час розгляду справи, у червні 2019 року, ОСОБА_2 подано окрему позовну заяву до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу та договору дарування недійсними (т.2 а.с.6-10). В обгрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 25.02.2010 року ним придбано 2/5 частин житлового будинку АДРЕСА_2 . 11.09.2012 року ним на ім`я ОСОБА_3 (колишня дружина) видана довіреність на право розпорядження належним йому майном під час перебування у морі..

Після розірвання стосунків з дружиною, у червні 2017 року він вимагав від ОСОБА_3 віддати йому зазначену довіреність разом з особистими речами та анулював довіреність на ім`я відповідачки у банку. В свою чергу, відповідачка разом з пакетом документів віддала йому копію вказаної довіреності. Не звернув уваги на те, що це ксерокопія, а не оригінал, вважав, що відповідачка більше не зможе скористатись нею, так як у нього на руках оригінал довіреності, прийнявши твердження відповідачки за правду. ОСОБА_3 , під час перебування його за межами України (в морі) та не знаходячись на той час із ним у фактичних подружніх стосунках, у останній день дії зазначеної довіреності на право розпорядження майном від його імені та проти його волі, уклала зі своєю матір`ю ОСОБА_4 договір купівлі-продажу від 11.09.2017 року належних йому 2/5 частин вищезазначеного житлового будинку. Кошти по зазначеному договору він не отримував. Як з`ясувалось згодом, ОСОБА_4 , знаючи про незаконність вказаного договору купівлі-продажу, з метою приховання противоправних дій, незаконно подарувала зазначене майно дочці відповідачки ОСОБА_5 , що підтверджується договором дарування від 08.11.2017 року.

Про відчуження 2/5 частин житлового будинку АДРЕСА_2 , він дізнався лише після прибуття в Україну в серпні 2018 року.

Зазначені дії відповідачів вважає незаконними, що суперечать діючому законодавству. Зважаючи на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 11.09.2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , без нотаріально посвідченої його згоди як співвласника цього нерухомого майна, а в подальшому договір дарування від 08.11.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскаржувані правочини підлягають визнанню недійсними з підстав, передбачених статтями 203, 205, 215 ЦК України. Таким чином ОСОБА_2 вважав, що вказане майно, що перебувало у спільній власності подружжя, відчужене незаконно та підлягає розділу.

На підставі наведеного, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т.2 а.с.56-58), ОСОБА_2 просив суд:

-визнати недійсним договір купівлі-продажу від 11.09.2017 року 2/5 частини житлового будинку АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який зареєстровано приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М.В. та внесено в реєстр за №1708;

- визнати недійсним договір дарування від 08.11.2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який зареєстровано приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М.В. та внесено в реєстр за № 2275;

- виключити запис з реєстру прав власності на нерухоме майно в частині договору купівлі-продажу від 11.09.2017 року 2/5 частини житлового будинку АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який зареєстровано приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М.В. та внесено в реєстр за №1708;

- виключити запис з реєстру прав власності на нерухоме майно в частині договору дарування від 08.11.2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який зареєстровано приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М.В. та внесено в реєстр за №2275.

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 02.09.2019 року цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу та договору дарування недійсними об`єднано в одне провадження із позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_9 про поділ майна подружжя (т.1 а.с.214).

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 14.01.2021 року залучено до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідачів приватного нотаріуса Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршалову М.В. (т.4 а.с.85).

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_3 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково. Ухвалено:

- визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину автомобіля HYUNDAY і30, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину автомобіля HYUNDAY і30, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину будинку та земельну ділянка в АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину будинку та земельну ділянка в АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 Ѕ частину грошових коштів з банківського рахунку у сумі 14 891, 94 доларів США, що в еквіваленті до української гривні на день розгляду справи становить 406 996, 58 грн.

Зобов`язано ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 наступне майно, а саме: музичний центр «Соні», вартістю 6000 грн.; тренажер силовий, вартістю 1300 грн., тренажер «Орбітрек», вартістю 1500 грн., причеп для човна, вартістю 500 грн., човен «Крим», вартістю 8000 грн., човен «Казанка», вартістю 8000 грн., мотор човновий «Ямаха», вартістю 15000 грн., мотор човновий «Нептун», вартістю 500 грн., колонки музичні, вартістю 500 грн., мотор човновий («Джонсон»), вартістю 10 000 грн., всього: на суму 51 300, 00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 Ѕ частину вартості побутового майна, переданого ОСОБА_2 , у розмірі 25 650, 00 грн..

В решті заявлених позовних вимог ОСОБА_3 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршалова Марина Володимирівна, про визнання договору купівлі-продажу та договору дарування недійсними відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 Ѕ вартості проведеної експертизи у розмірі 1 995, 00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням всіх фактичних обставин, які детально було викладено ОСОБА_2 у його відповідних позовах, і які суд не дослідив та не надав їм належної оцінки, зокрема щодо встановлення обсягу спільно нажитого майна, його вартості та належності кожному із сторін, встановлення та дослідження яких мають важливе значення для справи, просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 за його двома позивними заявами задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення, просить скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у визначених цивільним процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання договору купівлі-продажу та договору дарування недісними, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для їх задоволення, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу будинку 11.09.2017 року довіреність, надана ОСОБА_2 своїй дружині на розпорядження майном, була дійсною, не була ним відкликана у встановлений законом спосіб, а тому правочин вчинено ОСОБА_3 відповідно до вимог діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновокм суду в зазначеній частині виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 листопада 2005 року по 21 вересеня 2018 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу та рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 вересня 2018 року (т.1 а.с.8, т.4 а.с.105).

Як вбачається із змісту зазначеного рішення, судом, під час розгляду питання про розірвання шлюбу, не встановлювалися обставини щодо періоду, з якого сторони фактично припинили шлюбні відносини та почали проживати окремо.

Доводи апелянта стосовно того, що у своїй позовній заяві про розірвання шлюбу він зазначав, що фактично з червня 2017 року між ними було припинено шлюбні відносини і під час слухання справи про розірвання шлюбу представник ОСОБА_3 не заперечувала проти задоволення позову, що на думку апелянта свідчить про визнання ОСОБА_3 факту припинення шлюбних відносин фактично саме з червня 2017 року, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи про розірвання шлюбу не було встановлено періоду з якого фактично було припинено шлюбні відносини між подружжям, такі обставини між сторонами не з`ясовувалися, а представник ОСОБА_3 не заперечувала саме про задоволення позову щодо розірвання шлюбу (т.4 а.с.105).

Під час перебування сторін по справі у шлюбі, а саме 25.02.2010 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбано 2/5 частин житлового будинку АДРЕСА_2 . Договір зареєстровано Державним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Негра О.А. та внесено в реєстр за №239 (т.2 а.с.11). Тобто, даний будинок з лютого 2010 року перебував у спільній сумісній власності подружжя, про що сторонами по справі не заперечувалося.

11.09.2012 року ОСОБА_2 на ім`я дружини ОСОБА_3 було видано довіреність, якою ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_3 від його імені вчиняти правочини щодо розпорядження усим належним йому майном з чого б воно не склалось і де б воно не знаходилось, тощо. Довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Ноздрачовою В.Д. та внесено в реєстр за №590. Строк дії довіреності до 11.09.2017 року включно (т.2 а.с.32).

11.09.2017 року ОСОБА_3 уклала договір купівлі-продажу із своєю матір`ю ОСОБА_4 2/5 частин житлового будинку АДРЕСА_2 , який зареєстровано приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М.В. та внесено в реєстр за №1708 (т.2 а.с.78-79).

08.11.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір дарування 2/5 частин житлового будинку АДРЕСА_2 , який зареєстровано приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М.В. та внесено в реєстр за №2275 (т.2 а.с.80-81).

Під час розгляду справи ОСОБА_2 зазначав, що згоди на продаж спірного будинку, який є їх спільною сумісною власністю з відповідачем, не надавав. Більш того, відчуження майна відбулось без його відома, коли він знаходився в морі, з метою штучної зміни правового статусу цього майна та вибуття будинку з об`єкту спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_3 зазначала, що ОСОБА_2 був обізнаний про укладення договору купівлі-продажу спірного будинку її матері, щоб остання була повноправною власницею всього будинку вцілому.

Тобто, предметом доказування в даній справі є той факт чи вважатиметься довіреність від 11.09.2012 року надана, ОСОБА_2 на ім`я дружини ОСОБА_3 , його згодою на відчуження майна, яке перебувало у спільній частковій власності подружжя за оспорюваним правочином від 11.09.2017 року та чи укладено договір купівлі-продажу з дотриманням норм чинного законодавства.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном. Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Статтею 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт в судовому порядку. При цьому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності майна, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності. При цьому закон не пов`язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи - контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору.

Згода подружжя на вчинення іншим з подружжя правочину є за своєю правовою природою окремим одностороннім правочином, що має бути укладений письмово.

Довіреністю визнається письмове повноваження, яке видає одна сторона (довіритель) іншій (представнику) для представництва перед третіми особами. Довіреність - це односторонній правочин, що фіксує межі повноважень представника, який діючи на підставі довіреності, створює права та обов`язки безпосередньо для довірителя.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Довіреність же як один із способів представництва дає можливість або зобов`язує представника вчинити в майбутньому правочин від імені особи, яку представляють ( частина перша статті 237 ЦК України).

У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику, при цьому зазначені дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Як вбачається з оспорюваного договору купівлі-продажу житлового будинку від 11.09.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М.В. та зареєстрованого за №1708, ОСОБА_2 , від імені якого діяла ОСОБА_3 на підставі довіреності, яка була посвідчена приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Ноздрачовою В.Д. за реєстровим №590, яка надала також згоду своєму чоловікові ОСОБА_2 на укладення зазначеного договору (пункт 16), було продано ОСОБА_4 спірні 2/5 частини житлового будинку.

Таким чином, під час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу у нотаріуса були присутні з боку продавця ОСОБА_3 , яка діяла від імені свого чоловіка ОСОБА_2 на підставі довіреності та від свого імені, згоди на продаж будинку.

Як зазначено вище, довіреністю, виданою 11.09.2012 року, ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_3 бути його представником, зокрема для укладення від його імені правочинів щодо розпорядження всім його майном, з чого б воно не складалось і де б воно не знаходилось, а в зв`язку з цим укладати всі дозволені законом угоди, а саме: купувати, продавати, приймати подароване майно, обмінювати майно, визначати в усіх випадках строки та інші умови на свій розсуд (т.2 а.с.32).

Отже у довіреності від 11.09.2012 року чітко зафіксовані межі повноважень ОСОБА_3 щодо розпорядження всім належним ОСОБА_2 майном на дату укладення довіреності. Відомостей про те, що за даною довіреністю ОСОБА_3 не уповноважена від імені позивача укладати договори купівлі-продажу нерухомого майна, в довіреності не відображено. Не містять матеріали справи і відомостей стосовно того, що дана довіреність була відкликана ОСОБА_2 або анулована у встановленому законом порядку до закінчення строку її дії.

Таким чином, видана позивачем довіреність є згодою на вчинення від його імені правочинів, зокрема щодо відчуження майна, яке перебувало у спільній частковій власності подружжя, тому відчуження будинку за оспорюваним правочином відбулось за згодою на це як позивача, так і відповідача, як того вимагає частина 3 статті 65 СК України.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що спірний правочин вчинено ОСОБА_3 у відповідності до вимог діючого законодавства, а ОСОБА_2 не доведено, що ОСОБА_3 діяла всупереч його інтересам, на представництво яких він її уповноважив, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 11.09.2017 року та договору дарування від 08.11.2017 року недійсними і тому даний будинок не входить до об`єктів спільної сумісної власності подружжя під час поділу майна та визначення його часток.

Посилання апелянта на те, що під час укладення договору купівлі-продажу він перебував у рейсі, згоди на продаж будинку не надавав, вважав, що довіреність він у ОСОБА_3 забрав і вона не зможе більше вчиняти жодних дій від його імені, оскільки з червня 2017 року вони фактично разом не проживали, а відповідачем вчинено спірний правочин саме з метою штучної зміни правового статусу цього майна та вибуття будинку з об`єкту спільної сумісної власності подружжя, колегія суддів вважає необгрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами по справі.

Стосовно заявлених вимог сторін по справі щодо поділу майна подружжя, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначено ОСОБА_3 у своїй позовній заяві, за період шлюбу було придбано майно, що є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу, а саме:

- житловий будинок з надвірними та побутовими будівлями та спорудами, загальною площею 42.7 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- автомобіль HYUNDAY і30, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску, що зареєстрований на ОСОБА_2 ;

- грошові кошти, які знаходяться на депозитному банківському рахунку № № НОМЕР_2 у відділенні ПАТ КБ «Правекс банк» та інших рахунках банку.

Так, згідно договорів купівлі-продажу від 14 липня 2016 року ОСОБА_2 було придбано житловий будинок з надвірними та побутовими будівлями та спорудами, загальною площею 42.7 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку за зазначеною адресою площею 0,15 га, кадастровий номер - 6522384500:03:001:0070 (т.1 а.с.14-24).

Той факт, що зазначене майно придбано сторонами у період шлюбу і є їх спільним сумісним майном під час розгляду справи сторонами не заперечувалось.

Також, ОСОБА_2 зазначав, що бажає залишити зазначений будинок собі у власність. ОСОБА_3 не заперечувала проти цього, проте зазначала про виплату їй ОСОБА_2 компенсації її частки виходячи із рівності часток подружжя згідно оцінки даного майна, проведеної на її замовлення.

Так, відповідно до висновку про вартість майна від 04 жовтня 2018 року, здійсненої оцінювачем ПП ПКФ «Експерт» на замовлення ОСОБА_3 , ринкова вартість вищезазначеного будинку з надвірними будівлями та спорудами склала 342 796,00 грн., а земельної ділянки - 203 400,00 грн. (т.1 а.с.29,30; т.4 а.с.2-78).

Непогоджуючись із даною оцінкою майна та вважаючи її завищеною, ОСОБА_2 замовив проведення оцінки даного майна експерту Фесун Л.А. Згідно висновку експерта ОСОБА_6 №36 ринкова вартість садиби АДРЕСА_1 з урахуванням незадовільного технічного стану на червень 2020 року становить 153 720,00 грн. (т.3 а.с.153-175).

Під час розгляду справи ОСОБА_3 також не погоджувалася із оцінкою майна, здійснену на замовлення ОСОБА_2 .

Крім того, під час перебування сторін у шлюбі, ними у травні 2014 року було придбано автомобіль HYUNDAY і30, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску (т.1 а.с.26).

ОСОБА_3 погоджувалася залишити у власності ОСОБА_2 вищезазначений житловий будинок із земельною ділянкою, що розташовані в АДРЕСА_1 , а їй виділити у власність автомобіль, середньоринкова вартість якого нею розрахована у розмірі 251 179,50 грн., з компенсацією їй вартості своєї частки у праві спільної сумісної власності на майно, виходячи із рівності часток, беручи до уваги вартість вищезазначеного майна, визначену саме на її замовлення.

ОСОБА_2 стверджував щодо необхідності визнання автомобіля його особистою власністю, оскільки він був отриманій ним в дар від дружини на день народження і тому не може відноситися до спільної власності подружжя.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У разі недосягнення такої згоди між подружжям може застосовуватися стаття 365 ЦК України за наявності для цього відповідних підстав і суд може присудити одному з подружжя річ у натурі, а іншому - грошову компенсацію з підстав, передбачених цією статтею.

За частиною другою статті 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Відповідно до ст.370 ЦК України, частки у праві спільної сумісної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Відповідно д ч.2 ст. 183 ЦК України транспортні засоби, які належить сторонам по справі на праві спільної власності, відносяться до неподільних речей.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за час шлюбу сторони придбали вищезазначені автомобіль та житловий будинок, які є їх спільною сумісною власністю і частки кожного з них у цьому майні є рівними.

Враховуючи той факт, що автомобіль у розумінні ст.183 ЦК України є неподільною річчю та зважаючи на те, що жодна із сторін не надала згоди на отримання грошової компенсації та не внесла відповідної грошової суми на депозитний рахунок суд, як і не пред`явила вимоги про припинення права на частку у спільному майні іншого співвласника в порядку, передбаченому статтею 365 ЦК України, сторони не дійшли згоди щодо поділу автомобіля і кожна із сторін бажає залишити його у своїй власності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що за сторонами необхідно визнати ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишити майно у їх спільній частковій власності, визнавши за кожним із подружжя права власності на Ѕ частину спірного автомобіля.

Також, за відсутності між сторонами по справі згоди щодо вартості житлового будинку з надвірними та побутовими будівлями та спорудами, загальною площею 42.7 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також за відсутності у сторін вимог щодо можливості поділу вказаного майна в натурі, судом першої інстанції також вірно визначено лише ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу з визнанням за кожною із сторін права власності на Ѕ частку у даному спільному майні.

Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами і досліджених судом доказів та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновків суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Посилання ОСОБА_2 на те, що автомобіль є його особистою власністю, оскільки його було подаровано ОСОБА_3 йому на день народження, що підтверджується датою реєстрації зазначеного автомобіля та відповідними показами свідків, які давали свої свідчення під час слухання справи в суді першої інстанції, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки дані твердження свідків не є належними та допустимими доказами щодо підтвердження отримання ОСОБА_2 в дар автомобіля від ОСОБА_10 .. ОСОБА_2 , спростовуючи презумпцію спільності права власності подружжя на майно не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірний автомобіль отриманий ним в дар саме за особисті кошти ОСОБА_3 , а не за спільні кошти подружжя.

Доводи апеляційної скарги про те, що при вирішенні спору в частині поділу автомобіля суд не врахував його статус неподільної речі, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки висновки суду ґрунтуються саме на нормах права, які регулюють поділ майна подружжя, що є неподільною річчю.

Необґрунтованим є також твердження позивача, що рішенням суду про визнання за сторонами права власності на Ѕ частину автомобіля жодну із сторін по справі позбавлено права користування та розпорядження майном, що є неподільною річчю, та тим самим обмежено у здійсненні права власності. Так, нормами сімейного та цивільного законодавства передбачено здійснення права як спільною частковою власністю, так і спільною сумісною власністю за згодою всіх співвласників. Позивач не позбавлений можливості здійснити захист прав співвласника неподільної речі, якою є автомобіль, у випадку його порушення іншим співвласником в установленому законом, в тому числі судовому, порядку.

Стосовно вимог ОСОБА_2 щодо визначення наявності та вартості побутового майна, його поділу між подружжям у запропонований ним спосіб та за встановленою ним вартістю цього майна, з грошовою компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності на побутове майно, яке ОСОБА_2 бажав залишити за ОСОБА_3 , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 предметом поділу, на його думку, також є рухоме майно, придбане подружжям за час перебування у шлюбі та яке залишилося у користуванні ОСОБА_3 , перелік та вартість якого визначені на його особистий розсуд на загальну суму 630 000,00 грн.

ОСОБА_3 під час розгляду справи лише частково визнала наявність у неї зазначеного ОСОБА_2 побутового майна, яке вона згодна повернути йому, а саме: тренажер силовий, музичний центр Соні, тренажер «Орбітрек», причеп для човна, човен «Крим», човен «Казанка», мотор човновий « Ямаха », мотор човновий «Нептун», мотор човновий, колонки музичні, в`язальну машинку.

При цьому вона не визначила вартість вказаного майна і тим самим погодилась на вартість, запропоновану ОСОБА_2 , а саме: музичний центр Соні - 6 000,00 грн., в`язальна машинка - 5 000,00 грн., тренажер силовий - 1 300,00 грн., тренажер «Орбітрек» -1500,00 грн., причеп для човна -500,00 грн., човен «Крим» - 8 000,00 грн., човен «Казанка» - 8 000,00 грн., мотор для човна «Ямаха» -15 000,00 грн., мотор до човна « ОСОБА_11 » - 500,00 грн., мотор човновий без назви (можливо «Джонсон») - 10 000,00 грн., колонки музичні - 500,00 грн. Всього на загальну суму 51 300,00 грн.

У відповідності до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Будь-яких доказів придбання подружжям іншого побутового майна, яке зазначалося ОСОБА_2 , його наявність, належність, вартість та відповідна оцінка ОСОБА_2 суду не надано. Також ОСОБА_2 не надав суду доказів про те, що решта рухомого майна, заявленого ним у позовній заяві, після припинення сімейних відносин залишилась у користуванні ОСОБА_3 , тоді як остання заперечувала зазначені вимоги та стверджувала, що перелічені у позовній заяві ОСОБА_2 інші речі, крім тих що нею визнані, у її користуванні не перебувають та факт їх придбання під час шлюбу за визначеною ОСОБА_2 вартістю заперечує. Наявні в матеріалах справи фотографії, на яких, на думку ОСОБА_2 , зображено побутові речі що підлягають поділу між подружжям, не можуть являтися таким доказом.

Враховуючи наведене, а також те, що під час розгляду справи ОСОБА_3 частково визнала наявність зазначеного ОСОБА_2 майна і згодна його передати ОСОБА_2 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість передати вказане майно ОСОБА_2 , стягнувши з нього на користь ОСОБА_3 Ѕ частину вартості вказаного майна з урахуванням запропонованої ним вартості, що становить 28 150,00 грн. (56 300: 2 = 28 150).

Доводи апеляційної скарги у зазначеній частині такі висновки суду не спростовують та не містять нових засобів доказування, які б слугували підставою для скасування рішення суду у вказаній частині.

Із вищезазначених підстав, а саме за відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо поділу іншого майна, а саме: придбаного товару фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на загальну суму 2 325 963,01 грн. та понесених ним витрат на ремонт та облаштування будинку, придбаного ОСОБА_4 . Так, ОСОБА_2 не надано жодних доказів щодо підтвердження виду, найменування та вартості товарів, виду та вартості придбаного майна та виконаних робіт, що слугувало б підставою для віднесення даного майна до спільно нажитого з подальшим його поділом між подружжям. Посилання апелянта на ту обставину, що ОСОБА_3 з його банківського рахунку на протязі певного періоду часу постійно знімала грошові кошти для розвитку свого бізнесу, про що свідчить рух коштів на його банківських рахунках (банківські виписки), колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки будь-яких достовірних відомостей стосовно того з якою метою ОСОБА_3 знімала грошові кошти з рахунку ОСОБА_2 і на які цілі їх витрачала (сімейні, особисті, для бізнесу тощо) матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в зазначеній частині зводяться до незгоди з висновками суду. Докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права.

Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено.

Крім того, за змістом позовних вимог як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_3 предметом поділу також є грошові кошти, які перебували на належних ОСОБА_2 рахунках у ПАТ КБ «Правекс Банк».

ОСОБА_2 було надано довіреність ОСОБА_3 на право розпорядження його рахунком № НОМЕР_2 у відділенні «Херсонської обласної дирекції» ПАТКБ «Правекс-банк», а також право підписувати від його імені відповідні угоди, документи. Довіреність була дійсна з 16.06.2017 по 16.06.2018 року (т.1 а.с.27).

Так, ОСОБА_2 під час розгляду справи стверджував, що поділу підлягає сума, яка знаходилась на рахунках, станом на 17.06.2017 року, що складає 13 220,13 доларів США, оскільки саме в цей період він фактично припинив шлюбні відносини з ОСОБА_3

ОСОБА_3 , у свою чергу, не погодилась з даним твердження і зазначила, що проживати разом із ОСОБА_2 вони припинили у березні 2018 року, в результаті чого у квітні 2018 року була подана заява про розірвання шлюбу.

Вирішуючи питання щодо можливості поділу зазначеного майна між подружжям судом першої інстанції встановлено, що оскільки сторони не дійшли згоди щодо часу фактичного припинення шлюбних відносин, а належних доказів на підтвердження або спростування позиції кожної із сторін сторонами не надано, час припинення шлюбних відносин слід вважати з дати винесення рішення судом про розірвання шлюбу, а саме з 21 вересня 2018 року.

Колегія суддів вважає зазначений висновок суду обгрунтованим та таким, що зроблений з урахуванням всіх обставин справи, наданих сторонами доказів та позиції кожної із сторін.

Посилання ОСОБА_2 на те, що він фактично припинив шлюбні відносини з ОСОБА_3 17.06.2017 року не знайшли свого підтвердження як під час розгляду справи судом першої інстанції так і апеляційним судом.

Проте, колегія суддів не може погодитися з визначеною судом першої інстанції сумою залишку грошових коштів на рахунку в банку, яка підлягає поділу між подружжям, а саме 29 783,87 доларів США.

Так, при визначені даного розміру грошових коштів, суд першої інстанції послався на наявну в матеріалах справи довідку АТ «ПравексБанк» згідно якої за період з 31.01.2017 року по 18.12.2018 року залишок грошових коштів на рахунку становив 29 783,87 доларів США (станом на 18.12.2018 року) (т.1 а.с.65).

Разом з тим, колегія суддів вважає, що оскільки за обставинами справи встановлено час припинення шлюбних відносин між сторонами з 21 вересня 2018 року, тому розмір грошових коштів на рахунку, що підлягають поділу між подружжям, необхідно визначати саме станом на 21 вересня 2018 року (дата винесення рішення про розірвання шлюбу).

Згідно наданої суду апеляційної інстанції виписки банку від 09 листопада 2021 року, наданої АТ «ПравексБанк», залишок коштів на рахунку клієнта станом на 30.09.2018 року становив 12 380,80 доларів США. Тобто, саме дана сума грошових коштів, яка знаходилась у банку на момент винесення рішення про розірвання шлюбу, має підлягати поділу між подружжям в ідеальних частках по Ѕ частині кожному та стягненню її Ѕ частини з ОСОБА_2 , на якого відкрито рахунок в банку, на користь ОСОБА_3 , яка на час розірвання шлюбу не мала права розпоряджатися грошовими коштами на його рахунку.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 Ѕ частини грошових коштів з банківського рахунку у сумі 14 891, 94 долари США, що в еквіваленті до української гривні на день розгляду справи становить 406 996, 58 грн., зазначивши суму, що підлягає стягненню у розмірі 6 190,40 долари США, що в еквіваленті до української гривні на день розгляду справи становить 169 183,63 грн.

Суд вважає, що такий розмір відповідає встановленим судом обставинам справи, наданим доказам та вимогам СК України.

З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині визначення розміру грошових коштів, які підлягають поділу між подружжям, відповідно до ст.376 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384,390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 липня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 Ѕ частини грошових коштів з банківського рахунку у сумі 14 891, 94 долари США, що в еквіваленті до української гривні на день розгляду справи становить 406 996, 58 грн., змінити, зазначивши суму, яка підлягає стягненню у розмірі 6 190,40 долари США, що в еквіваленті до української гривні на день розгляду справи становить 169 183,63 грн..

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складання повного тексту судового рішення - 13 грудня 2021 року.

Головуючий О.А. Кузнєцова

Судді: Г.В. Семиженко

В.В.Майданік