Справа № 22-1876 Головуючої в І інстанції
Мамаєва В.А.
Категорія 19 Доповідач Вадзінський П. О.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2006 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Херсонської області у складі:
Головуючого: Прокопчук Л.П.,
суддів: Вадзінського П.О.,
Воронцової Л.П.,
при секретарі Остренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 08 червня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поновлення строку на звернення до суду і стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що в травні 2001 року Сільськогосподарським виробничим кооперативом „Світанок" йому було виділено у власність декілька одиниць сільськогосподарської техніки, серед якої вказаний і спірний культиватор марки КПЕ-3,8. однак у зв'язку з тим що зазначений культиватор на той час перебував у тимчасовому користуванні у відповідача, культиватор він не отримав. На неодноразові звернення до відповідача з вимогою повернути культиватор, відповідач за різними мотивами, попросив залишити у нього на деякий час вказаний культиватор. В грудні 2005 року позивач звернувся з скаргою щодо відповідача в органи прокуратури в якій просив притягнути ОСОБА_2 до відповідальності за відмову повернути культиватор марки КПЕ-3,8., який належить йому на праві особистої власності. З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, йому стало відомо, що спірний культиватор зданий відповідачем в металобрухт. Просив суд поновити йому строк на звернення до суду і стягнути з відповідача на його користь 3136 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та три тисячі в рахунок компенсації заподіяну моральну шкоду, а також судові витрати.
Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 08 червня 2006 року, позивачу ОСОБА_1 відмовлено в поновленні строку на звернення до суду і таким чином заявлені позовні вимоги позивача залишені без задоволення.
ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив про скасування даного рішення з направленням справи на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення у визначених законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи позивачу в поновленні строку на звернення до суду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на протязі строку позовної давності, тобто в період з травня 2001 по травень 2004 року, не звертався до суду для захисту порушеного права, хоча мав таку можливість, проте нею не скористався і доказів щодо поважних причин пропущення строку суду не надав.
Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки обставини, які суд вважає встановленими є недоведеними, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі на підставі п.2 ст.309 ЦПК України.
Апеляційним судом встановлено, що 20 травня 2001 року Сільськогосподарським виробничим кооперативом „Світанок" позивачу було передано у власність декілька одиниць сільськогосподарської техніки, серед якої знаходився і вказаний культиватор марки КПЕ-3,8. Однак у зв'язку з тим що зазначений культиватор на той час перебував у тимчасовому користуванні у відповідача, зазначений культиватор позивач не отримав. На неодноразові звернення позивача до відповідача з вимогою повернути культиватор, відповідач за різними мотивами ухилявся повернути культиватор, а в грудні 2005 року позивач дізнався, що спірний культиватор зданий відповідачем в металобрухт.
Таким чином судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 набув права власності на зазначений культиватор і став його власником.
Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
На думку колегії суддів дії відповідача носили протиправний характер і завдали позивачу як матеріальної так і моральної шкоди.
Згідно ст. 440 ЦК України (1963), а також ст. 1166 ЦК України, шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Виходячи з проведених позивачем розрахунків, розмір завданої йому матеріальної шкоди складає 3136 гривень і на думку колегії суддів позивачу завдано матеріальної шкоди саме на цю суму.
Крім того, позивачу також завдано моральної шкоди, що мала свій вираз у морально-психологічних переживаннях, викликаних знищенням його майна і тим, що тривалий час позивач не мав можливості користуватись належним йому культиватором.
Визначаючи розмір моральної шкоди, колегією суддів було врахована ступінь та характер негативних наслідків, що настали в результаті протиправних дій відповідача колегія вважає, що розмір відшкодування визначений позивачем в розмірі трьох тисяч гривень є завищеним і не відповідає зазначеним критеріям. Тому до стягнення в рахунок компенсації моральної шкоди належить сума до 500 гривень.
Колегія суддів також вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки його право власності порушено саме з моменту коли йому стало відомо, що культиватор зданий в металобрухт, тобто в грудні 2005 року.
При таких обставинах зазначене рішення суду першої інстанції слід скасувати з постановлянням нового, яким частково задовольнити позовні вимоги позивача.
На підставі ст.ст. 321,328,1167,1168 ЦК України, керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, задовольнити частково.
Рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 08 червня 2006 року - скасувати з ухваленням нового, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3136 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 500 гривень в рахунок компенсації за заподіяну моральну шкоду, а також 94 гривні в рахунок відшкодування судових витрат.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подання касаційної скарги.