Номер провадження: 22-ц/813/7066/21

Номер справи місцевого суду: 495/2794/19

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю.В.

Доповідач Гірняк Л. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2021 року                                                                 м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду у складі:

Головуючого – Гірняк Л.А.

суддів – Комлевої О.С., Сегеди С.М.

за участю секретаря – Ющак А.Ю.,

за участю:

представника позивача – адвоката Савицької О.М.,

представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Безсмертної М.Т.,

представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Томчук М.В.,

відповідача- ОСОБА_3 ,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ТОВ «САНАФАРМ» - адвоката Гусарова О.Л.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – адвоката Савицької Оксани Миколаївни та ОСОБА_3 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 лютого 2021 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Тетяна Юріївна, товариство з обмеженою відповідальністю «САНАФАРМ»

-про переведення прав та обов`язків покупця за договором, визнання договору частково недійсним, визнання недійсними договорів, скасування реєстрації та визнання права -

ВСТАНОВИЛА:

       ПРОЦЕДУРА

       Короткий зміст позовних вимог

02 квітня 2019 року позивач ФОП ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, який 07.08.2019 та 29.10.2019 уточнила та просила суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу (реєстровий № 390), укладений ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т. Ю. 21 березня 2019 року у частині зазначення покупця - ОСОБА_2 ;

- перевести на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 права та обов`язки покупця за цим договором;

- визнати недійсним договір про розірвання договору купівлі-продажу (реєстровий  № 1276), укладений ОСОБА_2  з ОСОБА_1  та посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу 05 серпня 2019 року;

- визнати недійсним іпотечний договір (реєстровий № 1278) укладений ОСОБА_1 з ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу 05 серпня 2019 року;

- скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48099884 від 05.08.2019 року, щодо обтяження, яке виникло внаслідок укладення іпотечного договору від 05 серпня 2019 року, серія та номер: 1278;

- визнати за громадянкою України ОСОБА_4 право власності на приміщення 8, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Вимоги обґрунтовувала тим, що 01 грудня 2018 року вона уклала з ФОП ОСОБА_1 договір оренди нежитлового приміщення № 01/12- 18, за умовами якого відповідач ОСОБА_1 передав їй для використання під аптечний склад у платне користування нежитлове приміщення № 8, загальною площею 76,5 кв.м. по АДРЕСА_1 , строком на 2 роки 11 місяців, тобто до 01 листопада 2021 року. Всі обов`язки орендаря, передбачені розділом 7 договору оренди, вона виконувала належним чином.

Позивач зазначала, що за умови належного виконання умов договору оренди, у зв`язку з чим на підставі частини 2 ст. 777 ЦК України має переважне право перед іншими особами на придбання предмету оренди у випадку його продажу.

Проте, орендар ФОП ОСОБА_1 порушив її право на придбання орендованого приміщення, оскільки 21 березня 2019 року за договором купівлі-продажу (реєстровий № 390), який був посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т.Ю., продав його ОСОБА_2 , що змусило її звертатись до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та переведення на неї прав та обов`язків покупця за цим договором.        

Але, 05 серпня 2019 року, під час розгляду справи, між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір про розірвання договору купівлі-продажу (реєстровий № 1276), який був посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т. Ю.

Також, того ж дня, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т. Ю., предметом іпотеки якого є вказане спірне нежитлове приміщення.

Зважаючи, що такі дії відповідачів також порушують її переважне право на придбання орендованого приміщення та не відповідають вимогам законодавства, позивач доповнила свій первісний позов додатковими вимогами про визнання недійсними і вказаних договорів від 05 серпня 2019 року.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти позову заперечували, посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_4 , як наймач спірного нежитлового приміщення неналежно виконувала обов`язки орендаря. При цьому стверджували, що в порушення умов договору оренди №01/12- 18 від 01.12.2018 року, спірне нежитлове приміщення позивачем було передане в користування третій особі товариству з обмеженою відповідальністю «САНАФАРМ». Через що переважне право, передбачене ч.2 ст.777 ЦК України на придбання спірного нежитлового приміщення у позивачки не виникало.

Одночасно зазначали, що 05 серпня 2019 року на час розірвання договору купівлі-продажу від 21 березня 2019 року були відсутні будь-які обтяження та заборони відносно укладення спірного договору. А оскільки договором від 05 серпня 2019 року було розірвано договір купівлі-продажу від 21 березня 2019 року та спірне приміщення перейшло у власність відповідача ОСОБА_1 , то ФОП ОСОБА_4 не може вимагати переведення прав покупця за договором, який розірвано. Так само спірним договором від 05 серпня 2019 року не порушено прав ФОП ОСОБА_4 , оскільки вона як орендар і далі має можливість користуватись спірним приміщенням.

Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом на подання до суду письмового відзиву на первісні та змінені позовні вимоги.

В судовому засіданні, його представник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на відсутність у ФОП ОСОБА_6 ліцензії на продаж лікарських засобів і на те, що в даний час спірне приміщення використовується третьою особою - ТОВ «САНАФАРМ». Також стверджував, що будь-яких обтяжень на спірне нежитлове приміщення при-укладенні оскаржуваних договорів купівлі-продажу та іпотеки накладено не було, договором оренди, укладеним між позивачем та відповідачем не визначена заборона на укладення договору іпотеки щодо орендованого позивачем приміщення, тому права та інтереси ФОП ОСОБА_6 вказаним договорами жодним чином не зачіпаються, оскільки ці договори стосуються виключно боргових зобов`язань між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Треті особи не скористались своїм правом на подання письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог.

       В судове засідання третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Тетяна Юріївна в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду спави сповіщена належним чином.

       В силу ст.372 ЦПК України судоваколегія вважає можливим розглянути справу за її відсутності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

       Рішенням від 09 лютого 2021 року у справі №495/2794/19 Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області відмовив у повному обсязі в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про переведення прав та обов`язків покупця за договором, визнання договору частково недійсним, визнання недійсними договорів, скасування реєстрації та визнання права власності, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Тетяна Юріївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «САНАФАРМ».

       Рішення мотивоване тим, що 01 грудня 2018 року позивач ФОП ОСОБА_4 уклала з ФОП ОСОБА_1 договір оренди нежитлового приміщення № 01/12- 18, за умовами якого відповідач ОСОБА_1 передав їй для використання під аптечний склад у платне користування нежитлове приміщення № 8, загальною площею 76,5 кв.м. по АДРЕСА_1 , строком на 2 роки 11 місяців, тобто до 01 листопада 2021 року. Цим договором сторони визначили взаємний обсяг прав та обов`язків, розмір та умови орендної плати, відповідальність сторін, підстави розірвання договору тощо, зокрема, погодили умови щодо можливої передачі спірного приміщення орендарем ФОП ОСОБА_4 в суборенду за письмовим погодженням із орендодавцем ФОП ОСОБА_1 (п.7.2 договору), та дійшли згоди, що всі доповнення та зміни до даного договору приймаються за згодою сторін та тільки в письмовій формі (п.9.5 договору).        

       Також судом було встановлено, що 21 березня 2019 року відповідач ОСОБА_1 уклав з відповідачем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу (реєстровий № 390), посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т.Ю., предметом якого було передане ФОП ОСОБА_4 за договором оренди нежитлове приміщення, який 05 серпня 2019 року вони розірвали, уклавши договір про розірвання договору купівлі-продажу (реєстровий № 1276) від 21 березня 2019 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т.Ю.

Крім того, судом було встановлено, що у спірному нежитловому приміщенні здійснює свою господарську діяльність ТОВ «САНАФАРМ», тобто в приміщенні, яке є предметом договору оренди № 01/12-18 від 01 грудня 2018 року, укладеного ФОП ОСОБА_4 з ФОП ОСОБА_1 .

Цей факт, який не заперечували ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «САНАФАРМ» та їх представники, за висновком суду, доводить порушення з боку позивача ФОП ОСОБА_4 пункту 7.2 договору оренду, яке полягає у передачі спірного приміщення третій особи (не стороні договору оренди) без відповідної згоди та всупереч волі власника та умов договору оренди № 01/12-18 від 01 грудня 2018 року та підтверджує неналежне виконання ФОП ОСОБА_4 умов договору оренди, що робить неможливим захист прав позивач на підставі положень ч.2 ст.777 ЦК України та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про переведення прав та обов`язків покупця на позивача та визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині зазначення покупцем ОСОБА_2 .

За висновком суду відсутність доведеного переважного права на придбання орендованого майна встановлює для позивача у цій справі і відсутність наявності порушення її прав іншими правочинами.

        Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення її доводів

12 березня 2021 року, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач подала до суду апеляційну скаргу, у якій ставить питання про скасування вищезазначеного рішення та просить ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на вимоги ст. 376 ЦПК України.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов помилкових висновків щодо правовідносин, які виникли між учасниками спору.

Зазначає, що факт набуття нею прав орендаря нежитлового приміщення № 8, загальною площею 76,5 кв.м. по АДРЕСА_1 , та належне виконання обов`язків орендаря цього приміщення і відповідне набуття переважного права на придбання цього приміщення підтверджений належними доказами і не був спростований під час розгляду справи.

Твердження відповідачів щодо порушення нею умов договору оренди, а саме про передачу зазначеного приміщення в суборенду ТОВ “САНАФАРМ” не знайшов свого документального підтвердження.

Зазначає, що суд безпідставно дійшов суперечливих та помилкових висновків щодо вищезазначених обставин, які мають суттєве значення для вирішення спору, визнав доведеними обставини, які не підтверджуються належними доказами, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

18 травня 2021 року представником позивача адвокатом Савицькою О.М. було надано до апеляційного суду додаткові докази у вигляді копій договору оренди нежилого приміщення №6/12 від 01.04.2012р., акту приймання - передачі від 01.06.2012р. та додаткових угод від 02.03.2015р. і від 26.01.2018р., укладених між ТОВ “САНАФАРМ” та ОСОБА_1 щодо належного йому нежитлового приміщення загальною площею 76,5 кв.м. по АДРЕСА_1 . Адвокат Савицька О.М. вважає, що вказані докази свідчать про безпідставність тверджень відповідачів про передачу позивачем орендованого приміщення в суборенду ТОВ “САНАФАРМ”.

09 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 – адвокат Безсмертна М.Т. надіслала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити без задоволення апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 в повному обсязі, а рішення суду – без змін.

Відзив обґрунтовувала тим, що ФОП ОСОБА_4 неналежно виконувала договір оренди, оскільки передала ТОВ «САНАФАРМ» в суборенду орендоване приміщення без відповідного погодження з орендарем ОСОБА_1 , що підтверджується ліцензією Державної служби України з лікарських засобів, з якої вбачається, що у спірному нежитловому приміщенні здійснює свою господарську діяльність ТОВ «САНАФАРМ», актом від 09.09.2019 та фотофіксацією до цього акту та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі № 916/3461/19 , якою встановлений факт укладання договору суборенди ФОП ОСОБА_4 з ТОВ «САНАФАРМ».

Представником відповідача адвокатом Безсмертною М.Т. на адресу апеляційного суду надавалися заперечення про долучення до справи додаткових доказів від 28.05.2021 року, додаткові пояснення щодо заперечення про долучення до справи додаткових доказів від 01.06.2021, письмові пояснення від 02.06.2021 року, долучені до матеріалів справи. Згідно вказаних документів адвокат Безсмертна М.Т. вважає, що приміщення загальною площею 76.5 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке зазначене предметом Договору оренди нежитлового приміщення № 6/12 від 01.04.2012, не має відношення до спірного приміщення, в якому перебуває ФОП ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_1 має право власності на об`єкт нерухомості, загальною площею 76,5 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 .

Також представник відповідача ОСОБА_1 зазначає, що до відносин сторін слід застосовувати норми Господарського кодексу України щодо викупу об`єкта оренди, та вказує, що додаткові угоди до Договору оренди нежитлового приміщення №6/12 від 01.04.2012 року не посвідчені нотаріально, що свідчить про безпідставність перебування ТОВ «САНАФАРМ» в спірному приміщенні.

22 квітня 2021 року представник ОСОБА_2 – адвокат Томчук М.В. надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити без задоволення апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 в повному обсязі, а рішення суду – без змін.

Відзив обґрунтовував тим, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що ТОВ «САНАФАРМ» використовує спірне приміщення. Зазначає, що позивач не погодила ні з ким умов подальшого свого перебування та перебування ТОВ «САНАФАРМ» у спірному приміщенні, передала його в суборенду, порушивши умови договору оренди. Посилається на лист ТОВ «САНАФАРМ» № 10/12 від 10.12.2020, в якому підтверджується факт здійснення господарської діяльності саме цим товариством.

02 березня 2021 року з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернувся відповідач ОСОБА_3 , у якій ставить питання про зміну резолютивної частини судового рішення шляхом доповнення її абзацом про скасування заходів забезпечення позову, накладених постановою Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року, зняття арешту у вигляді заборони відчуження нежитлового приміщення 8 (реєстраційний номер майна: 1791776251103 ), загальною площею 76,5 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.04.2019 про заборону відповідачу ОСОБА_2 вчиняти дії, направлені на здійснення ремонтно-будівельних робіт в нежитловому приміщенні 8, розташованого за цією ж адресою, а також здійснювати будь-які дії, направлені н зміну стану та вартості вищевказаного нежитлового приміщення до набрання судовим рішенням по справі № 495/2794/19 законної сили.

В апеляційній скарзі він зазначив, що не оскаржує по суті зміст судового рішення, але вважає, що відповідно до положень ч.9 ст.158 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про відмову у позові, мав би вирішити питання про скасування заходів забезпечення позову, але залишив цю обставину поза увагою.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ та ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заперечень проти апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1 ,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ч.1 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, за змістом ст.ст.89, 263, 264, 265 ч.4 ЦПК України суд зобов`язаний надати мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, а також оцінити належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України  підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2018 року позивач ФОП ОСОБА_4 уклала з ФОП ОСОБА_1 договір оренди нежитлового приміщення № 01/12- 18, за умовами якого відповідач ОСОБА_1 передав їй для використання під аптечний склад у платне користування нежитлове приміщення № 8, загальною площею 76,5 кв.м. по АДРЕСА_1 , строком на 2 роки 11 місяців, тобто до 01 листопада 2021 року.

Цим договором врегульовані питання орендної плати та порядок розрахунків, визначені права та обов`язки орендодавця та орендаря, відповідальність сторін (а.с.9-11 т.1).

01 грудня 2018 року сторони договору оренди підписали акт приймання-передачі цього приміщення (а.с.12 т.1).

Судом першої інстанції було встановлено, що у спірному нежитловому приміщенні здійснює свою господарську діяльність ТОВ «САНАФАРМ», тобто в приміщенні, яке є предметом договору оренди № 01/12-18 від 01 грудня 2018 року, укладеного ФОП ОСОБА_4 з ФОП ОСОБА_1 , з чим суд апеляційної інстанції погоджується, оскільки цей факт підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими та іншими доказами, а саме: листом Держлікслужби № 4462-001.3/004.0/17-20 від 22.06.2020, в якому зазначено про видачу ТОВ «САНАФАРМ» ліцензії від 17.05.2012 за місцезнаходження аптечного закладу: Аптека № 11 «Аптека Будьте Здорові» (а.с.125-126 т.9); копією самої ліцензії від 17.05.2012 (а.с.71 т.3); фотофіксацією (а.с.237-245 т.9), актом від 03.09.2019 (а.с.236 т.2), чеком № 13449, виданим ТОВ «САНАФАРМ» покупцю 03.09.2019 (а.с.247 т.9); витягом з сайту ДІАС станом на 27.05.2019 (а.с.72 т.3, а.с.246 т.9), витягом з Реєстру місць провадження діяльності з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами від 27.05.2019 (а.с.73, 114 т.1), копією технічного паспорту, виготовленого 07.11.2018 на замовлення ТОВ «САНАФАРМ» (а.с.82-87 т.8).

Проте, ФОП ОСОБА_4 заперечувала факт укладення з ТОВ «САНАФАРМ» договорів оренди або суборенди, що підтверджується її заявою від 22.12.2020 (а.с.138 т.9), та надання згоди на передання цього приміщення у користування третім особам (суборенду) спростовував і ОСОБА_1 (а.с.235 т.9).

Відтак, сам факт визнання факту знаходження в спірному приміщенні ТОВ «САНАФАРМ» не є достатньою підставою для висновку про порушення з боку позивача ФОП ОСОБА_4 пункту 7.2 договору оренду, яке полягає у передачі спірного приміщення третій особі (не стороні договору оренди) без відповідної згоди та всупереч волі власника та умов договору оренди № 01/12-18 від 01 грудня 2018 року.

Отже, судова колегія погоджується з доводами апелянта, що факт передачі ФОП ОСОБА_4 зазначеного приміщення в суборенду ТОВ “САНАФАРМ” не знайшов свого документального підтвердження під час розгляду справи судом першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Однією з засад цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч.3 ст.2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 4 ч. 2, ч.4 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до вимог ч.ч.1 та 2 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Проте, судова колегія зазначає, що з боку позивача ФОП ОСОБА_4 , відповідача ОСОБА_1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «САНАФАРМ» мало місце зловживанням процесуальними правами, яке полягало у приховувані цими сторонами фактів та наявних у них доказів, що унеможливило встановлення судом першої інстанції обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, та створило перешкоди для справедливого розгляду справи.

До такого висновку судова колегія дійшла з огляду на наступне.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.11.2020 (а.с.175-177 т.8) було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Томчука М.В. про витребування (забезпечення) доказів та витребувано у ТОВ «САНАФАРМ» належним чином засвідчену копію договору оренди або суборенди (або іншого відповідного документа, або у разі відсутності таких - надати про це відповідні відомості) на спірне нежитлове приміщення, на підставі якого у ньому здійснює діяльність ТОВ «САНАФАРМ».

На виконання цієї ухвали ТОВ «САНАФАРМ» надав до суду лист (вих. № 10/12 від 10.12.2020), в якому зазначено, що ТОВ «САНАФАРМ» не укладала з ФОП ОСОБА_4 будь-яких договорів щодо спірного нежитлового приміщення (а.с.151 т.9).

Проте, зазначена ухвала не була виконана належним чином ТОВ «САНАФАРМ», оскільки цим товариством не було надано відомостей (інформації) про договір, на підставі якого воно здійснює свою діяльність у цьому приміщенні.

Невиконання цієї ухвали під час розгляду справи судом першої інстанції привело до неповного з`ясування обставин справи, які мають значення для встановлення обставин справи, що є підставою для усунення цієї неповноти під час апеляційного розгляду справи.

18 травня 2021 року представником апелянта було надано клопотання про долучення до справи додаткових доказів (а.с.103-10), до якого вона додала копії договору оренди нежилого приміщення №6/12 від 01.04.2012, акту приймання - передачі від 01.06.2012 та додаткових угод від 02.03.2015 і від 26.01.2018, укладених між ТОВ “САНАФАРМ” та ОСОБА_1 щодо належного йому нежитлового приміщення загальною площею 76,5 кв.м. по АДРЕСА_1 (а.с.108-112 т.10), в якому зазначила, що отримала ці документи 17.03.2021 в межах розгляду господарським судом Одеської області господарської справи № 916/403/21.

Судова колегія долучила ці докази до справи під час апеляційного розгляду, оскільки вони стосуються фактів, на які відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилалися в якості заперечень проти позову ФОП ОСОБА_4 , а тому підлягали встановленню та дослідженню судом першої інстанції.

Зі змісту договору оренди нежилого приміщення №6/12 від 01.04.2012 вбачається, що ОСОБА_1 як орендодавець уклав з орендарем ТОВ «САНАФАРМ» договір оренди №6/12 від 01.04.2012, за умовами якого відповідач  ОСОБА_1  передав товариству  для використання під аптечний склад – аптеку у платне користування нежитлове приміщення № 8, загальною площею 76,5 кв.м. по АДРЕСА_1 , строком на 2 роки 11 місяців, тобто до 28 лютого 2012 року (а.с.108-110 т.10).

01.06.2012 за актом приймання-передачі ОСОБА_1 передав, а ТОВ «САНАФАРМ» прийняв це приміщення відповідно до умов договору оренди. У пункті 2.4 цього акту сторони встановили, що майно вважаться поверненим орендодавцю з моменту підписання Акта приймання-передачі (повернення) майна (а.с.111 т.10).

Додатковою угодою № 02-03-15 від 02.03.2015 продовжено строк дії договору оренди до 28.01.2018 (а.с.113 т.10).

Додатковою угодою № 26-01-18 від 26.01.2018 було продовжено строк дії договору оренди до 28.12.2020 (а.с.112 т.10).

Отже, на час звернення ФОП ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до суду з позовом про переведення на неї прав покупця за договором купівлі-продажу підстави для зайняття ТОВ «САНАФАРМ» спірного приміщення були достовірно відомі самій ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ТОВ «САНАФАРМ», але приховані ними від суду першої інстанції, який намагався з`ясувати питання щодо правових підстав знаходження ТОВ «САНАФАРМ» в орендованому приміщенні, але залишив без судового контролю виконання своєї ж ухвали про витребування доказів, які стосуються зайняття спірного приміщення ТОВ «САНАФАРМ».

Судова колегія не приймає на увагу пояснення представника ФОП ОСОБА_4 , що ці письмові докази були отримані  нею лише 17.03.2021р. в межах розгляду господарським судом Одеської області господарської справи № 916/403/21, оскільки ці документи стосуються  обставин та правовідносин, які виникли ще у 2012 році та існували на час розгляду справи судом першої інстанції, а ОСОБА_4  про них було відомо, оскільки вона є кінцевим беніфіціаром та власником 100% статутного капіталу ТОВ «САНАФАРМ» (а.с.159 т.10).

Таким чином, тільки під час апеляційного розгляду справи судова колегія змогла усунути неповноту, допущену судом першої інстанції, пов`язану із приховуванням фактичних обставин справи учасниками справи та невиконанням ухвали суду від 04.11.2020, та встановити, що спірне приміщення одночасно було предметом двох договорів оренди, а саме: договору оренди № 6/12 від 01.04.2012, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «САНАФАРМ», та договору оренди № 01/12-18 від 01 грудня 2018 року, укладеного ФОП ОСОБА_4 з ФОП ОСОБА_1 .

Всі інші докази, зокрема рішення господарських судів, надані сторонами під час апеляційного розгляду, судова колегія не приймає на увагу, адже вони не досліджувалися і не могли досліджуватися судом першої інстанції у зв`язку з тим, що стосуються фактів та правовідносин, які виникли після прийняття Білгород-Дністровським районним судом Одеської області судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, яка діяла на час укладення договору оренди № 01/12-18 від 01 грудня 2018 року, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.773 ЦК України наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Отже, істотною умовою укладення договору найма (оренди) є передача наймачу (орендарю) певного майна у володіння та користування відповідно до її призначення та умов договору, та саме з такою передачею майна пов`язується факт укладення цього договору.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що для ведення господарської діяльності спірне приміщення фактично використовувало ТОВ «САНАФАРМ», але зазначає, що таке користування відбулося на підставі укладеного договору оренди № 01/12 від 01 квітня 2012 року з додатковими угодами, та акту приймання-передачі від 01 червня 2012 року.

Виходячи з цього факту, судова колегія також дійшла до висновку, що Акт приймання-передачі приміщення від 01.12.2018, підписаний орендодавцем ФОП ОСОБА_1 з орендарем ФОП ОСОБА_4 , не відображає дійсних обставин у правовідносинах цих сторін, що виникають з договору оренди № 01/12-18 від 01 грудня 2018 року на день його підписання, у зв`язку з тим, що це приміщення на законних підставах знаходилося у користуванні ТОВ «САНАФАРМ» та не було повернуто законному власнику ОСОБА_1 у спосіб, встановлений пунктом 2.4 Акту приймання передачі майна від 01.06.2012.

Відтак, договір оренди нежитлового приміщення № 01/12-18 від 01.12.2018, за умовами якого відповідач ФОП ОСОБА_1 передав ФОП ОСОБА_4 для використання під аптечний склад у платне користування нежитлове приміщення № 8, загальною площею 76,5 кв.м. по АДРЕСА_1 , строком на 2 роки 11 місяців, тобто до 01 листопада 2021 року, є неукладеним, тобто таким, що не відбувся та не існує як юридичний факт.

21 березня 2019 року відповідач ОСОБА_1 уклав з відповідачем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу (реєстровий № 390), посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т.Ю. (а.с.97 т.1). У пункті 4 цього договору він зазначив, що як продавець він свідчить, що права у третіх осіб, які мають право користуватися відчужуваним майном, відсутні.

05 серпня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір про розірвання договору купівлі-продажу (реєстровий № 1276), укладеного 21 березня 2019 року між цими сторонами (а.с.210-211 т.1). За умовами цього договору ОСОБА_1 повертає ОСОБА_2 отримані від неї гроші в сумі 225948 грн., а ОСОБА_2 повертає йому приміщення АДРЕСА_3 . Дністровському, одержане за договором купівлі-продажу. Пунктом 5-им цього договору передбачено, що у ОСОБА_1 виникає право власності на повернуте приміщення виникає з моменту державної власності нотаріусом цього права.

05 серпня 2019 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на це приміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується Витягом з цього реєстру № 176331264, сформованим приватним нотаріусом Білгород-Дністровським міським нотаріальним округом Чухрай Т.Ю. (а.с.212-213 т.1).

05 серпня 2019 року в забезпечення грошового зобов`язання, що виникло у ОСОБА_1 з договору позики коштів на суму 2 900 000 грн., ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_3 іпотечний договір (реєстровий № 1278), предметом якого було зазначене нежитлове приміщення (а.с.56-61 т.3, а.с.80-82 т.9).

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів

Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з ч.2 ст.777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Оскільки підписаний ФОП ОСОБА_4 з ФОП ОСОБА_1 договір оренди є неукладеним, то він і не породжує певні права і обов`язки у ФОП ОСОБА_4 як наймача, який має переважне право перед іншими особами на його придбання згідно з ч.2 ст.777 ЦК України.

Зазначена обставина свідчить про відсутність порушення права ФОП ОСОБА_4 , що є підставою для відмови їй у позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу (реєстровий № 390), укладеного ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т. Ю. 21 березня 2019 року у частині зазначення покупця - ОСОБА_2 та переведенні на ФОП ОСОБА_4 прав та обов`язків покупця за цим договором.

Інші позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є похідними від цих вимог, а тому задоволенню не підлягають.

Постановою Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 грудня була задоволена заява про забезпечення позову ФОП ОСОБА_4 та накладений арешт на нежитлове приміщення 8 (реєстраційний номер майна: 1791776251103 ), загальною площею 76,5 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з ч.9 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Отже, враховуючи, що у позові ФОП ОСОБА_4 відмовлено, то вжиті заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне приміщення підлягають скасуванню.

Отже, суд першої інстанції був позбавлений в повній мірі з`ясувати обставини, що мають значення для справи, та визначитися з характером правовідносин, що виникли між сторонами, та залишив не вирішеним питання стосовно заходів забезпечення позову.

За встановлених судом обставин та враховуючи наведене, в силу п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України  рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в частині зміни мотивів його ухвалення.

Відповідно до вимог ст.141 ч. 1 п.2 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.141, 367,368,374, 376,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

       Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – адвоката Савицької Оксани Миколаївни задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 лютого 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення залишити без змін.

Заходи забезпечення позову, накладені постановою Одеського апеляційного суду від 17.12.2019 скасувати, зняти арешт у вигляді заборони відчуження нежитлового приміщення 8 (реєстраційний номер майна: 1791776251103 ), загальною площею 76,5 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір 454 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

       Повний текст складено 13.12.2021 року в зв`язку з тим, що суддя Сегеда С.М. перебував у відпустці з 09.12-10.12.2021 року (наказ №161-в від 07.12.2021 року).

Головуючий суддя - Л.А. Гірняк

С.М.Сегеда

О.С.Комлева