ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року                           м. Житомир                           справа № 240/15016/24

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області,  Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01 серпня 2024 року № 064250009371 щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон № 796-XII) та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити йому пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII з 25 липня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням, та проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106, належить до зони гарантованого добровільного відселення. З огляду на зазначене, позивач вважає, що він має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII. Однак, пенсійний орган протиправно відмовив у призначені та виплаті пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до цього Закону.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснює, що за доданими документами станом на 01 січня 1993 року підтверджений період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення з 26 квітня 1986 року по 28 серпня 1987 року, з 04 липня 1991 року по 31 грудня 1992 року становить 2 роки 10 місяців 1 день, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років відповідно до Закону № 796-XII.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у відзиві на позовну заяву також просить відмовити позивачу у задоволенні позову. Зазначає, що відповідно до наданих документів та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, на час звернення з заявою про призначення пенсії вік позивача становить 54 роки та його страховий стаж складає 36 років 04 місяці 14 днів. Відповідач вважає, що відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року.

Розглянувши доводи у позовній заяві та відзивах на позов, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з урахуванням такого.

Суд встановив, що ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 21 листопада 1997 року Житомирською обласною державною адміністрацією.

З метою реалізації права на пенсійне забезпечення, позивач, після досягнення 54-річного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 25 липня 2024 року про призначення йому пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII як особі, яка постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.

За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

За результатом розгляду поданих ОСОБА_1 заяви та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняло рішення від 01 серпня 2024 року № 064250009371, яким відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що підставою для відмови став висновок Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відсутність у ОСОБА_1 права на пенсію відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, оскільки станом на 01 січня 1993 року він не прожив (не відпрацював) в зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки.

В зазначеному рішенні вказано, що документально підтверджено факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року лише 2 роки 10 місяців 01 день.

До періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період виробничої практики з 22 січня 1991 року по 19 червня 1991 року відповідно до довідки від 23 липня 2024 року № 172, оскільки відсутня інформація чи працював у вищезазначений період заявник у Локомотивному депо м. Коростень.

Про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06 серпня 2024 року № 0600-0211-8/96987.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон № 796-ХІІ.

Згідно зі статтею 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796 для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов`язковим; достатньо того, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто з 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.

Аналогічний підхід щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку застосовано Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 556/1153/17.

Таким чином, позивач має право на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки, оскільки з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року проживав у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджується довідкою від 17 липня 2024 року № 608, виданою виконавчим комітетом Бовсунівського старостинського округу Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Підпунктом 7 пункту 2.1. Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Згідно зі статтею 65 Закону №796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії серії   НОМЕР_1 від 21 листопада 1997 року правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи були врегульовані Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року № 501 (далі - Порядок № 501).

Пунктом 2 Порядку № 501 (в редакції, що діяла станом на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії серії НОМЕР_1 від 21 листопада 1997) передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом № 796-ХІІ.

Таким чином, наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, підтвердженого відповідним посвідченням 3 категорії серії НОМЕР_1 від 21 листопада 1997 року, виданим Житомирською обласною державною адміністрацією, надає йому право користуватися пільгами, визначеними Законом № 796-XII, в тому числі, правом на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком.

Таке посвідчення, згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону № 796-XII, видається особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

При цьому суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абз. 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.

Водночас, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.

Для підтвердження факту постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення до заяви про призначення пенсії позивач додав:

- довідку від 17 липня 2024 року № 608, видану виконавчим комітетом Бовсунівського старостинського округу Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області, згідно з якою ОСОБА_1 проживав та був зареєстрований в період з 26 квітня 1986 року по 28 серпня 1987 року в с. Бовсуни Лугинського району Житомирської області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення;

- довідку від 17 липня 2024 року № 1880, видану відділом реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради, в якій зазначено, що ОСОБА_1  постійно був зареєстрований в м. Коростень Житомирської області з 04 липня 1991 року по теперішній час (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, м. Коростень відноситься до зони гарантованого добровільного відселення);

- довідку від 23 липня 2024 року № 172, видану Державним професійно-технічним навчальним закладом "Козятинське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту", відповідно до якої ОСОБА_1 навчався в Професійно-технічному училищі № 17 м. Козятин Вінницької області з 01 вересня 1987 року (наказ по училищу про зарахування здобувачів освіти від 31 серпня 1987 року № 24-К) по 07 грудня 1988 року (наказ по училищу про відрахування у зв`язку з призовом у радянську армію від 08 грудня 1988 року № 33-К) з 22 січня 1991 року (поновлений на навчанні, наказ по училищу про зарахування здобувачів освіти від 04 січня 1991 року № 1-К) по 19 червня 1991 року (наказ по училищу про випуск здобувачів освіти від 25 червня 1991 року № 9-К). Згідно з наказом "Про вихід на виробничу практику навчальної групи № 46 ПМТЕ" від 22 січня 1991 року № 12 був направлений на виробничу практику з 22 січня 1991 року по 19 червня 1991 року на станцію Локомотивне депо Коростень".

З довідки від 17 липня 2024 року № 608 чітко вбачається, що у позивача наявні підстави для застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки, оскільки, він підтвердив факт постійного проживання на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС - з 26 квітня 1986 року по 28 серпня 1987 року.

Крім того, довідкою від 17 липня 2024 року № 1880 підтверджено, що позивач проживає у зоні гарантованого добровільного відселення більше 32 років (з 04 липня 1991 року по теперішній час).

Отже, позивач проживав в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 1 січня 1993 року, що підтверджено посвідченням потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3); з 26 квітня 1986 року по 28 серпня 1987 року, що підтверджено довідкою Бовсунівського старостинського округу Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 17 липня 2024 року № 608; з 04 липня 1991 року по теперішній час, що підтверджено довідкою відділом реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради від 17 липня 2024 року № 1880.

Враховуючи викладене, позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.

Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 07 травня 2024 року у справі № 460/38580/22 за подібних зі спірними у цій справі відносин.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01 серпня 2024 року № 064250009371 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.

Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, з дати його звернення за призначенням пенсії, суд виходить з такого.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Як вже йшлося, згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-ти років в період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року за наявності страхового стажу не менше 31 року.

Згідно з інформацією, зазначеною Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області в оскаржуваному рішенні від 01 серпня 2024 року № 064250009371 про відмову в призначенні пенсії, страховий стаж позивача становить 36 років 4 місяці 14 днів, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

Як встановлено вище судом, позивачу виповнилося 54 роки 09 липня 2024року.

Таким чином, позивач має необхідний вік, страховий стаж та достатній строк проживання на території зони гарантованого добровільного відселення для призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV якою врегульовано питання строків призначення (перерахунку) та виплати пенсії, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Матеріалами справи підтверджується, що за призначенням пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років позивач звернувся 25 липня 2024 року, тобто протягом трьох місяців з дня досягнення ним 54-річного пенсійного віку.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Визначаючись щодо відповідності обраного позивачем способу захисту порушеному праву слід зважати й на його ефективність у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту). При цьому, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження за умови виконання усіх встановлених законом вимог для ухвалення такого рішення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, рішенням якого позивачу відмовлено у призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення пенсії та виплати пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення цієї пенсії, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 липня 2024 року у справі № 240/16372/23.

Тому, звернені позовні вимоги до іншого відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволенню не підлягають, а тому позов слід задовольнити частково.

На підставі положень статті 139 КАС України судовий збір у сумі 484,48 грн, сплачений позивачем згідно із платіжною інструкцією від 08 серпня 2024 року, підлягає частковому відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача -  Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд                                                                                                                              вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вулиця Ольжича, будинок 7, місто Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, місто Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01 серпня 2024 року № 064250009371 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 25 липня 2024 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 коп) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                                                       О.Г. Приходько