Справа №369/11819/24 Головуючий в 1-й інстанції - Гришко О.М.

Провадження №33/824/4306/2024 Доповідач - Слива Ю.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2024 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Слива Ю.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 липня 2024 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови, 02.07.2024 року о 18:15год. в с. Гатне Фастівського району Київської області по пров. Свободи, 20, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ2106», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, при цьому, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, у встановленому законом порядку та в медичному закладі, відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, які кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

На вказану постанову, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з постановою, вважає її незаконною та необґрунтованою, через необ`єктивність та упередженість судового розгляду. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази для притягнення його до адміністративної відповідальності. Протокол щодо нього складено із значними порушеннями, його зміст не відповідає дійсним обставинам справи, долучений до матеріалів відеозапис є фрагментарним та не відображає всіх дійсних подій. Апелянт стверджує, що він погодився пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, однак працівники поліції його не доставили до медичного закладу, а відеозапис перервали та фактично схилили його до відмови, бо вони кудись дуже поспішали. При цьому, на існуючому відеозаписі не видно ознак наркотичного сп`яніння, які зазначені у протоколі, що вказує на надуманість з боку працівників поліції. Тому, просить постанову скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до положень ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Таким чином, з урахуванням вказаних положень Закону, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно вимог ст.245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями ст.280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ст.130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Також ст.62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваного судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР України та доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах.

Згідно з положеннями ч.ч.2-6 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306(із змінами та доповненнями).

Абзацами другим та четвертим частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналогічні положення щодо порядку проведення огляду водіїв транспортних засобів про визначення стану сп`яніння закріплені у п.п.3, 6, 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року №1103, та п.п.6, 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС та МОЗ за №1452/735 від 09.11.2015 року.

Свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя обґрунтував даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №684612 від 02.07.2024 року складеного уповноваженою на те посадовою особою. При цьому протокол був підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз`яснені права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та який будь-яких заперечень чи незгоди зі змістом протоколу не зазначив, незгоди з діями працівників поліції не вказав; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відеозаписом з нагрудних відеокамер працівників поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, на що ОСОБА_1 згоди не надав, що розцінюється як відмова особи від проходження огляду на стан сп`яніння.

Відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння, зокрема, наркотичного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Окрім цього, відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини зупинки автомобіля, є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху (постанова КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15.11.18).

Отже, наявні в матеріалах справи докази у тому числі і відеозапис повністю спростовує доводи апелянта щодо недотримання працівниками поліції процедури проведення огляду особи на стан наркотичного сп`яніння.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

На переконання апеляційного суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, а відповідно й відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Досліджені та перевірені обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року).

Згідно абз.1, 4 п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року №14, що відповідальність за ст.130 КпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюється шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись ( Постанова Верховного Суду №18 від 19.12.2008 року).

Таким чином, висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції порушили процедуру складання протоколу за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, не підтверджені жодним доказом та спростовуються відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції.

Доводи апелянта, що стосуються неповного відеозапису з місця події, є необґрунтованими, а тому апеляційний суд не приймає їх до уваги, оскільки на наявному в матеріалах справи відеозаписі зафіксовані всі основні факти, які вказують на наявність порушення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР України, які в свою чергу свідчать про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Ніяких переконливих доводів які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, а зазначені доводи апеляційної скарги, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не можуть слугувати підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність, згідно ст.17 КУпАП України, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 липня 2024 року, є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову суддіКиєво-Святошинського районного суду Київської області від 29 липня 2024 року, про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 гривень та позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.М. Слива