Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #132817710



КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД




№22-ц/824/18085/2021

Унікальний №760/10658/2016

УХВАЛА

13 грудня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Приходька К.П., Журби С.О., Писаної Т.О. вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 15 липня 2016 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15 липня 2016 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та передати справу на розгляд за підсудністю.

У відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами суду апеляційної інстанції від 02 червня 2017 року, 17 квітня 2018 року, 05 липня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 15 липня 2016 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних спав від 13 вересня 2017 року касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 02 червня 2017 року відхилено.

Постановою Верховного суду від 04 травня 2020 року касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року залишено без задоволення.

Крім того, слід зазначити, що з 08 лютого 2020 року набули чинності зміни до ЦПК України, якими п.8 ч.1 ст.353 виключено згідно із Законом №460-ІХ від 15 січня 2020 року. Тобто, з переліку ухвал на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду виключені ухвали про відкриття провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав до Солом`янського районного суду м. Києва 09 листопада 2021 року через засоби поштового зв`язку.

Враховуючи викладене, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 15 липня 2016 року про відкриття провадження слід відмовити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 358 ЦПК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Критеріями оцінювання розумності строку розгляду справи, серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Водночас, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (п.1 ч. 2 ст. 44 ЦПК).

Частиною 4 статті 44 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Згідно ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 144 ЦПК України одним із заходів процесуального примусу є штраф.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 148 ЦПК України у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, наявність трьох ухвал про відмову ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за його апеляційними скаргами на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 15 липня 2016 року, відповідач продовжує, зловживаючи процесуальними правами, подавати ідентичні апеляційні скарги, що призводить до затягування розгляду справи та порушення розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до відповідача захід процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6810, 00 грн.

Згідно ч. 5 ст. 148 ЦПК України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 44, 143, 144,148, п. 3 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 15 липня 2016 рокупро відкриття провадження по цивільній справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 в дохід державного бюджету штраф в сумі 6810,00 (шість тисяч вісімсот десять) гривень.

Стягувач: Державна судова адміністрація України, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 26255795.

Боржник: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; паспортні дані: серія та номер паспорту НОМЕР_2 , виданий ТУМ Солом`янського РУ ГУ МВС України в місті Києві 11 червня 2002 року.

Строк пред`явлення ухвали до примусового виконання в частині стягнення штрафу становить три місяці, починаючи з наступного дня після набрання нею законної сили.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена до Верховного Суду.

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба

Т.О. Писана



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація