АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26       січня  2011  року                                                              м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

          головуючого          Перепелюк  І.  Б.  

суддів: Винту Ю.М., Одинака О.О.

секретар Скрипник С.В.

за участю: представника апелянта

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа орган опіки та піклування Новоселицької районної державної адміністрації Чернівецької області про відібрання дітей від батька, повернення їх матері, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2010 року,-

     В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 третя особа орган опіки та піклування Новоселицької районної державної адміністрації Чернівецької області про відібрання дітей від батька, повернення їх матері, відшкодування моральної шкоди.  

Посилалася на те, що відповідач у 2008р. обманним шляхом забрав у неї дочку ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання яких згідно рішення суду було визначено із нею та в добровільному порядку відмовляється їх повернути, що спричиняє їй моральні страждання.

Просила відібрати малолітніх дітей у відповідача ОСОБА_2 та стягнути з нього на її користь моральну шкоду в сумі 1700грн. та судові витрати.

ОСОБА_2 звернувся в суд із  зустрічним позовом  до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей.

Вказував на те що він зі згоди матері взяв дітей для тимчасового проживання до себе,  і не заперечував проти повернення їх до матері, однак діти самі не хотіли повертатися до неї. Їм створені нормальні умови для навчання та проживання, він постійно відвідує школу, діти мають все необхідне із  одягу та їжі  та хочуть жити із ним. Він працює по найму в громадян села та круглий рік має доходи.

Просив визначити місце проживання дітей : дочки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 із батьком.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2010 року у задоволені позову ОСОБА_1 про відібрання дітей від батька, повернення їх матері, відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Позов ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей задоволено. Визначено місце проживання дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_4 із батьком ОСОБА_2  в с.Динівці,  Новоселицького  району,  Чернівецької області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новоселицького районного суду від 09 грудня 2010 року, ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що згідно висновку органу опіки і піклування було прийнято рішення про визначення місце проживання дітей за нею в с.Рокитне Новоселицького району. Також не було дано належної оцінки тому, що ОСОБА_2 та її діти проживають разом в одному жилому будинку з іншими родичами, які мають власні сім'ї, тобто в одному жилому будинку загальною площею розміром 42 мІ фактично проживають три сім'ї.

Колегія суддів перевіривши законність  і обґрунтованість рішення суду  першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги,  вважає, що  апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню  з  наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та  обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої  інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Всупереч цим вимогам закону, суд першої інстанції, неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права.

За таких обставин на підставі п.1, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України,  рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Встановлено, що ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_1 та  ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 є дітьми ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Рішенням Новоселицького районного суду від 10.08.2004р. було визначено місце проживання дітей із матір»ю –ОСОБА_1

Встановлено, що в 2008р. відповідач  взяв дітей до себе в с.Динівці, де вони проживають і на данний час.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції посилався на те, що як у позивача так і у відповідача створені належні  умови для проживання та навчання дітей,  та   враховуючи думку дітей, прийшов до висновку про доцільність залишення їх з батьком.

Однак такий висновок суду є невірним.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов’язків і не звільняє від обов’язків щодо дитини.   

Згідно  ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.   

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом.   

Встановлено, що Рішенням Новоселицького районного суду від 10.08.2004р. визначено місце проживання дітей :  ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, із матір»ю –ОСОБА_1, яка проживає в с.Рокитне, Новоселицького району, Чернівецької області.

Як у позивача так і у відповідача створені належні умови для проживання, навчання та розвитку дітей.

Поза увагою суду залишився принцип 6 Декларації прав дитини від              20 листопада 1959 року, в якій вказано, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є  виключні  обставини, бути  розлучена  зі своєю  матір’ю.

Доказів невиконання позивачем покладених на неї батьківських обов’язків, зокрема ухилення від утримання та виховання дітей, або  виключних  обставин, для  розлучення дітей зі своєю  матір’ю суду не представлено.  

Відповідно до положень ст.162 СК України,  якщо один із батьків або інша особа самочинно, без згоди другого із батьків, з яким на підставі закону, чи рішення суду проживає малолітня дитина, змінить її місце проживання, суд має право постановити рішення  про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.

Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров»я. Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов»язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.

За таких обставин, підстав для відібрання дітей у матері та зміні визначеного місця їх проживання немає.

Враховуючи це, позов ОСОБА_1  підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 слід відмовити.

Оскільки позивач досить тривалий час була позбавлена можливості вести звичний спосіб життя, переживала моральні страждання внаслідок відібрання у неї дітей, була змушена звертатися в міліцію з цього приводу, в органи опіки та піклування, суд вважає, що неправомірними діями відповідача їй була заподіяна моральна шкода. Враховуючи принцип розумності та справедливості, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди слід визначити в сумі 1000грн. та стягнути ці кошти з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 141, 157, 161, 162 СК України,  ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -           

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2010 року задовольнити частково.

Рішення Новоселицького районного суду від 09 грудня 2010 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  третя особа орган опіки та піклування Новоселицької районної державної адміністрації Чернівецької області про відібрання дітей від батька, повернення їх матері, відшкодування моральної шкоди   задовольнити частково.

Відібрати малолітніх дітей : ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 та повернути їх матері - ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 1000грн. моральної шкоди.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 судові витрати : 12грн.75коп.  судового збору та 74грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

Рішення набирає законної  сили з  моменту  проголошення,  може бути оскаржено  у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.   

Головуючий /підпис/

судді : /підписи/

З оригіналом згідно: