Справа №  2-а-185/11

Категорія 63

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          31 січня 2011 року cуддя Печерського районного суду Бусик  О.  Л. ,  розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України у Печерському районі міста Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії, -   

                                                  В С Т А Н О В И В:

У січні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, просить визнати дії неправомірними  та зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії за віком у відповідності до ст. 40, ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік з 8 листопада 2010 року. В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України у Печерському районі міста Києва, одержуючи державну пенсію за віком, продовжує працювати і, відпрацювавши встановлений законом час у відповідності до ч.4 ст.42 вказаного Закону, у грудні 2010 року звернувся із заявою до відповідача про перерахунок пенсії за віком по стажу та заробітній платі. Перерахунок було проведено відповідачем з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік у розмірі 1197, 91 грн., а не за показником за 2009 рік –за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, як це передбачено Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». У зв’язку з чим, позивач отримує пенсію нижчу, ніж це передбачено вказаним Законом.

Відповідно до п.2 ч.1, ч. 4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Представником відповідача надано письмові заперечення, відповідно до яких  Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва не погоджується із позовними вимогами ОСОБА_1 та повідомляє, що внаслідок визнання змін, внесених до ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення», неконституційними, виникла правова колізія, яка полягає в тому, що норми статей 40, 42 Закону втратили чинність, а рішення щодо відновлення дії попередньої редакції зазначених норм не приймалося. У зв’язку з цим, перерахунки пенсій проводились відповідно до підпункту 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Про деякі питанні соціального захисту окремих категорій громадян».

Суд, з’ясувавши обставини справи, перевіривши їх письмовими доказами шляхом дослідження, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером за віком, перебуває на обліку у відповідача, одержуючи державну пенсію за віком, продовжує працювати і, відпрацювавши встановлений законом час у відповідності до ч.4 ст. 42 вказаного Закону, у грудні 2010 року звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком по стажу та заробітній платі. Перерахунок було проведено відповідачем з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік, а не за показником за 2009 рік –за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, у зв’язку з чим позивачка отримує пенсію в розмірі меншому, ніж при перерахунку пенсії за показником за 2009 рік, разом з тим листом відповідача від 27 грудня 2010 року позивачу було відмовлено у зв’язку з відсутністю на те законодавчо обґрунтованих підстав.   

Виходячи з викладених вище обставин, суд вважає даний позов поданий  позивачем в межах встановленого ст.99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.       

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено проведення перерахунків пенсій з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення, та із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Підпунктами  9, 10 п.35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до ст.ст.40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та врегульовано питання застосування показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та порядок проведення перерахунку пенсій з урахуванням страхового стажу та заробітку, набутого після призначення (попереднього перерахунку) пенсії.   

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та які втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.   

Таким чином, доводи представника відповідача про те, що внаслідок визнання зазначених змін неконституційними, виникла правова колізія, яка полягає в тому, що норми статей 40, 42 Закону втратили чинність, а рішення щодо відновлення дії попередньої редакції зазначених норм не приймалося, не можуть бути прийняті судом до уваги як такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, є безпідставними і юридично неспроможними.   

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Згідно із частинами 1, 2 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.   

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Відповідно до позиції Суду ЄС у справі 41/74 van Duyn v. Home Office, цей принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.   

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Як вбачається із Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на час проведення відповідачем перерахунку пенсії позивачці та на момент розгляду справи, іншого порядку та показників перерахунку, ніж встановлений ст.ст.40, 42 цього Закону, законами України не встановлено.     

Таким чином, проведення відповідачем перерахунку пенсії позивачці у 2010 році за показником 2007 року на підставі відповідного листа - роз’яснень Мінпраці та Пенсійного Фонду України, є неправомірним, оскільки такий перерахунок не відповідає та суперечить вказаним вимогам закону, і має наслідком звуження змісту та обсягу прав позивача.     

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача із застосуванням при здійсненні у 2010 році за ч.4. ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»перерахунку пенсії за віком позивачці - показника середньої заробітної плати за 2007 календарний рік та, виходячи з встановлених обставин справи, вважає наявними законні підстави для задоволення вимог в частині зобов’язання останнього провести перерахунок пенсії за віком у 2010 році за ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням з 8 листопада 2010 року показника середньої заробітної плати за 2009 рік.

Оскільки суд задовольняє позов, то з відповідача, згідно із ст. 89 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України 3 гривні 40 копійок у відшкодування судового збору. 

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

 Відповідно до ст. 90 КАС України витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони.

Разом з тим, в матеріалах справи  міститься Акт прийому-передачі послуг, рахунок № 4746 від 14.01.2011 року, квитанція від 14.01.2011 року, з яких вбачається, що позивачем було здійснено оплату на рахунок ТОВ «Надія». Однак, в матеріалах справи не містить договору про надання правової допомоги.

А відтак, не підлягають стягненню на користь позивача витрати на правову допомогу.

Керуючись ст.ст.  19, 22, 75, 92 Конституції України, статтями 40, 42, 45, 48 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.2, 6, 8, 9, 11, 69-71, 94, 97, 99, 100, 158-163,167,183-2 КАС України, суд -   

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Печерському районі міста Києва про зобов’язання провести перерахунок пенсії –задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі              м. Києва щодо застосування у 2010 році при перерахунку ОСОБА_1 пенсії, за ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»показника середньої заробітної плати за 2007 рік протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва провести ОСОБА_1 перерахунок та доплату пенсії за віком у 2010 році за ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік, починаючи з 8 листопада 2010 року до 31 січня 2011 року, з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва України на користь ОСОБА_1 3 (три) гривні 40 копійок у відшкодування судового збору.

Відповідно до ч. 8 ст. 183-2 КАС України, постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя