Єдиний унікальний номер 227/1836/21

Номер провадження 22-ц/804/2921/21        

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Кішкіної І.В., Никифоряка Л.П.,

секретар Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди (суддя першої інстанції Тимофєєва Г.Л.О. повний текст рішення складено 17 вересня 2021 року),

В С Т А Н О В И В:

12 травня 2021 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до Добропілського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди. Просила суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 104032,71 грн., витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 9500,00 грн., витрати на евакуатор загалом у розмірі 4200,00 грн., витрати на стоянку автомобіля – відповідне зберігання в ПП «Крокус» у розмірі 4500,00 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5000,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1272,32 грн.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , матеріальну шкоду, спричинену внаслідок ДТП у розмірі 104032,71 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , витрати за послуги евакуатора в розмірі 4200,00 грн., витрати на стоянку автомобіля та відповідне зберігання в ПП «Крокус» в розмірі 4500,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 9350,00 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., витрати, пов`язані із сплатою судового збору в розмірі 1272,32 грн.

Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та подав апеляційну скаргу, вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що з листа який він отримав 01.10.2021 року від представника МТСБУ він дізнався, що МТСБУ відповідно до пункту 1.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було прийнято рішення про виплату ОСОБА_2 відшкодування шкоди у розмірі 79020,99гривень.

Зазначає, що ОСОБА_2 було відомо про прийняті рішення МТСБУ, але вона навмисно не повідомила про це суд першої інстанції.

Також зазначає, що суд першої інстанції при відкритті провадження у справі встановивши, що у відповідача відсутнє страхування цивільно - правової відповідальності перед третіми особами, повинен був залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору МТСБУ, до якого 10.07.2020 року звернувся позивач по справі за відшкодування з фонду захисту потерпілих.

Відповідач наголошує на тому, що МТСБУ має право стягнути з нього, як з винного у ДТП в порядку регресу суми, відшкодовані потерпілій. Відповідно до листа № 1779 МТСБУ від 27.09.2021 року відповідачу стало відомо, що позивач отримала відшкодування від МТСБУ у розмірі 79020,99 гривень.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

ОСОБА_1 просив рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у відшкодуванні матеріальної шкоди.

ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась за двома адресами, зазначеними у справі, належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 липня 2020 року, о 15 годині 50 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 2101 н/з НОМЕР_1 , в м. Добропілля на перехресті пр. Перемоги та вул. Незалежності, проїхав перехрестя на червоний сигнал світлофора, після чого скоїв зіткнення з автомобілем KIA CARNIVAL н/з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по вул. Незалежності в бік вул. Фестивальної. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 та пасажири автомобіля ВАЗ 2101 н/з НОМЕР_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження, а транспортні засоби - механічні пошкодження.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340,00 гривень. (а.с. 9-10).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником автомобіля «KIA CARNIVAL», державний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 (а.с.8).

Керуванням автомобіля ВАЗ 2101 державний номер НОМЕР_1 , під час ДТП здійснював відповідач по справі ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 перед третіми особами, на момент вчинення ДТП не була застрахована.

Відповідно до висновку експерта за результатами автотоварознавчого дослідження №15 від 07.04.2021 року, сума матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля KIA CARNIVAL реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент проведення дослідження, становила 104032,71 грн. (а.с.11-29).

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції прийняв до уваги визнання позову відповідачем та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 104032,71 гривень.

Апеляційний суд частково погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями частини першої статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) сформульовано висновок, про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Якщо розмір страхового відшкодування визначений без проведення експертизи за згодою страховика та потерпілого, і такий розмір страхового відшкодування не перевищує ліміту відповідальності страховика, то при вирішені спору, за позовом потерпілого у ДТП до винуватця про відшкодування шкоди, на підставі статті 1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, підлягає встановленню:

- загальний розмір заподіяної шкоди внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи;

- розмір оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, яка підлягала відшкодуванню страховиком відповідно до вимог Закону № 1961-IV;

- чи покриває ліміт відповідальності, встановлений договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV.

Підсумовуючи вищенаведене, слід зробити висновок про те, що у цій справі відповідач (винуватець ДТП) несе відповідальність за завдану шкоду внаслідок ДТП у розмірі різниці між завданою шкодою та лімітом відповідальності страховика.

З матеріалів справи вбачається, що 07 липня 2020 року, о 15 годині 50 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 2101 н/з НОМЕР_1 , в м. Добропілля на перехресті пр. Перемоги та вул. Незалежності, проїхав перехрестя на червоний сигнал світлофора, після чого скоїв зіткнення з автомобілем KIA CARNIVAL н/з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по вул. Незалежності в бік вул. Фестивальної. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 та пасажири автомобіля ВАЗ 2101 н/з НОМЕР_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження, а транспортні засоби - механічні пошкодження.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340,00 гривень. (а.с. 9-10).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу  НОМЕР_3 власником автомобіля «KIA CARNIVAL», державний номер НОМЕР_2 , є  ОСОБА_2 (а.с.8).

Керуванням автомобіля ВАЗ 2101 державний номер НОМЕР_1 , під час ДТП здійснював відповідач по справі ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 перед третіми особами, на момент вчинення ДТП не була застрахована.

При поданні апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 додав: копію листа №1779 МТСБУ від 29.09.2021 року, копію наказу МТСБУ, Довідка № 1 від 18.03.2021 року, копію товарного чеку від 05.08.2021 року (а.с.82-85).

На момент розгляду справи в суді першої інстанції відповідач наданих до апеляційного суду доказів не мав, а тому колегією суддів такий доказ був взятий до уваги.

З наданих відповідачем документів вбачається, що МТСБУ на підставі статті 41 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Загальний  розмір витрат МТСБУ на виплату страхового відшкодування  (в тому числі оплата за послуги аварійного комісара) складає 79020 грн. 99 коп.

Також МТСБУ повідомила відповідача, що на підставі статті 38.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право подати до відповідача регресний позов, про стягнення з нього  сплаченої суми постраждалої у ДТП.

З матеріалів справи вбачається, Довідка № 1 від 18.03.2021 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, в якій зазначено, що дата реєстрації ДТП є 10.07.2020 року, справа ДВС № 69004, також зазначено ОСОБА_2 особу яка має право на відшкодування шкоди (а.с.84).

Згідно наказу МТСБУ від 22.03.2021 року (дата підпису наказу Заступником Генерального Директора ОСОБА_6 за допомогою ЕЦП) вирішено на підставі статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та на підставі довідки № 1 від 18.03.2021 року про розмір відшкодування шкоди, сплатити на рахунок ОСОБА_2 суму у розмірі 79020,99 гривень за шкоду заподіяною в результаті ДТП (а.с.83).

Тобто факт отримання позивачем від МТСБУ суми в розмірі 79020,99 гривень сторонами не заперечується, та достовірно встановлено матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що з даним позовом ОСОБА_2 звернулась до суду 12.05.2021 року, жодної інформації стовно виплати МТСБУ вона ні в позові, ні в процесі розгляду справи в суді першої інстанції не надала, а тому апеляційний суд приймає надані відповідачем документи до апеляційної скарги, в якості належного доказу.

Відповідно до висновку експерта за результатами автотоварознавчого дослідження №15 від 07.04.2021 року, сума матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля KIA CARNIVAL реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент проведення дослідження, становила 104032,71 грн. (а.с.11-29).

Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, проте у зв`язку з відсутністю інформації про сплату МТСБУ на користь ОСОБА_2 коштів у розмірі 79020,09 гривень за заподіяну шкоду, стягнув суму у повному обсязі у відповідності до автотоварнознавчого дослідження № 15, 104 032,71 гривень.

Апеляційний суд вважає, що є підстави для застосування статті 1194 ЦК України, обов`язок винної особи відшкодовувати завдану матеріальну шкоду внаслідок ДТП, якою є різниця між завданою шкодою (понесеними фактичними витратами) та лімітом відповідальності страховика.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2021 року в частині стягнення матеріальної шкоди, спричинену внаслідок ДТП зменшенню до 25012,62 гривень з урахуванням різниці завданої шкоди та виплаченою вже страховою компенсацією суми (104032,71- 79020,03). В іншій частині рішення слід залишити без змін, оскільки відповідачем воно не оскаржувалось.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» ("Pronina v. Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява N 63566/00, § 23).

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновки суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів.

Також слід зазначити, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України».

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що отримання поштових відправлень на ім`я позивачки ОСОБА_2 за двома адресами з відмітками «адресат відсутній за адресою» є його належним повідомленням.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, апеляційний суд змінює оскаржуване рішення, а тому і підлягає перерозподілу судові витрати.

Розмір сплаченого позивачкою судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на її користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме: суму стягнення зменшено до 43212,62 грн. що складає 35,39% (43212,62 х 100): 122082,71 від заявлених позивачем вимог, тому понесені витрати підлягають стягненню з відповідача у сумі 450,27 грн. грн. (1272,32 х 35,39%) також підлягає стягненню з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до задоволених вимог скарги, 97 070,03 сума на яку зменшено відшкодування шкоди ( 97070,09 х 100) 122082,71 грн, що складає 79,51% незадоволених позовних вимог, тому понесені витрати підлягають відшкодуванню відповідачу у розмірі 1518,52 грн (1909,85 х 79,51%).

Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2021 року в частині стягнення матеріальної шкоди, спричинену внаслідок ДТП змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , матеріальну шкоду, спричинену внаслідок ДТП у розмірі 25012 (двадцять п`ять тисяч дванадцять гривень) 62 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , витрати, пов`язані із сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 450 (чотириста п`ятдесят) гривень 27 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ,  на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , витрати, пов`язані із сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1518 (одна тисяча п`ятсот вісімнадцять) гривень 52 копійки.

В іншій частині рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді:          О. В. Халаджи

І.В. Кішкіна

Л.П. Никифоряк 

Повний текст судового рішення складено 14 грудня 2021 року.

Головуючий-суддя         О. В. Халаджи