Судове рішення #132856
Справа № 22-1839

Справа № 22-1839                                                                Головуючий в І інстанції

Котьо I.B.

Категорія 27       Доповідач: Вадзінський П.О.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 липня 2006 року судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області у складі:

Головуючого:                                                                        Прокопчук Л.П.,

Суддів:                                                                                   Вадзінського ПО.,

Воронцової Л.П.,

при секретарі                                                                        Остренко О.О.,

розгянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 12 серпня 2003 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виділ в натурі частки жилого будинку і встановлення порядку користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 1998 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їй на праві приватної власності належить 31/100 домоволодіння АДРЕСА_1. 47/100 частин зазначеного домоволодіння належить ОСОБА_1 і 22/100 частки належить ОСОБА_2. У зв'язку з тим, що між ними виникають спори з приводу користування горищем, просила визнати за нею право власності на 31/100 частину горища і встановити порядок користування земельною ділянкою, а також стягнути грошову компенсацію за належні їй на праві власності 1/4 частину водопроводу, огорожі, туалету та сараю.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 12 серпня 2003 року позовні вимоги позивачки задоволені. У власністьОСОБА_3 виділено частину горища з окремим виходом по вертикальній проекції внутрішніх перегородок згідно схеми плану розподілу горища відповідно висновків судово-технічної експертизи від 26.07.2003 року. З ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 552 гривні, кожній, в рахунок відшкодування затрат на реконструкцію горища. З ОСОБА_2 на користьОСОБА_3 стягнуто 1001 гривень в рахунок компенсації за дольові частки сарая літ. "Б", туалету літ. "К", водопроводу №1 та огорожі № 4. З ОСОБА_1 на користьОСОБА_3 стягнуто 291 гривню в рахунок компенсації за дольові частки туалету літ."К", водопроводу №1 та огорожі №4. Зазначеним рішенням також встановлений порядок користування земельною ділянкою на якій розташоване зазначене домоволодіння за номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 відповідно висновків судової будівельно-технічної експертизи від 12 червня 2002 року, за другим варіантом.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 і ОСОБА_2, посилаючись на  незаконність та необґрунтованість рішення, просили його скасувати з направленням справи на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явились до судового засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у визначених законом межах, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині поділу горища, суд першої інстанції виходив з того, що сторони дійшли згоди щодо його поділу, тому на думку колегії судів, такі висновки суду відповідають обставинам справи в цій частині.

При вирішенні питання про встановлення порядку користування земельною ділянкою, суд виходив з висновків судової будівельно-технічної експертизи від 12 червня 2002 року. Вказані висновки співпадають з висновками судової будівельно-технічної експертизи від 26 липня 2003 року, згідно яких зазначений порядок відповідає первісним долям і не порушує прав співвласників будинку. На думку колегії суддів, рішення суду першої інстанції, в зазначених частинах є законним та справедливим.

Що стосується висновків суду при вирішенні питання щодо стягнення з відповідачів на користь позивачки грошової компенсації за дольові частки сарая літ. "Б", туалету літ. "К", водопроводу №1 та огорожі № 4, суд керувався тільки доводами позивачки, а щодо заперечень відповідачів віднісся критично. Тому колегія суддів з таким висновком суду погодитись не може, оскільки суд першої інстанції при вирішенні спору в даній частині не врахував, що стягнення зОСОБА_2 на користьОСОБА_3 1001 гривні і з ОСОБА_1 на користьОСОБА_3 291 гривні не позбавляє останню права власності на зазначене майно, а відповідачі такого права не набувають.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з поставленням в цій частині нового, яким в задоволенні позивних вимог позивачки в цій частині, відмовити.

На підставі ст.ст.113,115 ЦК України (1963р.) та Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 25 грудня 1996 року, керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 12 серпня 2003 року, в частині стягнення з ОСОБА_2 1001 гривні в рахунок компенсації за дольові частки сарая літ."Б", туалета літ. "К", водопровода №1 та огорожі № 4, а також в частині стягнення з ОСОБА_1  291 гривні в рахунок компенсації за дольові частки туалета літ."К", водопровода №1 та огорожі №4 на користь ОСОБА_3, скасувати і ухвалити в цій частині нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, відмовити за безпідставністю.

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги. 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація