Ухвала

14 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 748/1733/21

провадження № 61-19562ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

розглянув клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої актом, положення якого визнані неконституційними,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої актом, положення якого визнані неконституційними.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 , яка підписана його представником - ОСОБА_2 , повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2021 року.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана його представником - ОСОБА_2 , на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2021 року повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

У грудні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті касаційна скарга відправлена до Верховного Суду 01 грудня 2021 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції його представник отримав у приміщенні апеляційного суду 01 жовтня 2021 року та вперше звернувся з касаційною скаргою у тридцятиденний строк з дня отримання судового рішення, проте ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2021 року касаційну скаргу було повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України. Зазначає, що ухвалу судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2021 року отримав засобами поштового зв`язку 30 листопада 2021 року, що підтверджується наданими доказами.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження ОСОБА_1 пропущено з поважних причин, його можливо поновити.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII, яким Конституцію України доповнено статтею 131-2.

Згідно із частиною третьою статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

У пункті 18 розділу XІІІ «Перехідних положень» ЦПК України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України у редакції Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року представництво відповідно до пункту 3 статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.

Позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (21 лютого 2017 року), тобто після 30 вересня 2016 року, відтак відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 «Перехідні положення» Конституції України представництво сторін у цій справі у суді апеляційної інстанції на підставі пункту 3 статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України з 01 січня 2018 року повинно здійснюватися виключно адвокатами.

Згідно із частиною другою статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Форма і зміст апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо: апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Ураховуючи те, що апеляційну скаргу подано представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , 30 серпня 2021 року та до апеляційної скарги не надано доказів на підтвердження наявності у останнього статусу адвоката, таких відомостей не містить і Єдиний реєстр адвокатів України, вказана справа не є малозначною у розумінні ЦПК України, тому суд апеляційної інстанції правильно застосував норму пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для повернення апеляційної скарги заявникові, оскільки така скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.

Такий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 766/3022/17 (провадження № 61-3702св19).

Апеляційний суд правильно зазначив, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає заявникові на загальних підставах повторно звернутися з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог статті 356 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що справа є малозначною є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до приписів частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу;

5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У вказаній справі предметом позову є відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 365 834,52 грн, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн * 100 = 227 000 грн), тому справа не є малозначною на підставі вимог закону.

Також відсутні підстави вважати дану справу незначної складності (на підставі пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України), тому апеляційну скаргу у справі має право підписувати і подавати виключно адвокат.

Посилання касаційної скарги ОСОБА_1 про обмеження права на суд є безпідставними, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

Крім того, Верховний Суд зазначає, що повернення апеляційної скарги не позбавляє ОСОБА_1 права подати нову апеляційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 356 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

З огляду на зміст оскаржуваного судового рішення та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судового рішення.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої актом, положення якого визнані неконституційними відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк