ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2011 р. Справа № 27/46
Господарський суд Івано-Франківської області у складі
судді Михайлишин В. В.
при секретарі Осудар І. Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Падана Кемікал Компаундс" (вул. Галицька, 58 А, с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422)
про стягнення грошових коштів в сумі 132 677, 62 гривень у зв'язку з невиконанням умов договору
За участі представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_2 - представник (посвідчення НОМЕР_1 від 28.08.2006 року; довіреність від 05.07.2010 року).
Від відповідача: не з’явилися.
встановив:
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі позивач) подано позов до господарського суду Івано-Франківської області про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Падана Кемікал Компаундс" (надалі відповідач) 132 677 гривень заборгованості, у зв'язку з невиконанням умов договору.
Крім того, позивач просив судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, щодо своєчасності розрахунків за перевезення вантажу.
Ухвалою суду від 23.11.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи в судовому засіданні призначено на 07.12.2010 року.
Ухвалами суду від 07.12.2010 року, 23.12.2010 року, 17.01.2011 року розгляд справи відкладено на 23.12.2010 року, 12.01.2011 року та 26.01.2011 року відповідно, у зв’язку з неявкою відповідача в судові засідання.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.
Крім цього, у відповідності до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, 22.12.2010 року подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (Вх. № 9807 від 22.12.2010 року), згідно з якою просить суд стягнути з Закритого акціонерного товариства "Падана Кемікал Компаундс" -- 132 677, 62 гривень заборгованості у зв'язку з невиконанням умов договору транспортного експедирування, з яких 111 100, 00 гривень заборгованість за перевезення вантажу, пеня в сумі 4 893, 00 гривень за прострочення платежу, 3% річних в сумі 4 022, 28 гривень та інфляційних втрат в сумі 12 662, 34 гривень, а також судові витрати.
В судовому засіданні 23.12.2010 року представником позивача подано клопотання (Вх. № 9856 від 23.12.2010 року) про долучення до матеріалів справи договору про надання юридичних послуг від 16.10.2010 року укладеного між адвокатом ОСОБА_2, яка представляє інтереси позивача і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та квитанції за № 024120 від 16.10.2010 року про їх сплату в сумі 3 000, 00 гривень. Водночас, 12.01.2011 року до господарського суду Івано-Франківської області (Вх. № 197/11 - свх) надійшов лист від представника позивача з додатком - копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 28.09.2006 року виданого на ім’я ОСОБА_2.
12.01.2011 року в суд надійшло клопотання (Вх. №204/11 - свх від 12.01.2011 року) від представника позивача про продовження строку розгляду спору у відповідності до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Суд розглянувши письмове клопотання від представника позивача про продовження строку розгляду спору, прийшов до висновку, що враховуючи особливості розгляду даного спору та у відповідності до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, задовольнив дане клопотання і продовжив строк розгляду спору на 15 днів.
Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, заперечення проти позову не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справу, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться у матеріалах справи.
Водночас, 24.01.2011 року до суду від відповідача надійшла заява про заміну відповідача та відкладення розгляду справи в якій просить суд замінити первісного відповідача Закрите акціонерне товариство "Падана Кемікал Компаундс" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Падана Кемікал Компаундс", яке є правонаступником ЗАТ "Падана Кемікал Компаундс" і відкласти розгляд справи на інший день.
Суд розглянувши дане клопотання прийшов до висновку, що воно не підлягає до задоволення, а подано з метою навмисного затягуванню судового розгляду, оскільки відбулася тільки зміна назви відповідача, а не реорганізація чи ліквідація підприємства. В свою чергу, права відповідача не порушені, оскільки позивачем були надіслані відповідачу усі позовні матеріали та судом він належним чином був повідомлений про усі судові засідання і мав можливість безпосередньо приймати участь у розгляді справи.
При цьому, суд враховує ту обставину, що 29.12.2010 року під час розгляду справи судом, відбулася зміна назви відповідача і Закрите акціонерне товариство "Падана Кемікал Компаундс" перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю "Падана Кемікал Компаундс", яке є його правонаступником.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
Між сторонами, 06.08.2009 року укладено договір транспортного експедирування №ЛП-01, згідно з п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, експедитор (позивач) зобов’язується за плату і за рахунок замовника (відповідача) організувати виконання перевезення вантажу транспортом і маршрутом вибраним експедитором.
Найменування, вид, кількість (об’єм, маса), характер, властивості і умови перевезення вантажу, строки перевезення (початок завантаження і початок розвантаження), вантаж відправника (вантажоотримувача), спосіб і місце завантаження (розвантаження), особливі умови перевезення та інші дані необхідні для належного виконання свого зобов’язання експедитором зазначаються замовником у письмовій заявці - доручення, яка є невід’ємною частиною договору, оформляється на кожне та підтверджує повноваження експедитора представляти замовника у відносинах з іншими експедиторами, перевізниками та іншими організаціями. Вартість послуг експедитора по кожному перевезенню, включаючи витрати по організації перевезення вантажу, визначаються за погодженням сторін і зазначається в заявці - дорученні на організацію перевезення. Вартість транспортно-експедиційного обслуговування складається з вартості фрахту, яка підлягає оплаті безпосередньому перевізнику за виконане перевезення і не є власністю експедитора, вартості транспортно-експедиційного обслуговування, тобто винагороди експедитора за надані транспортно - експедиційні послуги (п. 1.2 договору).
Згідно розділу 5 договору експедитор виконує визначені договором послуги за плату і за рахунок замовника. Вартість послуг транспортного експедирування складається з вартості послуг експедитора, вартості транспортування (включаючи послуги, пов'язані з перевезенням вантажу), вартості додаткових послуг, які не є власністю експедитора. Розрахунки між експедитором і замовником здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок експедитора не пізніше ніж через 5 діб з моменту отримання замовником оригіналу рахунка, акта виконаних робіт, копію ЦМР. Вартість послуг експедирування вказується в рахунках в гривнях еквівалентно курсу долара (євро), встановленим НБУ на день розвантаження (якщо в заявці не вказано іншу дату).
Відповідно до умов договору відповідачем були подані заявки на перевезення вантажу в період з 06.07.2009 року по 25.08.2009 року (арк. справи 12-23).
На виконання вказаних заявок позивачем здійснено перевезення вантажів з Угорської та Польської Республік, що підтверджується підписаними замовником та перевізником актами здачі - приймання робіт (надання послуг), які містяться у матеріалах справи (арк. справи 24-44).
Всього позивачем було надано послуг по перевезенню вантажів на суму 111 100, 00 гривень.
За приписами ч. 1 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, в порушення договірних зобов’язань відповідач не провів своєчасно розрахунки за перевезення вантажу в повному обсязі, у зв'язку із чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Падана Кемікал Компаундс", який правонаступником Закритого акціонерного товарства "Падана Кемікал Компаундс" (відповідно до п. 1.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Падана Кемікал Компаундс") виникла заборгованість перед фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 у розмірі 111 100, 00 гривень.
Відповідно до п. 5.3 договору, за прострочення термінів розрахунку замовник сплачує експедиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Згідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.
У зв’язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов’язань, на підставі п. 5.3 договору та ст. ст. 549, 624 Цивільного кодексу України, позивачем нарахована відповідачу пеня за період з 17.11.2009 року по 05.03.2010 року в сумі 4 893, 00 гривень за прострочення платежу.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми.
За розрахунком позивача відповідачу нараховано 3% річних в сумі 4 022, 28 гривень та інфляційні втрати в сумі 12 662, 34 гривень за період з вересня місяця 2009 року по вересень місяць 2010 року включно.
Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне:
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.
В силу ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
За змістом ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
В силу ст. 549 цього ж кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.
Умовами договору транспортного експедирування № ЛП-01 від 06.07.2009 року передбачено обов’язок замовника сплатити експедиторові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу, за який нараховувалася пеня із заборгованої суми за кожен день прострочення (включаючи день оплати), визначеної Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", тому вимога щодо стягнення пені за період з 17.11.2009 року по 05.03.2010 року є обґрунтованою і, підлягає до задоволення в сумі 4 893, 00 гривень.
Крім цього, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
За прострочення виконання грошових зобов’язань позивач нарахував відповідачеві 3% річних в сумі 4 022, 28 гривень та інфляційні втрати в сумі 12 662, 34 гривень за період з вересня місяця 2009 року по вересень місяць 2010 року включно.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі в межах позовних вимог заявлених у відповідності до заяви про збільшення позовних вимог від 22.12.2010 року (Вх. № 9807 від 22.12.2010 року), згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 132 677, 62 гривень заборгованості, з яких 111 100, 00 гривень заборгованість за перевезення вантажу, пені в сумі 4 893, 00 гривень за прострочення платежу, 3% річних в сумі 4 022, 28 гривень та інфляційних втрат в сумі 12 662, 34 гривень. Оскільки у відповідності до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення чи збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Щодо стягнення з відповідача 3 000, 00 гривень витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку про необхідність задоволення таких вимог.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Статтею 12 Закону України "Про адвокатуру" передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом.
Судом встановлено, що між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 28.09.2006 року) укладено договір про надання юридичних послуг від 16.10.2010 року. Пунктом 2 договору визначено вартість юридичних послуг в сумі 3 000, 00 гривень. Вартість послуг з надання юридичної допомоги була сплачена позивачем у розмірі 3 000, 00 гривень, що підтверджується квитанцією за № 024120 від 16.10.2010 року. Тобто, позивачем підтверджено факт понесених судових витрат пов'язаних з розглядом справи на суму 3 000, 00 гривень.
Судові витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 550, 551, 612, 624, 625, 629, 929 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст. 12 Закону України "Про адвокатуру", ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 69, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Падана Кемікал Компаундс" (вул. Галицька, 58 А, с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422) про стягнення грошових коштів в сумі 132 677, 62 гривень у зв'язку з невиконанням умов договору - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Падана Кемікал Компаундс" (вул. Галицька, 58 А, с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422, ідентифікаційний код 30408081) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер фізичної особи - підприємця ЄДР НОМЕР_2) - 132 677, 62 гривень (сто тридцять дві тисячі шістсот сімдесят сім гривень шістдесят дві копійки) заборгованості, з яких 111 100, 00 гривень -- заборгованість за перевезення вантажу, 4 893, 00 гривень -- пеня за прострочення платежу, 4 022, 28 гривень -- 3% річних та 12 662, 34 гривень -- інфляційних втрат, а також 3 000, 00 гривень (три тисячі гривень) - судових витрат (оплата послуг адвоката) пов'язаних з розглядом справи, 1 326, 78 гривень (одна тисяча триста двадцять шість гривень сімдесят вісім копійок) - державного мита та 236, 00 гривень (двісті тридцять шість гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Михайлишин В. В.
Повне рішення складено 26.01.2011 року.