Справа №  2-519/11

                                                       Р І Ш Е Н Н Я

                                            І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

25 січня 2011 року    Приморський районний суд м. Одеси у складі

головуючого –судді                                                            Турецького О.С.

при секретарі  -                                                                     Курченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про стягнення боргу за договором позики ,-

                                              ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики у солідарному порядку з ОСОБА_2 і ОСОБА_3  коштів в розмірі 100 3 711 гривень 10 копійок, з урахуванням пені у розмірі 4 % щомісячно, про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 і  ОСОБА_3 коштів з урахуванням індексу інфляції у розмірі 107 375 гривень 22 копійок, про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 коштів, а саме 3% річних за прострочку виконання договору в розмірі  30 239 гривень 20 копійок.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 04.11.2008 року, між  ним, ОСОБА_1, та ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 28 000 доларів США.

Згідно вищевказаного договору він, ОСОБА_1, передав у власність ОСОБА_2 кошти у сумі 28 000 доларів США, які ОСОБА_2  згідно розписки зобов'язалася повернути  в строк до 04.12.2008 року.

У строк, зазначений у розписці, ОСОБА_2 дану суму не повернув, причину невиконання зобов'язання не повідомив. На його неодноразові вимоги  і звернення до відповідача повернути гроші, відповідач  не реагує.

14.11.2008 року між ним, ОСОБА_1, та ОСОБА_3 був укладений договір позики на суму 15 000 доларів США. Також, відповідач  зобов’язався повернути раніше взяті кошти в розмірі 28 000 доларів США в строк до 06.12.2008 року.

Згідно вищевказаного договору він, ОСОБА_1, передав у власність ОСОБА_3 кошти в сумі 15 000 доларів США, які ОСОБА_3  згідно розписки зобов'язалася повернути  в строк до 06.12.2008 року.

У строк, зазначений у розписці, ОСОБА_3  дану суму не повернув, причину невиконання зобов'язання не повідомив. На його неодноразові вимоги  і звернення до відповідача повернути гроші, відповідач  не реагує.

25.11.2008 року, між ним, ОСОБА_1, та ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 25 000 доларів США.

Згідно вищевказаного договору він, ОСОБА_1, передав у власність ОСОБА_2 кошти в сумі 25 000 доларів США, які ОСОБА_2  згідно розписки зобов'язалася повернути  в строк до 15.12.2008 року.

У строк, зазначений у розписці, ОСОБА_2 дану суму не повернув, причину невиконання зобов'язання не повідомив. На його неодноразові вимоги  і звернення до відповідача повернути гроші, відповідач  не реагує.

20.12.2008 року, між ним, ОСОБА_1, та ОСОБА_2 і  ОСОБА_3  був укладений договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 і  ОСОБА_3 зобов’язалися виплачувати ( борг за кошти отримані в розмірі 66 000 доларів США  в листопаді 2008 року) ОСОБА_1 та пеню за кожний місяць просрочки  в розмірі 4 %  ( від суми 66 000 доларів США) щомісячно, що складає суму у розмірі 2 460 доларів США.

З 20.12.2008 року по теперішній час ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не повернули пеню за кожний місяць просрочки  в розмірі 4 %  ( від суми 66 000 доларів США) щомісячно, що складає суму в розмірі 2 460 доларів США, причину невиконання зобов'язання не повідомили. На його неодноразові вимоги і звернення до відповідачів повернути гроші, відповідачі  не реагують.

У  судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просив задовольнити з наведених у позові підстав.

08 грудня 2010 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву, про те, що позовні вимоги визнає у повному обсязі, зобов’язується повернути борг починаючи з 15.12.2010 року, разовою виплатою в розмірі  5 000 доларів США, а інші виплати згоден виплачувати  за згодою сторін.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 з позовом не погодився.

08 грудня 2010 року відповідач ОСОБА_3 подав до суду заяву, про те, що позовні вимоги визнає у повному обсязі, зобов’язується повернути борг починаючи з 15.12.2010 року, разовою виплатою в розмірі  5 000 доларів США, а інші виплати згоден виплачувати  за згодою сторін.

У судове засідання з’явився представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав. Відповідач ОСОБА_3 не з’явився у судове засідання, про час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про поважність причин не явки суд не повідомив.

Суд, заслухав пояснення сторін, дослідив письмові докази по справі, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є  доказаними, обґрунтованими, а тому  підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 04.11.2008 року, між  ним, ОСОБА_1, та ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 28 000 доларів США.

Згідно вищевказаного договору він, ОСОБА_1, передав у власність ОСОБА_2 кошти у сумі 28 000 доларів США, які ОСОБА_2  згідно розписки зобов'язалася повернути  в строк до 04.12.2008 року.

У строк, зазначений у розписці, ОСОБА_2 дану суму не повернув, причину невиконання зобов'язання не повідомив. На його неодноразові вимоги  і звернення до відповідача повернути гроші, відповідач  не реагує.

14.11.2008 року між  ним, ОСОБА_1, та ОСОБА_3 був укладений договір позики на суму 15 000 доларів США. Також, відповідач  зобов’язався повернути раніше взяті кошти в розмірі 28 000 доларів США в строк до 06.12.2008 року.

Згідно вищевказаного договору він, ОСОБА_1, передав у власність ОСОБА_3 кошти в сумі 15 000 доларів США, які ОСОБА_3  згідно розписки зобов'язалася повернути  в строк до 06.12.2008 року.

У строк, зазначений у розписці, ОСОБА_3  дану суму не повернув, причину невиконання зобов'язання не повідомив. На його неодноразові вимоги  і звернення до відповідача повернути гроші, відповідач  не реагує.

25.11.2008 року, між ним, ОСОБА_1, та ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 25 000 доларів США.

Згідно вищевказаного договору він, ОСОБА_1, передав у власність ОСОБА_2 кошти в сумі 25 000 доларів США, які ОСОБА_2  згідно розписки зобов'язалася повернути  в строк до 15.12.2008 року.

У строк, зазначений у розписці, ОСОБА_2 дану суму не повернув, причину невиконання зобов'язання не повідомив. На його неодноразові вимоги  і звернення до відповідача повернути гроші, відповідач  не реагує.

20.12.2008 року, між ним, ОСОБА_1, та ОСОБА_2 і  ОСОБА_3  був укладений договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 і  ОСОБА_3 зобов’язалися виплачувати ( борг за кошти отримані в розмірі 66 000 доларів США  в листопаді 2008 року) ОСОБА_1 та пеню за кожний місяць просрочки  в розмірі 4 %  ( від суми 66 000 доларів США) щомісячно, що складає суму у розмірі 2 460 доларів США.

З 20.12.2008 року по теперішній час ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не повернули пеню за кожний місяць просрочки  в розмірі 4 %  ( від суми 66 000 доларів США) щомісячно, що складає суму в розмірі 2 460 доларів США, причину невиконання зобов'язання не повідомили. На його неодноразові вимоги і звернення до відповідачів повернути гроші, відповідачі  не реагують.

Згідно до вимог ч.2 ст.1047 ЦК України, як доказ, на підтвердження укладання договору і його умов може бути представлена письмова розписка позичальника або інший документ, що засвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлення індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи викладене, суд приходить до  висновку про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вступили між собою у право відношення, суть якого, згідно ст.1049 ЦК України, полягає в тому, що боржник зобов’язаний повернути позикодавцеві борг, грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем  у строк та в порядку, що встановлені  між ними договором.

Як встановлено в судовому засіданні  відповідачі  позивачеві борг по теперішній  час  не повернули.

Вищевказаний факт піддержується тим, що борговий документ перебуває у позивача, і так як, відповідно  до ч.3 ст. 545 ГК України, тільки наявність боргового документу у боржника підтверджує виконання їм свого обов'язку .

У зв’язку з невиконанням умов договору, у відповідачів перед позивачем  ОСОБА_1  є наявна  заборгованість, що  складає у розмірі ( 100 3 711,10 + 107 375, 22+ 30 239, 20) = 1 141 325,52 гривень.

За таких обставин, враховуючи, що судом в судовому засіданні встановлені письмові докази про те, що відповідачі зобов’язані повернути позивачу борг, суд  приходить до висновку, про те, що позовні вимоги  підлягають задоволенню, тому належить стягнути з відповідачів на користь позивача  борг  в розмірі 1 141 325 гривень  52 копійок.

В судовому засіданні відповідачі визнали позовні вимоги, а також надали до суду письмові заяви від 08.12.2010 року про визнання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову  суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

При таких обставинах позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики у солідарному порядку з ОСОБА_2 і ОСОБА_3  коштів в розмірі 100 3 711 гривень 10 копійок, з урахуванням пені у розмірі 4 % щомісячно, про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 і  ОСОБА_3 коштів з урахуванням індексу інфляції у розмірі 107 375 гривень 22 копійок, про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 і ОСОБА_3  коштів, а саме 3% річних за просрочку виконання договору в розмірі  30 239 гривень 20 копійок –підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню у солідарному порядку  з  ОСОБА_2 і ОСОБА_3  на користь  позивача ОСОБА_1 судові витрати по оплаті держмита в розмірі  1700 гривень та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 гривень.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.545, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст.11, 60,64, 88, 174, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики –задовольнити.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг в розмірі  1 141 325 гривень 52 копійок.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті держмита в розмірі 1700 гривень та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 гривень.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                   О. С. Турецький