ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року м. Черкаси  

Справа № 707/807/21

Провадження № 22-ц/821/1789/21

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого                Єльцова В. О.        

суддів                        Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.

за участю секретаря Захарченко А. Д.

учасники справи:

позивачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

відповідачі – СПП «РВД-Агро», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Сільськогосподарського приватного підприємства «РВД-АГРО», Приватного акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» про визнання права власності на майно, визнання договору іпотеки часткового недійсним та скасування його реєстрації, -

в с т а н о в и в :

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому зазначили, що на підставі договору купівлі-продажу від 18.11.2008р., укладеного ними з СПП «РВД-АГРО», вони набули у рівних частках право власності на нерухоме майно у вигляді контори бригади №2 та сараю, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

За умовами договору розрахунок між покупцями та продавцем мав відбутися у строк до 14.11.2023, шляхом здійснення покупцями в рівних частках щомісячних платежів по 558,34 грн. на користь продавця, з правом покупців дострокової сплати повної суми вартості придбаного майна.

Позивач ОСОБА_1 здійснив оплату своєї частки за таким договором 13.05.2013, а ОСОБА_2 - 27.05.2019.

Натомість позивачі позбавлені можливості здійснити державну реєстрацію права власності на придбане майно, оскільки з 12.10.2012 і по теперішній час придбане позивачами майно перебуває під забороною на відчуження на підставі іпотечного договору від 11.10.2012, за яким СПП «РВД-АГРО» передало в іпотеку таке майно ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в якості забезпечення своїх зобов`язань за кредитним договором від 11.10.2012, укладеним між СПП «РВД-АГРО» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Позивачі стверджують, що іпотечний договір від 11.10.2012 не відповідає вимогам ч.1, 3 ст.6 Закону України «Про іпотеку»  та ст. 203 Цивільного кодексу України, порушує законні права та інтереси позивачів, оскільки був укладений без їх згоди та без повідомлення іпотекодержателя (ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») про права позивачів щодо нерухомого майна, яке було відчужене СПП «РВД-АГРО» за договором купівлі-продажу від 18.11.2008.

Отже, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивачі просили суд:

1) визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на контору бригади № 2 та сарай, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та позначені у технічній документації літерами «Б-1, б» та «В» відповідно, по 1/2 частини за кожним;

2) визнати недійсним п. 1.3.24 Іпотечного договору №6412Z9/2542 від 11 жовтня 2012 року, укладений між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» та СПП «РВД-Агро», посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовим О. С. та зареєстрованого в реєстрі за № 3700 та заборону № 24, передбачену цим договором, в частині передачі в іпотеку контори бригади № 2 та сараю, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та позначені у технічній документації літерами «Б-1, б» та «В» відповідно та заборони його відчуження до припинення Іпотечного договору;

3) скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження: заборону на нерухоме майно - контору бригади №2 та сарай, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та позначені у технічній документації літерами «Б-1, б» та «В» відповідно; номер запису про обтяження в Державному реєстрі обтяжень 6002922 від 12 жовтня 2012 року, зареєстроване до 01 січня 2013 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 13109492, 12 жовтня 2012 року, реєстратор: Черкаський районний нотаріальний округ, підстава виникнення обтяження: Іпотечний договір №6412Z9/2542, серія та номер: р. №3700, виданий приватним нотаріусом Черкаського районного округу Старовойтовим О. С., зміст, характеристика обтяження: заборона р. № 3724;

4) стягнути з відповідачів на користь позивачів понесені судові витрати по сплаті судового збору та по оплаті професійної правничої допомоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 15 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачі, укладаючи договір купівлі-продажу від 18.11.2008 на умовах придбання спірного майна з розстрочкою сплати його вартості, що передбачало набуття ними права власності лише після повної оплати придбаного майна, не передбачивши умовами договору обтяжень правомочностей продавця щодо розпорядження таким майном та не здійснивши державної реєстрації такого обтяження, не набули пріоритетного права набуття у власність такого майна.

Таким чином, беручи до уваги, що на момент укладання оспорюваного іпотечного договору СПП «РВД-Агро» не було обмежене у правомочності здійснення розпорядження спірним майном, а позивачі не набули права власності на таке майно і не мали зареєстрованих у встановленому законом порядку речових прав щодо такого майна, то позовні вимоги про визнання частково недійсним іпотечного договору та скасування державної реєстрації іпотечного обтяження не підлягають до задоволення.

Стосовно вимог про визнання за позивачами права власності на спірне майно, то суд вказав, що право власності у позивачів на спірне майно за договором купівлі-продажу від 18.11.2008 не виникло, тому відсутні правові підстави для ухвалення судом рішення щодо задоволення позовних вимог про визнання такого права власності, оскільки такий спосіб захисту в даному випадку не відповідає критеріям законності та ефективності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржили рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15.07.2021, ухвалити нове, яким повністю задовольнити вимоги позивачів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачами указується, що суд першої інстанції дійшов висновку, що право власності у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірне майно не виникло. При цьому єдиною підставою, відповідно до якої суд прийшов до вказаного висновку, є те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не здійснили державну реєстрацію права власності на спірне майно. Проте, скаржники не погоджуються з даним твердженням суду першої інстанції, оскільки воно суперечить матеріалам справи та правовому висновку Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, в якому указано, «що право власності у набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникло за правилами ст. 334 ЦК України – з моменту державної реєстрації такого правочину. Відтак особа ,яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було здійснено належним чином, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.»

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули права власності на спірне майно, однак з об`єктивних причин не мають можливості провести державну реєстрацію переходу такого права від СПП «РВД-Агро» до них, оскільки існує іпотечне обтяження спірного майна.

Скаржники вказують, що відповідач СПП «РВД-Агро», достовірно знаючи про існування договору купівлі-продажу спірного майна, на підставі якого до них перейшло право володіння та користування цим майном, однак у зв`язку з розстрочкою виплати коштів, не перейшло право розпорядження ним, будучи обізнаним про чинність даного договору та його належне виконання апелянтами, не повідомляючи останніх та не отримавши від них будь-якого дозволу, в порушення умов договору купівлі-продажу, скористався своїм правом на розпорядження спірним майном, яке в нього збереглося до сплати коштів, та відсутністю обтяжень на нього, уклав з відповідачам «ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» іпотечний договір, та передав в іпотеку, зокрема спірне майно, чим порушив права позивачів.

Позивачі вважають, що оспорюваний правочин, в частині передачі в іпотеку контори бригади № 2 та сараю, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які позначені у технічній документації літерами «Б-1, б» та «В», відповідно та заборони його відчуження до припинення Іпотечного договору, вчинений з порушенням норм ст. 13 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про іпотеку», чим тривалий час порушується право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно, а поновлення їх прав можливе виключно шляхом визнання часткового недійсним п. 1.3.24 Іпотечного договору № 6412Z9/2542 від 11 жовтня 2012 року та застосування наслідків недійсності правочину у відповідності до ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач СПП «РВД-Агро» вказує, що на момент укладання оспорюваного іпотечного договору вони не були обмежені у правомочності здійснення розпорядження спірним майном, а позивачі не набули права власності на вказане майно і не мали зареєстрованих у встановленому законом порядку речових прав щодо такого майна, тому вважають, що рішення місцевого суду є обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач АТ «Державний експортно-імпортний банк України», вказав, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачами не доведено наявність факту оспорюваності відповідачами права власності на предмет купівлі-продажу.

Також вказують, що договір купівлі-продажу не містить жодних обмежень, які б забороняли СПП «РВД-Агро» як власнику майна до моменту отримання повної оплати розпоряджатися вказаним майном, в тому числі передавати його в іпотеку третім особам. В даному випадку, позивачами не наведено жодних обмежень, які б забороняли відповідачам укладати Іпотечний договір № 6412Z9/2542 від 11 жовтня 2012 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Як встановлено місцевим судом, 18 листопада 2008 року між СПП «РВД-Агро» (продавець) та позивачами (покупці) було укладено договір купівлі-продажу, за яким позивачі набувають у власність у рівних частках нерухоме майно і зобов`язуються сплатити за нього обговорену грошову суму. Відповідно до п.1.2 такого договору предметом продажу є контора бригади №2 та сарай (далі спірне майно), що знаходяться в АДРЕСА_1 та позначені в інвентаризаційній справі на плані: контора бригада №2 під літ. «Б- 1», «б», цегляна, загальною площею 103,9 кв.м., сарай під літ. «В».

Відповідно до п.2.1, 2.2 договору купівлі-продажу продаж спірного майна здійснюється за 100000грн з урахуванням ПДВ, а проведення розрахунків здійснюється наступним чином: при укладенні договору «Покупці» сплачують «Продавцеві» в рівних частках 558,34 гривні з урахуванням ПДВ, а решта суми - 99441,66 гривень з урахуванням ПДВ сплачується «Покупцями» рівними частками, а саме по 555,54 гривень з урахуванням ПДВ кожного місяця, але не пізніше тридцятого числа кожного місяця на розрахунковий рахунок «Продавця», або в касу приватного підприємства. Останній платіж має бути сплачений не пізніше 14 листопада 2023 року, що буде підтверджено заявою «Продавця», яка є невід`ємною частиною цього договору та справжність підпису на якій посвідчується нотаріально. «Покупці» мають право сплатити вищевказану суму грошей і раніше зазначеного в договорі терміну.

Відповідно до п.3.2.1 договору, «Продавець» зобов`язаний передати контору бригаду №2 та сарай «Покупцям» разом з всією документацією на них згідно акту прийому-передачі.

Пунктом п.4. 2 такого договору передбачено, що право власності на контору бригади №2 та сарай, згідно ч.1 ст. 697 ЦК України у «Покупців» виникає лише за умови сплати в повному обсязі ціни контори бригади №2 та сараю, що встановлена цим договором в п.2.1.

Зазначений договір купівлі-продажу був посвідчений 18.11.2008 нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Дудкою Г. І. та того ж дня зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується копією договору та витягу з Державного реєстру правочинів.

Передача спірного майна, а також ключів та технічної документації, відбулась 18.11.2008р., про що складений відповідний акт приймання-передачі, який підписаний позивачами та директором СПП «РВД-Агро» Рябенком В. Д.

Повний розрахунок за договором купівлі-продажу здійснено ОСОБА_1  13.05.2013р., а ОСОБА_2  27.05.2019р., що підтверджується нотаріально посвідченими заявами СПП «РВД-Агро» від 16.07.2013р. та від 10.01.2020р.

11.10.2012 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», СПП «РВД-Агро» та ТОВ «Техмолпром» укладено Генеральну кредитну угоду № № 6412N1/2542.

В рамках і на умовах Генеральної угоди 11.10.2012р. між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та СПП «РВД-Агро» укладено кредитний договір №6412К5/2544 шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії для СПП «РВД-Агро» в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в розмірі 8 000 000 грн. задля поповнення оборотних коштів з метою фінансування поточних виробничих потреб СПП «РВД-Агро».

Крім того, 11.10.2012 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» (Іпотекодержатель) та СПП «РВД-Агро» (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір №6412Z9/2542 (далі Іпотечний договір) у відповідності до п.1.1 якого іпотекою за таким договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з Генеральної угоди № 6412N1/2542 від 11.10.2012 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються є додатками до Генеральної угоди, та є невід`ємними її частинами та складають єдиний документ, укладеної між іпотекодавцем, ТОВ «Техмолпром», та іпотекодержателем відповідно до якої іпотекодержатель при виконанні боржником/іпотекодавцем умов та положень, визначених в Кредитному договорі, проводить кредитні операції в межах загального ліміту заборгованості за кредитним договором, встановленим у розмірі, що не перевищуватиме загальну суму 40000000грн терміном до 10 жовтня 2017 року з нарахуванням процентів, комісій інших платежів у відповідності до умов Кредитного договору.

Відповідно до п.1.3.24 Іпотечного договору предметом іпотеки, окрім іншого, є нерухоме майно, що розташоване адресою АДРЕСА_1 , а саме: гуртожиток бригади №2 під літ. «А-1» загальною площею 491,4кв.м; контора бригади №2 під літ. «Б-1, б» загальною площею 103,9 кв.м; сарай під літ. «В»; вбиральня під літ. «Г»; огорожа «1, 2»; водоколонки «3, 4», реєстраційний номер об`єкту нерухомості - 19891054. Предмет іпотеки передається іпотекодавцем в іпотеку разом зі всіма складовими частинами, внутрішніми системами, поліпшенням, які існують на час укладення цього договору та можуть виникнути у майбутньому.

Іпотечний договір укладався без згоди позивачів та без повідомлення іпотекодержателя про наявність договору купівлі-продажу від 18.11.2008.

12.10.2012 на підставі Іпотечного договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване обтяження заборона на нерухоме майно гуртожиток бригади №2 та контора бригади №2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входять такі об`єкти: гуртожиток бригади №2 під літ. «А-1» загальною площею 491,4кв.м; контора бригади №2 під літ. «Б-1, б» загальною площею 103,9 кв.м; сарай під літ. «В»; вбиральня під літ. «Г»; огорожа «1, 2»; водоколонки «3, 4», що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.12.2019р. №192305815.

06.12.2019 позивач ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області з заявою про державну реєстрацію прав на спірне майно, але рішенням державного реєстратора від 10.12.2019 йому було відмовлено у здійсненні такої реєстрації.

10.01.2020 директором СПП «РВД-Агро» складено нотаріально посвідчену заяву, якою підтверджено здійснення позивачами повного розрахунку з СПП «РВД-Агро» за договором купівлі-продажу від 18.11.2008.

В заяві також зазначено, що враховуючи, що контора бригади № 2 та сарай знаходяться в іпотеці АТ «Укрексімбанк», то продавець зобов`язується протягом 7 робочих днів з дня виконання зобов`язань за кредитним договором, що були укладені продавцем з АТ «Укрексімбанк» та які забезпечуються Іпотечним договором №641279/2542 від 11 жовтня 2012 року, виключити контору бригади №2 та сарай з державного реєстру іпотек та державного реєстру заборон на відчуження та передати всю необхідну документацію на зазначене вище нерухоме майно та зобов`язується не вчиняти будь-яких дій, що перешкоджатимуть покупцям проведенню реєстрації прав власності на контору бригади №2 та сарай за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Мотиви з яких виходить апеляційний суд на застосовані норми права.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, які з`явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи скаржника, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Відмовляючи повністю в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент укладання оспорюваного іпотечного договору СПП «РВД-Агро» не було обмежене у правомочності здійснення розпорядження спірним майном, а позивачі не набули права власності на таке майно і не мали зареєстрованих у встановленому законом порядку речових прав щодо такого майна, то позовні вимоги про визнання частково недійсним іпотечного договору та скасування державної реєстрації іпотечного обтяження не підлягають до задоволення. Щодо вимоги про визнання права власності на майно, то місцевий суд вказав, оскільки право власності у позивачів на спірне майно за договором купівлі-продажу від 18.11.2008 не виникло, тому відсутні правові підстави для ухвалення судом рішення щодо задоволення позовних вимог про визнання такого права власності, адже такий спосіб захисту в даному випадку не відповідає критеріям законності та ефективності.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Стаття 210 ЦК України встановлює, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Стаття 334 ЦК України передбачає загальні та спеціальні умови щодо моменту набуття права власності за договором. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК України).

У постанові Великої Палата Верховного Суду від 22.06.2021 справа № 334/3161/17 зроблено висновок, що до спірних правовідносин, які виникли щодо придбаного до 01 січня 2013 року нерухомого майна, підлягають застосуванню саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення правовідносин), які визначають умови та момент виникнення права власності в набувача нерухомого майна за відповідним правочином, а також містять правило щодо обов`язкової реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

У межах суб`єктивного права власності доцільно виділити два конструктивних елементи: а) титул власності; б) правомочності власника. Правомочність власника - невід`ємний атрибут права власності та розглядається як динамічна категорія, як одна з основних можливостей власника щодо належного йому майна.

Титул власності є статичною категорією, до зміни власника не передається. Державна реєстрація договору купівлі-продажу нерухомості - адміністративний акт, який породжує титул власника.

Таким чином, висловивши свою волю на відчуження об`єкта нерухомого майна, власник у межах свого суб`єктивного права власності реалізовує свої правомочності. Державна реєстрація правочину завершує перехід права власності (право власності на об`єкт припиняється у продавця і відповідно виникає в покупця). Тобто покупець набуває не лише правомочності власника, а й сам титул.

Ураховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові дійшла висновку, що особа, яка здійснила державну реєстрацію правочину відповідно до норм статей 334, 657 ЦК України, набула титул власника майна. У свою чергу необхідність реєстрації права на нерухоме майно (на момент виникнення спірних правовідносин - до 01 січня 2013 року) не впливала на виникнення в покупця нерухомості прав власника на це майно.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру правочинів № 6752650 від 18.11.2008, № правочину 3235933, зареєстрований договір купівлі-продажу від 18.11.2008 нерухомого майна. Згідно вказаного витягу, предметом правочину що відчужується в рівних частках є: контора бригади № 2 та сарай, позначені в інвентаризаційній справі на плані: контора бр. № 2 під літ «Б-1, б», цегляна, загальною площею 103,9 кв. м., сарай під літ. «В». Відчужувачем є Сільськогосподарське приватне підприємство «РВЛ-Агро», набувачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Отже, вказаний договір купівлі-продажу від 18.11.2008 був зареєстрований відповідно до норм статей 334, 657 ЦК України, тому відповідно позивачі фактично набули права власності на вказане нерухоме майно саме з моменту реєстрації договору купівлі-продажу від 18.11.2008 відповідного майна.

Тому в частині позовних вимог щодо визнання права власності за позивачами слід відмовити з указаних вище підстав.

Щодо вимоги позивачів в частині визнання недійсним пункту 1.3.24 Іпотечного договору №6412Z9/2542 від 11 жовтня 2012 року, а саме щодо нерухомого майна, контора бригади № 2 та сарай, позначені в інвентаризаційній справі на плані: контора бр. № 2 під літ «Б-1, б», цегляна, загальною площею 103,9 кв. м., сарай під літ. «В», колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 11 жовтня 2012 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та СПП «РВД-Агро» укладено кредитний договір №6412К5/2544 (а.с. 20-31).

Згідно п.1 Кредитного договору №6412К5/2544 від 11 жовтня 2012 року, «Генеральна угода» означає Генеральну кредитну угоду між банком, СПП «РВД-Агро» та ТОВ «Техмолпром» від 11 жовтня 2012 року №6412N1/2542.

Відповідно до п.3.9.3 Кредитного договору №6412К5/2544 від 11 жовтня 2012 року, за виконання зобов`язань за цим договором позичальник несе повну відповідальність перед банком усім належним йому майном, у тому числі коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Крім того, 11 жовтня 2012 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» («Іпотекодержатель») та СПП «РВД-Агро» («Іпотекодавець») укладено іпотечний договір №6412Z9/2542 (а.с. 32-42).

Згідно п.1.1 Іпотечного договору №6412Z9/2542 від 11 жовтня 2012 року, іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з Генеральної угоди №6412N1/2542 від 11 жовтня 2012 року з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються є додатками до Генеральної угоди, та є невідємними її частинами та складають єдиний документ, укладеної між іпотекодавцем, ТОВ «Техмолпром», та іпотекодержателем відповідно до якої іпотекодержатель при виконанні боржником/іпотекодавцем умов та положень, визначених в Кредитному договорі, проводить кредитні операції в межах загального ліміту заборгованості за кредитним договором, встановленим у розмірі, що не перевищуватиме загальну суму 40 000 000,00 гривень терміном до 10 жовтня 2017 року з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов Кредитного договору.

Відповідно до п.1.3.24 Іпотечного договору №6412Z9/2542 від 11 жовтня 2012 року, предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитному договорі зобов`язань іпотекодавця, є нерухоме майно – гуртожиток бр. №2 та контора бр. №2, розташовані за адресою АДРЕСА_1 (предмет іпотеки 24), а саме: гуртожиток бр. №2 під літ. «А-1» загальною площею 491,4 кв.м., контора бр. №2 під літ. «Б-1, б» загальною площею 103,9 кв.м., сарай під літ. «В», вбиральня під літ. «Г», огорожа «1, 2», та водоколонки «3, 4», реєстраційний номер майна – 19891054.

Право власності на будівлі та споруди підтверджено: рішення Черкаського районного суду від 16 липня 2007 року; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий Комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 12 серпня 2007 року №15554783, реєстраційний номер 19891054; витяг з Реєстру власності на нерухоме майно №35413677, виданий 06 вересня 2012 року Комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації». Предмет іпотеки передається іпотекодавцем в іпотеку разом зі всіма складовими частинами, внутрішніми системами, поліпшеннями, які існують на час укладення цього договору та можуть виникнути у майбутньому.

Згідно п.1.4 Іпотечного договору №6412Z9/2542 від 11 жовтня 2012 року, іпотекодавець підтверджує, зокрема, що він є власником предмета іпотеки на підставі документів, зазначених у п.1.3 ст.1 цього договору і відповідно до чинного законодавства України має мати право його відчужувати; предмет іпотеки не є предметом іпотеки за іншими договорами, жодним способом не відчужений, вільний від боргів і не перебуває в спорі, податковій заставі, під арештом чи забороною відчуження; відповідно до чинного законодавства України на предмет іпотеки може бути звернуто стягнення; предмет іпотеки не перебуває у спільній сумісній або спільній частковій власності та не є часткою або паєм; ознайомлений з умовами Кредитного договору.

Правовідносини щодо застави нерухомості (іпотеки) регулюються Законом України «Про іпотеку», відповідно до якого законодавство України про іпотеку базується на Конституції України та складається, у тому числі, з ЦК України.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про іпотеку», іпотекодердатель зобов`язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку. У разі порушення цього обов`язку іпотеко держатель має право вимагати достроково виконання основного зобов`язання та відшкодування іпотекодавцем завданих збитків.

У постанові Касаційного цивільного суду від 02.11.2021 № 263/13236/16-ц вказано, що правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи».

З огляду на зазначені приписи та положення статей 15, 16 ЦК, а також статей 2, 4 ЦПК України, кожна особа що не є стороною правочину має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права. Вирішуючи спір про визнання недійсним договору (в даному випадку певний пункт частини іпотечного договору), суд повинен серед іншого установити також чи порушені, невизнані або ос порені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення вимог або відмову в їх задоволенні.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року , а також ст.1 Протоколу №1 до неї передбачає право кожної фізичної або юридичної особи безперешкодно користуватись своїм майном, не допускаючи позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнають право держави на здійснення контролю за використанням власності з урахуванням загальних інтересів або для забезпечення стягнення податків, інших зборів чи штрафів.

Отже, за вказаних обставин, колегія суддів вважає, що СПП «РВД-Агро», укладаючи з Банком договір іпотеки, зобов`язані були повідомити Банк про наявність інших осіб, які мають безпосередньо право власності на частину нерухомого майна, яке передавалося в іпотеку. Банк же в свою чергу не пересвідчився в тому, що існує договір купівлі-продажу від 18.11.2008 частини нерухомого майна, яке було передане СПП «РВД-Агро» в іпотеку, а саме: контора бр. №2 під літ. «Б-1, б» загальною площею 103,9 кв.м., сарай під літ. «В», право власності на яке виникло у позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу від 18.11.2008, в зв`язку з чим, були порушені права позивачів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі №761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Враховуючи, що оспорюваний правочин, в частині передачі в іпотеку контори бригади №2 та сараю, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які позначені у технічній документації літерами «Б-1, б» та «В» відповідно та заборони його відчуження до припинення Іпотечного договору, вчинений з порушенням норм ст.13 ЦК України та ст.6 Закону України «Про іпотеку», чим тривалий час порушується право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно, а поновлення їх прав можливе виключно шляхом визнання частково недійсним п.1.3.24 Іпотечного договору №6412Z9/2542 від 11 жовтня 2012 року та застосування наслідків недійсності правочину, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити вимоги позивачів в цій частині.

Щодо скасування обтяження та номеру запису про обтяження на спірне нерухоме майно, колегія суддів зазначає наступне.

Обтяження нерухомого майна іпотекою передбачає заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном та виникає з моменту внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту такого обтяження.

Набувач предмета іпотеки не позбавлений можливості отримувати інформацію про обтяження майна іпотекою самостійно або за допомогою третіх осіб та здатний виявити розумну обачність, щоб убезпечити себе від негативних наслідків, пов`язаних із набуттям статусу іпотекодавця, у тому числі і тих, що можуть настати у разі невиконання основного зобов`язання. Хоча обтяження майна іпотекою і впливає на можливість реалізації набувачем іпотечного майна свого конституційного права власності через обмежену правомочність розпоряджатися предметом іпотеки, втручання у таке право є мінімальним та спрямоване на врахування інтересів усіх суб`єктів вказаних правовідносин (рішення Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020).

Позивачі у справі не є суб`єктами іпотечних правовідносин за договором укладеним між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, а тому зобов`язання за іпотечним договором прямо порушують права власності позивачів.

Якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України № 1952 (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав (висновки ВС від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19, постанова ВС від 11.02.2020 у справі №915/572/17).

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити також вимогу позивачів щодо скасування в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження: заборону на нерухоме майно - контору бригади №2 та сарай, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та позначені у технічній документації літерами «Б-1, б» та «В» відповідно; номер запису про обтяження в Державному реєстрі обтяжень 6002922 від 12 жовтня 2012 року, зареєстроване до 01 січня 2013 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 13109492, 12 жовтня 2012 року, реєстратор: Черкаський районний нотаріальний округ, підстава виникнення обтяження: Іпотечний договір №6412Z9/2542, серія та номер: р. №3700, виданий приватним нотаріусом Черкаського районного округу Старовойтовим О. С., зміст, характеристика обтяження: заборона р. № 3724.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 липняня 2021 у даній справі слід скасувати, а позовні вимоги позивачів задовольнити частково.

Враховуючи часткове задоволення позову, на підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно задоволеним позовним вимогами.

Позивачами при подачі позову було сплачено 5448 грн., за подачу апеляційної скарги – 8172 грн. Позовні вимоги задоволено на 2/3, а тому з відповідачів на користь позивачів підлягає стягненню судовий збір в розмірі 9080 грн., а з кожного окремо по 4540 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в  :

Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги  ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 до Сільськогосподарського приватного підприємства «РВД-АГРО», Приватного акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» про визнання права власності на майно, визнання договору іпотеки часткового недійсним та скасування його реєстраціїзадовольнити частково.

Визнати недійсним п.1.3.24 Іпотечного договору №6412N1/2542 від 11 жовтня 2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Сільськогосподарським приватним підприємством «РВД-Агро», посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовим О. С. та зареєстрованого в реєстрі за № 3700 та заборону № 24, передбачену цим договором, в частині передачі в іпотеку контори бригади № 2 та сараю, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та позначені у технічній документації літерами «Б-1, б» та «В» відповідно та заборони його відчуження до припинення Іпотечного договору.

Скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження:

-заборону на нерухоме майно - контору бригади № 2 та сарай, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та позначені у технічній документації літерами «Б-1, б» та «В» відповідно;

-номер запису про обтяження в Державному реєстрі обтяжень 6002922 від 12 жовтня 2012 року, зареєстроване до 01 січня 2013 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 13109492, 12 жовтня 2012 року, реєстратор: Черкаський районний нотаріальний округ, підстава виникнення обтяження: Іпотечний договір №6412Z9/2542, серія та номер: р. №3700, виданий приватним нотаріусом Черкаського районного округу Старовойтовим О. С., зміст, характеристика обтяження: заборона р. № 3724, а саме щодо нерухомого майна - контори бригади № 2 та сараю, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та позначені у технічній документації літерами «Б-1, б» та «В» відповідно.

В задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності відмовити з підстав, наведених в мотивувальній частині постанови апеляційного суду.

Стягнути з відповідачів СПП «РВД-Агро» та Приватного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір в сумі 9080 грн., а з кожного окремо по 4540 грн. за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно-процесуальним законодавством.

Повний текст постанови складено 16 грудня 2021 року.

Головуючий

Судді: