У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 січня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів - Василевича В.С., Демянчук С.В.
з участю секретаря судового засідання - Приходько Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 –ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 09 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення мешканців та зняття їх з реєстрації, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 09 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення мешканців та зняття їх з реєстрації задоволено повністю.
Виселено відповідачів з АДРЕСА_2 з послідуючим зняттям їх з реєстрації.
Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Зазначає про порушення місцевим судом норм житлового та сімейного законодавства. Зокрема, вказує на прийняття рішення у відсутність відповідачів та без належного їх повідомлення про розгляд справи.
На підтвердження своїх доводів посилається на ст. 71 та 161 ЖК України, згідно яких у випадку відсутності наймача у житловому приміщенні понад шість місяців, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами характеру роботи, житлове приміщення має зберігатися за тимчасово відсутнім наймачем та членами сім"ї, якими являється ОСОБА_5 та її малолітня дитина.
Стверджує, що дій передбачених ст. 116 ЖК України, на підставі яких допускається виселення з житлового приміщення, відповідачами не вчинялися.
Стосовно права малолітньої дитини ОСОБА_5 на житлове приміщення, просить суд звернути увагу на норми Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", Закону України "Про охорону дитинства" та Сімейного кодексу, згідно яких неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей щодо жилих приміщень і зауважує, що при відмові від майнових прав дитини обов"язковою є згода органів опіки та піклування.
.......................................................................................................................................................................................................................................................
Справа № 22-198 Головуючий у 1 інстанції - Ковальов І.М.
Категорія 41. 42 Доповідач - Шимків С.С.
Зокрема вказує, що до членів сім"ї власника житлового приміщення віднесено дружину (чоловіка) власника житла, їхніх дітей та батьків, а також інших осіб, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла.
Член сім"ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла.
Просить скасувати оскаржуване та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 27 листопада 2009 року ОСОБА_3 придбала на прилюдних торгах з реалізації арештованого нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом від 16 грудня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 1326. Після неодноразових звернень позивачки до колишніх власників житла - відповідачів з вимогою про виселення і ігнорування ними такої вимоги, ОСОБА_3 звернулась до суду за захистом свого права власності.
Право власності позивачки на оспорювану квартиру в повній мірі досліджено та доведено в суді першої інстанції.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позову на підставі всіх зібраних по справі доказів.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Оскільки позивачка є власником оспорюваної квартири то вона має повне право вимагати від відповідачів усунення перешкод в користуванні своїм майном. Сервітут, на який покликається апелянт, між позивачем та відповідачами згідно ст. 402 ЦК України, не встановлювався.
Майнові права неповнолітнньої ОСОБА_5 на спірну квартиру відсутні.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Підстав для скасування чи зміни судового рішення немає.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 –ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 09 грудня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий-суддя: Шимків С.С.
Судді : Василевич В.С.
Демянчук С.В.