Ухвала

Іменем України

15 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 756/202/21

провадження № 61-20193ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Фінагеєва В. О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , у якому просив поділити спільне майно, визнавши за кожним із них право власності на 1/2 частину квартири.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 квітня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено. В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 15 квітня 2021 року, ОСОБА_1 , будучи особою, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 квітня 2021 року у зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 квітня 2021 року закрито.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалось, відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України апеляційне провадження підлягає закриттю.

ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 25 листопада 2021 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. При цьому посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що суд дійшов передчасного висновку щодо закриття апеляційного провадження, не з`ясував, які права та інтереси скаржника вирішені судом першої інстанції. Наявність правового зв`язку права та інтересу скаржника, як особи, яка не брала участі у справі, із спірним рішенням є очевидним та безумовним.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що з 03 вересня 1994 року ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 . Шлюб розірваний 07 березня 2018 року. Від шлюбу мають двоє дітей - ОСОБА_4 , 1996 року народження , ОСОБА_5 , 2009 року народження. Під час перебування у шлюбі, на підставі договору купівлі продажу від 29 березня 1996 року була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яку оформили на імя ОСОБА_3 . Придбання спірного майна відбулося під час перебування сторін у шлюбі, а відтак квартира є спільним майном подружжя і частки в цьому майні є рівними. Також апелянт зазначав про те, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 25 000 доларів США та 405 000 грн, 10 510 грн.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 не була особою, яка брала участь у розгляді справи у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи право оскаржити в апеляційному порядку рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 квітня 2021 року, ОСОБА_1 посилається на ту обставину, що рішення про поділ майна подружжя ОСОБА_6 порушує її право на отримання боргу за рішенням суду, що є безпідставним.

Отже, обставини щодо цивільних прав і обов`язків ОСОБА_1 не свідчать про те, що суд першої інстанції, постановляючи рішення у справі щодо поділу майна подружжя, вирішив питання про права, свободи чи інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 . Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції вирішувалися питання, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов`язки апелянтки ОСОБА_1 . Апеляційна скарга не містить доказів, що вирішення судом питання про поділ спільного майна подружжя зачіпає право, інтерес, обов`язок апелянти ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції.

При цьому, якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі в справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Встановивши, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 квітня 2021 року не вирішувалось питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_1 , апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про закриття апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Згідно частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук