Справа № 401/4103/14-ц;

№ 6/401/109/21                                                                                

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року                                                                                 м. Світловодськ

         Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

       головуючий суддя                                Макарова Ю.І.,

       секретар                                Горбатюк К.А.,

       з участю:

       скаржник        (боржник)                         ОСОБА_1 ,

       представник скаржника                         ОСОБА_2 ,

       заінтересована особа (стягувач)                 ОСОБА_3 ,

       особа, дії якої оскаржуються                Невкритий О.А.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 дії державного виконавця Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Невкритого О.А., заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_3 , про визнання дій у виді накладення арешту на рахунок в банківській установі, незаконними,

ВСТАНОВИВ:

       03 листопада 2021 року до Світловодського міськрайонного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Світловодського МВ ДВС щодо накладення арешту на його поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у відділенні «Кропивницьке № 43» АТ КБ «Приватбанк», та просив визнати вказані дії незаконними, скасувати постанову виконавця та зняти арешт з рахунку.

       Скарга обґрунтована тим, що на виконанні Світловодського МВ ДВС перебуває виконавчий лист, виданий Світловодським міськрайонним судом 06.11.2014 № 401/4103/14, про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 16.09.2014 і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Скаржник зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, вказаний рахунок в банку використовується для здійснення обов`язкових платежів та отримання ним заробітної плати. Заборгованість по сплаті аліментів виникла через його хворобу та перебування на лікуванні. Арешт рахунку позбавив його можливості отримувати дохід та здійснювати оплату обов`язкових податків і зборів. Він звертався із заявою до державного виконавця, але у знятті арешту з рахунку йому було відмовлено. Вважає, що вказаними діями державний виконавець порушує його права, тобто дії є незаконними, у зв`язку з чим, просить скасувати постанову виконавця про накладення арешту на рахунок.

Ухвалою суду від 04 листопада 2021 року відкрито провадження за скаргою, розгляд скарги призначено на 11 листопада 2021 року, який було відкладено через відсутність доказів належного повідомлення учасників справи про день, час та місце проведення розгляду справи.

В судовому засіданні скаржник та його представник скаргу підтримали з підстав, викладених в ній. Скаржник зазначив, що заборгованість по сплаті аліментів в сумі 137842, 44 грн. виникла через його стан здоров`я, при цьому він не має статусу інваліда, питання щодо зменшення розміру аліментів не порушував.

Державний виконавець Невкритий О.А. в судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги, вважає свої дії законними, такими що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Під час виконання ним накладено арешт на рахунки боржника. Зазначив, що після отримання інформації про наявність відкритого рахунку на ім`я боржника ОСОБА_1 у відділенні АТ КБ «Приватбанк», ним було направлено платіжну вимогу про списання несплаченої суми заборгованості по виконавчому провадженню. При цьому, від банку не находило повідомлення про цільове призначення рахунку. На виконання вимоги банком було проведено списання грошових коштів, сума яких знаходилась на рахунку боржника. Посилається на те, що рахунок боржника ОСОБА_1 не є рахунком із спеціальним режимом використання, визначеним ст. 48 Закону, тому заборона щодо накладення на вказаний рахунок арешту відсутня.

Стягувач ОСОБА_3 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні скарги, зазначила, що з дня ухвалення судом рішення про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на її користь, останній аліменти не сплачував, дитину вона утримує самостійно. При цьому, ніякої допомоги боржник також не надавав.

Суд, заслухавши скаржника, його представника, державного виконавця та стягувача, дослідивши матеріали скарги, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Постановою державного виконавця ВДВС Світловодського міськрайонного управління юстиції 12.11.2012 відкрито виконавче провадження № 45421079 з виконання виконавчого листа № 401/4103/14-ц, виданого 06.11.2014 Світловодським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки від усіх видів щомісячного доходу відповідача, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.09.2014 і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно. (а.с. 10)

Згідно довідки-розрахунку заборгованості по аліментам станом на 01.10.2021, ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 137842, 44 грн. (а.с. 19-20)

Державним виконавцем Свіловодського ВДВС 27 вересня 2021 року до АТ КБ «Приватбанк» направлено платіжну вимогу № 45421079 про списання з рахунку платника ОСОБА_1 135332, 19 грн., призначення платежу – виконавчий лист № 401/4103/14-ц, виданий 06.11.2014 Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області. (а.с. 28)

До скарги долучено виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 (а.с. 13, 14-15, 16-17)

Вирішуючи скаргу суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

       Статтею 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

       Частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

       Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення (за кожним кредитором, який є стягувачем у відповідному виконавчому провадженні) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", оператор газотранспортної системи, оператори газорозподільних систем, електропостачальники, оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), у тому числі їхні правонаступники у разі заміни стягувача у виконавчому провадженні, а також теплогенеруючі організації, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.

З установлених судом обставин вбачається, що постановою державного виконавця накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках банківських установ на ім`я ОСОБА_1 , зокрема, арештовано грошові кошти, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», який відкритий на ім`я ФОП ОСОБА_1 (а. с. 21).

АТ КБ «ПриватБанк», на яке нормами статті 52 Закону № 1404-VIII покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на вищезазначеному рахунку виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

За таких обставин, рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу.

З огляду на викладене, державний виконавець діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», тому підстав для задоволення скарги суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1, 5, 7, 34, 48, 52, 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-450 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

       Скаргу ОСОБА_1 дії державного виконавця Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Невкритого О.А., заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_3 , про визнання дій у виді накладення арешту на рахунок в банківській установі, незаконними – залишити без задоволення.

       Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

       Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

       Повний текст ухвали складено 22 грудня 2021 року.

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області                                                Ю.І. Макарова    

"17" грудня 2021 р.