ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

          20 грудня 2021 року                       м. Житомир                       справа № 240/41843/21  

                                                                                                                категорія  112010203

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Окис Т.О., перевіривши матеріали позовної заяви   ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

установив:

08 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не проведення нарахування та виплати з 17 липня 2018 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленого статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язання провести такі нарахування і виплати.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 цієї правової норми передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Правовідносини, з приводу яких позивач звернулася до суду, виникли у період з 17 липня 2018 року (прийняття рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018). Водночас з даним позовом до суду ОСОБА_1 звернулася 08 грудня 2021 року, тобто вимоги за період з 17 липня 2018 року по 07 червня 2021 року заявлені з пропуском строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановлене статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є щомісячним платежем.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від  31 березня 2021 року по справі № 240/12017/19 зазначив, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює  момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

У свою чергу позивач не вказує, чому саме у липні 2021 році, а не після прийняття рішення Конституційним Судом України – 17 липня 2018 року вона вирішила дізнатися про фактично нараховані їй суми підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановлене статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом 10 днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Ураховуючи, що до позовної заяви не додано заяву про поновлення строку звернення до суду з вимогою про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не проведення нарахування та виплати з 17 липня 2018 року по 07 червня 2021 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленого статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язання провести такі нарахування і виплати у зазначений період, наявні підстави для залишення її без руху та надання позивачу строку для усунення визначених у цій ухвалі недоліків шляхом подання відповідної заяви із зазначенням поважних причин пропущення процесуального строку та доказів поважності таких, викладеної із урахуванням вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 122, 123, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Позовну заяву   ОСОБА_1  залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків – 10 (десять)  днів з дня отримання копії цієї ухвали.

У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк позовна заява буде повернута позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

          Суддя                                                                                            Т.О. Окис