Справа № 352/2330/20

Провадження № 22-з/4808/113/21

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.

Суддя-доповідач Фединяк

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого          Фединяка В.Д. (суддя-доповідач) 

суддів:                  Пнівчук О.В., Бойчука І.В.,

секретаря                  Максимів Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву  ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 31 серпня 2021 року, ухвалене в складі судді Хоминець М.М. у м. Тисмениця, повний текст складено 10 вересня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», про стягнення майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Тисменицького районного суду від 31 серпня 2021 року залишено без змін..

       10 грудня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що судом не вирішено питання про відшкодування витрат за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали справи, зміст постанови апеляційного суду, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення з таких підстав.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до пункту «в» частини 4 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За змістом пункту 3 частин першої, третьої статті 270 ЦК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Зі змісту статті 58 ЦПК України слідує, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (само представництво) та (або) через представника.

Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Так, у відповідності до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, що 02 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги (а.с.84-89).

Предметом і метою Договору є надання адвокатом необхідну правничу допомогу під час цивільного провадження.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що сума гонорару клієнта у справі становить 5 тис грн.

Та згідно 5.3 договору передбачено, що виконання адвокатом своїх зобов`язань за договором оформляється актом наданих послуг.

Згідно акту виконаних робіт №1 від 09 грудня 2021 року вартість наданих послуг в суді апеляційної інстанції становить 6 500 грн, що складається з: 1 500 грн - запит до автотехнічного експерта, 3 000 грн - складання відзиву на апеляційну скаргу, 500 грн- виготовлення копій документів для суду, 1 500 грн - участь в судовому засіданні.

Відповідачем заперечуються витрати понесені на професійну правничу допомогу під час апеляційного провадження не спростовані.

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи наведене, оскільки під час постановлення апеляційним судом постанови у цій справі від 09 грудня 2021 року не було вирішено питання про судові витрати, то клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу під час апеляційного провадження є обґрунтованим та є підстави для прийняття додаткової постанови.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що обсяг надання правничої допомоги при розгляді справи в апеляційному порядку є неспівмірним щодо їх оплати. Зокрема, розгляд справи в апеляційному суді 09 грудня 2021 року відбувався з 9.45 год по 10.15 год, а наданий адвокатом запит до автотехнічного експерта, яке оцінено у розмірі 1500 грн не слугував підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін. Подання відзиву на апеляційну скаргу, яке оцінено в 3 000 грн є тотожним з відзивом на позовну заяву.

Таким чином, враховуючи обсяг наданої правничої допомоги в апеляційній інстанції та розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірними, зазначені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу співмірності розподілу судових витрат, тому підлягають зменшенню з 6500 грн до 2 000 грн.

Керуючись ст.ст.133,141, 270, 368,381, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді скарги в суді апеляційної інстанції задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 000 (дві тисячі ) грн за надання професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи в апеляційному суді.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Судді:                                                                В.Д.Фединяк

І.В.Бойчук

                                                                       О.В.Пнівчук