ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

          20 грудня 2021 року                       м. Житомир                       справа № 240/41994/21  

                                                                                                                категорія  112030000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Окис Т.О., перевіривши матеріали позовної заяви   ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

установив:

07 грудня 2021 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та стягнути недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 7290,00 грн.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про поновлення строку звернення до суду.

Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України  встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України  передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини 1 статті 122  Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 122  Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, суд звертає увагу позивача на те, що шестимісячний строк звернення до суду починає свій перебіг саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Матеріали справи свідчать, що позивач оскаржує неправомірність розміру нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.

Суд зазначає, що щорічна разова грошова допомога учаснику бойових дій виплачується у строк до 5 травня відповідного року. Проте до суду за захистом своїх прав, зокрема, щодо нарахування та виплати вказаної допомоги за 2020 рік позивач звернулась лише у грудні 2021 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, передбаченого чинним законодавством України.

Позивач, порушуючи питання про поновлення строку, посилається на те, що про порушення своїх прав дізнався з відповіді відповідача у квітні 2021 року, коли на всій території України було встановлено карантин із суттєвими обмеженнями.

Однак, зазначені причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними, з  таких підстав.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені у нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обрахунку його початку, але й природу спірних правовідносин, з приводу захисту прав, свобод та інтересів у яких особа звертається до суду.

Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 4 статті 171 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Суд зазначає, що позивач мав право звернутися за разовою грошовою допомогою до 5 травня та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Отже, 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач могла очікувати на доплату такої допомоги. Тому перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 01 жовтня 2020 року.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 607/7919/17.

Позивач звернулась до суду у грудні 2021 року, що свідчить про пропуск установленого законом строку для звернення до адміністративного суду.

Той факт, що позивач звернувся до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат із заявою про виплату недоотриманої частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік та отримав відмову відповідача у квітні 2021 року не змінює часу, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише штучно створеною передумовою звернення до суду.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками, викладених в постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року по справі №240/12017/19.

Суд також відхиляє посилання позивача на запровадження карантинних заходів, зважаючи на таке.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-XI розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України продовжуються на строк дії такого карантина. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантина, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17 липня 2020 року набрав чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою  запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року №731-XI, яким, серед іншого, внесені зміни до пункту 3 розділу«Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, та яким, зокрема, встановлено наступне: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Таким чином, після закінчення таких безумовних строків суд може поновити процесуальні строки за заявою учасника справи виключно за умови посилання та належне доведення факту пропуску строку у зв`язку з дією конкретних карантинних обмежень, які безпосередньо вплинули на можливість сторони здійснення процесуальних дій. У той же час таких обставин, які обумовили неможливість подання ним апеляційної скарги у встановлений законом строк, позивачем наведено не було.

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.

Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частини  2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Ураховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду, наявні підстави для залишення позову без руху та надання позивачу строку для усунення визначених у цій ухвалі недоліків шляхом подання клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших, документально підтверджених причин пропущення процесуального строку, що свідчать про існування обставин, які об`єктивно перешкоджали особисто позивачеві з`ясувати у 2020 році про неотримання грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у законодавчо встановленому розмірі та звернутись до суду з позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Позовну заяву   ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2  залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків – 10 (десять)  днів з дня отримання копії цієї ухвали.

У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк позовна заява буде повернута позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

          Суддя                                                                                            Т.О. Окис