Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

вул. Сосновського,38 м. Коростень Коростенський район Житомирська область Україна 11500

286/628/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2021 року Коростенський міськрайонний суд

Житомирської області

в складі: головуючого судді Шульги О.М.

з секретарем Башинською Н.М.

та сторін кримінального провадження: прокурора Сільченка В.І., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , захисників Бондарчук Г.М., Ващенка С.А., Барановської Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Коростені кримінальне провадження № 12020060250000036 , №12019060250000613 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: 07.03.2018 року Лугинським районним судом Житомирської області за ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 15 ч.2 185 ч.3, 186, ч.2, 70 ч.1, 75 КК України до 4-х років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки; 12.08.2021 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за ст.185 ч.2, 71 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.3, 185 ч.2 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою освітою, працюючого, не одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Заріччя, Овруцького району, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого: 23.08.1989 року Овруцьким районним судом Житомирської області за ст.206 ч.2, 17, 117 ч.1, 42 КК СРСР на 4 роки позбавлення волі; 04.07.1991 року Овруцьким районним судом Житомирської області за ст.206 ч.3, 43 КК СРСР на 5 років позбавлення волі; 26.07.1996 року Овруцьким районним судом Житомирської області за ст.196-1 ч.1 КК України на 1 рік позбавлення волі; 21.03.1998 року Овруцьким районним судом Житомирської області за ст.142 ч.1, ст.193 ч.1, 42 КК України на 3 роки позбавлення волі; 12.07.2001 року Овруцьким районним судом Житомирської області за ст.196-1 ч.2, 44 КК України на 1 рік позбавлення волі; 28.06.2002 року Овруцьким районним судом Житомирської області за ст.357 ч.3, ст.186 ч.2, 69, 70, 71, 72 КК України на 2 роки позбавлення волі; 10.05.2005 року Овруцьким районним судом Житомирської області за ст.186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі; 08.12.2009 року Овруцьким районним судом Житомирської області за ст.185 ч.2 КК України до арешту на строк 6 місяців; 18.05.2011 року Овруцьким районним судом Житомирської області за ст.122 ч.1, ст.128, ст.187 ч.1, 70 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки ; 11.11.2019 року Дарницьким районним судом м.Києва за ст.121 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 03.11.2019 року близько 19 години, за попередньою змовою між собою прийшли до домогосподарства ОСОБА_4 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , де упевнившись у відсутності власника і сторонніх осіб, через утворений ОСОБА_2 отвір у вікні, проникли до вказаного житлового будинку, де останній з комори викрав картонну коробку, в якій знаходилась бензопила марки «Фореста», вартістю 1400 гривень, цепка до бензопили, вартістю 250 гривень, шина, вартістю 250 гривень та пляшка з мастилом, вартістю 150 гривень, що в загальній сумі становить 2050 гривень. Тим же шляхом з викраденим майном залишили будинок та територію домогосподарство, та в послідуючому розпорядились ним на власний розсуд.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою, 17 грудня 2019 року близько 23 години, з метою таємного викрадення чужого майна (крадіжки), з корисливих спонукань, прибули до домогосподарства ОСОБА_5 , що розташоване в АДРЕСА_4 , проникли на територію вказаного домоволодіння, де підійшли до наявної там споруди гаражу та зірвавши начіпний замок з вхідних воріт проникли до вказаного приміщення звідки таємно викрали каністру з дизельним пальним в об`ємі 20 літрів на загальну суму 560 гривень та каністру з бензином марки «А-95» в об`ємі 10 літрів на суму 279,5 гривень. Після чого територією подвір`я пройшли до розміщеної там споруди гаражу-під навісу, де шляхом демонтажу з трактора марки «Т-25» зняли та викрали акумуляторну батарею марки «WESTA» моделі 6СТ - 100Ап, вартістю 366,89 гривень та наявний біля трактора зарядний пристрій для акумуляторної батареї марки «DNIPRO-M BC-12», вартістю 673,92 грн., які помістили до знайденого господарського мішку, та спільно винесли з домогосподарства ОСОБА_5 , розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, заподіявши потерпілому матеріального збитку на загальну суму 1880,31 гривень.

19 січня 2020 року близько 2 години ОСОБА_1 , перебуваючи разом зі своїм знайомим ОСОБА_6 за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_5 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав належний ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Xiaomi REDMI Note 7», вартістю 3566,67 гривень.

19 січня 2020 року у невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_1 , попередньо знаючи код доступу до карткового рахунку ОСОБА_6 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», з метою таємного викрадення чужого майна прибув до банкомату зазначеного банку, розташованого по вул. Базарна, 1 м. Овруч, де за допомогою попередньо викраденого в ОСОБА_6 мобільного телефону «Xiaomi REDMI Note 7» з СІМ-картою абонентського номеру НОМЕР_1 , через мобільний Інтернет-додаток «Приват24», зайшов до особистого банківського рахунку ОСОБА_6 та, використовуючи функцію «Зняття готівки в банкоматі без картки», таємно викрав грошові кошти в сумі 1000 гривень.

Продовжуючи свій злочинний намір, 19 січня 2020 року, у невстановлений досудовим слідством час, в с. Заріччя Овруцького району, ОСОБА_1 , будучи усвідомленим про логін та пароль для входу до особистого банківського рахунку ОСОБА_6 , за допомогою мобільного Інтернет-додатку «Приват24», отримав доступ до рахунку останнього, після чого шляхом виконання трьох транзакцій перерахував грошові кошти в сумі 2211,06 гривень на інший доступний для нього банківський рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», тим самим таємно викрав грошові кошти ОСОБА_6 в загальній сумі 3211,06 гривень.

Діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, поєднаними з проникненням у приміщення, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1 , вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.185 КК України.

Діями, які виразились у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, ОСОБА_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

Діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, поєднаними з проникненням у приміщення, за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України.

Діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими за попередньою змовою групою осіб, поєднаними з проникненням у приміщення, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.185 ч.3 КК України.

Судовий розгляд кримінального провадження проведено в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувальних актів.

При судовому розгляді обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_5 визнав повністю та показав, що 17.12.2019 року перебував в кафе біля залізничного вокзалу зі ОСОБА_8 , який запропонував вчинити крадіжку, на що він погодився. Вид та вартість викраденого майна не заперечив, заподіяну потерпілому шкоду відшкодували, у вчиненому кається.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованих злочинах визнав частково. Зазначив, що по епізоду крадіжки майна у ОСОБА_5 , що вчинено у співучасті з ОСОБА_3 , вину визнає повністю. По факту викрадення майна ОСОБА_6 вини не визнає, оскільки до цього не причетний. Також заперечив свою причетність до вчинення крадіжки майна ОСОБА_4 . Вказав, що на момент проведення слідчого експерименту він перебував під домашнім арештом, який порушив, тому погодився на пропозицію слідчого показати будинок в якій він з ОСОБА_9 начеб то проникали, чого насправді не було.

Обвинувачений ОСОБА_2 вини у вчиненні злочину не визнав і пояснив, що працівники поліції вимагали дати пояснення, які дав ОСОБА_1 з приводу крадіжки бензопили, на що він погодився. Після цього слідчий показав йому відео і він дав пояснення, хоча насправді не причетний до крадіжки. Шваб давав визнавальні показання під тиском поліції. Вказав, що на той час працював у м.Київ, приїхав на декілька днів до місця реєстрації. Зі ОСОБА_1 в цей період зустрічався, однак у даній ситуації працівники поліції скористались тим, що він перебував у розшуку та при зібранні доказів у даному провадженні перевищили свої повноваження. На проведення слідчого експерименту він був доставлений з Київського СІЗО. В ході слідства не було встановлено факту існування бензопили та спосіб проникнення, тому вважає, що кримінальне провадження відносно нього повинно бути закрито.

Потерпілий ОСОБА_4 показав, що в листопаді 2019 року на ринку придбав бензопилу, яку з комплектуючими та документами в коробці залишив в своєму будинку, який зачинив та поїхав на роботу. О 20 годині 30 хвилин повернувся з роботи та побачив, що у веранді відсутнє скло та відчинено двері у будинок. Зайшовши до приміщення виявив відсутність бензопили, про що повідомив в поліцію. Вказав, що до події був знайомий з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Останній неодноразово був у його домоволодінні, знав де зберігається ключ. З працівниками поліції при проведенні слідчого експерименту був присутній ОСОБА_2 .. З боку ОСОБА_2 йому відшкодовано завдану шкоду, тому матеріальних претензій він не має та не наполягає на покаранні.

Явка потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та свідків в судове засідання зебезпечена не була.

Письмовими доказами, які були подані прокурором та досліджені безпосередньо судом в судовому засіданні є: витяги з ЄРДР зі змісту яких слідує, що відомості про вчинення кримінальних правопорушень було внесено на підставі заяв: ОСОБА_4 04.11.2019 року, ОСОБА_5 13.01.2020 року з правовою кваліфікацією дій за ст.185 ч.3 КК України; ОСОБА_6 24.01.2020 року з правовою кваліфікацією дій за ст.185 ч.2 КК України; рапорт чергового Овруцького ВП, яким зафіксовано надходження повідомлень від ОСОБА_4 про викрадення майна; протоколи прийняття заяв від потерпілих про вчинене кримінальне правопорушення від 3.11.2019 року, 13.01.2020 року, 24.01.2020 року, які містять дані про час, місце вчинення злочину, вид викраденого майна з зазначенням його вартості; протоколи огляду місця події від 3.11.2019 року, 13.01.2020 року, якими зафіксовано місце вчинення злочинів з фототаблицями та схемами до них, виявлення та вилучення слідової інформації ; довідка про вартість бензопили; висновок експерта щодо вартості викраденого майна від 27.01.2020 року яким встановлено вартість зарядного пристрою « Dnipro-М ВС-12» станом на 17.12.2019 року; протокол огляду домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 від 4.11.2019 року в ході якого виявлено та вилучено кросівки фірми «Lodcell»; висновок трасологічної експертизи №1/1-636 від 28.11.2019 року яким встановлено, що слід низу взуття, який відкопійований на копіювальний шар темної дактилоскопічної плівки, що був вилучений 03.11.2019 року під час ОМП за адресою: АДРЕСА_3 , залишений підошвою кросівка на ліву ногу, вилученого 4.11.2019 року у ОСОБА_1 ; висновок експерта №12/2-15 від 06.02.2020 року яким встановлена ринкова вартість маршової малообслуговуваної акумуляторної свинцевої стартерової батареї марки « Westa» модель «6СТ-100Ап» з урахуванням зносу станом на 17.12.2019 року , що могло складати 366, 89 гривень; протокол огляду місця події від 27.01.2020 року в ході якого на ділянці місцевості біля будинку №8 по вул. Кірова, 8, в м.Овруч, виявлено та вилучено каністру; постанови від 13.12.2019 року, від 4.02.2020 року, 17.02.2020 року та від 25.02.2020 року про визнання речовими доказами: відрізку темної дактилоплівки, пари взуття (кросівок), таблиці до протоколу ОМП, сім-карти мобільного оператора «Київстар» з номером НОМЕР_1 , каністри; протокол огляду місця події від 18.01.2020 року яким зафіксовано місце ділянки автодороги де було викинуто каністру з під пального; довідка про вартість пального марки ДП станом на 17.12.2019 року; протоколи проведення слідчих експериментів від 16.01.2020 року за участю підозрюваного ОСОБА_10 та 30.01.2020 року за участю підозрюваного ОСОБА_3 , в ході яких останні вказували на місце вчинення крадіжки, шлях проникнення, вид викраденого майна. Дані слідчі дії проводились з застосуванням відеозапису, який було переглянуто в судовому засіданні; висновок дактилоскопічної експертизи №6/2-22 від 30.01.2020 року згідно якого сліди папілярних узорів рук, що виявлені по АДРЕСА_3 залишені гіпотенаром долонної поверхні правої руки ОСОБА_1 ; протокол проведення 25.02.2020 року слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_2 , в ході якого останній вказав на місце вчинення крадіжки бензопили, шлях проникнення до будинку, місце зберігання бензопили; висновок судово-психіатричного експерта №51-2020 згідно якого ОСОБА_3 в період, до якого відноситься інкримінований йому протиправний вчинок будь-якими психічними захворюваннями не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; гарантійний талон на мобільний телефон Note 7, виписка Банку про рух коштів по рахунку ОСОБА_6 ; висновок експерта №12/1-82 від 29.01.2020 року яким встановлена ринкова вартість мобільного телефону марки « Xiaomi» модель «Redmi Note» станом на 19.01.2019 року ; рапорт оперуповноваженого Овруцького ВП від 17.02.2020 року з якого слідує про результати встановлення місцезнаходження викраденого мобільного телефону та абонентів, які працювали з вказаним телефоном.

Захисники Барановська Л.М.та обвинувачений ОСОБА_3 зауважень щодо належності та допустимості наведених доказів під час їх дослідження судом не подали.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявили про незгоду з протоколами слідчих експериментів, які проводились за їхнею участю по факту крадіжки бензопили з приміщення ОСОБА_4 ..

Вже в судових дебатах захисник Бондарчук Г.М. зауважила, що слідчий експеримент за участю ОСОБА_9 проводився за відсутності власника майна з порушенням ч.4 ст.240 КПК України. Дана дія проводилась у інших умовах, та за інших погодних умов. Так, інкримінований злочин відбувався біля 19 години 03.11.2019 року, а слідчий експеримент проводився в світлу пору доби, в той час не могло відбуватися тих подій, які показані в слідчому експерименті. На підтвердження існування бензопили та складових до неї подано довідку з ринку про вартість майна. Будь-яких доказів, які якимось чином відображають характеристики даного викраденого майна, стороною обвинувачення не надано. Пояснення у ОСОБА_2 про визнання вини у вчиненні злочину під час слідства брались під тиском. Наразі ОСОБА_2 не визнає себе винним. Оскільки недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, тому просила постановити виправдувальний вирок у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне провадження вчинено саме ОСОБА_2 ..

Захисником Ващенко А.С., який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_1 в судових дебатах заявлено про визнання доказів недопустимими .

До таких доказів захисник відносить постанову про призначення та доручення товарознавчої експертизи від 22.01.2020 року, висновок експерта щодо вартості викраденого від 27.01.2020 року, постанову про призначення та доручення проведення товарознавчої експертизи від 29.01.2020 року, висновок експерта №12/2-15 від 06.02.2020 року, довідку про вартість одного літру пального марки «ДП», довідку про вартість одного літру пального марки «А-95», виписку по картці від 14.02.2020 року, висновок експерта №12/1-28 від 29.01.2020 року, довідку від 17.12.2019 року, протокол огляду місця події (домоволодіння в АДРЕСА_1 ), висновок експерта від 28.11.2019 року №1/1-636, протокол огляду місця події (домоволодіння АДРЕСА_3 ), протокол слідчого експерименту від 16.01.2020 року.

Зокрема, захисник просить визнати недопустимим доказом постанову про призначення та доручення проведення експертизи від 22.01.2020 року , оскільки на розв`язання експертизи постановлено запитання про ринкову вартість зарядного пристрою Dnipro -М ВС-12, при цьому в справі відсутній жодний процесуальний документ де зазначена марка/модель даного пристрою.

Висновок експерта від 27.01.2020 року зарядного пристрою Dnipro -М ВС-12, оскільки у ньому відсутні відомості про попередження щодо кримінальної відповідальності за подання завідомо неправдивого висновку; крім того, експерт , який здійснював експертизу, ОСОБА_11 , відсутній в реєстрі атестованих судових експертів та не має відповідної кваліфікації.

З наведених захисниками доводів слід зазначити наступне.

Проведення експертизи було доручено «ПП ОСОБА_11 », який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Статтею 5 вказаного закону визначено, що суб`єктами оціночної діяльності є:

суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Права, обов`язки та відповідальність суб`єктів оціночної діяльності встановлюються цим та іншими законами.

Стаття 6 Закону визначає, що оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Права, обов`язки та відповідальність оцінювачів встановлюються цим та іншими законами.

ОСОБА_11 внесений до Державного реєстру «Суб`єкти оціночної діяльності» за напрямком діяльності 1.1, 1.2., 1.3, 1.7.

Стаття 18 вищевказаного Закону визначає, що оцінка майна, яка проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання без чинного сертифіката, є недійсною.

Проте, вказана особа має відповідний сертифікат, про що зазначено у висновку та в державному реєстрі «Суб`єкти оціночної діяльності».

Відповідно до п.4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) визначено, що висновок експерта складається з обов`язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дати та номера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки), попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України;

З зазначених документів слідує, що експертизу слідчий просив провести без надання об`єктів дослідження, що також є допустимим в разі відсутності об`єкта дослідження, з застосуванням порівняльного підходу згідно з методикою товарознавчої експертизи.

У висновку зазначено про обізнаність експерта з положеннями ст. 71КПК України, ст.384 КК України

Постанову про призначення та доручення товарознавчої експертизи від 29.01.2020 року оскільки в справі відсутній процесуальний документ яким приєднано до кримінальної справи гарантійний талон акумуляторної батареї WESTA моделі 6СТ 100 Ап.

Висновок експерта №12/2-15 від 06.02.2020 року, оскільки слідчий надіслав на експертизу документ отриманий в не процесуальний спосіб та з грубим порушенням кримінального процесуального законодавства (принцип «отруйні плоди»).

Довідок про вартість пального, а сам: ДП, А-95, довідки по картці від 14.02.2020 року оскільки є незрозумілим їх юридичне походження; довідки від 17.12.2019 року про вартість викраденого майна, оскільки вартість доводиться виключно висновком експерта та висновок експерта №12/1-28 від 29.01.2020 року.

З даного приводу слід зазначити, що постанови слідчого є процесуальними документами, при цьому не є самостійними доказами у кримінальному провадженні, а також не є документами в розумінні ч.2 ст.99 КПК України, оскільки не містять зафіксованих та зібраних фактичних даних про протиправні діяння, тому не можуть визнаватися недопустимими доказами.

Щодо способу отримання документів, то слід зауважити, що якщо потерпілий на запит органу досудового розслідування надає документи, що містять документальну інформацію, то звернення до слідчого судді для отримання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів не обов`язкове, про що зазначив Верховний суд у справі №767/480/18.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

В окремих кримінальних провадженнях для встановлення розміру матеріальних збитків не потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання, а достатньо загальновідомих і загальнодоступних знань для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування, про найменування викраденого товару та його вартості.

Предметом в одному із інкримінованих злочинів є пальне, тому у слідчого не було підстав для призначення відповідної експертизи, оскільки дана інформація є загальновідомою та загальнодоступною і спеціальних знань не потребує.

Довідки про вартість пального містять достатню інформацію про суб`єкт, яким вони видані та надають можливість встановити роздрібну ціну викраденого майна без проведення відповідної експертизи. Вказаний доказ отриманий у передбачений процесуальним законом спосіб та відповідає вимогам статей 84, 85, 86 КПК України, і підстави вважати його неналежним та недопустимим відсутні.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду висловленою у справі №676/1504/18 .

З норм ст. 26 КПК України слідує, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб, речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

В рамках кримінального провадження правом витребувати від будь-якої особи необхідні речі, документи, відомості, тощо, наділений слідчий.

Це право передбачено ст. 40 КПК України.

Верховний суд у справі №607/2166/19 зазначив, що імперативність п.6.ч.2 ст.242 КПК України щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків завданих кримінальним правопорушенням має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли розмір матеріальних збитків шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням можливо достовірно встановити без спеціальних знань .

Змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів, доведення перед судом переконливості й обґрунтованості власних тверджень і доводів щодо висунутого обвинувачення є однією із засад кримінального провадження згідно з п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК.

Відповідно до положень п. 15 ч. 1 ст. 7, ст. 22 КПК України кримінальне провадження, що здійснюється на основі змагальності, передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом , і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав.

Натомість суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків.

Суд не уповноважений перебирати на себе права та обов`язків сторін кримінального провадження.

Виходячи із законодавчих норм, обвинувачений та його захисник наділені можливістю активно реалізувати свої права, в тому числі наполягати на проведенні експертизи і клопотати про забезпечення експертної установи відповідними матеріалами для проведення такої експертизи.

Стороною захисту дієвості зазначених гарантій у цьому кримінальному провадженні під сумнів не поставлено.

Під час судового провадження сторона захисту не оспорювала вартість викраденого майна та не зазначала, що ця вартість не відповідає дійсності і не порушувала питання про необхідність призначення у зв`язку цим товарознавчої експертизи.

Компетентність експертів, якими проводились експертні дослідження, ніким під сумнів не ставилась.

Також слід зважити на те, що епізоду викрадення майна ОСОБА_5 , ОСОБА_1 беззастережно визнав свою причетність до вчинення крадіжки вказаного майна, не заперечував його вид та вартість.

Незважаючи на це захисник Ващенко С.А. просить визнати докази стосовно даного епізоду крадіжки недопустимими, хоча повинен будувати захист, визначать його засоби і способи, грунтуючись на показаннях підзахисного, який, як зазначено вище, не заперечив своєї причетності до викрадення цього майна у ОСОБА_5 , а також на оцінці зібраних доказів. Визначаючи свою правову позицію захисник не вправі ігнорувати думку підзахисного, його показання, ставлення до пред`явленого обвинувачення, у зв`язку з чим наведені в промові захисника підстави для визнання вищезазначених доказів недопустимими є безпідставними.

Щодо наявності у кримінальному провадженні копії довідки банку, то у чинному КПК України використовуються такі терміни, як «дублікат документа» та «копія документа». Так, ст.99 КПК України визначає, що для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо:

1) оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає;

2) оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур;

3) оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони.

Доказів того, що сторона захисту наполягала на представленні їй оригіналу вказаної довідки не подано.

Також захисник просить визнати недопустимим доказом протокол огляду місця події (домоволодіння АДРЕСА_1 ), оскільки події, які були предметом розслідування відбувались за адресою АДРЕСА_3 , а тому домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , не можна вважати місцем події, оскільки огляд місця події був обшуком, який згідно з приписами ч.2 ст.234 КПК України проводиться лише на підставі ухвали слідчого судді. Мати обвинуваченого ОСОБА_12 надала згоду на огляд домоволодіння безпосередньо на подвір`ї господарства однак не можна стверджувати, що вона була здатна усвідомлювати правові наслідки такої згоди та обсяг огляду безпосередньо всього домоволодіння без виключення.

Протокол огляду предметів, вилучених під час проведеного огляду та постанову про визнання таких предметів речовими доказами та висновок експерта, які є похідними доказами, тому також підлягають визнанню недопустимими.

Щодо наведеного доводу слід зазначити, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять таку слідчу дію як огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

За змістом статей 223, 237 КПК України огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження.

Чинний КПК України надає можливість виділити такі види огляду: 1) огляд місцевості; 2) огляд приміщень; 3) огляд речей; 4) огляд документів; 5) огляд трупа; 6) огляд трупа, пов`язаний з ексгумацією.

Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.

Схожість обшуку та огляду обумовлюється спільністю завдань цих слідчих (розшукових) дій - пошук і виявлення об`єктів, які мають значення доказу у кримінальному провадженні. Разом з тим обшук, на відміну від огляду, має примусовий характер, який проявляється в тому, що обстеження житла чи іншого володіння особи, а також особистий обшук можуть проводитися без згоди обшукуваної особи, всупереч її волі, з втручанням в сферу її інтересів.

Форма фіксації для слідчих (розшукових) дій однакова - це складення відповідного протоколу, до якого в разі необхідності заносяться заяви, зауваження, заперечення осіб, у присутності яких відбувалися дії.

При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, оглядати і вилучати речі і документи, але лише ті, які мають значення для кримінального провадження.

Отже, огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що огляд за адресою: АДРЕСА_1 проводився за згодою власника житлового приміщення ОСОБА_12 . На підтвердження своїх доводів стосовно не усвідомлення останньою наслідків такої згоди захисник обґрунтувань не навів. Зміст заяви ОСОБА_12 спростовує доводи захисника щодо надання дозволу лише на подвір`ї, а містить згоду на дозвіл на проведення всього домогосподарства за вищевказаною адресою без ухвали слідчого судді. Поняття домогосподарства охоплює об`єкти і процеси, які відбуваються там, де постійно проживає людина, сім`я.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження слідує, що ОСОБА_12 є секретарем Овруцького районного суду Житомирської області ( що стало підставою для зміни підсудності даного кримінального провадження), отже має обізнаність щодо порядку та наслідків проведення такої слідчої дії, як огляд домоволодіння.

З приводу недопустимості на думку захисника протоколу огляду місця події (домоволодіння АДРЕСА_3 ), з тих підстав, що в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 зазначив, що не є власником домоволодіння АДРЕСА_3 , власником якого є мати ОСОБА_4 , яка не надавала згоди та не була присутня під час огляду, що вказує на проведення огляду в не процесуальний спосіб, а також всіх похідних від нього доказів ( сліди взуття та відбитки пальців, висновок експерта щодо взуття та відбитки пальців), які на думку захисника також слід визнати недопустимими, то з урахуванням вже вищенаведеного суд зазначає, що в матеріалах кримінального провадження наданих суду відсутні правовстановлюючі документи на підтвердження права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .

В судовому засіданні захисник не клопотав про витребування таких доказів у прокурора або у інший спосіб, отже перевірити дану обставину є неспроможним.

Разом з тим, статтями 386, 395, 396 ЦК України визначені засади щодо захисту права власності, що поширюється також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві володіння, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Стороною захисту не заперечено, що користувачем, тобто володільцем приміщення по АДРЕСА_3 фактично є ОСОБА_4 .

Щодо визнання недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 , оскільки слідча дія проведена не в тих самих погодних умовах, слід зазначити, що слідчий експеримент - це слідча (розшукова) дія, яка полягає в тому, що слідчий та/або прокурор в присутності понятих, а в необхідних випадках - за участю спеціаліста, підозрюваного, потерпілого, свідка, захисника, представника, з метою перевірки уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, проводить відтворення дій, обстановки, обставин певної події, та інші необхідні досліди чи випробування.

Метою слідчого експерименту є перевірка та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Ця слідча дія найчастіше направлена на перевірку вже зібраних у справі доказів в результаті проведення інших слідчих дій (допитів, обшуків, огляду місця події та ін.). Однак дослідним шляхом можуть також перевірятися і припущення слідчого про ті чи інші обставини події, що досліджується.

Порядок проведення слідчого експерименту передбачено ст.240 КПК України, яка не містить обов`язкових умов щодо проведення вказаної слідчої дії в той самий час та в тих же погодних умовах за яких було вчинено кримінальне правопорушення.

Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє або на підставі ухвали слідчого судді.

Щодо визнання недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 , з тих підстав, що постановою слідчого на підставі доручення для надання безоплатної вторинної допомоги особі від 27.12.2019 року до участі у кримінальному провадженні у порядку ст.49 КПК України був залучений захисник, проте вказана слідча дія була проведена без участі останнього, суд зазначає, що в наданих суду матеріалах кримінального провадження наведена інформація відсутня. Захисник на відповідній стадії подачі та дослідження доказів не клопотав про зобов`язання прокурора надати наведені документи, отже його доводи є неспроможними.

Натомість предметом дослідження судом було наявне в матеріалах кримінального провадження доручення на уповноваження адвоката Ващенка С.А.. на захист ОСОБА_1 , яке датовано 25.02.2020 року, в той час, як слідчий експеримент був проведений 16.01.2020 року.

Статтею 52 КПК України передбачено випадки в яких обов`язкова участь захисника.

Так, згідно вказаної норми закону участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. В інших випадках обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні:

1) щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

2) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

3) щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад;

4) щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту;

5) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності;

6) щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи;

8) щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження, - з моменту прийняття відповідного процесуального рішення;

9) у разі укладення угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості - з моменту ініціювання укладення такої угоди.

Враховуючи класифікацію кримінального провадження, особу підозрюваного, його вік, відсутність у нього психічних або фізичних вад, а також згоду на проведення слідчого експерименту за відсутності захисника, даний випадок не вимагав обов`язкової участі захисника.

При проведенні вказаної слідчої дії гарантією забезпечення прав особи під час її проведення є участь понятих. При проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 були присутні поняті, проводилась відеозйомка. Переглядом відеозапису слідчого експерименту встановлено, що перед проведенням слідчої дії ОСОБА_1 було роз`яснено його права, в тому числі право на захист, однак про необхідність залучення захисника останній не заявив. Складений за результатом проведення слідчої дії протокол від 16.01.2020 року підписаний понятими та ОСОБА_1 без будь-яких зауважень. Останніми перед уповноваженими на проведення досудового розслідування органами не ставилось питання про отримання внаслідок слідчого експерименту перекручених чи неправдивих відомостей, протиправного впливу на ОСОБА_1 з боку органу досудового розслідування або інших осіб, які були присутні під час його проведення, що призвело до порушення його особистих чи процесуальних прав.

Матеріали провадження не дають суду підстав ставити під сумнів детальне і ґрунтовне роз`яснення процесуальних прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , усвідомлення ними права мовчати і не свідчити проти себе, а також стверджувати про не забезпечення права на захист і правову допомогу, не справедливість кримінального провадження в цілому.

Заперечення обвинуваченими у судовому засіданні відомостей, які були перевірені під час слідчого експерименту за їх участю, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколів слідчих експериментів. Із долученого до протоколу відеозапису видно, що під час проведення даної слідчої дії ОСОБА_1 вказав на місце вчинення злочину, який вчинив разом з ОСОБА_2 ; знаходячись перед дверима будинку розповів всім учасникам про шлях проникнення, вчинені ним та ОСОБА_2 дії, їх пересування у приміщенні , тобто розкрив такі деталі та подробиці вчиненого, які могли бути відомі тільки безпосередньому виконавцю.

Переглядом слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 та його захисника також встановлено, що останній добровільно розповів про обставини вчинення кримінального правопорушення та демонстрував свої дії.

Стосовно обґрунтувань доводів захисника щодо доктрини "плодів отруйного дерева" слід зазначити, що вказана доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.

Отже, оскільки докази, які сторона захисту просить визнати недопустимими, було отримано на підставі Кримінального процесуального кодексу, доводи щодо «плодів отруйного дерева» не вказують на те, яким чином вони вплинули чи могли вплинути на недопустимість інших доказів у цьому кримінальному провадженні, тому відсутні підстави для застосування у даному випадку вказаної доктрини.

Одночасно враховується, що клопотання про недопустимість доказів заявлено на стадії дебатів без попереднього заперечення допустимості поданих стороною обвинувачення доказів на стадії їх подання та дослідження, що позбавило іншу сторону можливості відстояти свою правову позицію, можливості спростувати заявлені доводи, використавши надані їм права на подання додаткових доказів, заявлення клопотань, суд вважає заявлене на стадії дебатів клопотання про визнання доказів недопустимими без його заявлення та відповідного обговорення сторонами на стадії процесу, яка наділяє іншу сторону можливістю не лише заявити про свою незгоду, а й мати реальну можливість довести свою позицію, подавши додаткові докази, заявивши відповідні клопотання, таким, що порушує принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості (ст.22 КПК України), тому доводи сторони захисту щодо недопустимості поданих суду доказів визнає непереконливими та визнає подані суду докази такими, ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального законодавства.

Отже, отримані та досліджені судом вищевказані докази є допустимими, належними, в своїй сукупності, достатності та взаємозв`язку поза розумним сумнівом доводять причетність обвинуваченого ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.2, 185 ч.3 КК України, обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч.3 КК України.

На спростування наданих стороною обвинувачення доказів, які узгоджуються між собою, не викликають будь-якого сумніву у їх достовірності, сторона захисту доказів на підтвердження непричетності обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до вчинення крадіжки майна ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не подала.

Доводи обвинувачених про непричетність до вчинення крадіжки майна ОСОБА_13 та ОСОБА_6 суд розцінює як обраний останніми спосіб захисту та спробу уникнути відповідальності за вчинені злочини.

Показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надані в ході судового слідства не відповідають показанням, які надавались ними під час слідчих експериментів, яким було зафіксовано не лише показання, а і демонстрація дій, які вони вчиняли.

Крім того, в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не змогли логічно пояснити мету своєї зустрічі, мети приходу до помешкання потерпілого, зумовленості послідовності своїх подальших дій, в тому числі поїздки до м.Овруч, відшкодування потерпілому ОСОБА_13 заподіяної матеріальної шкоди та викриття один одного у вчиненні протиправних дій.

Доводи щодо надання викриваючих показань та відтворення дій при проведенні слідчих експериментів, що здійснювалось начеб то під тиском працівників поліції, не знайшло свого підтвердження.

Так, переглядом відеозапису слідчих експериментів встановлено, що при вказаній слідчий дії за участю ОСОБА_2 був присутній захисник та поняті; а за участю ОСОБА_1 поняті, в присутності яких обвинувачені добровільно розповідали та демонстрували як свої дії так і дії іншого учасника.

З характеризуючих даних ОСОБА_2 слідує, що останній неодноразово судимий, в тому числі за злочини проти власності, тому не міг не розуміти наслідків свого викриття у злочині. ОСОБА_2 був обізнаний у своїх правах, однак в процесуальний спосіб не заявляв про будь-які на його думку протиправні дії уповноважених осіб при проведенні досудового розслідування. Не надходило таких скарг і від захисника Ковальчука К.А..

Доводи ОСОБА_1 про те, шо не тільки його кросівки мають протектор, який був виявлений на місці події, не заслуговує на увагу, оскільки належність вказаного протектору саме взуттю вилученому за місцем проживання ОСОБА_1 підтверджено експертним шляхом.

Сліди низу взуття було виявлено та вилучено під час проведення огляду місця події, який проводився 3.11.2020 року, а взуття було виявлено та вилучено за місцем проживання ОСОБА_1 4.11.2020 року, що спростовує доводи обвинуваченого про те, що відбиток міг бути створений штучно після вилучення працівниками поліції.

Обираючи обвинуваченим покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винних, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Як особа, обвинувачений ОСОБА_3 працездатного віку, перебуває на обліку у лікаря психіатра, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , є щире каяття, сприяння в розкритті кримінального правопорушення, добровільне відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , не встановлено.

Як особа обвинувачений ОСОБА_1 працездатного віку, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше судимий.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 , є часткове відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , не встановлено.

Як особа обвинувачений ОСОБА_2 працездатного віку, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий.

Обставиною, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 , є відшкодування шкоди.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 , є рецидив кримінальних правопорушень.

Вчинені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 кримінальні правопорушення, згідно ст.12 КК України, відносяться до тяжких злочинів.

Вчинені ОСОБА_1 кримінальні правопорушення, згідно ст.12 КК України, відносяться до тяжкого та нетяжкого злочинів.

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даних про особу винного.

Враховуючи вищенаведене, а також предмети злочинного посягання, їх вартість, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можливо без ізоляції від суспільства, оскільки наявність попередніх судимостей свідчать про стійкість протиправної поведінки обвинувачених та небажання виправитись, нормально адаптуватись в суспільстві та притримуватись загальноприйнятих в ньому норм та правил, тому суд обирає вид та розмір покарання в межах санкцій частин статтей закону, що передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, у виді позбавлення волі.

Одночасно враховується те, що інкриміновані ОСОБА_1 кримінальні правопорушення вчинено до ухвалення вироку Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12.08.2021 року, яким остаточне покарання призначено за правилами ст.71 КК України з урахуванням вироку Лугинського районного суду Житомирської області від 07.03.2018 року, тому з урахуванням зазначеного вироку суду остаточне покарання ОСОБА_1 підлягає призначенню за правилами ст.70 ч.4 КК України.

Інкримінований злочин ОСОБА_2 вчинив до ухвалення вироку Дарницького районного суду м.Києва від 11.11.2019 року, тому остаточне покарання підлягає призначенню за правилами ст.70 ч.4 КК України.

Отже, за правилами ч.4 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає призначенню шляхом частково складання покарань, що буде справедливим, співмірним вчиненому, достатнім та необхідним для попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.

Виправлення ОСОБА_3 суд вважає можливим без ізоляції від суспільства, і обирає покарання відповідно до санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі, та відповідно до ст.75 КК України, звільняє від його відбування з випробуванням, з покладанням обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, що буде справедливим, співмірним вчиненому, достатнім та необхідним для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не подавався.

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати, згідно ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинувачених на користь держави.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання обраний ОСОБА_3 30.01.2020 року припинив свою дію 30.03.2020 року.

Запобіжний захід обраний у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 у виді тримання під вартою припинив свою дію 27.03.2020 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.3 , 185 ч.2 КК України і призначити йому покарання за ст.185 ч.3 КК України у виді 4 років позбавлення волі, за ст.185 ч.2 КК України у виді 3 роки позбавлення волі.

Покарання за сукупністю кримінальних правопорушень призначити на підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 4 років позбавлення волі .

Остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень призначити за правилами ч.4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком та вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12.08.2021 року виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з 27.01.2020 року.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні у виді тримання під вартою припинив свою дію 27.03.2020 року.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України і призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень призначити за правилами ч.4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком та вироком Дарницького районного суду м.Києва від 11.11.2019 року виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислювати з 11.11.2019 року.

Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_2 строк його попереднього ув`язнення з 23.11.2018 року до 26.11.2018 року та з 09.11.2019 року до 11.11.2019 року.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України і призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік 6 місяців, якщо він протягом зазначеного строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Зобов`язати ОСОБА_3 , відповідно до ст.76 КК України, періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у виді особистого зобов`язання припинив свою дію 30.03.2020 року.

Цивільний позов не подавався.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 2355 гривень 13 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 1413 гривень 09 копійок

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 942 гривні 04 копійки.

Речові докази: каністру, кросівки упаковані до спецпакету №4214209), сім-картку мобільного оператора з номером НОМЕР_1 повернути за належністю; відрізок темної дактилоплівки упакованої до спецпакету №4214209, таблиці до протоколу ОМП зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляції, а в разі подачі апеляції - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, не пізніше наступного дня після ухвалення - надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, може бути отримана в суді учасниками судового провадження.

Суддя: