ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року

м. Черкаси  

Справа № 712/13077/20

Провадження № 22-ц/821/1702/21

категорія: 301030000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Єльцова В.О.

суддів: Бородійчук В.Г., Нерушак Л.В.

секретаря: Винник І.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Наполова Тетяна Анатоліївна

відповідач: ОСОБА_2

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток співвласників у приватизованій квартирі та порядку користування спільним майном (квартирою), зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

       Позивач ОСОБА_1 28.12.2020 року звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила визначити частки у праві власності (по 1/2 частині кожному) , встановити порядок користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 між співвласниками, виділивши у користування ОСОБА_1 окрему кімнату жилою площею 16,8 кв.м, з лоджією площею 1,9 кв.м. та комору площею 1,3 кв.м., ОСОБА_2 - окрему кімнату жилою площею 9,4 кв.м та житлову кімнату площею 11,3 разом з лоджією, що примикає до даної кімнати; коридори площею 8,2 кв.м. та 3,8 кв.м., кухню, площею 7,3 кв.м., ванну, туалет залишити в спільному користуванні.

       Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 , яка складається з трьох ізольованих кімнат загальною площею 65,5 кв.м., житловою площею 37,5 кв.м. Разом з тим, позивач посилається на те, що вона фактично позбавлена можливості користуватися та володіти своєю часткою в квартирі, у неї з відповідачем після розірвання шлюбу постійно виникають спори та непорозуміння з приводу володіння та користування квартирою, відповідач став користуватися двома ізольованими кімнатами площею 16,8 кв.м. та кімнатою 9,4 кв.м., забрав у своє користування комору, та не допускає її до кухні, створюючи перешкоди шляхом перекриття газу, води, світла. Відповідач забрав оригінал правоустановлюючого документу на квартиру - свідоцтво про право власності, що дало йому змогу оформити субсидію, в той же час вимагає з неї кошти за комунальні послуги без надання будь-якої інформації про їх витрачання. Вона ж позбавлена можливості отримати субсидію на житло, оскільки частки співвласників у майні не визначені, як не визначений і порядок користування квартирою для відкриття окремого особового рахунку.

02.02.2021 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою в якій просив суд встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши у його користування житлову кімнату площею 9,4 кв.м. та частку житлової кімнати площею 16,8 кв.м.- 9,4 кв.м. , відповідачу ОСОБА_1 виділити житлову кімнату площею 11,3 кв.м. і частку житлової кімнати, площею 16,8 кв.м.7,5 кв.м з лоджією площею 1,9 кв.м., коридори, ванну, туалет, кладову - залишити у спільному користуванні сторін.

       Позов обгрунтовує тим, що відносно ОСОБА_1 існує кримінальне провадження по факту заволодіння грошовими коштами в розмірі 40 000 дол. США, а тому вважає, що за наявності пред ним боргу , який значно перевищує вартість квартири, первісний позов є наміром позивачки порушити його право власності , шляхом відчудження 1/2 частки спірного майна.

       18.02.2021 року ОСОБА_2 через канцелярію суду подав заяву під назвою " Додаток № 2", яка під час проведення підготовчого судового засідання була визначена ним як заява про уточнення позовних вимог, в якій просив суд визначити частки у спірній квартирі наступним чином : ОСОБА_2 - ізольовану житлову кімнату ( приміщення № 4) площею 9, 4 кв.м.та частину кімнати( приміщення № 5) - в сумі 18,4 кв.м. з лоджією і виходом в неї ( 1,9 кв.м.) , ОСОБА_1 - ізольовану житлову кімнату ( приміщення № 8) площею 11,3 кв.м. плюс 7,5 кв.м. ( приміщення № 5) в сумі 18 кв.м. і її лоджію 1,9 кв.м., коридор площею 8,2 кв.м. ( приміщення 1) та 3,8 кв.м. ( приміщення № 9), кухню площею 7,3 кв.м. ( приміщення 3), ванну кімнату ( приміщення 6), туалет, приміщення № 7, кладовку залишити у загальному користуванні сторін .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.06.2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток співвласників у приватизованій квартирі та порядку користування спільним майном (квартирою) задоволено частково.

Визначено частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 за співласниками ОСОБА_2 1/2 частка та ОСОБА_1 - 1/2 частка.

Визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши у користування ОСОБА_1 кімнату площею 9,4 кв.м. та кімнату площею 11,3 кв.м. з лоджією, ОСОБА_2 виділити у користування житлову кімнату площею 16,8 кв.м. з лоджією.

У спільному користуванні сторін залишено кухню площею 7,3 кв.м., ванну площею 2,6 кв.м., туалет площею 1,0 кв.м., коридор площею 3,8 кв.м. та комору площею 1,3 кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору 1681 грн. 60 коп. та 5 000 ( п"ять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою - відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У серпні 2021 року ОСОБА_2 подав до Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на істотне порушення цивільного процесуального закону судом 1 інстанції, невідповідністю висновків суду 1 інстанції фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 червня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд 1 інстанції не розглянув його докази. Стверджує, що були всі підстави для суду 1 інстанції, передбачені п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та ч. 2 ст. 251 ЦПК України. Стверджує, що суд не міг розглянути справу поки не розглянута інша справа в порядку кримінального провадження до набрання законної сили судовим рішенням проти ОСОБА_1 , яка розпочата 25.03.2013 року.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У вересні 2021 року представник ОСОБА_1 – адвокат Наполова Тетяна Анатоліївна подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а судове рішення 1 інстанції без змін. Вказує, що апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою, а тому не підлягає до задоволення, її зміст є незрозумілим, звинувачення надуманими, посилання на статті законів не мають жодного відношення до обґрунтування підстав, за якими апеляційний суд може задовольнити його скаргу.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

16 серпня 2021 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток співвласників у приватизованій квартирі та порядку користування спільним майном (квартирою), зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 серпня 2021 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єльцов В.О., судді Бородійчук В.Г., Карпенко О.В.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 вересня 2021 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єльцов В.О., судді Бородійчук В.Г., Нерушак Л.В.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників про її розгляд та з викликом сторін в судове засідання.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом встановлено, що сторонам у справі на праві спільної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло виданого 09.07.1998 року Соснівським райвиконкомом міста Черкаси та зареєстрованого КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» на праві спільної сумісної власності.

       Зазначена квартира згідно з відомостями про об`єкт нерухомого майна, які містяться у технічному паспорті на квартиру від 01.10.2020 року КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» , складається з кімнати - 9,4 кв.м, кімнати - 16,8 кв.м, кімнати - 11,3 кв.м, кухні - 7,3 кв.м, туалету - 1 кв.м, коридору - 8,2 кв.м, коридору 3,8 кв.м., комори - 1,3 кв. м, ванни -2,6 кв.м. , двох лоджій по 1,9 кв.м. кожна.

       Вказані вище обставини справи сторонами не заперечуються.

       Як встановлено в судовому засіданні, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 користується кімнатою площею 11,3 кв.м., а відповідач ОСОБА_2 - кімнатою 16,8 кв.м. та кімнатою площею 9,4 кв.м.

       З пояснень відповідача ОСОБА_2 вбачається, що в кімнаті площею 16,8 кв.м. він зробив утеплення стін та шумоізоляцію на що витратив власні кошти. ОСОБА_1 кошти на ремонт не надавала, а тому він не згідний, щоб остання нею користувалась.

       В той же час, він вважає, що кімнату, площею 16,8 кв.м. необхідно розділити "умовною лінією" з метою дотримання відповідності площі квартири часткам у праві власності.

       Співвласникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, а саме 1/2 частка у кожного з них, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

       Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

       Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає.

При вирішення спорів, пов`язаних із користуванням жилими приміщеннями в будинках і квартирах, належних громадянам на праві приватної власності, слід виходити з норм глави 6 розділу ІІІ ЖК УРСР про право користування жилими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного житлового фонду.

       Норми глави 2 цього розділу ЖК УРСР про користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду застосовуються до житлових відносин у приватному житловому фонді у випадках, коли в главі 6 є посилання на них або коли схожі житлові відносини не врегульовані нормами глави 6 із застосуванням до них норми глави 2 не суперечить їх змісту.

       За змістом ст.63 ЖК УРСР не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (ч.1 ст.48 ЖК УРСР), частина кімнати або кімната, зв`язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).

За змістом положень ч. 1 ст. 355, ч. 1 ст. 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

       Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч. 3 ст. 319 ЦК України).

       Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

       При цьому, відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторонам у справі на праві спільної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданого 09.07.1998 року Соснівським райвиконкомом міста Черкаси та зареєстрованого КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» на праві спільної сумісної власності.

       Зазначена квартира згідно з відомостями про об`єкт нерухомого майна, які містяться у технічному паспорті на квартиру від 01.10.2020 року КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», складається з кімнати - 9,4 кв.м, кімнати - 16,8 кв.м, кімнати - 11,3 кв.м, кухні - 7,3 кв.м, туалету - 1 кв.м, коридору - 8,2 кв.м, коридору 3,8 кв.м., комори - 1,3 кв. м, ванни -2,6 кв.м. , двох лоджій по 1,9 кв.м. кожна.

       Вказані вище обставини справи сторонами не заперечуються.

       Як встановлено в судовому засіданні, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 користується кімнатою площею 11,3 кв.м., а відповідач ОСОБА_2 - кімнатою 16,8 кв.м. та кімнатою площею 9,4 кв.м.

       З пояснень відповідача ОСОБА_2 вбачається, що в кімнаті площею 16,8 кв.м. він зробив утеплення стін та шумоізоляцію, на що витратив власні кошти. ОСОБА_1 кошти на ремонт не надавала, а тому він не згідний, щоб остання нею користувалась

       В той же час, він вважає, що кімнату, площею 16,8 кв.м. необхідно розділити «умовною лінією» з метою дотримання відповідності площі квартири часткам у праві власності.

Про наявність конфлікту між сторонами по справі щодо користування спільною квартирою свідчить звернення позивач ОСОБА_1 до суду з даним позовом, та не заперечення зазначеного і самим відповідачем ОСОБА_2 та звернення його із зустрічним позовом, який містить вимогу про встановлення порядку користування спільним майном з діаметрально протилежною пропозицією виділення частин квартири для користування. За таких обставин, суд приходить до висновку, не лише про фактичну наявність між сторонами конфлікту, а й неможливість останніх вирішити його шляхом домовленості, яка б була прийнятною для всіх сторін.

Співвласникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, а саме 1/2 частка у кожного з них, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно.

       У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею, тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.

Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що при вирішенні питання про можливість встановлення співвласникам порядку користування спільним майном в натурі з урахуванням запропонованого позивачем за зустрічним позовом варіанту виділу окремих частин квартири в розмірах, наближених до належних співвласникам часток,суд бере до уваги те, що спірна квартира є трикімнатною, а співвласників два. При цьому, заявлена ОСОБА_2 у зустрічному позові позовна вимога в частині встановлення порядку користування спірною квартирою, зокрема, містить вимогу щодо виділення відповідачу (позивачу за первісним позовом) ОСОБА_1 та йому ОСОБА_2 частин кімнати площею 16, 8 кв.м. - по 7,5 кв.м та 9,4 кв.м відповідно, встановивши умовну лінію. Однак, рішення суду не може носити умовний характер, тобто встановлювати порядок користування окремими частинами спірної квартири, яких на момент ухвалення рішення не існує.

За наведених вище конкретних обставин даної справи, а саме: технічної характеристики об`єкта нерухомості, щодо якого виник даний спір, який налічує три житлові кімнати, та кількісного складу співвласників дві особи, заперечень відповідача ОСОБА_2 щодо виділення йому у користування двох кімнат у зв`язку із чим він буде нести непомірний тягар утримання майна, його доводи щодо проведеного утеплення кімнати площею 16,8 кв.м та обладнання її шумоізоляцією, суд вважає за можливе встановити порядок користування спірною квартирою, виділивши у користування ОСОБА_1 житлові кімнати площею 9,4 кв.м. та кімнату площею 11,3 кв.м. з лоджією, ОСОБА_2 – кімнату площею 16,8 кв.м. з лоджією із залишенням у спільному користуванні сторін кухні, площею 7,3 кв.м., ванни, площею 2,6 кв.м., туалету, площею 1,0 кв.м. коридору, площею 3,8 кв.м. та комори площею 1,3 кв.м.

Такі висновки суду 1 інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.

Доводи апелянта про те, що рішення суду 1 інстанції є необґрунтованим та незаконним, в зв`язку з тим, що судом не взято до уваги відкритого кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , є помилковим, оскільки вказані обставини не стосуються ні предмета позову, ні його підстав, та не можуть бути доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України в даній цивільній справі.

Щодо доводів апелянта про те, що суд 1 інстанції не міг розглянути дану цивільну справу поки не розглянуто кримінальне провадження до набрання законної сили судовим рішенням проти ОСОБА_1 , яка розпочата 25.03.2013 року, та повинен був зупинити провадження у цивільній справі, є помилковими. Оскільки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зупиняє провадження у справі, лише у тому випадку, коли її неможливо розглянути у зв`язку з тим, що питання про наявність певних фактів, від яких залежить її вирішення, відповідно до чинного законодавства вирішується в іншій цивільній, господарській або кримінальній справі чи у справі, що розглядається в адміністративному порядку. Сам по собі розгляд питання іншим органом, не пов`язаний зі встановленням наявності чи відсутності таких фактів, не є підставою для зупинення провадження. Зупинення провадження в цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цивільній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Таким чином, відсутні правові підстави для зупинення провадження по даній цивільній справі з зазначених підстав ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в  :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток співвласників у приватизованій квартирі та порядку користування спільним майном (квартирою), зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2021 року.

Головуючий         В.О. Єльцов

Судді                 В.Г. Бородійчук

Л.В. Нерушак