Справа № 2-33/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

18 січня 2011 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                      Сиротенко Г.  Г

при секретарі                              Лютій  О.  В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання факту прийняття спадщини та визнання права спадкування на земельну ділянку за заповітом, -  

В С Т А Н О В И В:

 Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вище вказаним позовом та неодноразово уточнюючи позовні вимоги,  просили суд  визнати факт прийняття спадщини ОСОБА_3 на 1/2 частку присадибної земельної ділянки садиби АДРЕСА_1 у розмірі 750 кв.м. (0,75 га), визнати право ОСОБА_1 на спадкування присадибної земельної ділянки площею у 0,15 га зайнятою садибою АДРЕСА_1 як спадкоємця за заповітом.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилались на те, що позивач ОСОБА_1 відповідно до заповіту складеного ОСОБА_3 є спадкоємцем усіх майнових прав та обов’язків відносно майна, що належало спадкодавиці. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 померла. При житті спадкодавиця ОСОБА_3 знаходилась в шлюбних відносинах з ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, якому за життя належала на праві власності земельна ділянка площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку, розташованого  в АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_4  спадщину у вигляді земельної ділянки прийняли спадкоємці за законом – його дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_2, кожна з яких отримала свідоцтво про право на спадщину, в тому числі на 1\2 зазначеної земельної ділянки площею 0,15 га, розташованої при житловому будинку АДРЕСА_1. Але в наступному ОСОБА_2 своєю заявою від 04 вересня 2008 року у повному обсязі відмовилась від спадкового майна на користь своєї матері ОСОБА_3 Останні два роки до своєї смерті ОСОБА_3 за своїм фізичним станом здоров’я знаходилась в безпорадному стані і надала позивачу ОСОБА_1 довіреність від 22 липня 2008 року на  повне користування та розпорядження усім її майном. Відмова ОСОБА_2 від права на спадкове майно на користь матері ОСОБА_3, пов’язана з тими обставинами, що ОСОБА_2, будучи громадянкою республіки Молдова не могла не тільки розпоряджатися спадковим майном, а навіть і здійснювати відповідний догляд за фізично хворою матір’ю – ОСОБА_3 і цей догляд за їх домовленістю здійснювала позивач ОСОБА_1, а після смерті останньої за рахунок своїх особистих коштів здійснила поховання.  Після звернення до нотаріальної контори  з питанням прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3, позивач ОСОБА_1 отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірну земельну ділянку у зв’язку з відсутністю належним чином оформленого правовстановлюючого документу на землю. Вважають, що спірна земельна ділянка фактично була успадкована ОСОБА_3, на її ім’я було видано свідоцтво про право на спадщину, однак в силу свого фізичного здоров’я та відсутності коштів ОСОБА_3 не змогла замовити виконання землевпорядної справи для одержання Державного акту на право власності на земельну ділянку.

У зв’язку з вище викладеним просять позовні вимоги  задовольнити.

Позивачі та представник позивача ОСОБА_1  – ОСОБА_5 правом на участь в судовому засіданні не скористалися, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Від позивача ОСОБА_1, яка також є представником за довіреністю позивача ОСОБА_2,  надійшла на адресу суду заява, в якій вона просила справу розглянути без її участі, на позовних вимогах наполягала в повному обсязі.   

Представник відповідача по справі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи,  до суду не з’явився, відповідно до їх повідомлення вих..№ 9/2.09-19 від 18.01.2011 року просили справу розглянути за відсутності представника сільради, позовні вимоги визнали.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, в зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі.

Дослідивши письмові матеріали справи, давши оцінку доказам наданим позивачами в обґрунтування своїх вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних законних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4, що підтверджується  свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.11), який постійно з 1977 року по день смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1, заповіт від його імені в сільській раді не посвідчувався, про що свідчить довідка Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області №134 від 28.01.2008 року (а.с.12).

За життя ОСОБА_6 на підставі рішення ХХІ сесії ХХІ скликання Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області  від 28 грудня 1993 року належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку, розташована на території Глеюватської сільської ради  в с. Глеюватка. Цей факт підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 (а.с. 34), копією витягу з рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (а.с.14) копією справи по відведенню (передачі) земельної ділянки в приватну власність  (а.с.15-19).

Спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_4 були дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_2, яким,  в рівних частках кожній, державним нотаріусом Криворізької районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області були видані свідоцтва про право на спадщину за законом  крім іншого на 1\2 частину земельної ділянки площею 0,15 га, яка розташована на території Глеюватської сільської ради та знаходиться в с. Глеюватка Криворізького району Дніпропетровської області, яку передано для обслуговування житлового будинку (а.с. 13, 20).  

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 10). За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 08.05.2007 року, посвідчений секретарем Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та зареєстрований в реєстрі за №44, яким усе належне їй майно, майнові права та обов’язки заповіла позивачу ОСОБА_1 (а.с.9).

До складу спадкового майна ОСОБА_3 входить 1\2 частина земельної ділянки площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку, розташована на території Глеюватської сільської ради  в с. Глеюватка.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Криворізької районної державної нотаріальної контори  з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3, однак постановою державного нотаріуса №2006/01-14 від 10 листопада 2009 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку у зв’язку з відсутністю належним чином оформленого правовстановлюючого документу на земельну ділянку, передбаченого ст..ст. 125, 126 Земельного кодексу України( у відповідній редакції) на ім’я ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с. 90).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від спадкодавця до спадкоємця, при цьому відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини – його смерті, і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини.

Оскільки ОСОБА_3 успадкувала 1\2 частину земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, до неї перейшло право на 1\2 частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0.15 га., але вона  не встигла зареєструвати право власності на вказану земельну ділянку та отримати відповідний державний акт на своє ім’я, суд вважає, що до неї фактично перейшло право власності на вказану частину земельної ділянки, а тому дана частина  земельної ділянки є спадковим майном, право на спадкування якого відкрилося після смерті ОСОБА_3

Посилання позивачів на ті обставини, що успадкований житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_3 є головною річчю, а земельна ділянка площею 0,15 га є приналежною частиною та має правовий статус присадибної земельної ділянки, відповідно до  положення ст.. 132 ЦК України в редакції 1963 року, згідно яких приналежністю є річ, призначена служити головній речі і зв’язана з нею спільними господарським призначенням, приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше,  не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.  Адже суду не надано належних доказів права розпорядження, користування та управління позивачами домоволодінням  АДРЕСА_1.

Крім того, не може бути прийнято до уваги судом посилання позивачів на ті обставини, що ОСОБА_2 своєю заявою від 04 вересня 2008 року у повному обсязі відмовилась від спадкового майна на користь своєї матері ОСОБА_3 відповідно до заяви про відмову від спадщини, яка посвідчена 04.09.2008 року приватним нотаріусом республіки Молдова ОСОБА_7 (а.с. 22), а отже ОСОБА_3 на момент смерті належала вся земельна ділянка,  оскільки відповідно до ст.. 553 ЦК України в редакції 1963 року, яка діяла на момент відкриття та прийняття спадщини після ОСОБА_4 та згідно Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відмова від прийняття спадщини  на користь інших спадкоємців допускається лише протягом строку прийняття спадщини. Після закінчення цього строку частка у спадщини не може бути збільшена з тих підстав, що хто-небудь зі спадкоємців відмовляється від спадщина на користь інших спадкоємців. У таких випадках, особа, яка прийняла спадщину, має право розпорядитися усім або частиною майна, отриманого в порядку спадкування, шляхом відчуження її іншому спадкоємцеві за договором купівлі-продажу, дарування,  міни, тощо. Позивач ОСОБА_2 звернулася після смерті батька ОСОБА_4 до нотаріальної контори з питанням прийняття спадщини, їй було видано свідоцтво про право на спадщину в тому числі і 1/2 частини спірної земельної ділянки, тобто вона фактично прийняла спадщину.    

Згідно ч.1 ст. 1223 право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 є позивач ОСОБА_1

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Приймаючи до уваги все вище викладене, враховуючи, що судом встановлений факт прийняття ОСОБА_3 спадщини у вигляді 1/2 частини спірної земельної ділянки, а відсутність державного акту про право власності на ім’я ОСОБА_3 унеможливлює прийняття позивачем ОСОБА_1 спадщини в загальному порядку шляхом видання нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, чим порушується право позивача як спадкоємця, у зв’язку з чим, суд вважає за необхідне задовольнити її вимоги в частині визнання права на спадкування 1\2 частини земельної ділянки площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку, розташованої на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області в с. Глеюватка в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 6, 10, 11, 60,  174, 208, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, 15-16, 1216, 1218, 1223, 1225, 1268 ЦК України,  ст.. 553 ЦК України в редакції 1963 року суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання факту прийняття спадщини та визнання права спадкування на земельну ділянку за заповітом – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на спадкування 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку, розташовану на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області в с. Глеюватка  за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року,  яку вона успадкувала після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, якому земельна ділянка належала на праві приватної власності, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданому Глеюватською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області 21 грудня 1994 року та зареєстрованому за № 328.

В задоволенні решти позовних вимого  відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення  протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:Г. Г. Сиротенко