Справа № 10-98/11
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
УХВАЛА
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
у справі Федько М.В.
м. Запоріжжя
4 лютого 2011 року №10-98/2011
Апеляційний суд Запорізької області у складі суддів:
Симонця О.І. –головуючого, Шпоньки В.П. - доповідача, Алейнікова Г.І.
за участю прокурора Гірного В.І., обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника –адвоката ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 27 січня 2011 року.
Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд установив:
постановою суду, щодо ОСОБА_1, яка народилася в місті Запоріжжі і там же проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_1, непрацюючої, раніше не судимої, -
відмовлено в обранні міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту за обвинуваченням у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Згідно поданню слідчого, ОСОБА_1 –24 і 27 грудня 2010 року, 11 і 14 січня 2011 року, тобто повторно вчинила незаконні придбавання, зберігання та збут особливо небезпечного психотропного засобу –кустарно виготовленого препарату з ефідріну утримуючого первитин в об’ємах від 0,0112 г до 0,2604 г громадянину ОСОБА_6 - особі, яка здійснювала оперативну закупівлю цих засобів.
В обгрунтовання подання слідчий послався на те, що обвинувачена, яка вчинила тяжкий злочин може перешкодити встановленню істини у кримінальній справі, продовжити злочинну діяльність.
Відмовляючи у задоволенні подання суд послався на те, що обвинуваченій, яка має двох неповнолітніх дітей 2008 і 2010 років народження, може бути обрано запобіжний захід не пов’язаний з позбавлення волі.
В апеляції, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить скасувати це судове рішення і направити на новий розгляд, оскільки судом не враховані тяжкість вчинених нею злочинів, кількість епізодів злочинної діяльності та відсутність законних джерел утримання себе і дітей. На його думку обвинувачена може також ухилитися від слідства і суду.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції:
прокурор, хоча і підтримав доводи апеляції, але не надав суду доказів наявності підстав для обрання запобіжного заходу, зазначених у ст.148 КПК України;
обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник просили залишити постанову суду без зміни акцентуючи увагу на тому, що вона перенесла інсульт, має на утриманні двох діточок, має постійне місце проживання.
Дослідивши матеріали справи апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав до скасування судового рішення.
Суд першої інстанції належним чином мотивував відмову у обранні обвинуваченому міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Крім того, апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, виходить з того, що цитування у поданні, за згодою прокурора, - диспозиції ст. 148 КПК з переліком зазначених у ній підстав для обрання будь-якого запобіжного заходу без їх конкретизації та приведення фактичних даних, що підтверджують наявність останніх, - не є підставами для обрання особі міри запобіжного у вигляді взяття під варту. В матеріалах справи, досліджених судом, відсутні які-небудь об’єктивні дані про наміри обвинуваченого ухилитися від слідства і суду, не виконувати процесуальні зобов’язання, продовжувати злочинну діяльність, перешкоджати встановленню істини тощо. Такі дані не надані і прокурором, який приймає участь у розгляді справи.
Сам по собі той факт, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину не є достатньою законною підставою до обрання їй міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Крім того, в матеріалах кримінальної справи, представленої слідчим суду, відсутні дані про виконання органом дізнання, слідчим чи прокурором вимог ст.982 КПК України про негайне вручення копії відповідної постанови особі, щодо якої порушено справу. За цими матеріалами щодо ОСОБА_1 порушено 4 (чотири) кримінальні справи №521102, №521102-2, №521102-3, №521102-4.
Невиконання вимог ст.982 КПК України про негайне вручення копії відповідної постанови особі, щодо якої порушено справу, свідчить про штучне підвищення суспільної небезпеки цієї особи, яка в кожному наступному випадку вчинювала злочин на прохання особи, яка здійснювала оперативну закупівлю психотропних речовин і за надані нею кошти, тобто під оперативним супроводжуванням відповідних служб.
Враховуючи зазначені обставини, а також відсутність в наданих суду матеріалах кримінальної справи даних про притягнення до кримінальної відповідальності особи у якої кожного разу обвинувачена ОСОБА_1, після підбурювання її до вчинення злочину, здійснювала незаконні придбання і зберігання психотропних речовин, - свідчить про:
значні відступи від виконання Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»від 18 лютого 1992 року (в редакції Закону від 18 січня 2001 року), Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»від 15 лютого 1995 року;
неврахування практики Європейського суду з прав людини в рішенні у справі "Тейксейра до Кастро проти Португалії" (від 9 червня 1998 р.), який зазначив, що використання негласних агентів має бути обмеженим і забезпеченим гарантіями навіть у справах, пов'язаних із боротьбою з торгівлею наркотиками. Суспільним інтересом не можна виправдати використання доказів, здобутих шляхом підбурювання до такої діяльності з боку працівників міліції.
На підставі викладеного та керуючись статями 165-1652, 362, 365, 366, 382 КПК України, апеляційний суд Запорізької області ухвалив:
постанову Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 27 січня 2011 року, якою відмовлено у обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на це судове рішення без задоволення.
судді
Шпонька В.П. Симонець О.І. Алейніков Г.І.