Ухвала

Іменем України

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 393/71/20

провадження № 51- 5665 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,

розглянувши касаційну скаргу захисника Заболотнього П.Л. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2021 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року,

встановив:

Вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2021 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , росіянина, громадянина України, уродженця м. Укмерге Литва, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. По справі вирішено питання щодо стягнення судових витрат та долі речових доказів.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року вищевказаний вирок районного суду залишений без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у порушенні ним правил дорожнього руху як особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за обставин, наведених у вироку.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про зміну вказаних судових рішень у зв`язку з невідповідністю призначеного додаткового покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. Просить пом`якшити покарання засудженому без призначеного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. При цьому посилається на ту обставину, що судом першої інстанції не враховано у повній мірі, що засуджений визнав свою вину, щиро розкаявся, частково надав потерпілому матеріальну допомогу, злочин скоєно з необережним умислом та прокурор просив не застосовувати додаткове покарання. Крім того, на переконання захисника, позбавлення засудженого права керувати транспортними засобами унеможливить засудженого матеріально забезпечувати своє існування, сплатити штраф та судові витрати, оскільки здійснення торгівельної діяльності шляхом виїзду та торгівлі на ринках є єдиним джерелом його доходу.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доводи касаційної скарги захисника щодо необґрунтованого застосування при призначенні засудженому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Як убачається з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, при призначенні ОСОБА_1 основного покарання та при вирішенні питання щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, врахувавте, що засуджений вчинив нетяжкий злочин, обставини його вчинення, наслідки та особу винного, який по місцю проживання характеризуються позитивно, раніше не судимий. Обставин, які пом?якшують та обтяжують ОСОБА_1 покарання судом не встановлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд,врахував всі зазначені обставини в їх сукупності, характер вчиненого правопорушення, те, що винний вчинив злочин в сфері безпеки дорожнього руху, в результаті порушення ним ПДР України настали наслідки у вигляді того, що потерпілий отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості та дійшов обґрунтованого висновкупро необхідність призначення засудженому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, з чим погоджується і колегія суддів.

При цьому доводи касаційної скарги захисника про те, що позбавлення засудженого права керувати транспортними засобами унеможливить його матеріальне забезпеченням є непереконливими.

Закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є джерелом доходу. Існування такої обставини потребує лише більш виваженого та обережного підходу при обранні заходу примусу, виходячи із загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.

Правилами дорожнього руху України регламентований єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватися усі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки.

Як убачається із копій судових рішень, ОСОБА_1 були допущені грубі порушення правил дорожнього руху, що потягло за собою наслідки у виді травмування особи.

За таких обставин посилання у касаційній скарзі захисника на те, що для засудженого торгівельна діяльність на ринках є єдиним джерелом доходу, а також те, що позбавлення права керувати транспортними засобами позбавить єдиного джерела доходу засудженого та його сім?ю, не може бути безумовною підставою для звільнення від відбування призначеного йому додаткового покарання та жодним чином не зменшують його вини у вчиненому, тому не можуть суттєво впливати на призначене покарання. Водночас, суспільна небезпека від можливих наслідків порушення ПДР значно перевищує особисті інтереси засудженого.

Крім того, призначення покарання засудженому без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не сприятиме запобіганню вчиненню нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

На переконання колегії суддів, призначене засудженому покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, справедливим, та відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Таким чином, не вбачається підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_1 покарання явно несправедливим, через його суворість, як і не вбачається підстав для скасування додаткового виду покарання, про що захисник зазначає у своїй касаційній скарзі.

При розгляді апеляційної скарги захисника, у якій ставилось питання про зміну вироку та незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи скарги, належним чином вмотивував своє рішення з наведенням докладних мотивів, з яких апеляційну скаргу захисника залишив без задоволення, а вирок районного суду - без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Заболотнього П.Л. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2021 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Марчук В.В. Наставний С.В. Яковлєва