Справа № 2-74/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                 28 січня 2011 року         Зарічний районний суд м. Суми в складі:

                                                  головуючого – судді Сидоренко А.П.

                                                  при секретарі – Косухіній Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за  позовом Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” в особі Центрального регіонального департаменту Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом  ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк”, треті особи: ОСОБА_2, Національний банк України про визнання кредитного договору недійсним, -

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ „УкрСиббанк” свої вимоги мотивує тим, що 12 січня 2008 року між відповідачкою ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк”, був укладений кредитний договір №11282972000 на суму 48100 доларів США. Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов’язувався своєчасно повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у встановлені терміни. В забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору згідно договору іпотеки №75028 від 12 січня 2008 року прийнято в заставу двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також укладено з ОСОБА_2  договір поруки від 12 січня 2008 року № 172420, за умовами якого останній відповідає за виконання позичальником усіх його зобов’язань в повному обсязі, що виникли з кредитного договору. Однак свої зобов’язання по кредитному договору ОСОБА_1 не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом в обсязі, що передбачено договором не погашає. Уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитними договорами в сумі 358326 грн. 61 коп. та понесені судові витрати.  

Відповідачка ОСОБА_1 звернулася з зустрічним позовом і свої вимоги мотивує тим, що укладений з позивачем кредитний договір укладений з порушенням вимог закону, оскільки предмет кредитного договору визначений в іноземній валюті і не містить грошового еквіваленту в національній валюті, розрахунки за цим договором здійснювалися в доларах США, відповідач не має документів, які б підтверджували наявність індивідуальної ліцензії, а тому використання долару США як засобу платежу за кредитним договором суперечить законодавству. Умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США є несправедливими, оскільки всі ризики знецінення національної валюти України покладені на позичальника. Просить визнати недійсним кредитний договір про надання споживчого кредиту від 12 січня 2008 року, укладений між ПАТ „УкрСиббанк” та ОСОБА_1 та зобов’язати відповідача прийняти від позивача 242905 грн.

В судове засідання сторони не з’явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи від них не надходило. Представник ПАТ „УкрСиббанк” надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Зі згоди позивача за первісним позовом, викладеної в письмовій заяві представника, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.        

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ПАТ „УкрСиббанк” підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_1 – відхиленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12 січня 2008 року між АКІБ „УкрСиббанк”  та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11282972000 (далі – кредитний договір) на суму 48100 доларів США з терміном кредитування до 11 січня 2018 року зі сплатою 12,40% річних. Відповідно до п. 2.1. кредитного договору у забезпечення виконання зобов’язань позичальника банком прийнято заставу нерухомості, а саме двокімнатної квартири загальною площею 48,6 кв.м., житловою площею 28,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та порука ОСОБА_2 (а. с. 14-24).

12 січня 2008 року між АКІБ „УкрСиббанк”  та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №172420, відповідно до умов якого поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх зобов’язань перед кредитором, що виникли з договору про надання кредиту в повному обсязі (а.с. 30-31).

Так як ОСОБА_1 свої зобов’язання по кредитному договору не виконує – кредит та відсотки за користування кредитом в обсязі, передбаченому договором, не погашає, позивач звернувся до неї та до ОСОБА_2 з попередженнями (а. с. 41, 42).

Згідно п. 8.1. кредитного договору на прострочену суму основного боргу банк нараховує підвищені проценти, в розмірі діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу збільшеної на 12,4%, а також на суму прострочених процентів банк може нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у гривневому еквіваленті простроченого платежу.

Відповідно до п. 8.6. кредитного договору позичальник зобов’язаний сплатити банку неустойку за порушення своїх зобов’язань, розмір якої встановлюється рівним 500 грн.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість за кредитним договором від 12 січня 2008 року станом на 01 грудня 2010 року становить 358326 грн. 61 коп., в т.ч. заборгованість за кредитом – 42514, 23 дол. США (337477 грн. 96 коп.), прострочена заборгованість за відсотками – 2263,49 дол. США (17967 грн. 58 коп.); пеня за прострочення кредиту – 1962 грн. 04 коп.; пеня за построчення відсотків – 419 грн. 03 коп.; неустойка за порушення зобов’язань – 500 грн. (а. с. 115-120).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Згідно вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею) та порукою, що передбачено ст. 546 ЦК України.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.  

Таким чином, суд приходить до висновку, що право ПАТ „УкрСиббанк” порушене, підлягає захисту і з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 12 січня 2008 року в сумі 358326 грн. 61 коп., понесені ним та документально підтверджені, судові витрати в сумі 1700 грн. по сплаті судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (далі - Декрет КМУ).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі   банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті,   якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.  

Як вбачається з матеріалів справи, 19 листопада 2002 року Національним банком України видано АКІБ „УкрСиббанк” банківську ліцензію № 75-2 на право здійснювати банківські операції, та письмовий Дозвіл № 75-2 від 19 листопада 2002 року на право здійснювати операції з валютними цінностями. Таким чином, банк має право здійснювати операції  з іноземною валютою, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі  отриманої від Національному банку України банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем при укладенні договору були дотримані вимоги чинного законодавства, тому позов не підлягає задоволенню.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долару США до національної валюти - гривні. Відповідно до ст. 36 Закону України „Про Національний банк України”, офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України. Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, валютні курси встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом міністрів України.

Поряд з цим, Положенням  „Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів”, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 496 від 12.11.2003 року, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, при укладенні цього договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором, повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долару США не є незмінним, та те що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.  У позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.

Крім того, п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, передбачено, що в разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.

Як вбачається з п. 10.13. кредитного договору позивачу роз’яснялась інформація передбачена п. 2 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів”.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для визнання кредитного договору недійсним, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 526, 546, 549, 550, 553-555, 610, 611, 612, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 11, 57-60, 88, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд

                                                        В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” в особі Центрального регіонального департаменту Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” заборгованість за кредитним договором  від 12 січня 2008 року в сумі 358326 грн. 61 коп., а також судові витрати в сумі 1820 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Зарічним районним судом м. Суми за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Зарічного районного суду м. Суми протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

Позивач може оскаржити рішення суду до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду, а у разі відсутності особи у судовому засіданні – з дня отримання копії рішення.  

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

                  Суддя                                                                                                А.П.Сидоренко