Справа № 22-ц/0390/34/11 Головуючий у 1 інстанції:Кухтей Р.В.
Категорія:27 Доповідач: Веремчук Л. М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 лютого 2011 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області у складі:
головуючого - судді Веремчук Л. М.,
суддів - Русинчука М.М., Мудренко Л.І. ,
при секретарі Семенюк О.А. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним кредитного договору, за апеляційною скаргою відповідача на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 липня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ЗАТ «Альфа-Банк» про визнання недійсним кредитного договору.
Покликається на ту обставину, що кредитний договір та додаток до нього вона не підписувала, вказані документи їй були надані після отримання кредитних коштів, а також на те, що їй не було надано для ознайомлення загальні умови кредитування фізичних осіб та порядку звернення та розгляду спорів третейським судом. Просила визнати кредитний договір недійсним, оскільки укладений нею на край невигідних для неї умовах під впливом обману та помилки. В зв»язку з цим просила стягнути на її користь 5000 грн. моральної шкоди.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним кредитний договір № 590038185 від 02 червня 2008 року, укладений між закритим акціонерним товариством «Альфа-банк» та ОСОБА_1; cтягнуто з закритого акціонерного товариства «Альфа-банк» в користь ОСОБА_1 30 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 8 грн. 50 коп. судового збору в користь держави. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір між сторонами був укладений під впливом обману зі сторони відповідача щодо істотних обставин, що мають значення, а також те, що позивачка діяла під впливом помилки щодо істотних умов договору.
Однак з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки він ґрунтується на неповно з»ясованих обставинах справи, не відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.
Судом встановлено, що 2 червня 2008 року ОСОБА_1 ініціювала (оферта) укладення кредитного договору з ЗАТ «Альфа-Банк» на наступних умовах: кредит в сумі 15150 грн., який надається шляхом перерахування коштів на картковий рахунок ЗАТ «Альфа-Банк» зі сплатою 9,99% річних, комісійна винагорода за управління кредитом складає 1,99% від суми наданого позичальнику кредиту за кожен місяць користування з кінцевим терміном повернення 02 червня 2011 року (а.с.21). Цього ж дня між сторонами був укладений кредитний договір в якому були визначені вище умови, які для даного виду договору є істотними (а.с.22). Позивач отримала копію кредитного договору та графік платежів, про що власноручно розписалася, отримала кредитну картку. Кредитні кошти ОСОБА_1 отримала в червні 2008 року.
Відповідно до ч.3 ст.230 ЦК України правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Під обманом зі сторони відповідача позивачка ОСОБА_1 вважає те, що при укладенні договору їй, як споживачу, не було надано в письмовій формі необхідної та своєчасної інформації про істотні умови кредитного договору.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
З пропозицією укласти оспорюваний кредитний договір із заявою звернулась позивачка (а.с.21) в якій вона вказує, що в повній мірі ознайомлена з умовами надання кредиту, в тому числі із процентною ставкою, комісійною винагородою за управління кредитом, строком дії договору. В даній заяві вона вказала усі істотні умови договору, які 02.06.2008 року прийняв відповідач. Згадане підтверджується кредитним договором № 590038185 (а.с.13).
Тому твердження позивачки про її обман з боку відповідача щодо істотних умов договору не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому не може бути прийняте судом, оскільки істотні умови кредитного договору були викладені нею у її заяві на ім»я банку.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач свої зобов»язання за кредитним договором виконав, надав позивачці кредитні кошти, а позивач отримав те, на що розраховував – кошти на споживчі потреби.
Вбачається, що саме позивач, як сторона, не довела наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких, як вона вважає, її введено в оману, і сам факт обману.
Статтею 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Такою обставиною позивачка вважає умову щодо передачі усіх спорів, які виникають з договору, на розгляд до постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Однак ця умова кредитного договору не може бути визнана істотною і такою, що перешкоджає позивачу захищати свої інтереси в загальних судах та повернення банку коштів на умовах, передбачених умовами договору.
Позивачка не довела суду, що не зверталась до банку з пропозицією укласти кредитний договір і, що вона не підписувала заяви про видачу їй кредиту. Навпаки, із її позовної заяви (а.с.3-4), пояснень в судових засіданнях вбачається, що така пропозиція виходила саме від неї. Згадане підтверджується як самим фактом отримання позивачкою кредитної картки, фактом отримання нею кредитних коштів так і частковим погашенням кредиту в сумі 5500 грн. Виникнення труднощів у позивачки щодо одержання користі від укладеного договору, не має правового значення і не є підставою для визнання його недійсним.
Посилання позивача на ту обставину, що вона не підписувала кредитного договору та не була ознайомлена банком з усіма істотними умовами договору колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки укладення договору ініціювала сама позивач і в даному випадку пропозиція щодо укладення договору була з її сторони (а.с.21). Банк прийняв пропозицію позивача щодо укладення договору на вигідних для неї умовах.
Між сторонами по справі був укладений саме кредитний договір, оскільки сторони погодили усі істотні умови даного договору.
Крім цього, п.п. 19, 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Твердження місцевого суду про ухилення відповідача від надання необхідних документів для проведення почеркознавчої експертизи є передчасним, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про отримання відповідачем вимоги суду про надання таких даних та те, що відповідачу було відомо про призначення такої експертизи.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що укладення кредитного договору було вчинено під впливом помилки позивача щодо істотної умови договору, та обману зі сторони відповідача, оскільки позивачка не довела, що не зверталась за отриманням грошей. Навпаки, сам факт отримання позивачкою кредитної картки, отримання нею кредитних коштів, часткове їх погашення протягом червня-грудня 2008 року свідчить про протилежне.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що у зв’язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, неповнотою з’ясування обставин, які мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, згідно з ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в даній справі.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314,316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.
Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2010 року в даній справі скасувати та постановити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним кредитного договору – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: