Справа №  11/0390/63/11 Головуючий у 1 інстанції:Барчук В.М.

Категорія:ст.101 ч.3 ( в ред.1960 року) КК України Доповідач: Польовий М. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

01 лютого 2011 рокумісто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді  Польовий М. І.,

суддів -  Бешти Г.Б., Оксентюка В.Н. ,  

          за участю прокурора –Старчука В.М.  ,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луцьку кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_2     на постанову Луцького міськрайонного суду від 08 листопада 2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Луцького міського суду від 07 жовтня 1999 року ОСОБА_2 засуджений за ч.3 ст.101 КК України (в редакції 1960 року) на 5 (п’ять) років позбавлення волі у ВТК посиленого режиму.

Ухвалою колегії в кримінальних справах Волинського обласного суду від 07 грудня 1999 року вирок суду щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

13.10.2010 року ОСОБА_2 звернувся з клопотанням до Луцького міськрайонного суду про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України 2001 року, оскільки з дня вчинення ним 18 липня 1995 року злочину пройшло понад 15 років.

Постановою Луцького міськрайонного суду від 08 листопада 2010 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 відмовлено.

Своє рішення суд мотивував тим, що відповідно до ст.49 КК України 2001 року особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили у разі вчинення особою особливо тяжкого злочину минуло п’ятнадцять років, а з моменту вчинення ОСОБА_2 злочину до набрання вироком законної сили цей строк не пройшов.

В апеляції ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати та постановити свою ухвалу, якою звільнити його від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строку давності. Посилається на те, що суд неправильно застосував кримінальний закон. Зокрема, його клопотання вирішив на підставі ч.1 ст.49 КК України, а повинен був застосувати ч.2 ст.49 КК України 2001 року.

Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, захисника ОСОБА_1, який апеляцію підтримав, міркування прокурора про скасування постанови суду і направлення справи на новий судовий розгляд, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція підлягає до часткового задоволення.

Як убачається із матеріалів справи, вирок Луцького міського суду від 07 жовтня 1999 року щодо ОСОБА_2 набрав законної сили 07 грудня 1999 року і його не було виконано.

Питання щодо давності виконання обвинувального вироку вирішується відповідно до ст.80 КК України 2001 року та ст.49 КК України ( ред.1960 року).

Суд же на ці обставини уваги не звернув і клопотання ОСОБА_2 вирішив на підставі ст.49 КК України 2001 року, якою передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, тобто неправильно застосував кримінальний закон, що відповідно до ст.ст.367, 371 КПК України є підставою для скасування постанови.

З врахуванням наведеного, постанову суду слід скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

При новому розгляді слід ретельно з’ясувати всі обставини справи, правильно застосувати кримінальний закон і прийняти законне і обгрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

          Апеляцію ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Луцького міськрайонного суду від 08 листопада 2010 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в цей же суд в іншому складі суду.

Головуючий   

Судді