ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2008/21Головуючий по 1 інстанції

Справа №707/714/15-ц Категорія: 304090000 Тептюк Є. П.

Доповідач в апеляційній інстанції

Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Бородійчука В.Г., Сіренка Ю.В.

секретар Зінченко Ю.О.

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;

відповідач – ОСОБА_1 ;

особи, які подали апеляційні скарги – Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; Половинка Аліна Володимирівна;

розглянувши у відкритому судовому засіданнів порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 вересня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У квітні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги Банк обґрунтував тим, що 25 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CSHSGA00000002.

Згідно умов договору Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 25503 дол. США на термін до 25 квітня 2018 року, а відповідач ОСОБА_1 зобов`язувалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором.

Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, а саме: надав кредит у розмірі визначеному договором, проте ОСОБА_1 було порушено умови кредитного договору щодо строків та порядку повернення кредитних коштів, внаслідок чого станом на 10 березня 2015 року виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 20755,30 дол. США, яка складається з наступного: 18618,34 дол. США – заборгованість за тілом кредиту; 1018,48 дол. США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 45,49 дол. США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 73,69 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи: 11,50 дол. США (фіксована частина), 987,80 дол. США (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором між ОСОБА_2 та Банком укладено договір поруки.

Відповідно до умов договору поруки, а саме п. 5 Банком було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань за договором CSHSGA00000002.

Позивач зазначав, що відповідачі мають солідарно відповідати по кредитним зобов`язанням, а оскільки відповідачі в добровільному порядку не виконали вимоги Банку про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, то Банк звернувся до суду з даним позовом і просив стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 20755,30 дол. США, що за курсом 21,73 грн станом на 10 березня 2015 року, що складає 451012,77 грн за кредитним договором № CSHSGA00000002 від 25 квітня 2008 року. Стягнути з відповідачів судові витрати.

28 квітня 2015 року позивач уточнив позовні вимоги та остаточно Банк просив стягнути солідарно із відповідачів на свою користь заборгованість в розмірі 20743,80 дол. США та 250 грн штрафу за кредитним договором CSHSGA00000002 від 25 квітня 2008 року. Стягнути з відповідачів судові витрати.

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до уду із зустрічним позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 02 липня 2015 року закрито провадження по справі в частині вимог Банку до ОСОБА_2 на підставі п. 6 ч.1 ст. 205 ЦПК України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) у зв`язку із смертю ОСОБА_2 .

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 15 липня 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду за її заявою.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 16 вересня 2021 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № CSHSGA00000002 від 25 квітня 2008 року, станом на 11 березня 2015 року, у розмірі 1297,59 доларів США (168,62 доларів США заборгованість за кредитом, 935,22 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 45,49 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 75,42 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором).

В іншій частині позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 228,74 грн судового збору.

Рішення суду обґрунтоване тим, що позивачем доведено отримання відповідачкою кредиту та порушення останньою умов кредитного договору щодо своєчасного повернення коштів та сплати відповідних процентів.

Проте суд прийшов до висновку про необхідність стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором станом на 11 березня 2015 року, оскільки позивачем 11 березня 2015 року було надіслано відповідачці вимогу про погашення суми заборгованості на вказану дату та попередження, що у разі непогашення простроченої заборгованості за договором в термін не пізніше 5 календарних днів з дати одержання цього повідомлення, банк поставить вимогу про повернення суми кредиту у повному обсязі, а також нарахованих процентів та штрафних санкцій.

Однак підтверджень про отримання відповідного повідомлення відповідачем матеріали справи не містять. Крім того суд врахував, що повідомлення боржнику датоване 11 березня 2015 року, а до суду з позовом Банк звернувся 01 квітня 2015 року. Тобто, в порушення вимог договору та ЗУ «Про захист прав споживачів» Банк звернувся до суду через 20 днів після направлення (а не отримання) відповідної вимоги боржнику, хоча законом визначено, що за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла Банк має відповідне право після спливу шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця.

Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, а також з урахуванням наведених норм матеріального права та правових позицій Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором від 25 квітня 2008 року не настав, тому Банк звернувся до суду із вимогою про стягнення повної вартості кредиту передчасно.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 вересня 2021 року в частині незадоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині в повному обсязі, а в іншій частині рішення залишити без змін.

В апеляційній скарзі вказує, що оскільки відповідач у добровільному порядку не здійснила погашення простроченої кредитної заборгованості та не виконала вимогу Банку про дострокове повернення кредитних коштів, то позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Вважає, що посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц є помилковим, оскільки строку прострочення відповідачкою платежів за кредитним договором становить більше, ніж 3 місяці.

Зазначає, що чинним законодавством не передбачена заборона звертатись із позовом до суду у випадку порушень договірних зобов`язань стороною без попереднього пред`явлення повідомлення. Направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорі. Направлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд – виконати боржником обов`язок з дострокового повернення кредиту.

ОСОБА_1 також подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 вересня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі; визнати кредитний договір №CSHSGA00000002 від 25 квітня 2008 року таким, що є неукладений, не набрав чинності та не вступив в законну дію, оскільки судом першої інстанції не застосовано ряд законів та норм, які підлягають до застосування при визначенні правочину неукладеним, виконання за яким порушує публічний порядок, створює приховані несправедливі та дискримінаційні умови, що вводять споживача фінансових послуг в оману, при виконанні якого є прояв агресивної підприємницької практики.

В апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги висновки експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи № 1609 від 09 лютого 2016 року, експертно-економічного дослідження № 1617 від 15 лютого 2016 року.

Вважає, що позивачем в судове засідання було подано підроблений розрахунок заборгованості, який не співпадає з платіжними дорученнями відповідача за одним і тим же кредитним договором, а також не надано оригіналів розрахункових документів для підтвердження розрахунку заборгованості.

Зазначає, що пеня по валютних кредитах не може стягуватися в іноземній валюті.

Вважає, що умови, передбачені пунктом 8.1 кредитного договору в силу положень частини 2 статті 215 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» є недійсними.

Вказує, що судом було проігноровано вимоги ОСОБА_1 про визнання кредитного договору таким, що є неукладений, не набрав чинності та не вступив в законну дію, у зв`язку із недосягненням сторонами під час його підписання та відсутністю передбачених чинним законодавством України істотних умов договору, а саме:

?Відсутність детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту;

?Відсутність графіку платежів, згідно зі строковістю, зазначеною у договорі (щомісяця) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості усіх супутніх послуг, а також інших зобов`язань споживача з розписаною сукупною вартістю кредиту за кожним платіжним періодом, передбаченого пп. 3.2 Правил по формі визначено у додатку до Правил.

?Не визначена реальна процентна ставка згідно з вимогами пп. 3.3 Правил; не визначено абсолютне значення подорожчання кредиту в грошовому вигляді відповідно вимогам пп. 3.3 Правил шляхом підсумовування всіх платежів, здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту;

?Відсутній договір відкриття поточного рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту, умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв`язку з отриманням кредиту, його обслуговування і погашенням згідно вимогам пп. 3.4. Правил;

?Не зазначена дата видачі кредиту згідно імперативній вимозі п. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»;

?Не визначений строк дії та порядок припинення дії кредитного договору;

?Не визначено порядок повернення кредиту та порядок плати за кредит;

?Відсутнє застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення;

?Відповідачем не надано і не оприлюднено інформацію про кредитування;

?Відсутнє попередження позичальника про валютні ризики;

?Не зазначені вид і предмет кожної супутньої послуги з обґрунтуванням їх вартості;

?Не зазначені види забезпечення зобов`язань позичальника;

?Не зазначена відповідальність кредитора пр. порушенні умов договору щодо умов видачі та повернення кредиту;

?Відсутні умови дострокового розірвання договору;

?Відсутнє правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом;

?Відсутній порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно зх. вимогами нормативно-правових актів Національного банку;

?Не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації;

?Сторонами не дотримана письмова форма договору.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, учасники справи в судове засідання не з`явились, що відповідно до статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № CSHSGA00000002 (т.3 а.с. 39).

Згідно п. 8.1 кредитного договору Банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 25 квітня 2008 року по 25 квітня 2028 року включно, у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 25503 дол. США на наступні цілі: 20000 дол. США – на споживчі цілі; 400 дол. США – на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту; 143 дол. США – страхування майна; 100 дол. США – особисте страхування; 4860 дол. США – на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 кредитного договору, – зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,04% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2% від суми виданого кредиту у момент його надання, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,96% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п.7.2 договору. Період сплати встановлений з 25 по 31 число кожного місяця шляхом надання позичальником Банку коштів (щомісячний платіж) у сумі 251,12 дол. США згідно графіку погашення кредиту, який є додатком 2 до кредитного договору (т.3 а.с. 41).

Відповідно до п. 2.2.7 кредитного договору сплата страхових платежів за рахунок кредитних коштів може здійснюватись Банком лише у випадку «не подання позичальником Банку підтверджуючого документа про сплату чергових страхових платежів по погодженим з Банком договорам страхування» (т.3 а.с. 39).

Пунктом 2.3.3 кредитного договору визначено право Банку, у випадку порушення позичальником зобов`язань передбачених умовами даного договору, розірвати договір в судовому порядку. При цьому, у останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, винагороду і відсотки за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за договором. Банк також має право на власний розсуд згідно ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання кредитного договору шляхом надсилання позичальнику відповідного повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому, останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, винагороду і відсотки за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за договором.

У випадках затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць позичальник має право повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду, відсотки за фактичний строк його користування, в повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про таку вимогу Банку, а якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов договору, то вимога Банку втрачає чинність (т.3 а.с. 39 зворот).

Згідно з п. 5.3 кредитного договору сторони передбачили, що у випадку порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн + 5% від суми позову (т.3 а.с. 40 зворот).

Відповідно до п. 8.1.2 кредитного договору у разі порушення зазначених термінів оплати на 120 календарних днів, то сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі) останній день місяця, в якому відбулось порушення термінів оплати на 120 календарних днів (т.3 а.с. 41).

З додатку 1 до кредитного договору вбачається, що загальна вартість кредиту становить 39625,80 дол. США, із відображенням загальної суми процентів та винагород, реальної процентної ставки (13,55 %) та витрат, пов`язаних із оформленням договору купівлі-продажу нерухомого майна (т. 3 а.с. 41 зворот).

У додатку 2 до кредитного договору схематично відображений графік погашення кредиту із визначенням розміру щомісячних платежів та порядком їх зарахування на погашення заборгованості по тілу кредиту, процентам за користування кредитом, винагороди за резервування фінансових ресурсів (т. 3 а.с. 42).

Відповідно до заяви на видачу готівки від 25 квітня 2008 року, на виконання умов кредитного договору від 25 квітня 2008 року ОСОБА_1 отримала у ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в розмірі 20000 дол. США (т. 3 а.с. 45).

В забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та ПриватБанком укладено договір поруки № CSHSGA00000002 від 25 квітня 2008 року, згідно умов якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (т. 1 а.с. 18).

25 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та ПриватБанком укладено іпотечний договір, згідно якого іпотекодавцем надано нерухоме майно в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця (т.1 а.с. 134-138).

На виконання вимог п. 2.2.7 кредитного договору між ЗАТ СК «Інгосстрах» та ОСОБА_1 укладено договір особистого страхування від 25 квітня 2008 року № CSHSLK00000002, а між ЗАТ СК «Інгосстрах» та ОСОБА_2 – договір страхування майна (предмет іпотеки) від 25 квітня 2008 року (т.1 а.с. 139-140).

11 березня 2015 року Банком складено повідомлення № 30.1.0.0/2-370 на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Із змісту вимоги вбачається, що у зв`язку із порушенням вимог договору ОСОБА_1 не погашала заборгованість по кредиту та відсоткам за його використання, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 1297,59 дол. США, яка складається з: 168,62 дол. США заборгованість за кредитом, 935,22 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом, 45,49 дол. США заборгованість по комісії за користування кредитом, 75,42 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Банк попередив, що у разі не погашення простроченої заборгованості за договором в термін не пізніше 5 календарних днів з дати одержання цього повідомлення, Банк поставить вимогу про повернення суми кредиту у повному обсязі, а також нараховані проценти та штрафні санкції (т.1 а.с. 10).

Вказане повідомлення, згідно реєстру згрупованих поштових відправлень – рекомендованих листів, претензій до боржників 21 березня 2015 року надіслано на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку (т.1 а.с. 11-12).

Згідно уточненого Банком розрахунку заборгованості станом на 10 березня 2015 року розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором складає 20743,80 дол. США (18618,34 доларів США – заборгованість за тілом кредиту; 1018,48 дол. США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 45,49 дол. США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 73,69 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 987,80 дол. США – штраф (процентна складова) в розмірі 5% від загальної заборгованості за кредитним договором) та 250 грн штрафу (фіксована складова) (т. 1 а.с. 5-8, 74-77, т. 2 а.с. 90-106).

З виписки по погашеннях за кредитом за період з 25 квітня 2008 року по 20 квітня 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 , систематично допускала порушення умов повернення кредиту, тобто строків та розмірів внесення щомісячних платежів. При цьому, після пред`явлення вимоги Банком, ОСОБА_1 23 березня 2015 року сплатила 100 дол. США, 01 квітня 2015 року сплатила 100 дол. США та 03 квітня 2015 року сплатила 100 дол. США на виконання умов кредитного договору (т.1 а.с. 129-133, т. 2 а.с. 119-123).

Відповідно до висновка експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 09 лютого 2016 року № 1609, дослідити дійсний розмір заборгованості на дату складання висновку не вдалося за можливе, у зв`язку із недостатньою кількістю виписок по рахункам ОСОБА_1 (т.2 а.с. 29-38).

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 15 червня 2018 року № 4358/4359/17-32, підпис від імені ОСОБА_1 у наданому на дослідження документі виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_1 під текстом заяви на видачу готівки № 3 від 25 квітня 2008 року у графі «Отримувач» виконаний ймовірно, ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 82-89).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 15.05.2020 № 31435/31436/19-32, підпис від імені ОСОБА_1 у наданому на дослідження документі виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_1 під текстом заяви на видачу готівки № 3 від 25 квітня 2008 року у графі «Отримувач» виконаний ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 224-232).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що кредитний договір, укладений між сторонами, містить інформацію про суму коштів, яку отримала ОСОБА_1 , суми, які отримає Банк як винагороду, вартість страхових платежів, комісій, розмір відсоткової ставки та порядок її нарахування, підстави та порядок нарахування неустойки (пені та штрафів); підстави та порядок виконання договору і його розірвання.

Дійсність підпису відповідачки на заяві про видачу готівки від 25 квітня 2008 року підтверджено висновком експертизи та не спростовано ОСОБА_1 . Часткове повернення коштів половинкою А.В., що підтверджується матеріалами справи, свідчить про визнання відповідачкою наявності між сторонами кредитних правовідносин.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що між сторонами було укладено кредитний договір на умовах, викладених у ньому; зі сторони Банку було надано ОСОБА_1 необхідну інформацію щодо умов договору, тому відсутні підстави для визнання кредитного договору неукладеним відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів», про що вказувала відповідачка ОСОБА_1 .

Судом також вірно враховано, що ОСОБА_1 не оскаржувала умови договору до подання позову Банком про стягнення заборгованості, що може свідчити про її бажання ухилитись від повернення боргу.

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За правилом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Отже у зв`язку із порушенням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, позивач мав право звернутись із вимогою про дострокове повернення кредитних коштів зі сплатою відповідних відсотків та інших, передбачених договором та законом сум.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно враховано, що кредитний договір оформлено на споживчі цілі, тому до правовідносин, що виникли із нього, слід також застосовувати норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Судом при розгляді даної справи правильно враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у поставної від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, підтриману у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2020 року, справа № 203/1625/16-ц та від 22 грудня 2020 року, справа № 203/1625/16-ц.

Так, частина 10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений ЗУ «Про захист прав споживачів» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч. 10 ст. 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

За правилами ч. 10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (у редакції Закону України від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII), якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до п. 2.3.3 кредитного договору, у випадках затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць позичальник має право повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду, відсотки за фактичний строк його користування, в повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про таку вимогу Банку, а якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов договору, то вимога Банку втрачає чинність.

Згідно із розрахунком заборгованості, який міститься у матеріалах справи, ОСОБА_1 допустила порушення умов договору щодо повернення кредиту та сплати процентів з липня 2014 року до листопада 2014 року, та з грудня 2014 року до 10 березня 2015 року здійснювала часткове погашення боргу, порушуючи при цьому умови кредитного договору щодо визначеної суми щомісячного платежу (т. 1 а.с. 5-8,129-133).

Отже відповідачкою було затримано сплату частини кредиту та відсотків щонайменше на 3 календарні місяці, що було підставою для звернення Банку із вимогою про дострокове повернення кредитних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із неналежним виконанням умов договору, ПриватБанком 21 березня 2015 року було надіслано повідомлення від 11 березня 2015 року на адресу ОСОБА_1 , яке містило вимогу погашення заборгованості в розмірі 1297,59 дол. США, яка складається з: 168,62 дол. США заборгованість за кредитом, 935,22 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом, 45,49 дол. США заборгованість по комісії за користування кредитом, 75,42 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Також Банк попередив, що у разі не погашення простроченої заборгованості за договором в термін не пізніше 5 календарних днів з дати одержання цього повідомлення, Банк поставив вимогу про повернення суми кредиту у повному обсязі, а також нараховані проценти та штрафні санкції (т.1 а.с. 10-12).

Проте, підтверджень про отримання відповідного повідомлення відповідачем матеріали справи не містять. Крім того, судом вірно враховано, що повідомлення боржнику датоване 11 березня 2015 року, надіслане 21 березня 2015 року, а до суду з позовом Банк звернувся 01 квітня 2015 року (т.1 а.с. 3, 10-12).

Отже, в порушення вимог договору та Закону України «Про захист прав споживачів» Банк звернувся до суду через 10 днів після направлення (а не отримання) відповідної вимоги боржнику, хоча законом визначено, що за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла Банк має відповідне право після спливу шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця.

Враховуючи наведене, суд дійшов правильного висновку, що строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором від 25 квітня 2008 року не настав, тому Банк звернувся до суду із вимогою про стягнення повної вартості кредиту передчасно.

Водночас судом вірно встановлено, що оскільки на момент звернення Банку в суд у ОСОБА_1 була наявна прострочена заборгованість за кредитом, її слід стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк».

Судом першої інстанції враховано позиції Верховного Суду щодо можливості стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті та обґрунтовано стягнуто із відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитом – 168,62 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом – 935,22 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом – 45,49 доларів США, а всього 1149,33 доларів США.

Разом з тим суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги Банку про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у іноземній валюті, а саме 75,42 доларів США.

Так, відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні (частина перша статті 524 ЦК України).

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за договорами, укладеними між резидентами на території України.

Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті (див. пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 757/6367/13-ц, якщо умовами кредитного договору передбачена пеня в установленому розмірі від суми простроченого платежу, то разом зі стягненням заборгованості в іноземні валюті суд має право стягнути й пеню в іноземній валюті.

Пунктом 5.1. кредитного договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі, який визначений у пункті 8.4 Договору за кожний день прострочки. При цьому відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до вищезазначеної пені банком не нараховуються. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

У пункті 8.4 кредитного договору визначено, що при порушенні позичальником зобов`язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні.

Отже кредитним договором, укладеним між сторонами не передбачено стягнення пені за прострочення сплати кредиту в іноземній валюті, тому стягнення судом першої інстанції пені у розмірі 75,42 доларів США є безпідставним.

Крім того із розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 02 липня 2014 року по 10 березня 2015 року (в межах строку позовної давності, встановленого статтею 258 ЦК України) позивачем нарахована пеня в сумі 233,49 доларів США, а відповідачкою сплачено 164,23 доларів США пені за вказаний період. Отже заборгованість по пені за зазначений період становить 69,26 доларів США.

Станом на дату розгляду справи апеляційним судом офіційний курс гривні щодо долара США становить

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що із відповідачки слід стягнути на користь позивача пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором в розмірі 1888,72 грн. (69,26 доларів США * 27,27 грн).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 слід задовольнити частково. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 вересня 2021 року змінити в частині визначення загальної заборгованості за кредитним договором № CSHSGA00000002 від 25 квітня 2008 року, станом на 11 березня 2015 року, що підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», зменшивши її з 1297,59 доларів США до 1149,33 доларів США. Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в розмірі 75,42 доларів США скасувати. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» пеню за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором станом на 11 березня 2015 року в розмірі 1888,72 грн. В решті частини рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 вересня 2021 року змінити в частині визначення загальної заборгованості за кредитним договором № CSHSGA00000002 від 25 квітня 2008 року, станом на 11 березня 2015 року, що підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», зменшивши її з 1297,59 доларів США до 1149,33 доларів США.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в розмірі 75,42 доларів США скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» пеню за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором станом на 11 березня 2015 року в розмірі 1888 гривень 72 коп.

В решті частини рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 ЦПК України.

Судді