Справа № 415/9242/21

       Провадження № 1-кп/415/1996/21

ВИРОК

Іменем України

"24" грудня 2021 р.                                                м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді                                        Старікової М.М.

за участі секретаря        судового засідання                Лавріненко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене 01 квітня 2021 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12021131240001005 від 02.11.2021 у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, неодруженого, який не є особою з інвалідністю, не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України,-

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора                                                Беднарського А.Є.,

обвинуваченого                                         ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

01 листопада 2021 року приблизно о 16 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, через повалений дерев`яний паркан, проник на подвір`я будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а звідки до горища будинку, де намагався таємно викрасти 1 відрізок мідного кабелю – довжиною 3 метри 33 см., 4-х-жиловий, зроблений із міді, вагою 0,35 кг., вартість якого згідно висновку експерта складає 63 гривні та 1 відрізок мідного кабелю – довжиною 5 метрів, 8-жильний, зроблений із міді, вагою 1 кг., вартість якого згідно висновку експерта складає 180 гривень, які належать ОСОБА_2 , однак не встиг вчинити усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, з причин які не залежали від його волі, оскільки був затриманий потерпілим ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 .

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15, ч. 3 ст.185 КК України, а саме: незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч. 3 ст.185 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що, 01 листопада 2021 року приблизно о 16 годині 00 хвилин він, через повалений дерев`яний паркан, проник на подвір`я будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а звідки до горища будинку, де намагався таємно викрасти 2 відрізка мідного кабелю, однак не встиг це зробити, оскільки був затриманий потерпілим та його дружиною.

У скоєному щиро розкаявся, свою вину усвідомив, про те, що сталося жалкує. Під час досудового розслідування викрадене майно було повернуто потерпілому співробітниками поліції. Просив суд суворо його не наказувати та не позбавляти його волі і надати шанс на виправлення. При призначенні покарання просив суд врахувати, що він проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , 1988 року народження та має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працює але підробляє на слюсарних роботах.

Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив суд розглядати дане кримінальне провадження за його відсутністю. Покарання обвинуваченому ОСОБА_1 просив призначити на розсуд суду, претензій матеріального характеру не має.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальних актах, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини події, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у сховище, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч.3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину (ч.3 ст. 185 КК України).

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно (а.с.75), не є особою з інвалідністю, на консультативному та диспансерному обліку у лікаря нарколога не перебуває, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря – психіатра м. Лисичанська не одержує (а.с.74), не судимий (в силу ст.89 КК України) (а.с.77), проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , 1988 року народження та має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

- та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

При цьому, суд враховує, що щире каяття, характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення виражається у поведінці обвинуваченого, який як під час досудового розслідування даного кримінального провадження, так і під час розгляду справи в суді надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, які повністю викривають його провину, дав критичну оцінку своїм кримінальним протиправним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, зобов`язавшись надалі такого не вчиняти.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вимог ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки останній вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності, що згідно зі ст. 41 Конституції України є непорушним та яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.

Крім того при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України суд також враховує вимоги, передбачені ч. 3 ст. 68 КК України, відповідно до яких за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті Особливої частини цього Кодексу.

При цьому, суд, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, беручи до уваги повне визнання вини, щире каяття винного, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні вибачався за вчинене, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, дав критичну оцінку своїм протиправним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, враховуючи думку потерпілого ОСОБА_2  який, у зв`язку з поверненням викраденого майна, майнових претензій до обвинуваченого не має, тому щодо призначення покарання посилався на розсуд суду, а також приймаючи до уваги відомості про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, має місце постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, на консультативному та диспансерному обліку у лікаря нарколога не перебуває, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря – психіатра м. Лисичанська не одержує , проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , 1988 року народження, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою зі звільненням від відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, з покладенням ряду обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності протиправних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 .

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Суд також не вбачає підстав для застосування приписів, передбачених ст. 69-1 КК України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим не пред`явлений, у зв`язку з поверненням викраденого майна.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України витрати, пов`язані із залученням експертів у зв`язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/113-21/13089-ТВ від 23.11.2021 (а.с.44-47), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ складає 686 (шістсот вісімдесят шість) грн. 48 коп. ( а.с.43) - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави (одержувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

- 2 фрагменти кабелю, які упаковані до СП № 7294356 та згідно розписки потерпілого ОСОБА_2 знаходяться на зберіганні у останнього (а.с.30) – підлягають поверненню власнику - потерпілому ОСОБА_2 ;

-оптичний носій ДВД-Р диск із відеозаписом від 01.11.2021, який відповідно до постанови слідчого від 25.11.2021 зберігається в матеріалах кримінального провадження, - підлягає збереженню в матеріалах даного кримінального провадження.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з  ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов`язані із залученням експертів, у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/113-21/13089-ТВ від 23.11.2021 у сумі 686 (шістсот вісімдесят шість) грн. 48 коп. (одержувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази:

- 2 фрагменти кабелю, які упаковані до СП № 7294356 та згідно розписки потерпілого ОСОБА_2 знаходяться на зберіганні у останнього – повернути власнику - потерпілому ОСОБА_2 ;

-оптичний носій ДВД-Р диск із відеозаписом від 01.11.2021, який відповідно до постанови слідчого від 25.11.2021 зберігається в матеріалах кримінального провадження, - зберігати в матеріалах даного кримінального провадження.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілому ОСОБА_2 в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя                                                                М.М. Старікова