Cправа № 2-9748/10
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2010 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Домусчі Л.В.,
при секретарі – Бобуйок О.А..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмежено відповідальністю «СЕЙП АВТОТРАНС», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо», за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідача, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -
В С Т А Н О В И В:
В травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «СЕЙП АВТОТРАНС», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідача, про стягнення 8 171 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.
Пізніше позивач уточнив позовні вимоги згідно яких просив суд стягнути на його коритьсь солідарно з ТОВ «СЕЙП АВТОТРАНС» та ПАТ «Страхова компанія» матеріальний збиток у розмірі 8 171 грн., які складаються з вартості відновлюваного ремонту у розмірі 7 171 грн., витрат по сплаті експертизи у розмірі 500 грн., витрат на послуги адвоката у розмірі 500 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
В судове засідання представник позивача ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, до суду надано заяву про розгляд справи у його відсутність.
В минулих судових засіданнях позовні вимоги обгрунтовув тим, що 09.09.2009р. в 15 год. 00 хв. відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Ниссан д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4
Оскільки ДТП відбулося з вини ОСОБА_2, що підтверджується постановою Біляївського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2009р. по справі №3-3964, який знаходився у трудових відносинах з власником автомобілю ТОВ «СЕЙП АВТОТРАНС», яке в свою чергу застрахувало відповідальність перед третіми особами внаслідок заподіяння шкоди у ПАТ «Страхова компанія», позивач звернувся д осуду з відповідним позовом.
У судове засіданні представник ТОВ «СЕЙП АВТОТРАНС», ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності не з’явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. У минулих судових засідання проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що матеріальну та моральну шкоду слід стягувати тільки страхової компанії, оскільки винний у ДТП водій знаходився з товариством у трудових правовідносинах і вони застрахували відповідальність перед третіми особами внаслідок заподіяння шкоди у ПАТ «Страхова компанія».
Представник ПАТ «Страхова компанія», у судове засіданні не з’явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідача, ОСОБА_2 судове засіданні не з’явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Згідно ч.4 ст. 169 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів про взаємовідносини сторін, а також маючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд вважає можливим заочно розглядати справу у відсутності відповідача.
Згідно ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, вивчивши матеріали, оглянувши матеріали адміністративної справи №3-3964 Біляївського районного суду Одеської області, дійшов висновку, що вимоги про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 09.09.2009р. в 15 год. 00 хв. відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Ниссан д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4
Згідно довідки від 06.05.2010р. (а.с. 25) наданої ГУМВС України в Одеській області УДАІ, автомобіль НОМЕР_3 зареєстрований за ТОВ «СЕЙП АВТОТРАНС».
ДТП відбулося з вини ОСОБА_2, що підтверджується постановою Біляївського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2009р. по справі №3-3964. (а.с.8)
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, вина ОСОБА_2 в скоєні правопорушення встановлена та не підлягає доказуванню.
Також судом встановлено, що на час ДТП, ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «СЕЙП АВТОТРАНС», що також ними не заперечувалось.
Згідно полісу ВС/№2659330 (а.с.65) ТОВ «СЕЙП АВТОТРАНС», застрахувало відповідальність перед третіми особами внаслідок заподіяння шкоди у ПАТ «Страхова компанія «Вусо».
Згідно Висновку №0904 наданого СПД ОСОБА_6 (а.с.9-23) вартість матеріальної шкоди, завданої автомобілю НОМЕР_4 становить 7 171 грн.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 18.09.2009р. (а.с. 24) вартість Висновку №0904 становить 500 грн.
Згідно ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, що завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному об’ємі, особою, що завдала цю шкоду.
Згідно ст.1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками визначаються втрати, які зазнала особа та доходи, які вона не отримала. Такі збитки повинні відшкодовуватись у повному обсязі.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що суд зобов’язує винну особу відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, при цьому розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.4 Постанови, Пленуму Верховного Суду України, від 27.03.1992, № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Керуючись ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно ст. 22.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"шкода, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, оскільки розмір матеріальної шкоди не перевищує ліміту, зазначеного у полісі ВС/№2659330 та оскільки договором страхування не передбачену франшизу, суд доходить висновку про необхідність стягнення матеріальної шкоди у розмірі 7671 грн. з ПАТ «Страхова компанія «Вусо».
Суд відмовляє у стягненні збитків у вигляді витрат на послуги адвоката у розмірі 500 грн. у зв’язку з наступним.
Згідно ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.3. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; 6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Як передбачено ч. 1 ст. 56 ЦПК, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання такої допомоги.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.
У матеріалах справи немає документів, які свідчили б про те, що ОСОБА_3, який був представником позивача є фахівцем у галузі права і за законом має право надавати таку допомогу. Крім того згідно довіреності від 15.09.2010р. (а.с.38) вбачається, що ОСОБА_3 представляв інтереси позивача як громадянин, тобто фізична особа.
Відповідно до ст. 23 ЦП України, Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Зі змісту п.5 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Враховуючи те, що позивач не обґрунтував в чому саме виразилася моральна шкода, чим це підтверджується та з чого він виходив коли просив суд стягнути саме 5 000 грн., суд доходить висновку у відмові в позовних вимогах в цій частині.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
З урахуванням вимоги ст.88 ЦПК України, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 196,71 грн., з яких судовий збір у розмірі 76,71 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення у розмірі 120 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 56, 88, 169, 209, 212- 215, 218 , 224 - 226 ЦПК України, ст.ст. 22, 1166, 1187, 1188, 1192, 1994 ЦК України, ст.ст. 22.1, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів суд», суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмежено відповідальністю «СЕЙП АВТОТРАНС», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо», за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідача, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 7 671 грн (сім тисяч шістсот сімдесят одна гривня) грн., яка складається з вартості відновлюваного ремонту у розмірі 7 171 грн. та витрат по сплаті за висновок №0904 у розмірі 500 грн.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 196,71 грн., з яких судовий збір у розмірі 76,71 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення у розмірі 120 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, в порядку ст. 294 ЦПК України.
Суддя Домусчі Л.В.