Постанова

Іменем України

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 333/6869/19

провадження № 61-5678св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Дідичук Я. В., ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду

від 23 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду скаргу на дії державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби

у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Комунарське ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного МУМЮ (м. Дніпро) Дідичук Я. В.

Скарга обґрунтована тим, що на примусовому виконанні в Комунарському ВДВС м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Комунарський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області) перебуває виконавче провадження № 35102853 на підставі виконавчого листа

№ 812/6277/12, виданого 06 листопада 2012 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у розмірі 1 000,00 грн щомісячно, починаючи з 18 липня 2012 року

і до досягнення дитиною повноліття.

19 листопада 2019 року представник боржника - адвокат Плецька Ю. В. ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження, в якому міститься декілька різних розрахунків заборгованості боржника з аліментів.

Відповідно до розрахунку від 01 травня 2018 року, розмір заборгованості боржника зі сплати аліментів за вказаним вище рішенням суду, становить

1 372, 54 грн (за мінусом сплачених грошових коштів у сумі 58 628,10 грн).

Згідно з останнім розрахунком заборгованості боржника зі сплати аліментів

від 29 жовтня 2019 року, складеного державним виконавцем Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Дідичук Я. В., розмір заборгованості боржника вже становить 99 926,83 грн.

З діями державного виконавця щодо здійснення перерахунку заборгованості боржника зі сплати аліментів не згодний, вважає їх неправомірними, такими

що не відповідають приписам чинного законодавства України. В матеріалах виконавчого провадження міститься заява стягувача із зазначенням нею реквізитів її карткового рахунку, на який вона просить перераховувати аліменти: банк АТ КБ «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р НОМЕР_1 , о/р НОМЕР_2 , одержувач ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 .

В матеріалах виконавчого провадження містяться квитанції про сплату аліментів на користь стягувача. За період часу з дня ухвалення Комунарським районним судом м. Запоріжжя рішення до цього часу за боржником ніколи

не рахувалась така значна заборгованість зі сплати аліментів, стягувачем ніколи не спростовувався факт отримання аліментних платежів за період з липня

2012 року до жовтня 2019 року.

Жодного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів стягувачем ніколи

не оскаржувалось в судовому порядку. Посилання стягувачем лише в листопаді 2019 року на те, що грошові кошти з липня 2012 року в якості аліментів вона

не отримувала, свідчить про зловживання правами. В свою чергу, державний виконавець мотивував свої дії з перерахунку заборгованості боржника тим,

що стягувач заперечує факт отримання нею грошових коштів, сплачених боржником, саме як аліментів

Просив суд визнати дії державного виконавця Комунарського ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Дідичук Я. В. з визначення суми заборгованості ОСОБА_1 із сплати аліментів за період часу з липня 2012 року до серпня 2014 року включно, а також з березня 2015 року

до листопада 2019 року включно в межах виконавчого провадження

ВП № 35102853 з примусового виконання виконавчого листа № 812/6277/12, виданого 06 листопада 2012 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя неправомірними; зобов`язати державного виконавця Комунарського ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Дідичук К. Я. здійснити перерахунок суми заборгованості ОСОБА_1 із сплати аліментів за період часу з липня 2012 року до серпня 2014 року включно, а також з березня 2015 року

до листопада 2019 року включно з урахуванням здійснених платежів та доказів перерахування на картковий рахунок ОСОБА_2 грошових коштів,

що містяться в матеріалах виконавчого провадження ВП № 35102853

з примусового виконання виконавчого листа № 812/6277/12, виданого

06 листопада 2012 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, про

що скласти розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за формою, передбаченою чинним законодавством України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2020 року в задоволенні скарги відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що за виконавчим листом стягувачем (одержувачем) є ОСОБА_2 , а боржником (платником) є ОСОБА_1 . Відповідно до наданих платіжних документів вбачається, що платником

є ОСОБА_3 (батько боржника). Із наданих суду копій платіжних доручень можливо встановити тільки суму грошових переказів, валюту, дату здійснення цих фінансових операцій, одержувача та платника за кожним переказом. Інші відомості роздруківки не містять.

У матеріалах справи немає підтверджень того, що ОСОБА_1 уповноважував ОСОБА_3 перераховувати грошові кошти на користь ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року ухвалу суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про задоволення скарги.

Визнано дії державного виконавця Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ

у Запорізькій області Дідичук Я. В. з визначення суми заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період часу з липня 2012 року до серпня 2014 року, включно, а також з березня 2015 року до листопада 2019 року, включно, в межах виконавчого провадження ВП № 35102853 з примусового виконання виконавчого листа № 812/6277/12, виданого 06 листопада 2012 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, неправомірними.

Зобов`язано державного виконавця Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ

у Запорізькій області Дідичук К. Я. здійснити перерахунок суми заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період часу з липня 2012 року до серпня 2014 року, включно, а також з березня 2015 року до листопада 2019 року, включно, з урахуванням здійснених платежів та доказів перерахування

на картковий рахунок ОСОБА_2 грошових коштів, що містяться

в матеріалах виконавчого провадження ВП № 35102853 з примусового виконання виконавчого листа № 812/6277/12, виданого 06 листопада 2012 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, про що складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за формою, передбаченою чинним законодавством України.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що грошові кошти перераховувалися на утримання дитини та спочатку були враховані державним виконавцем

як аліменти свідчить та обставина, що у раніше складених довідках розрахунках вони враховувалися у аліментні платежі, а також стягувачем подавалися заяви,

у яких не заперечувалося отримання грошових коштів.

Стягувач ОСОБА_2 стверджує, що вказані грошові кошти були сплачені

як добровільна допомога дідуся на утримання онука, проте жодних обставин на підтвердження наявності будь-яких зобов`язань дідуся, в тому числі його наміру утримувати онука суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження відмови стягувача від отримання банківських переказів.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу

у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що кошти, які надходили від діда ОСОБА_3 не вважались аліментами, тому що в призначенні платежу не вказувалось про те, що ці кошти

є аліментами.

Доводи інших учасників справи

У травні 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких просив касаційну скаргу відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін. Зазначав, що твердження скаржників є безпідставними, необґрунтованими та побудованими на власних міркуваннях та припущеннях, оскільки ОСОБА_3 за дорученням боржника перераховував грошові кошти на сплату аліментів та не мав технічної можливості самостійно вказувати призначення платежу, так як платежі здійснював через термінал шляхом поповнення банківської картки.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 333/6869/19, витребувано її з Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

На виконанні у державного виконавця Комунарського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного МУМЮ (м. Дніпро) Дідичук Я. В. знаходиться виконавче провадження на підставі виконавчого листа Комунарського районного суду

м. Запоріжжя від 06 листопада 2012 року № 812/6277/12 про стягнення

з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі

1 000,00 грн, щомісячно, починаючи з 18 липня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем Комунарського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного МУМЮ (м. Дніпро) Дідичук Я. В., за період з липня 2012 року до грудня 2019 року заборгованість становить 99 926, 83 грн.

Відповідно до наданих платіжних документів відомо, що платником

є ОСОБА_3 (батько боржника). Із наданих суду копій платіжних доручень можливо встановити тільки суму грошових переказів, валюту, дату здійснення цих фінансових операцій, одержувача та платника за кожним переказом. Інші відомості роздруківки не містять.

Допитаний при апеляційному розгляді як свідок батько боржника ОСОБА_3 підтвердив, що він за дорученням боржника перераховував грошові кошти на сплату аліментів.

При цьому він зазначив, що це не були його грошові кошти і він не мав намір таким чином надавати допомогу онукові. Крім того, ОСОБА_3 не мав технічної можливості самостійно вказувати призначення платежу, тому

що платежі здійснював через термінал шляхом поповнення банківської картки.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права

чи свободи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) зазначено, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів

є недопустимим.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається

як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається, суди встановили, що стягувачем (одержувачем)

є ОСОБА_2 , а боржником (платником) є ОСОБА_1 . У матеріалах справи немає підтверджень того, що боржник ОСОБА_1 уповноважував ОСОБА_3 перераховувати грошові кошти на користь ОСОБА_2

як аліменти.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до наданих платіжних документів платником є ОСОБА_3 , батько боржника, а не сам боржник. Із наданих суду копій платіжних доручень можливо встановити тільки суму грошових переказів, валюту, дату здійснення цих фінансових операцій, одержувача

та платника за кожним переказом. Інші відомості роздруківки не містять. Суд першої інстанції також не встановив, що перераховані кошти є аліментами

із зазначенням будь-яких слів, словосполучення які б свідчили про це,

а не є добровільною участю діда у витратах на дитину чи участі в інших витратах. Боржником не надано доказів, що він сплачував аліменти.

За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про правомірність дій державного виконавця та відсутність підстав для задоволення скарги. Натомість суд апеляційної інстанції скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року скасувати,

а ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2020 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун

М. Ю. Тітова