Справа № 22-ц-991/2011рік. Головуючий 1 інстанції: - Старостін В.В.
Категорія: право власності. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 лютого 2011 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді : - Кокоші В.В.,
суддів : - Бобровського В.В., Шевченко Н.Ф.,
при секретарі: - Назаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами прокурора м. Харкова, ВАТ «Харківський канатний завод» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 липня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Харківської міської ради - про визнання права власності на нежитлові будівлі,
в с т а н о в и л а :
У липні 2007 року ОСОБА_6 звернувся в суд із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що згідно договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва від 20 квітня 2000 року, договору про пайову участь у будівництві нежитлового об’єкта від 10 жовтня 2002 року та додаткової угоди до договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва від 24 квітня 2003 року він, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 є власниками виробничої бази ВАТ «Пересувна механізована колона №4», яка розташована по АДРЕСА_1 в м. Харкові.
Біля вказаної виробничої бази ним, як фізичною особою, самочинно збудовано нежитлові будівлі літ. літ. «Б-1», «В-1», « Г-1», «Ж-1», «З-1», «К-1», «Л-1» «М-1», «Н-2», на які КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» виготовлені технічні паспорти.
Будівництво вказаних будівель не було узгоджено з відповідними органами надзору, а тому вони є самочинними, у зв’язку з чим він вимушений звернутися з позовом в суд.
Відповідно до висновку наданого ПП «Науково-виробнича фірма Сантек», технічний стан будівельних конструкцій нежитлових будівель задовільний та допускає їх подальшу експлуатацію за функціональним призначенням.
Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 319, 325, 328, 376 ЦК України, ОСОБА_6 просив суд визнати за ним право власності на нежитлові будівлі літ. літ. «Б-1», «В-1», «Г-1», «Ж-1», «З-1», «К-1», «Л-1», «М-1», «Н-2», розташовані по АДРЕСА_1 в м. Харкові.
Представник Харківської міської ради в судове засідання не з’явився.
Згідно листа направленого до суду, проти задоволення позову не заперечував.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 липня 2007 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_6 права власності на нежитлові будівлі літ. «Б-1» загальною площею 1638, 3 кв. м., літ. «В-1» загальною площею 1665, 5 кв. м., літ. «Г-1», загальною площею 637,2 кв. м., літ. «Ж-1» загальною площею 1608,7 кв. м., літ. «З-1» загальною площею 216, 0 кв. м., літ. «К-1» загальною площею 30,0 кв. м., літ. «Л-1» загальною площею 1163,0 кв. м., літ. «М-1» загальною площею 1374,3 кв. м., літ. «Н-2» загальною площею 4791,2 кв. м., розташовані по АДРЕСА_1 в м. Харкові.
В апеляційній скарзі прокурор м. Харкова, ВАТ «Харківський канатний завод», які не були сторонами у справі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_6 є власником новостворених нежитлових будівель, а тому за ним слід визнати право власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі.
Проте погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про основи містобудування» забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленого законом, будівництва об’єктів містобудування, перебудову чи знесення будинків та споруд.
Статтею 18 Закону України «Про основи містобудування» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об’єктів забороняється.
Відповідно до ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснювалося приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначався Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
До 1 січня 2009 року був чинним Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243, яким визначалися основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва, а з 1 січня 2009 року механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів установлено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року №923.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані чи будуються на земельній ділянці, котра не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила чи здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Статтею 376 ЦК України також визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до діючого законодавства.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.
Таким чином, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність якого дають підстави вважати про наявність між сторонами спору про право.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач ОСОБА_6 у встановленому законом порядку набув право власності чи право користування земельною АДРЕСА_1 в м. Харкові, належним чином затвердженого проекту на будівництво спірних нежитлових будівель, дозволів на проведення будівництва та початок виконання будівельних робіт, акту приймальної комісії щодо прийняття самочинно збудованих нежитлових будівлі в експлуатацію, а також даних, що порушене позивачем питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Не дані такі докази представником ОСОБА_6 - ОСОБА_10 і в судовому засіданні апеляційної інстанції.
За таких обставин, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, яким відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_6 до Харківської міської ради про визнання за ним права власності на нежитлові будівлі літ. літ. «Б-1» , «В-1», «Г-1», «Ж-1», «З-1», «К-1», «Л-1», «М-1», «Н-2», розташовані по АДРЕСА_1 в м. Харкові за його необґрунтованістю.
Керуючись ст. ст. 331, 376, ЦК України, ст. ст. 12, 125 ЗК України, ст. ст. 303, 304, п. 2 ч.1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу прокурора м. Харкова, ВАТ «Харківський канатний завод» -задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 липня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Харківської міської ради про визнання за ним права власності на нежитлові будівлі літ. «Б-1» загальною площею 1638, 3 кв. м., літ. «В-1» загальною площею 1665, 5 кв. м., літ. «Г-1», загальною площею 637,2 кв. м., літ. «Ж-1» загальною площею 1608,7 кв. м., літ. «З-1» загальною площею 216, 0 кв. м., літ. «К-1» загальною площею 30,0 кв. м., літ. «Л-1» загальною площею 1163,0 кв. м., літ. «М-1» загальною площею 1374,3 кв. м., літ. «Н-2» загальною площею 4791,2 кв. м., розташовані по АДРЕСА_1 в м. Харкові - відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: