Судове рішення #13320958

Справа № 1-50/2011 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                         

07 лютого 2011 року                                                 Хустський районний  суд

                                                                                         Закарпатської області    

                         

    в складі: головуючого            Сідей Я.Я.

                                              при секретарі             Лемак І.І.

                                з участю прокурора            Дорошевич-Джумурат Н.Й.

                         

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу про обвинувачення:

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 не одруженого, не працюючого, раніше судимого вироком Хустського районного суду від 22 вересня 2004 року за ст. ст. 187 ч. 3, 69, 185 ч. 4, 70 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, судимість погашена, вироком Хустського районного суду від 18 березня 2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців, -

у вчиненні злочину передбаченого ч. 2, 3 ст. 190 КК України, суд -

 

В С Т А Н О В И В:

         

Підсудний ОСОБА_1 в червні місяці 2008 року, будучи приватним підприємцем, маючи намір на заволодіння чужим майном, приїхав на оптовий склад будівельних матеріалів, який розташований в місті Хуст по вулиці Івана Франка, № 120 «а», де шляхом обману та зловживання довірою підприємця ОСОБА_2, якому належить склад, отримав у нього 4 тонни арматури вартістю 7 800 гривень за одну тонну, всього на суму 31 200 гривень та 12 тонн цементу вартістю 880 гривень за тонну, всього на суму 10 560 гривень начебто для будівництва будинків в с. Шаян Хустського району, пообіцявши розрахуватися за отримані матеріали протягом одного місяця. Однак, придбані будівельні матеріали він привіз до себе додому в АДРЕСА_2 і не маючи наміру розраховуватися з ОСОБА_2, на протязі декількох днів продав їх оптом односельчанам по заниженим цінам, а гроші витратив на власні потреби, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 значної шкоди на загальну суму 41 760 гривень.

Крім цього, 27 серпня 2008 року підсудний ОСОБА_1, будучи приватним підприємцем, маючи намір на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, отримав на складі в м. Хуст по вул. Сливовій, № 30 «а», від підприємця ОСОБА_3 8 тонн 80 кілограмів арматури діаметром 14 мм, вартістю 8585 гривень за тонну, начебто для будівництва котеджів в с. Шаян, Хустського району, пообіцявши протягом місяця розрахуватися за неї, залишивши як гарант в завдаток паспорт громадянина України на своє ім’я та розписку. Однак, арматуру він продав по заниженій ціні своєму односельчанину, гроші використав на власні потреби, будівництва ніякого не проводив, чим заподіяв ОСОБА_3 значної майнової шкоди у великих розмірах на загальну суму 68 680 гривень.              

Крім цього, 18 квітня 2009 року підсудний ОСОБА_1, будучи приватним підприємцем, маючи намір на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживаючи довірою, отримав на складі в м. Хуст по вул. Івана Франка № 185, від підприємця ОСОБА_4, 2 тонни арматури, вартістю 5 300 гривень за одну тонну, начебто для будівництва котеджів в с. Шаян Хустського району, пообіцявши протягом місяця розрахуватися за неї. Однак, арматуру він продав по заниженій ціні, гроші використав на свої власні потреби, будівництва ніякого не проводив, чим заподіяв ОСОБА_4 значної майнової шкоди на загальну суму 10 600 гривень.            

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину визнав частково. Суду пояснив, що в червні 2008 року взяв під розписку у підприємця ОСОБА_2, який являється власником складу будівельних матеріалів, що розташований в м. Хуст по вул. І. Франка чотири тонни арматури та 12 тонн цементу М № 400 на загальну суму 41 760 гривень для будівництва котеджів в селі Шаян, які зобов’язувався повернути протягом місяця. Вказані матеріали відвіз до себе додому у АДРЕСА_2. 27 серпня 2008 року, він взяв в борг під розписку 8 тонн арматури на суму 68 800 гривень, а також як завдаток залишивши паспорт громадянина України у підприємця ОСОБА_3, який є власником складу будівельних матеріалів, який розташований в м. Хуст по вул. Сливова, № 30. Даному підприємцю він пояснив, що арматура потрібна йому для будівництва котеджів у с. Шаян Хустського району. Дану арматуру він відвіз в смт. Вишково, де відразу ж продав її односельчанину ОСОБА_5 за 60 000 гривень, а отримані кошти відправив автобусом у місто Київ своєму знайомому для закупки деревини. 18 квітня 2009 року у підприємця ОСОБА_4, котрий є власником складу будівельних матеріалів і який розташований у місті Хуст по вул. І. Франка, № 185, під розписку попросив 2 тонни арматури на загальну суму 10 600 гривень пообіцявши, що кошти поверне до 30.04.2009 року. Дану арматуру ОСОБА_6 на автомобілі «ГАЗ» відвіз йому на якийсь об’єкт у селі Шаян Хустського району, але на який саме він не пам’ятає. Всі кошти він мав намір повернути потерпілим, однак на даний час як і до цього часу він не мав можливості цього зробити у зв’язку з тим, що до нього як запобіжний захід обрано взяття під варту. Про вчинене шкодує, просить суд суворо не карати його.        

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні суду ствердив, що він є власником складу будівельних матеріалів, який знаходиться в місті Хуст по вул. Івана Франка. Як пригадує десь в середині червня місяця 2008 року ОСОБА_1 прийшов до нього на склад, показав документи, що він являється приватним підприємцем і займається будівництвом в селі Шаян, після чого взяв у нього під розписку 4 тонни арматури та 12 тонн цементу «М» № 400 на загальну суму 41 760 гривень, при цьому пообіцявши, що протягом місяця поверне вказану суму, як тільки з ним розрахуються замовники. Через місяць він кілька разів дзвонив до підсудного ОСОБА_1, однак останній постійно відтягував час повернення грошей, а потім взагалі змінив номер телефону. На сьогоднішній день підсудний з ним не розрахувався.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні суду ствердив, що являється власником складу будівельних матеріалів, який розташований в місті Хуст по вул. Сливовій. В серпні місяці 2008 року до нього на склад приїхав ОСОБА_1, і надавши свій паспорт громадянина України та повідомивши, що він являється приватним підприємцем, має свою будівельну бригаду і займається будівництвом будинків в селі Шаян, попросив у потерпілого арматуру. Отримавши в якості гарантії повернення коштів паспорт громадянина України та взявши розписку, про те, що гроші ОСОБА_1 поверне 04 вересня 2008 року він виписав підсудному ОСОБА_1 накладну на 8 тонн 80 кілограмів арматури, діаметром 14 мм, на суму 68 680 гривень. На сьогоднішній день підсудний ОСОБА_1 з ним не розрахувався.  

   Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні суду показав, що він є власником складу будівельних матеріалів, який знаходиться в місті Хуст по вул. Івана Франка. 18 квітня 2009 року до нього на склад приїхав ОСОБА_1, і пояснивши, що він являється підприємцем і займається будівництвом, попросив у нього арматуру. Після того, як ОСОБА_1 надав йому власноручно написану розписку про те, що гроші він поверне до 30 квітня 2009 року, він виписав йому накладну на дві тонни арматури, а також прихідний касовий ордер на суму 10 600 гривень. На наступний день підсудний відправив до нього на склад водія ОСОБА_6 на автомобілі «ГАЗ-53», якому він видав вказану арматуру. Через два тижні він кілька разів дзвонив підсудному ОСОБА_1, однак той не відповідав на дзвінки. Тоді він зв’язався з водієм ОСОБА_6 і вони разом знайшли родичів підсудного, однак останні повідомили, що не знають де знаходиться ОСОБА_1. По сьогоднішній день підсудний ОСОБА_1 з ним не розрахувався.          

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні суду пояснив, що він являється приватним підприємцем і десь в середині червня 2008 року ОСОБА_1 неодноразово підходив до нього з проханням позичити йому гроші на деякий час. Він сказав, що грошей у нього не має і тоді підсудний запропонував йому купити будівельні матеріали, а саме 1,5 тонни арматури та 3 тонни цементу, дешевше ніж в магазині, по ціні 7 000 гривень за тонну арматури та 700 гривень за тонну цементу. На цю пропозицію ОСОБА_7 погодився і ОСОБА_1 автомобілем «КАМАЗ» привіз йому даний матеріал. Він розрахувався з підсудним і після цього більше його не бачив.  

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні суду пояснила, що в період з 2006 р. по 2009 р. вона працювала на складі у приватного підприємця ОСОБА_2. В її обов’язки входило відпуск товару. В червні 2008 року за телефонною вказівкою ОСОБА_2 вона відпустила ОСОБА_1 12 тонн цементу та 4 тонни арматури. Вся оплата здійснювалася через ОСОБА_2. Про те, що ОСОБА_1 не розрахувався з ОСОБА_2 вона дізналася лише через деякий час.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні суду пояснив, що у його власності є автомобіль «КАМАЗ» котрим він здійснює вантажні переведення. У червні місяці 2008 року йому зателефонував ОСОБА_1 і запропонував перевести цемент із міста Хуст до смт. Вишково. На наступний день вони зустрілися на складі у підприємця ОСОБА_2, що в місті Хуст по вул. Івана Франка, де його загрузили арматурою та цементом. В якій саме кількості він не пам’ятає. Весь матеріал він відвіз та розгрузив на подвір’ї якогось будинку в смт. Вишково Хустського району. Ніяке будівництво в цьому дворогосподарстві не велося.    

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні суду пояснив, що він працював по найму у підприємця ОСОБА_1 і займався будівництвом. У липні – серпні 2008 року він здійснював будівництво будинку в селі Шаян. Будівельні матеріали їм постачав син старшого ОСОБА_1 – ОСОБА_1, колишній працівник міліції. Одного разу арматуру в кількості приблизно 8 тонн діаметром 14 мм привозив ОСОБА_11 на автомобілі «КАМАЗ».  

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні суду пояснив, що він працював різноробочим на складі у ПП ОСОБА_3. В кінці серпня 2008 року завідуючий складом попросив його допомогти завантажити автомобіль «КАМАЗ» арматурою діаметром 14 мм. Вони завантажили приблизно 8 тонн арматури. Підсудного він особисто на складі не бачив.

Свідок, ОСОБА_13 в судовому засіданні суду пояснив, що він має власний автомобіль марки «КАМАЗ-5410», д/н НОМЕР_3. 27 серпня 2008 року йому зателефонував ОСОБА_3 і попросив у нього автомобіль для перевезення зі складу в м. Хуст до с. Шаян Хустського району арматури, на що він погодився. Хто з працівників ПП «Бренер» керував автомобілем він не знає. Пізніше йому стало відомо, що ОСОБА_1 з ОСОБА_3 за вказану арматуру не розрахувався.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні суду пояснив, що у його власності є автомобіль НОМЕР_1, на якому він займається вантажними перевезеннями. Літом 2008 року його попросив односельчанин ОСОБА_1 перевести арматуру із міста Хуст до с. Шаян, повідомивши, що там його бригада будує будинок. За перевезення майже 8 тонн арматури, діаметром 14 мм та довжиною 12 метрів, зі складу в місті Хуст по вул. Івана Франка, до будівлі фундаменту в селі Шаян, підсудний ОСОБА_1 заплатив йому 800 гривень. Чи розраховувався ОСОБА_1 на складі за вказану арматуру не знає. Також після цього якогось дня він перевозив за замовленням підсудного ОСОБА_1 арматуру, діаметром 14 мм. та довжиною 12 метрів, до приватного будинку позаду АТП-12142 в місті Хуст.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні суду пояснив, що в липні 2008 року односельчанин ОСОБА_1 запропонував йому купити арматуру. Він погодився та замовив 1 500 кілограм арматури та дав підсудному 6 000 гривень завдатку. В кінці серпня 2008 року йому подзвонила дружина та повідомила, що ОСОБА_1 привіз 2 500 кілограм арматури, на що він сказав дружині дати підсудному ще 8 000 гривень. ОСОБА_1. Звідки підсудний привозив арматуру йому не відомо.      

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні суду пояснив, що він має власний автомобіль НОМЕР_2. 18 квітня 2009 року односельчанин ОСОБА_1 попросив його перевести з міста Хуст в смт. Вишково арматуру. Він погодився і вранці 19 квітня 2009 року приїхав в місто Хуст, вул. Івана Франка, на склад до підприємця ОСОБА_4 Там йому загрузили майже 2 тонни арматури, діаметром 12 мм., після чого він відвіз її до початку смт. Вишково Хустського району. Там на нього чекав не знайомий йому водій на автомобілі марки «ЗИЛ-130», з яким за окрему плату вони перегрузили вказану арматуру, після чого даний водій поїхав, однак куди саме не знає.  

Крім цього вина підсудного у вчиненні інкримінованого діяння стверджена дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінальної справи:

•   протоколом усної заяви про злочин громадянина ОСОБА_2 від 02.02.2010 року (а.с. 12);

•   довідкою про стан цін в магазині будівельних матеріалів ПП ОСОБА_2 (а.с. 28);

•   протоколом усної заяви про злочин громадянина ОСОБА_3 від 04.01.2010 року (а.с. 50);

•   протоколом усної заяви про злочин громадянина ОСОБА_4 від 02.12.2009 року (а.с. 98);

•   розпискою підсудного ОСОБА_1 даною на ім’я ОСОБА_3, про зобов’язання повернення коштів, якою стверджується, що підсудний отримав у потерпілого ОСОБА_3 8080 кілограм арматури на суму 68 680 гривень та зобов’язувався повернути кошти до 04 вересня 2008 року (а.с. 51);

•   накладною виданою ОСОБА_3 на ім’я ОСОБА_1, якою стверджується надання підсудному арматури в кількості 8080 кілограм на суму 68 680 гривень  (а.с. 57);

•   товарним чеком виданим на ім’я ОСОБА_1, яким стверджується надання йому арматури в кількості 8080 кілограм без оплати (а.с. 57);

•   заява ОСОБА_1 на видачу паспорта громадянина України у зв’язку з втратою (а.с. 124);

•   витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, яким стверджується те, що підсудний ОСОБА_1 дійсно являється приватним підприємцем  (а.с. 61);

•   розпискою ОСОБА_1 на ім’я ОСОБА_4 про зобов’язання повернення коштів, якою стверджується, що підсудний отримав у потерпілого ОСОБА_4 2 000 кілограм арматури на суму 10 600 гривень та зобов’язувався повернути кошти до 30 квітня 2009 року (а.с. 105);

По місцю проживання ОСОБА_1 характеризується позитивно (а.с. 140).

Аналізуючи докази, добуті в судовому засіданні у їх сукупності суд вважає, що винність підсудного ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину повністю доведена, зокрема показами потерпілих, свідків та матеріалами справи, які досліджені в судовому засіданні.  

Дії підсудного суд кваліфікує за ст. 190 ч. 2 КК України за кваліфікуючими ознаками – шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою, вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілому; за ст. 190 ч. 3 КК України за кваліфікуючими ознаками -   шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживаючи довірою, вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілому, вчинене у великих розмірах.

Обираючи покарання підсудному суд враховує обставини, які пом’якшують покарання – позитивно характеризується по місцю проживання.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Вироком Хустського районного Закарпатської області від 18 березня 2010 року стверджено, що ОСОБА_1 засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України до позбавлення волі строком на три роки і шість місяців. Строк відбуття покарання йому за даним вироком рахується з дня його затримання – 29.11.2009 р.

Покарання підсудному ОСОБА_1 слід призначати за правилами ст. 70 ч. 4 КК України.

Суд також враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки, особу підсудного, який раніше судимий, вчинив злочин повторно і приходить до висновку, що підсудному з метою виправлення і перевиховання та запобігання вчиненню ним нових злочинів, слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Цивільного позову по справі не заявлено.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд –

            З А С У Д И В:

ОСОБА_1  за ст. 190 ч. 2 КК України до одного року позбавлення волі, за ст. 190 ч. 3 КК України до трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначити покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю злочинів до призначеного покарання ОСОБА_1 приєднати невідбуту частину покарання за вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 18 березня 2010 року у вигляді одного року шести місяців позбавлення волі.

Остаточно визначити покарання ОСОБА_1 у вигляді чотирьох років шість місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання за цим вироком засудженому ОСОБА_1 рахувати з дня його затримання - 29 листопада 2009 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін – тримання під вартою.

Речові докази по справі – дві розписки, написані ОСОБА_1 – залишити в матеріалах справи; паспорт на ім’я ОСОБА_1 - залишити на зберіганні у ВГІРФО Хустського МВ ГУМВС України в Закарпатській області.

Вирок може бути оскаржений на протязі 15 діб з моменту його проголошення в апеляційний суд Закарпатської області, а засудженим у цей же строк з моменту вручення йому копії цього вироку.    

            Головуючий:                 підпис:                             Сідей Я.Я.

            З оригіналом вірно:

                             Суддя Хустського

                              районного суду                                                    Сідей Я.Я.  

                                     

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація