РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом     Прокуратура Святошинського району м.Києва

до                     Комунальне підприємство "Автопарк-Сервіс"

про                    звільнення незаконно займаної земельної ділянки

Суддя  Ярмак О.М.Представники:

Від позивача         не з»явився

Від відповідача    Філонов В.І.  –по дов.

Від прокуратури  П»ятецька І.В. –посв.

Обставини справи :

Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради  про звільнення незаконно зайнятої земельної ділянки площею 0,21 га по вулиці Відпочинку, 22 у місті Києві та передачі її Київській міській раді, привівши її у придатний  для використання стан, звільнивши від будівель та споруд гаражного кооперативу. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно використовує зазначену земельну ділянку під розміщення автостоянки, що є порушенням норм Земельного кодексу України.

Позивач позовні вимоги прокурора підтримує, зазначає, що спірна ділянка використовується відповідачем під розміщення автостоянки без належно оформлених на її використання правовстановлюючих документів, просить задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що, рішенням № 63  Святошинської   районної ради від 01  жовтня 2002 року, було створено  Комунальне підприємство  по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту «Автопарк-Сервіс»по встановленню автостоянок у Святошинському  району  по вул. Відпочинку та відведено земельну ділянку площею  близько 0,21  га ; 14.05.2003 року отримано дозвіл Святошинської Районної державної адміністрації, про те що вона не заперечує проти оформлення права користування земельними ділянками на яких збудовані автостоянки, в  2003 році виготовлено технічний звіт по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки. Також стверджує, що відповідач добросовісно використовує земельну ділянку та сплачує земельний податок.

Розглянувши подані матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У позовній заяві вимоги про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки по вулиці Відпочинку ,22 у місті Києві прокурор обґрунтовує тим, що актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управління з контролю за використанням та охороною земель у м.Києві та Київській області за адресою м. Київ, вулиця Відпочинку ,22  від 27.07.2007 року № А 1181/А зафіксовано самовільне (без отримання  передбачених ст. ст.   125,  126 Земельного кодексу України) використання відповідачем  земельної ділянки по вул. Відпочинку ,22  у м. Києві під розміщення автостоянки.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокурора Святошинського району м.Києва  не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Главою 15 Земельного кодексу України визначено два види користування землею - право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.

Статтею 125 Кодексу визначено підстави виникнення права користування земельної ділянки, а саме - одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, та виникнення права оренди земельної ділянки, а саме - укладення договору оренди і його державна реєстрація.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до зазначених норм юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки, має звернутися з відповідним клопотанням до повноважного органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, додавши до цього відповідні матеріали, передбачені ст. 151 Земельного кодексу України.

В свою чергу, повноважний орган державної влади розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки та користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку.

Як вбачається із матеріалів, наданих відповідачем:

В 2003 року відповідач звернувся з листами  на ім‘я начальника Головного управління земельних ресурсів  та Заступника голови Київської міської державної адміністрації про погодження  місця розташування  земельних  ділянок автостоянок  КП «Автопарк-сервіс»по вул. Відпочинку  у Святошинському районі.

Зазначені клопотання були розглянуті та надано згоду на складання проекту відведення земельної ділянки  лист від 14.05.03р. №1513/14-21/24.

В 2003 році на замовлення відповідача Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту «Автопарк-Сервіс» виготовлений Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу для будівництва, експлуатації та обслуговування  гаражів на вул. Відпочинку, 22 у Святошинському районі  м. Києва, отримані погодження відповідних служб та  висновок   Київського міського  головного управління земельних ресурсів.

Тобто, виходячи із зазначеного, належить визнати, що відповідач, використав надане йому право ініціювати одержання земельної ділянки  у користування, а розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний державний орган, в даному випадку - Київська міська рада, яка є у даній справі позивачем і в особі якої в інтересах держави подав позов прокурор.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України містить загальне правило щодо заборони використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

Порушення даної норми тягне за собою відповідальність, визначену ст. 212 Земельного кодексу України - повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, яке провадиться за рішенням суду.

Слід також зазначити, що самовільне зайняття є захоплення землі, тобто заволодіння ділянкою без дозволу органів, уповноважених виносити рішення про надання земельних ділянок у користування.

Розпорядженням  № 1456  Київської міської державної адміністрації від 06  вересня 1999 року  наданий  дозвіл Київському міському комунальному підприємству «Київпарксервіс»на виготовлення  проектно-кошторисної документації для будівництва  автостоянок, підземних паркінгів в Ленінградському районі.

Рішенням Святошинської районної у м.Києві ради  №89 від 10.12.2002р. правонаступником в результаті реорганізації Дочірнього підприємства «Київавто-Сервіс»Ленінградського району Київського міського об»єднання автомобілісті «Київ авто»до комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту «Автопарк-Сервіс»Святошинського р-ну стало Комунальне підприємство по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту «Автопарк-Сервіс».

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №531 від 31.03.2003р.було надано дозвіл Комунальному підприємству по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту «Автопарк-Сервіс»Свя»тошинського району на оформлення права користування земельними ділянками для будівництва і експлуатації автостоянок.

Відповідач зайняв спірну земельну ділянку на підставі зазначених рішень Святошинської районної ради м. Києва  та Київської міської Ради, які на даний час не скасовані. Відповідно до клопотання відповідача  в 2003 році  виготовлений проект відведення  земельної ділянки.

Суб’єктивна сторона земельного правопорушення характеризується обов’язковою наявністю вини у формі прямого наміру (навмисне захоплення земельної ділянки).Об’єктивною стороною земельного правопорушення є протиправність поведінки, порушення вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене вище, надані позивачем в якості доказу самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки  акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства  за  адресою: м. Київ,  вулиця Відпочинку,22 від 27.07.2007 року № А 1181/А не приймається судом в якості належного доказу самовільного зайняття відповідачем спірної  ділянки.

Позивачем не надано належних доказів, які підтверджують наявність вини та протиправності поведінки відповідача у самовільному зайнятті спірної земельної ділянки.

Пунктом 6 розділу  Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України зі змінами, внесеними  Законом України від 06.10.2004р. було передбачено термін переоформлення  права  власності або права оренди на земельні ділянки до 01.01.2008 р.

Рішенням Конституційного суду України від 25 вересня  2005 р. по справі  № 1-17/2005 визнано  такими , що не відповідають Конституції  України (є неконституційними) положення п. 6 розділу Х «Перехідні положення»Земельного кодексу України та пункту 6  Постанови Верховної Ради  України «Про земельну реформу»від 18 грудня 1990 р. № 563-ХІІ.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що  позовні вимоги є необґрунтованими та  задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                        О.М. Ярмак