Дата документу 28.12.2021

Справа № 937/6348/20

Провадження 1-кп/937/450/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про продовження застосування запобіжного заходу

«28» грудня 2021 року                                             м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний  суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Колодіної Л.В.,

секретаря судового засідання – Макаренко В.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Чарушиної Є.І.,

захисника обвинуваченого – адвоката Рудь Д.О. (в дистанційному режимі за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку EASYCON),

обвинуваченого – ОСОБА_1 (в дистанційному режимі з ДУ «Запорізький слідчий ізолятор №10»),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12020080140002007 відносно ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадження Мелітопольського міськрайонного суду надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12020080140002007 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 187 КК України.

Ухвалою суду Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 листопада 2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 було продовжено термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 08 січня 2022 року включно.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обрана раніше міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає 08 січня 2022 року. На час проведення судового слідства у кримінальному провадженні ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу не відпали, а тому слід продовжити запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці, але не більше 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти продовження строку тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого – адвокат Рудь Д.О. також не заперечувала проти продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою.

Суд, заслухав думку учасників судового провадження, приходить до висновку, що є всі достатні підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці (60 діб).

Судом встановлено, що ухвалою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 листопада 2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 було продовжено термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 08 січня 2022 року включно.

Отже, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 закінчується 08 січня 2022 року.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

За положеннями ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі репутацію обвинуваченого, наявність судимостей, постійного місця роботи та інші. 

Розглядаючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Тяжкість вчиненого та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, можливість ухилення від явки до суду, вказують на перевагу публічного інтересу. При цьому, суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що наведені прокурором підстави для продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, а застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , на даний час є неможливим.

Тобто надані стороною обвинувачення докази та наведені аргументи свідчать про наявність сукупності умов, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, для продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого.

Застосований запобіжний захід - тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд вважає, що  ризики, передбачені ст. 177 КПК України  мають місце і на теперішній час, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному правопорушенні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. При цьому враховується особа обвинуваченого, який є таким, що має судимості, тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому, обґрунтованість обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187  КК України, який відноситься до категорії тяжких та за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років з конфіскацією майна, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, міцних соціальних зв`язків також не має, тому є підстави вважати, що перебуваючи на свободі він може без перешкод залишити своє місце проживання,  буде переховуватись від суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення. З метою уникнення покарання буде незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Отже, вказані обставини у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлюючи ступінь тяжкості  злочину, за яким він обвинувачується,  з   метою ухилення від кримінальної відповідальності, може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватися від суду, вчинити інше  кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілу та свідків, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а тому суд  вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 на  більш м`який на теперішній час немає, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав: при обранні особистого зобов`язання та домашнього арешту підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, є ризик того, що ОСОБА_1 буде переховуватися від суду; особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні; відсутність таких осіб, а також враховуючи, що сам ОСОБА_1 не працевлаштований та не має постійного доходу унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави.

Слід зазначити, що відповідно до вимог п. 3 ст. 5 розділу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, звільнення обвинуваченого може ставитись в залежність від надання гарантії явки до суду.

Таким чином, згідно з вимогами ст. 331 КПК України, виходячи з положень ст.ст. 177, 183, 194 КПК України, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора. Продовжити ОСОБА_1 строк тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки прокурором доведено, що обвинуваченому обґрунтовано оголошено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, ризики, передбачені  ст. 177 КПК  України, не припинили свого існування, документальних підтверджень того, що ОСОБА_1 за станом здоров`я не може утримуватися під вартою в умовах слідчого ізолятора суду не надано, а тому для запобігання ризиків, передбачених ст.177 ч.1 КПК України, вважає необхідним продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 2 місяці (60 діб), тобто до 25 лютого 2022 року включно.

Керуючись ст.ст. 176-177, 314-316, 319, 331, 372, 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Термін запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, у вигляді тримання під вартою, продовжити строком на 2 місяці (60 діб), тобто з 28 грудня 2021 року до 25 лютого 2022 року включно.

Судове засідання відкласти на 16 лютого 2022 року на 13 годину 20 хвилин.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду.

  Суддя:                         Л.В. Колодіна