ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2021 р.    м.Львів                                 Справа №907/169/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                                                І.Б. Малех

суддів                                                                                                    В.М. Гриців,

          О.В. Зварич,

секретар судового засідання          Кришталь М.Б.

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ОПАЛ-04М”, б/н від 28.09.2021 (вх. № місцевого суду 02.31-02/6864/21 від 28.09.2021, вх. № апеляційного суду 01-05/3378/21 від 07.10.2021)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 20 серпня 2021 року (суддя Ремецькі О.Ф., повний текст рішення складено 09.09.2021, м. Ужгород)

у справі №907/169/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОПАЛ-04М”, с. Зняцьово, Мукачівського району,Закарпатської області

до відповідача 1 Берегівської міської ради, м. Берегове, Закарпатська область

до відповідача 2 Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород

про стягнення солідарно збитків у сумі 1    702    540,00 грн.

за участю представників учасників процесу:

від позивача в режимі відеоконференції: Мурін О.С.- адвокат;

від відповідача 1 : не з`явились;

від відповідача 2 в режимі відеоконференції: Сатмарі Н.М. – представник в порядку самопредставництва;

ВСТАНОВИВ:

          В березні 2021 року на розгляд Господарського суду Закарпатської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Опал-04М» до Берегівської міської ради Закарпатської області про стягнення шкоди в розмірі 1    702    540,00 грн. (а.с.1-3).

          Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.03.2021 прийнято вищевказану заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі. В подальшому ухвалою від 01.06.2021 задоволено заяву ТОВ «Опал-04М» про залучення співвідповідача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

Позовні вимоги мотивовано, тим, що постановою Верховного суду України у складі    першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.09.2019 у справі    №297/44/15-ц, ухвалено рішення, яким витребувано у власність територіальної громади    міста Берегово із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Опал-04М» земельну ділянку площею 0,2926 га з кадастровим номером 211 0200000:01:016:0064, яка знаходиться за адресою: вул. Потушняка, м.Берегове, Закарпатської області. 05.12.2007 ТОВ «Опал-04М» придбало зазначену земельну    ділянку у фізичної особи, яка в свою чергу також придбала відповідну ділянку (у трьох частинах) у інших громадян України. Цим трьом громадянам земельні ділянки, які в    результаті в своїй сукупності склали спірний об`єкт, безоплатно передала Берегівська    міська рада Закарпатської    області. Позивач зауважує, що вказаним судовим рішенням встановлено, що підставою для задоволення позову прокуратури стали неправомірні дії службових осіб відповідача    - 1 та     відповідача    - 2, в процесі безоплатної передачі громадянам земельної ділянки, яку в подальшому добросовісно придбав заявник. Відтак, вважає, що йому нанесена  шкода, яка виникла у результаті витребування земельної ділянки і яка  перебуває в прямому причинновому зв`язку з діями працівників відповідачів. З огляду на що, у відповідності до ст. ст. 1173, 1174 ЦК України вважає, що є наявними підстави для стягнення шкоди, завданої позивачу в розмірі 1702540,00 грн.

Відповідач, у відзиві заперечує доводи позовної заяви вказуючи на те, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Берегівський міський відділ земельних ресурсів (код ЄДРПОУ 26394752) був у підпорядкуванні Закарпатського обласного головного управління земельних ресурсів і не був структурним підрозділом Берегівської міської ради. У зв`язку з цим вважає, що Берегівська міська рада не є належним відповідачем по даній справі. Крім того представник відповідача 1 зазначає, що згідно постанови, рішення, на підставі якого громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 передано незаконно у власність земельні ділянки, площами 0,0954 га, 0977 га, 0995 га по вул. Потушняка у м. Берегово Закарпатської області, Берегівською міською радою Закарпатської області не приймалося, тому відсутня підстава для відшкодування шкоди, в розумінні ст. 1173 ЦК України. Разом з тим, відповідач 1, звертає увагу на те, що згідно листа Берегівського РВП від 30.03.2021 №2175/106/27-2021, станом на 30.03.2021 в кримінальному провадженні №42013070060000015, жодній особі не повідомлено про підозру, обвинувальний акт до суду не скеровано, досудове розслідування в провадженні триває. У зв`язку з чим, Позивачем не доведено факту спричинення збитків, саме з вини відповідача. При цьому, вказує, що звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 2110200000:01:016:0064 від 29 грудня 2020 року, згідно якого ринкова вартість об`єкта оцінки становить 1    702 540,00 грн., відповідач 1 вважає неналежним доказом, таким, що виконаний, в порушення вимог розділу 3 «Порядок проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок», який затверджений Наказом Державним комітетом України по земельних ресурсах від 09.01.2003 №2.

Відповідач 2 - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях по суті справи, проти задоволення позову заперечує в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції, зазначає, зокрема про те, що відповідно до правил доказування, позивач, подавши позовну заяву до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, як до співвідповідача повинен довести зазначені обставини, надавши суду докази, які підтверджують правонаступництво Головного управління за Берегівським міським відділом земельних ресурсів. На думку представника відповідача 2, позивачем, по справі не надано жодних відомостей та доказів факту настання правонаступництва у правовідносинах, щодо яких заявлено позовні вимоги, щодо такої сторони (передавальні акти, в яких має бути чітко зазначено про суть та обсяг прав і обов`язків, що передаються). З посиланням на висновок про застосування норм права, який викладений в постанові Верховного Суду від 23.05.2019 у справі № 910/5098/18, відповідач 2 відмітив, що покладення обов`язку боржника на третю особу є можливим лише за волею такої особи або в результаті універсального правонаступництва переходу прав та обов`язків.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Дане рішення обґрунтовано нормами ст. 660 та 661 Цивільного кодексу України , посилаючись при цьому на необхідність пред`явлення позивачем (покупцем) вимог, щодо відшкодування шкоди – продавцю вилученого майна (земельної ділянки). При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться обставини, які мають преюдиційне значення у відношенні добросовісності набуття позивачем спірної земельної ділянки. Крім того, суд не погодився з твердженням позивача стосовного того, що збитки були завдані йому, внаслідок незаконних дій відповідачів, оскільки дії службових осіб в процесі безоплатної передачі земельної ділянки , яку придбав позивач, не завдали жодних збитків ТОВ «Опал-04М» . Дані збитки завдані позивачу саме, внаслідок вилучення у нього за рішенням суду спірної земельної ділянки на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу майна. А тому посилання позивача на положення ст. ст. 1173 та 1174 ЦК України визнано безпідставним. При цьому зазначено, що покупець у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі ст. 661 ЦК України. З огляду на наведене зроблено висновок, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, що входять в предмет доказування по даній справі, а відтак в позові відмовлено.

Позивач – ТОВ «Опал – 04М», не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм матеріального права, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

Скаржник в своє обґрунтування посилається на положення ст. ст. 1173, 1174, 1192 ЦК України і вказує, що за даними положеннями необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди та причинновий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою. При цьому вказує, що причинновий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду. Вказує, що ним заявлено цивільно-правову вимогу про відшкодування шкоди і відповідно вважає,що протиправна поведінка (бездіяльність) має бути встановлена господарським судом та входить в коло доказування у даній справі і не потребує додаткового доказування, зокрема рішенням адміністративного суду.

При цьому, вказує, що судом не дано оцінку тому, що позивачем було акцентовано увагу на те, що відповідач 2, жодним чином у своєму відзиві не заперечив факт незаконних дій своїх представників. Єдиним аргументом, як вказує скаржник, стало лише те, що Управління Держгеокадастру в Берегівському районі Закарпатської області припинено без правонаступництва, а тому ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області не відповідає за зобов`язаннями свого структурного підрозділу. Однак, дані доводи, як вказує скаржник, критично оцінені представником позивача, з огляду на висновки Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені в постанові від 28.12.2020 у справі №910/16144/19, що не проаналізовано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до цього, просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2021 у справі №907/169/21 скасувати та ухвалити нове рішення , яким позовні вимоги задоволити повністю та стягнути солідарно з відповідачів шкоду в розмірі 1702540,00 грн.

Відповідач 2 – Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області у відзиві заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи, що позивачем по справі не надано жодних відомостей та доказів факту настання правонаступництва у правовідносинах, щодо яких заявлено позовні вимоги, щодо такої сторони (передавальні акти, в яких має бути чітко зазначено про суть та обсяг прав і обов`язків що передаються). При цьому, зазначає, що покладення обов`язку боржника на третю особу є можливим лише за волею такої особи або в результаті універсального правонаступництва (переходу прав та обов`язків ). Також відмічає те, що у матеріалах даної судової справи міститься лист Берегівської міської ради від 26.03.2021, яким Берегівська міська рада звернулась із запитом до Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, щодо надання інформації про стан досудового розслідування кримінального провадження №42013070060000015 та відповідь Берегівського РВП від 30.03.2021 №2175/106/27-2021, яким повідомлено, що станом на 30.03.2021 в кримінальному провадженні №42013070060000015 жодній особі не повідомлено про підозру, обвинувальний акт до суду не скеровано, досудове розслідування в провадженні триває. Звіт про експертну грошову оцінку від 29.12.2020  вважає неналежним доказом, у зв`язку із тим, що такий виконаний в порушення вимог розділу 3 «Порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок», який затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 09.01.2003 №2. Також відповідач 2 зауважує, що суд правомірно не погодився з твердженням позивача стосовного того, що збитки були завдані йому внаслідок незаконних дій відповідачів, оскільки дії службових осіб відповідача 1 та відповідача 2, в процесі безоплатної передачі земельної ділянки, яку придбав позивач безпосередньо не завдали жодних збитків ОВ «Опал-04М». Ці збитки були завдані позивачу саме внаслідок вилучення у нього за рішенням суду спірної земельної ділянки на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу майна. Отже, посилання позивача на ст.. ст..1173, 1174 ЦК України в частині  наявності підстав з відшкодування шкоди Головним управлінням є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Відповідач 1 – Берегівська міська рада Закарпатської області у відзиві заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи зокрема серед іншого й на те,що для застосування цивільно-правової відповідальності за вимогами ст. 1174 ЦК України, із урахуванням конкретних обставин справи, необхідним є зокрема встановлення у передбаченому законом порядку факту неправомірності дій посадової особи Берегівської міської ради, що призвели до завдання шкоди. При цьому, обов`язок довести неправомірність таких дій, так само як і наявність шкоди та причинного зв`язку між ними,  відповідно до загальних правил розподілу обов`язку доказування, покладається на позивача. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності посадової особи органу місцевого самоврядування є як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили. З листа Берегівської РВП від 30.03.2021 №2175/106/27-2021 вбачається, що станом на 30.03.2021 в кримінальному провадженні №42013070060000015 жодній особі не повідомлено про підозру  обвинувальний акт до суду не скеровано, досудове розслідування в проваджені триває. Отже, відповідно до цього, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що дії службових осіб відповідачів, в процесі безоплатної передачі земельної ділянки, яку придбав позивач безпосередньо не завдали жодних збитків ТОВ «Опал-04М». Вважає, що ці збитки були завдані позивачу саме, внаслідок вилучення у нього за рішенням суду спірної земельної ділянки на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу майна . Відповідно до цього, посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на приписи ст.ст. 1173, 1174  ЦК України вважає безпідставними. Відтак, просить рішення у справі №907/169/21 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.     

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 (головуючий суддя Малех І.Б., судді – Гриців В.М., Зварич О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою  Товариства з обмеженою відповідальністю “ОПАЛ-04М”, б/н від 28.09.2021 (вх. № місцевого суду 02.31-02/6864/21 від 28.09.2021, вх. № апеляційного суду 01-05/3378/21 від 07.10.2021) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 20 серпня 2021 року у справі №907/169/21.

В подальшому ухвалою суду від 01.11.2021 призначено розгляд справи №907/169/21 в судове засідання на 17.11.2021 .

Ухвалами суду від 17.11.2021 та від 24.11.2021 розгляд справи відкладено з підстав наведених в ухвалах.

В судове засідання 15.12.2021 в режимі відеоконференції з`явились представники позивачам та відповідача 2, які підтримали свої вимоги і заперечення з мотивів наведених в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Представник відповідача 1 в судове засідання 15.12.2021 не з`явився (такий належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду,що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №7901011590449).

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивами на неї, оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 2,судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2021 у справі 3907/169/21 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи.

05.12.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю «Опал-04М») за договором купівлі-продажу придбало у фізичної особи, ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,2926 га з кадастровим номером 2110200000:01:016:0064, яка в свою чергу придбала відповідну ділянку (у трьох частинах) у фізичних осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Згідно п.2 договору, продаж земельної ділянки вчинено за ціною 59    515, 00 грн. Ця сума повністю сплачена представником покупця готівкою і отримана продавцем особисто до підписання цього договору. На час підписання цього договору сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків.

Пунктом 3 договору зокрема визначено, що вартість земельної ділянки становить 174    301,82 грн., відповідно до витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, виданого відділом земельних ресурсів міста Берегово 20 листопада 2007 року.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2017 року уточнений позов прокурора задоволено. Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на ім`я: ОСОБА_1 - за кадастровим номером 2110200000:01:016:0063 по АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 - за кадастровим номером 2110200000:01:01 6:0061 по АДРЕСА_1 ; ОСОБА_3 - за кадастровим номером 2110200000:01:01 6:0062 по АДРЕСА_1 ; ОСОБА_4 - за кадастровим номером 2110200000:01:016:0064 по АДРЕСА_1 , який оформлений на підставі державних актів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; витребувано земельну ділянку, площею 0,2926 га з кадастровим номером 2110200000:01:016:0064 по вул.. Потушняка у м.Берегово Закарпатської області від ТОВ «Опал-04М». Вирішено питання судових витрат.

Постановою Верховного суду України у складі Першої судової палати    Касаційного цивільного суду від 04.09.2019 року в справі №297/44/15-ц, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Опал-04М» задоволено частково. Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 30 липня 2018 року скасовано, та ухвалено нове рішення. За яким позов Берегівського міжрайонного прокурора до Берегівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у 3акарпатській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Опал 04М» про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, скасування їх державної реєстрації та визнання недійсним договору купівлі продажу задоволено частково. Витребувано у власність територіальної громади міста Берегово із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Опал-04М» земельну ділянку площею 0,2926 га з кадастровим номером 2110200000:01:016:0064, яка знаходиться за адресою: вул. Потушняка, м. Берегово Берегівського району Закарпатської області. У задоволенні решти позовних вимог Берегівського міжрайонного прокурора відмовлено.

У постанові Верховного суду України у складі Першої судової палати    Касаційного цивільного суду від 04.09.2019 року в справі №297/44/15-ц поміж-іншим зазначено, що: «…Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що земельна ділянка вибула з володіння власника - громади м. Берегове поза її волею, а ТОВ «Опал-04М» є добросовісним набувачем, що набуло спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу. Повернення у власність громади м. Берегове незаконно відчуженої земельної ділянки переслідує легітимну мету контролю за використанням майна, відповідно до загальних інтересів громади. Отже, Верховний Суд вважає, що витребування земельної ділянки у ТОВ «Опал-04М» не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном, таким чином суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення таких позовних вимог прокурора.».

Отже, вилучення за рішенням суду придбаного майна спонукало позивача звернутися до господарського суду, на підставі положень ст. ст. 1173,    1174 Цивільного кодексу України    з вимогою про стягнення з відповідачів 1, 2 солідарно грошових коштів у розмірі 1 702 540,00 грн. відшкодування майнової шкоди.

Позивач вважає, що внаслідок витребування майна йому спричинено шкоду на загальну суму 1 702 540,00 грн.

Розмір шкоди від втрати майна позивачем визначено на дату подання позову у даній справі, згідно проведених оцінок майна суб`єктом оціночної діяльності, а саме звіту про оцінку майна від 29.12.2020, складеного ТОВ «ЛОКІ ПЛЮС» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №565/20 від 25 червня 2020 року, оцінювач Береза О.Л. (кваліфікаційне свідоцтво МК №00983 від 29 вересня 2018 року)).

Обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення збитків, позивач стверджує, що завдані йому збитки мають бути стягнуті солідарно з відповідачів, а саме: з відповідача 1, у зв`язку з тим, що 17.10.2007 відділ містобудування та архітектури Берегівської міської ради видав відповідні висновки (№327 та №328), яким погодив передачу громадянам відповідної земельної ділянки, яку в подальшому придбав позивач; з відповідача 2, у зв`язку з сприянням своїми незаконними діями службовими особами Берегівського міського відділу земельних ресурсів передачі громадянам відповідної земельної ділянки, яку в подальшому придбав позивач.

Отже, предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 1702540,00 грн.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку,судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

У відповідності до положень ст. 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України    (надалі – ЦК України) унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Норми статей 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Однак, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, згідно приписів    ст. 56 Конституції України     та ст. ст.    1173,    1174 ЦК України    потрібна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру шкоди; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою.

Так, спеціальна правова конструкція статей 1173, 1174 ЦК України, на відміну від загальних елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для наявності підстав для стягнення шкоди, виключає такий елемент як наявність вини.

За умовами даного делікту відповідальність органу державної влади настає у випадку незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою. За відсутності хоча б одного з цих (трьох) елементів цивільна відповідальність не настає.

У вирішенні спору про відшкодування шкоди, в порядку статей    1173,    1174 Цивільного кодексу України    необхідно враховувати, що саме протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) відповідного органу чи його посадової особи є причиною завданої шкоди. Отже, між діями чи бездіяльністю та шкодою має бути прямий причинний зв`язок. За його наявності збитки підлягають відшкодуванню.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 297/44/15-ц, відповідно до ч. 4    ст. 75 ГПК України    є преюдиціальними при вирішення цього спору, та підтверджують, те, що земельна ділянка яка витребувана у позивача вибула з володіння власника - громади м. Берегове поза її волею, а ТОВ «Опал-04М» є добросовісним набувачем, що набуло спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу.

Судами у справі № 297/44/15-ц встановлено та матеріалами справи підтверджено наявність обставини, які зумовили витребування майна у добросовісного набувача.

Як, в суді першої інстанцій, так і в апеляційній скарзі позивач вказує, що збитки були завдані йому, внаслідок незаконних, дій відповідачів.

Однак, з врахуванням матеріалів та обставин справи, судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що дії службових осіб відповідача    - 1 та    відповідача    - 2, в процесі безоплатної передачі земельної ділянки, яку придбав позивач безпосередньо не завдали жодних збитків ТОВ «Опал-04М». Ці збитки були завдані позивачу саме, внаслідок вилучення у нього за рішенням суду спірної земельної ділянки на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу майна. А відтак, посилання позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на приписи ст.ст.    1173,    1174 ЦК України    є безпідставними та правомірно відхилені місцевим господарським судом.

Згідно зі    ст. 660 ЦК України    якщо третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред`явить до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі (частина 1). Продавець повинен вступити у справу на стороні покупця. Якщо покупець не повідомив продавця про пред`явлення третьою особою позову про витребування товару та не подав клопотання про залучення продавця до участі у справі, продавець не відповідає перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця (частина 2). Якщо продавець був залучений до участі у справі, але ухилився від участі в її розгляді, він не має права доводити неправильність ведення справи покупцем (частина 3).

Згідно ч.1    ст. 661 ЦК України    вбачається, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Виходячи зі змісту норми    ст. 661 ЦК України    обов`язок продавця відшкодувати покупцеві збитки виникає за умови існування в сукупності наступних юридичних фактів: 1) існування підстав для вилучення речі, що є предметом договору купівлі-продажу, до моменту укладення такого договору; 2) вилучення в покупця предмета договору купівлі-продажу за рішенням суду; 3) покупець не знав і не міг знати про наявність підстав для вилучення речі, які виникли до укладення договору.

Отже,обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що підставою для відшкодування збитків за    ст. 661 ЦК України    є виключно об`єктивні обставини, вичерпний перелік яких наведений у ч. 1 цієї статті, із сукупною наявністю яких закон пов`язує обов`язок продавця здійснити відшкодування покупцеві завданих збитків.

При цьому    вірно відмічено, що ст. 661 ЦК України    слід розглядати в сукупності із    ст. 660 ЦК України, яка знімає з продавця тягар відповідальності у разі, якщо продавець не брав участі в судовому процесі (щодо витребування майна з чужого незаконного володіння) та доведе, що взявши участь, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця.

Отже, враховуючи наведене, існування обставин, визначених ч. 2 ст.    660, ч. 1 ст.    661 ЦК України, є імперативною підставою для відшкодування покупцеві завданих йому, внаслідок вилучення майна збитків і таке відшкодування має бути здійснене саме продавцем.

Відповідальність продавця, згідно зі ст. 661 ЦК України    є імперативною нормою при наявності перерахованих вище об`єктивних обставин та не потребує доведення складу цивільного правопорушення, оскільки продавець залучається до розгляду справи про витребування майна і якщо не відверне витребування майна, тоді повинен відповідати за завдані збитки. Тому спеціальна норма (ст. 661 ЦК України) має переважне застосування перед нормою загальною (ст. 614 ЦК України).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, N 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Враховуючи правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 93), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 63), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 125.6.3), місцевим господарським судом вірно зазначено, що покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків, на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Отже, з врахування наведеного, місцевим господарським судом зроблено обґрунтований висновок, який не спростований доводами апеляційної скарги, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, в порядку ст. ст. 76, 77 ГПК України обставин, що входять в предмет доказування по даній справі.

А відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Опал-04М» до Берегівської міської ради та до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про стягнення солідарно збитків у сумі 1702540,00 грн. є такими, що не підлягають до задоволення.

З приводу того,що судом не дано оцінку тому, що позивачем акцентовано увагу на те, що відповідач 2 жодним чином у своєму відзиві не заперечив факт незаконних дій своїх представників. Єдиним аргументом, як вказує скаржник, стало лише те, що Управління Держгеокадастру в Берегівському районі Закарпатської області припинено без правонаступництва, а тому ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області не відповідає за зобов`язаннями свого структурного підрозділу. Однак, дані доводи, як вказує скаржник критично оцінені представником позивача, з огляду на висновки Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені в постанові від 28.12.2020 у справі №910/16144/19, що не проаналізовано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Судова колегія апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в рішенні встановлено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, що входять в предмет доказування, а відтак вищенаведене не потребувало дослідження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Закарпатської області ухвалив рішення від 20 серпня 2021 року у справі №907/169/21, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Закарпатської області від 20 серпня 2021 року у справі №907/169/21 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Опал – 04М» - без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку, суд апеляційної інстанції, не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -    

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Опал-04М”, б/н від 28.09.2021 (вх. № місцевого суду 02.31-02/6864/21 від 28.09.2021, вх. № апеляційного суду 01-05/3378/21 від 07.10.2021) – залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20 серпня 2021 року у справі №907/169/21 - залишити без змін.

3.          Судовий збір за подання апеляційної скарги – покласти на ТОВ «Опал-04М».

4.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5.          Матеріали справи №907/169/21 повернути Господарському суду Закарпатської області.

Повний текст постанови складено та підписано 28.12.2021.

Головуючий суддя                                                                      І.Б.Малех

Суддя                                                                                          В.М.Гриців

Суддя                                                                                          О.В.Зварич