справа 415/8800/21
провадження № 1-в/415/263/21
УХВАЛА
Іменем України
17.12.21 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючої судді Старікової М.М.,
за участю секретаря судового засідання Павлова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області подання Сєвєродонецького районного відділу № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Луганській області про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку у відношенні
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Рубіжне Луганської області, громадянина України, з неповною загальною середньою освітою, розлученого, непрацюючого, який не є особою з інвалідністю, судимого: 06.07.2006 Рубіжанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст. 15, ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 186, ч. ч. 2, 3 ст. 187, ст. 69, ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 25.09.2008 Рубіжанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 304, ст. 70, ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, 04.06.2018 Рубіжанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки, 14 листопада 2019 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 155, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за участі сторін та інших учасників:
прокурора Зайченка І.А.,
представника Лисичанського РВ № 2 філії ДУ «Центр пробації» Черниха С.О.,
В С Т А Н О В И В:
16 листопада 2021 року до Лисичанського міського суду Луганської області надійшло подання начальника Сєвєродонецького районного відділу № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Луганській області про звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.
В обґрунтування подання зазначено, що ОСОБА_1 в період іспитового строку до адміністративної відповідальності не притягувався, з інформації, наданої з ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області вбачається, що в провадженні ВП № 3 Сєвєродонецького РУП перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 120211362240000082 від 20.03.2021 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України стосовно ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 62 Конституції України, відомостей про вчинення засудженим ОСОБА_1 в період іспитового строку нового кримінального правопорушення, що підтверджувалось би обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, не має, заходи, передбачені індивідуальним планом виконав, за місцем проживання характеризується задовільно, іспитовий строк за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 14 листопада 2019 року закінчився. Враховуючи, що термін дії відбування покарання закінчився, – представник органу пробації просить звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у зв`язку з закінченням іспитового строку.
Представник уповноваженого органу пробації Черних С.О. в судовому засіданні подання підтримав та просив звільнити засудженого ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.
Засуджений ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву, згідно якої просив подання Лисичанського міського відділу філії ДУ «Центр пробації» про звільнення його від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку розглянути без його участі, з поданням згоден, що не перешкоджає, відповідно до ч. 3 ст. 539 КПК України, проведенню судового розгляду.
Прокурор Лисичанської місцевої прокуратури Зайченко І.А. в судовому засіданні не заперечував проти звільнення засудженого від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.
Суд, заслухавши представника органу пробації, думку прокурора, дослідивши матеріали особової справи № 10/2020 р. стосовно засудженого ОСОБА_1 та інші письмові докази, вважає, що подання підлягає задоволено з наступних підстав.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.
Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5,8,9,13-3 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 14 листопада 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України, йому призначено покарання, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Відповідно до вимог ст. 76 КК України на засудженого ОСОБА_1 покладено обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Як вбачається з оглянутої в судовому засіданні довідки секретаря Лисичанського міського суду Луганської області, в провадженні Лисичанського міського суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та станом на 17.12.2021 остаточне рішення по справі не ухвалено.
З приводу наведеного суд зазначає, що в п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Частиною 2 статті 2 Кримінального кодексу України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Статтею 533 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Наведені норми чинного законодавства закріплюють один із основних принципів кримінального судочинства презумпцію невинуватості, відповідно до якого ніхто не може бути визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а також підданий кримінальному покаранню, інакше як за вироком суду й у порядку, визначеному законом.
Аналізуючи положення законодавства, суд зазначає, що особа, обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватою, доки її вина не буде доведена в законному порядку і не встановлена вироком суду, який набрав законної сили.
Зазначене кореспондується з позицією Конституційного Суду України, згідно з якою сам факт порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, затримання, взяття під варту, пред`явлення їй обвинувачення не можна визнати як кримінальну відповідальність, оскільки особа не несе кримінальної відповідальності, доки її не буде визнано судом винною у вчиненні злочину і вирок суду не набере законної сили (Рішення від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99).
При цьому, суд зазначає, що відсутність законодавчого регулювання ситуації щодо необхідності після закінчення іспитового строку звільнити особу від відбування покарання за умови, що вона виконала всі обов`язки та за відсутності обвинувального вироку суду щодо вчинення нею нового кримінального правопорушення у період іспитового строку, реалізуючи тим самим презумпцію невинуватості, та, з іншого боку, необхідності застосування ст. ст. 71, 72, ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення, не може бути підставою для відмови у задоволенні даного клопотання, оскільки це може призвести до порушення принципу презумпції невинуватості та порушення прав особи.
Частиною 1 статті 78 Кримінального кодексу України встановлено, що після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання.
Згідно ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.
Враховуючи те, що на момент закінчення іспитового строку, та на час розгляду даного подання, відносно ОСОБА_1 відсутній обвинувальний вирок суду, який би набрав законної сили, ОСОБА_1 не можливо вважати таким, що вчинив нове кримінальне правопорушення. Жодних доказів того, що ОСОБА_1 визнано судом винуватим у вчиненні інших кримінальних правопорушень, вироки суду по яким би набрали законної сили, до суду не надано.
Таким чином, на підставі викладеного та враховуючи, що встановлений вироком суду іспитовий строк засудженого ОСОБА_1 закінчився, в період якого, обов`язки, покладені на нього вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 14 листопада 2019 року, виконав, нових кримінальних правопорушень, що підтверджувались би обвинувальним вироком суду, який набрав законної не вчиняв, адміністративних правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення не допускав, за місцем проживання характеризується задовільно, що, свідчить про становлення останнього на шлях виправлення, суд вважає, що подання Сєвєродонецького районного відділу № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Луганській області про звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку слід задовольнити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 75, 78 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, ст. 165 КВК України, -
У Х В А Л И В:
Подання Сєвєродонецького районного відділу № 2 філії державної установи «Центр пробації» в Луганській області про звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку – задовольнити.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рубіжне Луганської області, звільнити від призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 14 листопада 2019 року покарання, у зв`язку із закінченням іспитового строку.
Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя М.М. Старікова