АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 лютого 2011 року м. Сімферополь
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду
Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді: Дралла І.Г.,
суддів: Білоусової В.В, Пономаренко А.В,
при секретарі: Галіч Ю.Є,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Сімферопольської міської ради АР Крим до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою Сімферопольської міської ради на рішення Київського районного суду міста Сімферополя від 2 грудня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Сімферопольська міська рада АР Крим в особі Сімферопольського міського голови Бабенка Г.О. звернулася із позовом до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування майнової шкоди.
Вимоги мотивовані тим, що відповідач без правових підстав займає земельну ділянку орієнтованою площею 0,046 га, яка розташована в районі загальноосвітньої школи АДРЕСА_1, що підтверджується матеріалами перевірки дотримання вимог земельного законодавства Держземінспекції. У позовній заяві визначений орієнтований розмір самовільно зайнятої земельної ділянки, оскільки не виключено, що під час розгляду справи відповідачем буде зайнята земельна ділянка іншої площі. Сімферопольська міська рада просила звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинних будівель на зазначеній земельній ділянці за рахунок відповідача та відшкодувати збитки у розмірі 3715, 77 гривень.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 2 грудня 2010 року у задоволенні позову Сімферопольської міської ради відмовлено у повному обсязі за недоведеністю позовних вимог.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Сімферопольська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Просить зобов’язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтованою площею 0,046 га розташовану в районі загальноосвітньої школи АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно зведених будівель за рахунок відповідача та стягнути з ОСОБА_2 на користь Сімферопольської міської ради на відшкодування майнової шкоди 3715 гривень 77 копійок. Вважає рішення суду незаконним, таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що під час перевірки виконання вимог земельного законодавства спеціалістами Держкомінспекції АР Крим 27 травня 2010 року було виявлено факт самовільного зайняття ОСОБА_2 земельної ділянки орієнтованою площею 0,046 га, розташованої в районі загальноосвітньої школи АДРЕСА_1, під будівництво житлового будинку та господарчих споруд, про що свідчить Акт №239 від 27 травня 2010 року (а.с.5).
Зі змісту акту обстеження земельної ділянки від 27 травня 2010 року вбачається, що будь-які документи на право власності або користування зазначеною земельною ділянкою у ОСОБА_2 відсутні.
У зв’язку з цим у відношенні ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 28 травня 2010 року №001047 за ст. 53-1 КУпАП та була прийнята постанова від 31 травня 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності (а.с.8-11).
З метою усунення порушень земельного законодавства відповідачу було видане припис №001068 від 31 травня 2010 року з вимогою усунути порушення земельного законодавства (а.с.12-13).
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним факт самовільного зайняття земельної ділянки та зведення на зазначеній земельній ділянці споруди.
Також місцевий суд при вирішенні справи правильно врахував те, що ані протокол про адміністративне правопорушення №001047 від 28 травня 2010 року, ані постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, якою була встановлена вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, у встановленому законом порядку відповідач не оскаржив.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» суб’єктом права власності на землі є держава, яка реалізує право через відповідні органи державної влади. Суб’єктами права власності на землю комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 212 ЗК України самовільно зайнятті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
З огляду на наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що у позивача виникло право вимоги повернення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом її звільнення та знесення будівель за рахунок відповідача.
Разом з тим, правильно встановивши обставини справи та характер спірних правовідносин, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що позовні вимоги Сімферопольської міської ради не підтверджені належними доказами, а ґрунтуються на припущеннях.
При цьому суд керувався тим, що надані позивачем документи не містять вказівку та точні місце розташування та розмір спірної земельної ділянки, також у позовній заяві не зазначено, які саме будівлі розташовані та побудовані на цієї ділянці саме ОСОБА_2 що робить неможливим прийняття судового рішення відповідно до вимог статті 213 ЦПК України, та його подальше виконання.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду щодо обґрунтування відмови у задоволенні позову, що суперечать викладеним доказам, яким суд першої інстанції у порушення положень статті 212 ЦПК України не дав належної оцінки.
Положеннями статті 211 Земельного кодексу України встановлена цивільно-правова відповідальність за фактом порушення земельного законодавства, пов’язаного із заподіянням шкоди землям , правам та інтересам власників землі, землекористувачів, у тому числі орендарів, зокрема при самовільному зайнятті земельних ділянок .
Позивач на підтвердження своїх вимог про відшкодування шкоди в сумі 3715,77 грн. посилається на розрахунок розміру шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на підставі положень Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову без спеціального дозволу, затвердженої Постановою КМ України № 963 від 25.07.2007 року № 963 (а.с.16).
За змістом цього розрахунку при нарахуванні розміру шкоди береться до уваги площа самовільно зайнятої земельної ділянки, середньорічний дохід від використання земель за цільовим призначенням, коефіцієнти функціонального використання земель та індексації нормативно-грошової оцінки земель.
При цьому Сімферопольською міської радою не надано доказів, що спірна земельна ділянка до її самовільного зайняття використовувалася ОСОБА_2 за цільовим призначенням, крім того, у встановленому порядку позивачем також не було доведено, що внаслідок вказаних дій відповідача була заподіяна шкода, оскільки перелічені вище докази, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідних даних не містять.
За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення шкоди є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Оскільки при вирішенні справи та ухваленні оскарженого рішення суд першої інстанції припустився порушень матеріального і процесуального закону, оскаржене рішення відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову Сімферопольської міської ради в частині покладення на ОСОБА_2 обов’язку звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об’єктів самочинного будівництва і відмови в позові щодо відшкодування шкоди.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314-316 ЦПК України, колегія суддів , -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Сімферопольської міської ради задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду міста Сімферополя від 2 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Сімферопольської міської ради задовольнити частково.
Зобов’язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтованою площею 0,046 га, розташовану по вулиці Наратли в місті Сімферополі в районі загальноосвітньої школи №42, шляхом знесення самовільно побудованих будівель за рахунок ОСОБА_2.
В задоволенні іншої частини позовних вимог Сімферопольської міської ради - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді : Дралло І.Г. Білоусова В.В. Пономаренко А.В.