АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 лютого 2011 року м. Сімферополь
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду
Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді: Дралла І.Г.,
суддів: Білоусової В.В, Пономаренко А.В,
при секретарі: Галіч Ю.Є,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Роздольненської центральної районної лікарні, третя особа – ОСОБА_3 про скасування наказів та стягнення заробітної плати, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Роздольненського районного суду АР Крим від 18 листопада 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Роздольненської центральної районної лікарні, третя особа – ОСОБА_3 про скасування наказів та стягнення заробітної плати.
Вимоги мотивовані тим, що позивачка знаходиться у трудових відносинах з Роздольненською центральною районною лікарнею та працює на посаді завідуючої стоматологічним відділенням. На підставі наказу №102 від 9 липня 2010 року їй було оголошено догану за те, що вона 7 липня 2010 року з 8 години до 17 годин 30 хвилин була відсутня на робочому місці. Однак, вона не погоджується з цим, оскільки приймала участь в науково-практичній конференції, яка проводилася у м. Сімферополі АР Крим на підставі наказу Мінохорони здоров’я АР Крим від 24 червня 2010 року. На підставі наказу №119 від 26 липня 2010 року, їй було оголошено догану за те, що 8 липня 2010 року з 8 години до 14 годин 30 хвилин вона була відсутня на робочому місці. Однак, вона не погоджується з цим, оскільки на її робочому місці в стоматологічному кабінеті не працювало обводнення і вона не знаходилася в своєму робочому кабінеті, але була присутня на роботі, оскільки як завідуюча стоматологічним відділенням лікарні знаходилася в зубопротезному кабінеті, який знаходиться в іншому будинку. Також просила стягнути заробітну плату за два дні, які на думку керівництва вона прогуляла.
Рішенням Роздольненського районного суду АР Крим від 18 листопада 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено за необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вказує, що рішення суду є необґрунтованим, ухвалено при неповному з’ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії трудової книжки на підставі наказу №25 від 1 лютого 2001 року ОСОБА_2 перебуває на посаді завідуючого стоматологічним відділенням Роздольненської центральної районної лікарні.
На підставі наказу головного лікаря ЦРЛ №102 від 9 липня 2010 року ОСОБА_2 оголошено догану на підставі того, що 7 липня 2010 року вона без поважних причин була відсутня на робочому місці з 8 годин до 17 годин 00 хвилин, оплату праці за цей день не проводили.
ОСОБА_2 ознайомлена з наказом, однак не згодна з ним, про що свідчить її підпис в наказі.
На підставі наказу №119 від 26 липня 2010 року головного лікаря ЦРБ, ОСОБА_2 оголошено догану на підставі того, що 8 липня 2010 року вона без поважних причин була відсутня на робочому місці з 8 годин до 14 годин 30 хвилин, оплату праці за цей день не проводили.
ОСОБА_2 ознайомлена з наказом, однак від його підпису відмовилася.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності встановивши, що наказ №119 від 26 липня 2010 року про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення є законним, оскільки його накладено уповноваженим органом – головним лікарем лікарні де вона працює, дисциплінарне стягнення накладено за порушення трудової дисципліни прогул, оскільки позивачка не знаходилася на робочому місці 8 липня 2010 року з 8 години до 14 годин 30 хвилин, що підтверджується актами комісії про перевірку стоматологічного відділення та зубопротезного кабінету.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до ст. 139 КЗпП України, працівник зобов’язаний своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.
Відповідно до ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
Статтею 147-1 КЗпП України, передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника.
Згідно ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розпис.
З цих підстав, колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наказ №102 від 9 липня 2010 року про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення є законним, оскільки його накладено уповноваженим органом – головним лікарем лікарні де вона працює, дисциплінарне стягнення накладено за порушення трудової дисципліни прогул, оскільки вона не знаходилася на роботі 7 липня 2010 року з 8 годин 00 хвилин до 17 годин 30 хвилин, від порушника взято пояснення з приводу порушення трудової дисципліни.
З висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам в порядку правил статті 60 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.
Так, довід апеляційної скарги про те, що позивачка знаходилася на роботі, а не на робочому місці, оскільки була в іншому будинку лікарні, а іншого разу у командировці, суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може, оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з’ясовані фактичні обставини і на підставі доказів у справі встановлено, що ОСОБА_2 не знаходилася на роботі, не виконувала трудові обов’язки у зазначений в наказах період часу, що дало право для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Зокрема з наданих суду першої інстанції актів вбачається, що 8 липня 2010 року ОСОБА_2 була відсутня як у стоматологічному відділені так і в зубопротезному кабінеті. Стосовно знаходження її 7 липня 2010 року на конференції в місті Сімферополі, то відсутній наказ про направлення її у командировку та немає належно оформленого командировочного посвідчення. Також, ОСОБА_2 не надала суду доказів на підтвердження того, що вона була присутня на конференції.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення норм матеріального права не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки судом вірно встановлені правовідносини, які виникли між сторонами та застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини.
Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі посилань на правові підстави для висновку в тому, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України.
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.
Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів , -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Роздольненського районного суду АР Крим від 18 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді : Дралло І.Г. Білоусова В.В. Пономаренко А.В.