ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319

ПОСТАНОВА

Іменем України

за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі, м. Керч,

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Керч, 

про стягнення 227,52грн.,

Суддя Г.М. Іщенко

                                                    При секретарі Ємєльяновій Г.О.

представники:

Від позивача - Чайковська Н.В. - головний спеціаліст - юрисконсульт, дов.№44/07-14 від 02.04.2007р.     

Від відповідача - не з'явився, (клопотання),

Суть спору: Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі звернулось до господарського суду АРК з позовом до підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 251,52грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та мотивовані тим, що відповідачем не сплачуються у встановлені законодавством строки та розмірах страхові внески.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що у розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за 2005р. поданого підприємцем в Управління у порядку звітності, посадовою особою позивача внесено корегування щодо зазначеної суми. Крім того, відповідачем обрано спрощену систему оподаткування обліку та звітності, що є підставою, в силу статті 2 Закону України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, для звільнення від донарахувань та фінансових (штрафних) санкцій суб'єктам господарського діяльності у відношенні фактично сплачених внесків за період з 2004р.-перший квартал 2005р.

В судовому засіданні 24.04.2007р. позивач відмовився від позову в частині стягнення заборгованості в розмірі 24,00грн.

Ухвалою господарського суду від 24.04.2007р. провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 24,00грн. закрито.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 24.04.2007р. провадження у справі зупинено до розгляду господарським судом АР Крим адміністративної справи №2-30/3605-2007А за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі про відміну вимоги.

Провадження у справі поновлено ухвалою господарського суду АР Крим від 17.09.2007р.

В судовому засіданні встановлено, що підприємець ОСОБА_1 зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Керчі (далі-Управління) як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. 

Згідно пункту 4 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон), пункту 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. №21-1 (далі - Інструкція), платники подають до органу Пенсійного фонду для реєстрації протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця розрахунок зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, в якому вказується самостійно обчислені суми зобов'язань.

Згідно пункту 6 статті 17 Закону, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати й сплачувати у встановлений термін й у повному обсязі страхові внески.

Пунктом 6 статті 20 Закону встановлено, що страхувальники  зобов'язані  сплачувати  страхові  внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

У встановлені законодавством строки, відповідачем заборгованість зі сплати страхових внесків не сплачено.

Стаття 106 Закону передбачає, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

На підставі зазначеної норми, Управлінням на адресу відповідача направлено вимогу  про сплату боргу №Ф-188 від 07.04.2006р. на суму 251,52грн.

Частиною 3 статті 106 Закону України встановлено, що страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду АР Крим від 24.05.2007р. у справі №2-30/3605-2007А позовні вимоги підприємця ОСОБА_1 про скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі №Ф-188 від 07.04.2006р. про сплату боргу в розмірі 251,52грн. задоволені у повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.08.2007р. апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі залишено без задоволення, постанову господарського суду АР Крим від 24.05.2007р. у справі №2-30/3605-2007А  без змін.

При цьому, апеляційна інстанція дійшла висновку про протиправність вимоги Управління про сплату боргу №Ф-188 від 07.04.2006р. та погодилась з висновками першої інстанції щодо скасування зазначеної вимоги.

Вказана ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду набрала законної сили з моменту проголошення. (а.с.109-111).

Згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарський справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Положення про обов'язковість судових рішень є одним із принципів адміністративного судочинства, (стаття 7 Кодексу адміністративного судочинства України).   

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність у позивача правових підстав для стягнення з підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 227,52грн., що тягне відмову у задоволенні позову.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 29 жовтня 2007 року.

У повному обсязі постанову складено 05 листопада 2007 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.     

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко Г.М.